Постанова № 72544950, 26.02.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа № 920/809/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився,

1-го відповідача - не з’явився,

2-го відповідача- не з’явився,

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.216С/3-38) на ухвалу господарського суду Сумської області, постановлену 12.12.2017 року у приміщенні вказаного суду, суддею Заєць С.В. у справі №920/809/17

за позовом Фермерського господарства “АПІС”, с. Іванівка, Великописарівський

район, Сумська область

до відповідачів:

1.Фермерського господарства “Алфьоров”, с. Рябина, Великописарівський район,

Сумська область,

2.Відділу державної реєстрації Великописарівської районної державної адміністрації

Сумської області, смт. Велика Писарівка, Великописарівський район, Сумська

область

про визнання недійсним свідоцтва про право власності та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФГ “АПІС”, звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності № 42367189 від 17 серпня 2015 року, виданого реєстраційною службою Великописарівського районного управління юстиції Сумської області та зобов’язання відділу державної реєстрації Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації прав на об’єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 704421159212, зареєстрований на праві приватної власності за Фермерським господарством “Алфьоров”.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.12.2017 року у справі №920/809/17 провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

В наведеній ухвалі суд прийшов до висновку, що спір в даній справі стосується нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі (частини критого навісу зернотоку), загальною площею 794,8 кв.м., що знаходиться в селі Рябина Великописарівського району Сумської області, вулиця Лугова, № 1а/4. Станом на 12.12.2017 (вказує місцевий господарський суд) власником спірного майна є ОСОБА_1 (що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.12.2017), а не Фермерське господарство “Алфоьров”, до якого подано позов. На підставі наведеного місцевий господарський суд дійшов висновку, що належним відповідачем у даній справі є власник спірного майна, а саме фізична особа громадянин ОСОБА_1, а не Фермерське господарство “Алфьоров”, у зв’язку з чим здійснив заміну первісного відповідача на нележного.

Крім того, суд першої інстанції в ухвалі задовольнив клопотання позивача про заміну другого відповідача належним відповідачем, а саме замінив Відділ державної реєстрації Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області належним відповідачем – Великописарівською районної державною адміністрацією Сумської області, в особі відділу державної реєстрації Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області. Оскільки першим відповідачем у даній справі є фізична особа - ОСОБА_1В, суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 ГПК, адже спір, відповідачем у якому є особа, не зазначена у ст. 21 ГПК, не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Позивач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що предметом даного спору є визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого саме ФГ «Алфьоров», у зв’язку з чим набуття ОСОБА_1 права власності на спірне майно не є підставою для заміни первісного відповідача. Позивач також зазначає, що він не надавав згоду на заміну першого відповідача – ФГ «Алфьоров» на ОСОБА_1, що свідчить про порушення судом першої інстанції статті 24 ГПК України ( в редакції до 15.12.2017 року). Крім того, позивач зазначає, що місцевий господарський суд, в порушення вимог статті 80 ГПК України, при винесенні оскаржуваної ухвали не здійснив розподіл судових витрат, а також помилково вказав, що ухвала набирає законної сили в день її винесення.

Перший відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України передбачено право суду самостійно, за власною ініціативою залучати до участі у справі іншого (належного) відповідача. Як зазначає перший відповідач, позивач не наполягав на розгляді справи саме до первісного першого відповідача, а навпаки, в судовому засіданні 12.12.2017 року не заперечував як проти заміни першого відповідача, так і проти припинення провадження у даній справі. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції – без змін.

В судове засідання 26.02.2018 року сторони не з’явились.

Позивач надіслав суду клопотання №203 від 23.02.2018 року про розгляд справи без участі його представника, у зв’язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні та неможливістю прибуття до Харківського апеляційного господарського суду.

Перший відповідач надіслав суду клопотання від 22.02.2018 року про відкладення розгляду справи у зв’язку із госпіталізацією представника ФГ «Алфьоров».

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Отже, підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.

Судова колегія приймає до уваги, що представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

За змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи викладене, перший відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, - адвоката або керівника (члена виконавчого органу) підприємства.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом суду, яке реалізується у разі неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Також судова колегія звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 273 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвалу про відкриття апеляційного провадження у даній справі прийнято судом 26.01.2018 року.

Отже, строк розгляду апеляційної скарги спливає 26.02.2018 року, тобто в день проведення другого судового засідання.

Враховуючи викладене та з метою недопущення порушення процесуальних строків, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання першого відповідача про відкладення розгляду справи.

Другий відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Фермерське господарство “АПІС” (позивач) звернулося до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просить суд:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності № 42367189 від 17 серпня 2015 року, видане реєстраційною службою Великописарівського районного управління юстиції Сумської області;

- зобов’язати відділ державної реєстрації Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації прав на об’єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 704421159212, зареєстрований на праві приватної власності за Фермерським господарством “Алфьоров”.

В обгрунтування позову позивач зазначає, що 17.08.2015 року ФГ «Алфьоров» отримало свідоцтво про право власності №42367189 на нежитлову будівлю, а саме: склад зернотоку, літ «Б», площею 158,2 кв.м.; частину критого навісу зернотоку, літ «А», площею 794,9 кв.м., розташованих за адресою: Сумська область, Великописарівський район, с.Рябина. вулиця Красіна, буд.1а/4. На підставі вказаного свідоцтва, за ФГ «Алфьоров» державним реєстратором зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно.

Як зазначає позивач, нерухоме майно, яке належить першому відповідачу, має спільну межу з власністю ФГ «Апіс» - «критим током» під літерою «Г», загальна площа якого складає 2640 кв.м.

Позивач вказує, що при видачі першому відповідачу свідоцтва про право власності та проведенні відповідної державної реєстрації прав не було враховано, що "зменшилась фактична площа належного позивачу майна - «критого току» під літерою «Г» на 131,1 кв.м.".

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Отже, предметом позову у даній справі є визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке видане ФГ «Алфьоров» та скасування державної реєстрації прав на об’єкт нерухомості.

Позовні вимоги заявлено позивачем до двох відповідачів: ФГ «Алфьоров» (перший відповідач) та Відділу державної реєстрації Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області (другий відповідач).

Під час розгляду справи судом першої інстанції перший відповідач звернувся до суду із клопотанням про припинення провадження у даній справі у зв’язку з тим, що 09.12.2017 року ФГ «Алфьоров» продав спірний об’єкт нерухомого майна фізичній особі - ОСОБА_1, а отже, з урахуванням суб’єктного складу сторін, спір не підлягає вирішенню у господарському суді (а.с.128).

До клопотання перший відповідач надав договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладений 09.12.2017 року між ФГ «Алфьоров» (продавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (покупець) (а.с.130).

Предметом договору, відповідно до його пункту 1.1., є нежитлова будівля (частина критого навісу зернотоку), літ «А», загальною площею 794,8 кв.м., яка знаходиться в селі Рябина Великописарівського району Сумської області по вул.Луговій, за №1а/4.

09.12.2017 року, на підставі вказаного договору купівлі-продажу, проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №106891575 від 09.12.2017 року (а.с.129).

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що спір у даній справі стосується нерухомого майна, власником якого 12.12.2017 року (тобто під час розгляду справи) став ОСОБА_1, а тому належним відповідачем, на думку суду, є власник спірного майна, а саме фізична особа громадянин ОСОБА_1, а не ФГ «Алфьоров», у зв’язку з чим замінив первісного відповідача – ФГ «Алфьоров» на ОСОБА_1

Однак, такі висновки суду першої інстанції є передчасними з огляду на те, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видано ФГ «Алфьоров».

Позивач в апеляційній скарзі заперечує наявність спору про право власності на нерухоме майно та наполягає, що предметом позову є лише визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації прав.

З урахуванням змісту позовної заяви та її вимог, судова колегія погоджується з такими доводами позивача.

Крім того, слід звернути увагу, що спір у даній справі стосується недійсності (або дійсності) свідоцтва про право власності.

Отже, у разі задоволення позовних вимог, свідоцтво буде визнано недійсним з моменту його видачі.

Враховуючи наведене, зміна власника нерухомого майна під час розгляду справи судом не має правового значення, оскільки в межах розгляду даного позову суд повинен встановити відповідність оспорюваного свідоцтва вимогам закону на час його видачі ФГ «Алфьоров».

При цьому, новий власник нерухомого майна – ОСОБА_1 не може бути зобов’язаною стороною у спірних правовідносинах, оскільки оспорюване свідоцтво про право власності видано саме ФГ «Алфьоров».

Разом із тим, суд першої інстанції не позбавлений права залучити нового власника нерухомого майна як третю особу.

Судова колегія, зазначаючи вказане вище, не дає оцінку правильності обраного позивачем способу захисту права.

Отже, між сторонами не існує спір про право власності на нерухоме майно.

З огляду на наведене, ОСОБА_1, як новий власник майна, не може відповідати за заявленими позивачем вимогами.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для заміни первісного відповідача – ФГ «Алфьоров» на ОСОБА_1 та припинення провадження у даній справі.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі суд вирішив замінити первісних відповідачів, зазначивши про таку заміну в мотивувальній частині ухвали суду.

Разом із тим, про заміну відповідачів не зазначено в резолютивній частині ухвали суду від 12.12.2017 року, а вказано лише про припинення провадження у даній справі.

Також при винесенні оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд не здійснив розподіл між сторонами господарських витрат, як це передбачено ч.3 ст.80 ГПК України.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції, в порушення статтей 80, 85 ГПК України, зазначено про набрання ухвалою законної сили в день її винесення відхиляються судом, з огляду на наступне.

Стаття 85 ГПК України, на яку посилається апелянт, в редакції до 15.12.2017 року, визначала строки набрання законної сили рішенням суду, а не ухвали.

Водночас, ухвали господарських судів набирали законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом.

Вказане положення не було безпосередньо закріплено в редакції ГПК до 15.12.2017 року, втім, випливало зі змісту визначених Кодексом процесуальних норм та було відображено в п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення».

Судова колегія також звертає увагу, що набрання ухвалою законної сили в день винесення, жодним чином не обмежує права сторони на її оскарження в апеляційному порядку, чим і скористався позивач.

Враховуючи наведене, доводи апелянта в цій частині апеляційної скарги є безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на відсутність встановлених процесуальним законом підстав для припинення провадження у справі на підставі п.1.ч.1 ст.80 ГПК України ( в редакції до 15.12.2017 року), колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування ухвали господарського суду Сумської області від 12.12.2017 року у справі №920/809/17 з передачею справи на розгляд до господарського суду Сумської області.

Щодо розподілу судових витрат в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діє після 15.12.2017р.), судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.) з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.)

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.270, 271, п.6 ч.1 ст.275, п.4 ч.1 ст.280, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 12.12.2017 року. у справі №920/809/17 скасувати.

Справу №920/809/17 передати на розгляд до господарського суду Сумської області.

Повний текст постанови складено 03.03.2018р.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н.В.