Рішення № 72546836, 19.02.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9598/16-ц

Провадження № 2/522/1010/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.,

при секретарі Скибінській Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» в особі центрального відділення ПАТ «Марфін Банк» за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання поруки такою, що припинена,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» в особі центрального відділення ПАТ «Марфін Банк» за участю третьої особи ОСОБА_2, згідно якої просила: визнати порукою такою, що припинена за Договором поруки № 03359rO від 27 березня 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Марфін Банк» та ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між ним та Публічним акціонерним товариством «Марфін банк», був укладений Договір поруки № 03359rO відповідно до умов якого позивач надав поруку перед Кредитором за виконання зобов’язань ОСОБА_2 за Кредитним договором № 00927/RO від 27.03.2008 року.

Згідно п.1 Договору його предметом є надання поруки позивачем перед кредитором за виконання позичальником зобов’язань за Кредитним договором, згідно якого позичальник зобов’язаний повернути кредит, наданий з позичкового розрахунку на поточний/картковий рахунок позичальника у кредитора у вигляді непоновлювальної лінії у сумі 80 609,83 доларів США, а також у сумі 8 609,83 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених в п.п.2.1.3., 2.2.7. Кредитного договору; зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11,9 % річних за фактичний період користування кредитом.

Позивач зазначив, що жодної вимоги від ПАТ «Марфін Банк» на сьогоднішній день не отримував, у зв’язку із чим вважає, що порука є припиненою.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду цивільної справи сповіщався належним чином.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що між ВАТ «Морський транспортний банк» в особі заступника керуючого філією ВАТ «МТБ» у м. Одесі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір від 27.03.2008 року № 00927 RO, згідно умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний/кредитний рахунок позичальника у Банку з 27 березня 2008 року і терміном погашення по 24 березня 2023 рік включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у сумі 80 609,83 дол. США під 11,9 % річних за фактичне користування Кредитом.

У забезпечення виконання Кредитного договору, був укладений договір поруки № 03359rO від 27 березня 2008 року, між ВАТ «Морський транспортний банк» в особі заступника керуючого філією ВАТ «МТБ» у м. Одесі ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Предметом вищевказаного Договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором від 27.03.2008 року № 00927 RO. Згідно умов якого боржник зобов’язаний повернути кредит, наданий с позичкового рахунку на поточний/картковий рахунок боржника в кредитора у вигляді непоновлювальної лінії у сумі 80 609,83 дол. США з 27 березня 2008 року з терміном погашення по 24 березня 2023 року включно, на наступні цілі: споживчі цілі в сумі 72 000,00 дол. США, а також у сумі 8 609,83 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених в п.п. 2.1.3 2.2.7 Кредитного договору: зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 11,9% річних за фактичний період користування кредитом.

Згідно п.1.1. Кредитного договору, періодом сплати є період з 26 числа по останній робочий день кожного місяця боржник зобов’язується на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в Кредитному договорі, повернути кредитору кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісії, пені та штрафи що передбачені умовами Кредитного договору, а також здійснювати погашення заборгованості за Кредитним договором (за винятком комісії, що сплачується на момент надання Кредиту).

Згідно п.1.2. Договору поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов’язань за Кредитним договором у тому розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів, пені, інших платежів, відшкодування збитків.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2011 року було стягнуто з позичальника ОСОБА_2, поручителя ОСОБА_1 та майнового поручителя ОСОБА_5 на користь ПАТ «Марфін банк» заборгованість за Кредитним договором в розмірі 63 431,50 доларів США та 22 097,74 гривень.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст.. 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Під виконанням сторонами зобов’язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов’язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов’язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов’язки сторін кредитного договору.

Припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченням строку її дії

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Отже, порука це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Позивач вважає, що порука є припиненою на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, у зв’язку із закінченням шестимісячного строку, з дня настання основного зобов’язання по сплаті відсотків за користування кредитом.

Так, ч. 4 ст.559 ЦК України передбачено три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, якщо кредитор не предявить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобовязання не встановлено або встановлено моментом предявлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя.

Вимогу (позов) до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред явлено в судовому порядку в межах дії договору поруки.

Закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання до одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов’язання має бути пред’явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред’явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право (Правова позиція Верховного Суду України №6-6цс14 від 17 вересня 2014 року).

Як вже зазначалось, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2011 року було стягнуто з позичальника ОСОБА_2, поручителя ОСОБА_1 та майнового поручителя ОСОБА_5 на користь ПАТ «Марфін банк» заборгованість за Кредитним договором в розмірі 63 431,50 доларів США та 22 097,74 гривень. Рішення набрало законної сили 03.01.2012 року.

Відповідно до статті 14 ЦПК України судові рішення є обов’язковими для виконання на всій території України.

Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (частина друга статті 223 ЦПК України).

Оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора до поручителя, підстав для застосування положень частини 4 ст. 559 ЦК України немає.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові по справі №6-1199цс16 від 06 липня 2016 року.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання поруки за Договором поруки № 03359rO від 27 березня 2008 року, укладеного між ВАТ «Морський транспортний банк» в особі заступника керуючого філією ВАТ «МТБ» у м. Одесі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 припиненою.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2,4,13,76-81,95, 258-259,263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1) до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» в особі центрального відділення ПАТ «Марфін Банк» (код ЄДРПОУ 21650966 адреса: м. Одеса, Польський узвіз, 11) за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання поруки такою, що припинена - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 23.02.2018 року.

Суддя: А.Ю. Бойчук