Постанова № 72546837, 01.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/241/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року про відмову у прийнятті подання у справі № 809/1743/17 (ухвала постановлена в м. Івано-Франківськ суддею Біньковською Н.В. о 11 год. 59 хв.) за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Приватного акціонерного товариства «Серін-Ліс» про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна,

в с т а н о в и в:

ГУ ДФС в Івано-Франківській області 13.12.2017 звернулося в суд із поданням до ПАТ «Серін-Ліс», в якому просило підтвердити обгрунтованість адміністративного арешту майна ПАТ «Серін-Ліс» та обмежити реалізацію права власності на майно платника податків, що полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу керівника ГУ ДФС в Івано-Франківській області на здійснення ПАТ «Серін-Ліс» будь-яких операцій з таким майном.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року відмовлено у прийнятті подання про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ГУ ДФС в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду подання до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що застосування п. 2 ч. 4 ст. 183-3 КАС України (спір про право) має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст. 183-3 КАС України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для винесення відповідного подання. В даному випадку, наявний спір про оскарження наказів про проведення перевірки, що не є підставою для застосування п. 2 ч. 4 ст. 183-3 КАС України, оскільки відповідні накази є передумовою для проведення перевірки, а не прийняття рішення податковим органом про адміністративний арешт майна, яка є підставою для виникнення обставин для винесення відповідного подання.

При апеляційному розгляді представник позивача підтримав вимоги наведені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 183-3 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017, тобто станом на час винесення судом першої інстанції ухвали), провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно пункту 2 частини 5 статті 183-3 КАС України, суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів є спір про право.

Судом першої інстанції вірно враховано, що спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 КАС України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень (пояснень) платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту.

Як видно з матеріалів справи, підставою прийняття рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 12.12.2017 стала відмова платника податків у допуску працівників ГУ ДФС в Івано-Франківській області до проведення позапланової виїзної документальної перевірки, яка була призначена наказом №1991 від 28.11.2017 (до якого в подальшому вносились зміни наказами №2001 від 29.11.2017 та №2082 від 11.12.2017).

Згідно акта відмови у допуску посадових осіб до проведення перевірки від 12.12.2017 №264/09-19-14-01/36480308 дана відмова мотивована відсутністю станом на 11.12.2017 підстав для проведення позапланової виїзної документальної перевірки, передбачених пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Факт судового оскарження ПрАТ «Серін-Ліс» наказів №1991 від 28.11.2017, №2001 від 29.11.2017 та №2082 від 11.12.2017 про проведення перевірки було встановлено в суді першої інстанції. На даний час провадження у адміністративній справі за вказаним позовом відкрито ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 .

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність між сторонами спору щодо правомірності наказів №1991 від 28.11.2017, №2001 від 29.11.2017 та №2082 від 11.12.2017 про проведення перевірки є підтвердження факту існування спору про право, що унеможливлює вирішення судом питання про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна ПрАТ «Серін-Ліс» в порядку встановленому статтею 183-3 КАС України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку в про наявність підстав для відмови у прийнятті подання згідно п. 2 ч. 5 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року про відмову у прийнятті подання у справі №809/1743/17– без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 02.03.2018