Рішення № 72544727, 27.02.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4272/17

РІШЕННЯ

іменем України

"27" лютого 2018 р. м. Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді – Висоцької Г.А.

за участю секретаря – Муха О.В.

позивача – ОСОБА_1, її представника- Берікул Л.В.

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенська із застосуванням звукозаписувальної техніки цивільну справу № 473/4272/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі 10193 грн 50 коп.

Позивачка в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 16.07.2014 року. Від даного шлюбу мають спільну дитину: доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якої з відповідача на її користь стягнуто аліменти, також в 2016 році вона вже стягувала через суд з ОСОБА_3 додаткові витрати, пов'язані з розвитком танцювальних здібностей дочки у розмірі 8000 грн.

Позивач зазначив, що їх сумісна з відповідачем донька має здібності до танців та з вересня 2013 року займається у танцювальному гуртку «Комплімент» м. Вознесенськ і вона зі свого боку виконує свій батьківський обов'язок і несе додаткові витрати на розвиток танцювальних здібностей дитини, а відповідач зі свого боку ігнорує вимоги ст. 185 СК України.

Зазначає, що у період з 01.10.2016 року по 01.10.2017 року сплатила за навчання доньки у танцювальному гуртку 6305 гривень: по 300 грн. щомісячно та за індивідуальні заняття від 240 до 320 грн щомісячно. Крім того шила на замовлення костюми, взуття, що коштувало їй 8620 грн.

Також ОСОБА_1 вказує, що понесла витрати за проїзд до місця проведення танцювальних змагань згідно проїздних квитків - 942 грн., оплату членських взносів у танцювальну федерацію -400 грн. і білети за участь у змаганнях ( вхідні взноси) – 590 грн., що в цілому становить 16857 грн.

До того ж ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь витрати на діагностування та лікування доньки у стоматолога у періоз з вересня по листопад 2017 року на суму 2890 грн. та проїзд ортодонтичної кліники - 640 грн.

З урахуванням викладеного позивач просить ухвалити рішення, в силу якого стягувати з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання доньки у розмірі 10193 грн. 50 коп.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Ухвалою суду від 26.12.2017 року позовна заява прийнята до провадження, справа призначена до підготовчого судового засідання на 23.01.2018 року, яке відкладалося на 01.02.2018 року.

Відповідно до п. 11 Перехідних положень ЦПК України ( в редакції від 03.10.2017 року) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Ухвалою суду від 01.02.2018 року підготовче засідання було закінчено і справа призначена до судового розгляду по суті на 27.02.2018 року.

Ухвалою суду від 27.02.2018 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі в порядку п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України у зв’язку із зверненням відповідача до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області із позовом до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства, провадження по якому судом відкрите і справа призначена до розгляду на 14.03.2018 року.

У судовому засіданні позивач та її представник адвокат ОСОБА_5 підтримали позов у повному обсязі, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини. Крім того позивач зазначила, что посилання представника відповідача на неможливість в повному обсязі нести додаткові витрати на дитину у зв'язку із доглядом за батьком – ОСОБА_6, не мають істотного значення, оскільки останній отримує пенсію, до того ж проживає з дружиною, матір'ю відповідача та другим сином. До того ж відповідач проживає окремо від батька, тому його твердження про здійсненні ним постійного догляду не відповідає дійсності і не перешкоджає йому влаштуватись на роботу.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до положень ч 5 ст. 130 ЦПК України, його представник адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги визнала частково у розмірі 3000 грн. зазначила, що при визначенні розміру додаткових витрат пов’язаних з розвитком танцювальних здібностей доньки ОСОБА_4 необхідно враховувати такі обставини: відповідач здійснює догляд за своїм батьком, який проживає сам, є інвалідом І групи за загальним захворюванням та потребує постійного стороннього догляду, періодично проходить медичні обстеження, що також потребує значних витрат. Відповідач отримує щомісячну компенсацію за надання цієї соціальної послуги у розмірі 255 грн., несе витрати на лікування хворого батька і через догляд за батьком не може влаштуватись на роботу.

Крім того влітку 2017 року відповідач сам перебував на лікуванні у Вознесенській ЦРЛ і поніс витрати на відновлення власного здоров'я, при цьому він виконує свій обов'язок по утриманню доньки, сплаті аліментів та додаткових витрат на дитину за попередній період згідно рішення суду від 07.12.2016 року, тому зайвих коштів ОСОБА_3 не має.

Представник відповідача зазначила, що квитки на автобус, надані позивачем місять розбіжності серії деяких з них ідуть почергово, але дати якими вони виписані різняться на місяць, що свідчить про їх недостовірність, а витрати на вхідні на три квитки на 18.12.2017 року та два на 29.04.2017 року є сумнівними, оскільки використані безпосередньо донькою ОСОБА_4. З урахуванням наданих пояснень, відзиву на позовну заяву, заперечень, просила позов задовольнити частково.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_5 та представника відповідача адвоката ОСОБА_2, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Батьками неповнолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с.3).

В судовому засіданні було встановлено, що з ОСОБА_3 відповідно до рішення Вознесенського міськрайонного суду від 08.11.2013 року на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини його заробітку( доходу) до повноліття дитини.

Відповідно до наданих представником відповідача чеків, відповідач свої аліментні обов’язки щодо доньки виконує і проти цього позивач в судовому засіданні не заперечувала.

Відповідно до положень Конвенції про права дитини, прийнятої резолюцією № 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року та ратифікованою Україною постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11, дитина з огляду на його фізичну й розумову не зрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Крім того, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Обов'язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття закріплено в ч. 2 ст. 51 Конституції України і ст. 180 Сімейного кодексу України.

Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно вимог ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

В зазначеній нормі закону йдеться про те що обов'язок у батьків брати участь у додаткових витратах виникає лише за умови, якщо ці витрати пов'язані з особливими обставинами, тому особа, яка звертається з вимогами про стягнення додаткових витрат, в порядку статей 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України зобов'язана доводити не тільки факт того, що на дитину були додатково понесені витрати, а й те, що ці витрати були понесені у зв'язку з особливими обставинами, у даному випадку - у зв'язку із розвитком танцювальних здібностей доньки сторін.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, встановленню підлягає наявність саме особливих обставин, зокрема, пов`язаних з розвитком здібностей дітей, хворобою, що вимагає додаткових витрат.

Відповідно до п. 18 Постанови пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, звернуто увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично понесені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Аналіз положень ст. 185 СК України дає підстави для висновку про те, що при вирішенні вимог про участь одного з батьків у додаткових витратах на дитину, суд має встановити реальне існування особливих обставин, які викликають необхідність таких витрат. Лише при наявності цих умов і їх встановленні можливе ухвалення рішення про стягнення таких витрат в конкретній сумі.

Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, займається в клубі спортивного танцю «Комплімент» під керівництвом ОСОБА_7 з 01.09.2013 року, класифікаційною книжкою № 4338 дитини, виданої 23.03.2016 року, що визнається також представником відповідача.

Доводи позивача, що їх з відповідачем донька має схильність до танців, багато працює, тобто займається розвитком творчих здібностей, щоб добитися позитивних результатів і вона усіляко цьому сприяє, в тому числі несе додаткові витрати на навчання, організацію і підготовку дитини до тренувань та виступів, другою стороною не оспорюється.

Але представником відповідача не визнається сам розмір понесених на дитину додаткових витрат.

Статтею 76, ч. ч. 1, 3 ст.77, 80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надала суду копії товарних чеків, які підтверджують витрати про оплату занять з танців з 01.10.2016 року по 01.10.2017 року (включно) у розмірі 6305 гривень, тобто по 300 грн. щомісячно і за оплату індивідуальних занятть від 240 до 320 грн. кожного місяця, рахунки та товарні чеки з приводу виготовлення, придбання одягу( костюмів) та аксесуарів, взуття, всього на 8620 грн. і приймаються судом, як належні, незважаючи на заперечення представника відповідача щодо накладних за № 289 та № 291 про придбання ОСОБА_1 в ПП « КМ- Поділля» двох пар танцювального взуття, оскільки вони без зазначення дати.

Суд приймає оспорювані другою стороною рахунки, оскільки представник відповідача не заперечує сам факт зайняття ОСОБА_4 танцями і факт того, що на дитину були додатково понесені витрати на виготовлення та придбання взуття, зважаючи на інтенсивні тренування та майже щомісячні змагання і конкурси, необхідність періодично змінювати взуття з урахуванням зміни його розміру і росту дитини.

Докази на підтвердження оплати членських взносів у танцювальну федерацію ОСОБА_4 за 26.02.2017 року (а.с.15 )у розмірі 400 грн., та білети за участь у змаганнях (вхідні) на суму 590 грн. (а.с. 16) судом, як належні та допустимі докази можуть бути прийняті тільки частково з урахуванням даних класифікаційної книжки № 4338 про дати проведення змагань, турнирів, їх кількість та класс. З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача частково розмір витрат на членські взноси у танцювальну федерацію – 200 грн. та частково вартість білетів за участь у змаганнях – 130 грн.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що надані позивачем квитки на автобус містять розбіжності, тобто ідуть почергово ( нумерація), тоді як дати в них різняться на місяць, судом не приймаються з урахуванням того, що саме в зазначені дні дочка сторін приймала участь у змаганнях поза межами м. Вознесенська, саме у населених пунктах, зазначених у класифікаційній книжці № 4338, виданої на ім'я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Однак суд вважає безпідставною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вартості 2 проїздних квитків за 18.12.2017 (18.12.2016 року) Южноукраїнськ-Одеса (Одеса-Южноукраїнськ) на суму 200 грн., оскільки період понесених витрат в позові ОСОБА_1 зазначає з 01.10.2016 року по жовтень 2017 року включно і позов подано до суду 14.12.2017 року, тобто витрати понесені після звернення до суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що витрати на придбання спеціального одягу, взуття для танців, оплата щомісячних та індивідуальних тренувань, переїзду до місця змагань викликані особливими обставинами, які пов'язані із розвитком конкретних здібностей дитини, а саме танцювальних, а тому є додатковими в розумінні ст. 185 СК України.

Зазначені витрати не є повсякденними і не охоплюються питанням стягнення аліментів, які відповідач зобов'язаний сплачувати згідно рішення Вознесенського міськрайонного суду від 08.11.2013 року, тому підлягають стягненню з відповідача як додаткові витрати на дитину..

З приводу стягнення з відповідача додаткових витрат, понесених позивачем на діагностування та лікування ОСОБА_4 у стоматолога у період з вересня по листопад 2017 року, то ця вимога є обгрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки підтверджується виписками з історії хвороби від 24.11.2017 року, виданої ФОП ОСОБА_8, актами виконаних робіт від 22.09.2017 року, 24.11.2017 року, карткою диспансерного поцієнта стоматологічної клініки «Александрит-Ніка», довідками КЗ ММР Миколаївської міської стоматологічної поліклініки ( ортодонтичне відділення) за 08.09.2017 року, 22.09.2017 року, 20.10.2017 року та 24.11.2017 року, квитанцією № 922 від 22.09.2017 року на суму 460 грн. за отримання медичних послуг стоматології «Айлама» на загальну суму 2890 грн.

Вимога щодо стягнення витрат позивача за проїзд дитини до лікувального закладу у сумі 640 грн., суд вважає обгрунтованою та доведенною, зважаючи на ту обставину, що факт лікування, його обсяг та тривалість сторона відповідача не оспорює, до того саме в зазначені на проїздних квитках дати дитина відвідувала медичні заклади.

Судом також встановлено, що згідно довідки УСЗН Вознесенської міської ради від 09.01.2018 року за № 58 позивач - ОСОБА_3 знаходиться на обліку в Управлінні соціального захисту населення Вознесенської міської ради та отримує компенсацію за надання соціальних послуг в розмірі 252.60 грн. - догляд за батьком ОСОБА_6.

Крім того батько відповідача згідно інформації головного лікаря Одеського обласного онкологічного диспансера від 14.11.2016 року за № 1033 перебуває на диспансерному обліку в ОООД з 30.03.2011 року з приводу раку передміхурової залози та раку правої нирки, періодично проходив медичні обстеження в період з 30.03.2011року по 05.08.2016 рік, перебував на стацлікуванні в урологічному відділенні, лікування хворого проводиться за його кошти.

Позивач ОСОБА_1 проти зазначеного заперечувала, вказувала на наявність у ОСОБА_3 доходу, який він приховує, наявність інших близьких родичів у ОСОБА_6 та намагання відповідача у будь-який спосіб уникнути витрат на доньку.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача – адвоката ОСОБА_2 щодо виключних обставин, а саме хвороби ОСОБА_6, догляд за ним відповідача та хвороба самого ОСОБА_3, які не дозволяють останньому, в повному обсязі нести частину додаткових витрат на дочку ОСОБА_9, зважаючи на ту обставину, що відповідач сплачує щомісячно аліменти на утримання дитини близько 800 грн., хоча і примусово, але виконав рішення суду від 07.12.2016 року про стягнення з нього додаткових витрат на дитину у розмірі 8000 грн. за період з 01.09.2013 року по 01.07.2016 року, оплачує послуги свого представника, як в справі № 473/1414/16-ц так і в даному судовому процесі, хоча при цьому розмір заробітку ( доходу) суду не підтвердив, вказав тільки на незначну компенсацію за надання соціальних послуг.

Таким чином, вирішуючи спір щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини, суд враховує вказані вище обставини та досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зазначає, що позивачем доведено у судовому засіданні наявність таких витрат, але у меншому розмірі.

Відповідно до положень ст. 133, 137 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені ним судові витрати, які складаються з витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме на професійну правову допомогу у розмірі 700 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704.80 грн.

Керуючись ст.ст 12, 76, 133, 258-259, 264-265, 268 ЦПК країни, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_10 Анатоліївни до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає Миколаївська область, м. Вознесенськ вул. Танасчишина № 10 на користь ОСОБА_3 ОСОБА_11 народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, яка мешкає Миколаївська область, м. Вознесенськ вул. Київська 19/1, додаткові витрати, пов’язані з розвитком танцювальних здібностей та на лікування доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі – 9764 грн.; витрати на правову допомогу в сумі – 700 грн., а всього 10464 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 11.04.1976року народження уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, який мешкає Миколаївська область, м. Вознесенськ вул. Танасчишина № 10 на користь держави (отримувач коштів ГУК в м.Києві/м.Київ), код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, р/р 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106 судового збору в розмірі 704 ( сімсот чотири) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 03.03.2018 року.

Суддя: Висоцька Г.А.