Рішення № 72544091, 01.03.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2018 р. Cправа № 902/1130/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "СЕМПАЛ КО ЛТД"

(вул. Кулібіна, 3, м. Київ, 03062)

до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

(вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100)

про стягнення 128 422,80 грн

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 за договором;

відповідача: ОСОБА_2 34/3691 від 19.12.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "СЕМПАЛ КО ЛТД" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" суму заборгованості в розмірі 124 200,00 грн. та суму інфляційних втрат (збитків) в розмірі 4222,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу продукції № 365/33 від 29.05.2017р в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 14.12.2017р за вказаним позовом порушено провадження у справі 902/1130/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 11.01.2018р та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.

10.01.2017 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначає, що зобов’язання в частині проведення розрахунків за поставлений товар виконано частково з огляду на те, що підприємство відповідача є комунальним, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від надання послуг споживачам, бюджетних коштів, та є організацією мета якої надання соціально-значимих послуг. Від виконання зобов’язань за договором відповідач не відмовляється, однак зазначає, що стягнення боргу за рішенням суду може призвести до блокування рахунків підприємства . Заперечує відповідач і щодо нарахування інфляційних втрат, посилаючись на те, що позивачем не враховано періоди дефляції.

Керуючись розділом XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р., ухвалою суду від 15.01.2018р прийнято рішення про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до глави 10 Господарського-процесуального кодексу України.

06.05.2018р до суду надійшла заява № 02/559 від 05.02.2018р за підписом представника відповідача за довіреністю ОСОБА_2, в якій останній просить суд дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

При розгляді справи 14.02.2018р, за клопотанням представників сторін, судом оголошено перерву до 01.03.2018р.

В судовому засіданні 01.03.2018р, за клопотанням представника відповідача, яким відкликано заяву № 02/559 від 05.02.2018р про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд залишив заяву № 02/559 від 05.02.2018р без розгляду, що відображено в протоколі судового засідання від 01.03.2018р.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29 травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «СЕМПАЛ КО ЛТД» (позивач, за договором Продавець) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір купівлі-продажу продукції № 365/33 (надалі Договір).

Згідно з предметом даного Договору Постачальник зобов’язується, згідно направленої Покупцем Заявки в електронній формі, письмово з поштовим повідомлення, наручно або факсом, поставити Покупцеві наступний Товар згідно Коду CPVДК021:2015:38420000-5 – Прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів (Лічильник витрати тепла і води – СВТУ – 10М (М2) RP в комплектності) (надалі Товар), а Покупець зобов’язується прийняти Товар та оплатити його вартість.

Товар поставляється по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені Сторонами і вказані в рахунках-фактурах, видаткових накладних, що є невід’ємною частиною даного Договору. (п. 1.2. Договору)

Номенклатура, асортимент та кількість Товару (який вказаний в Додатку № 1 до Договору), що поставляється за даним Договором зазначається в рахунках-фактурах, видаткових накладних, що видані на підставі даного Договору. Додаток № 1 до Договору (Специфікація) є невід’ємною частиною даного Договору. (п.п. 1.3., 1.4. Договору)

Покупець здійснює оплату замовленого Товару після отримання Товару на складі Покупця на підставі видаткової накладної протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів. (п. 2.1. Договору)

Якість та комплектність Товару, що передається Постачальником повинна відповідати вимогам ДСТУ, ГОСТ ISO 2000 тощо та заявці. Приймання Товару по якості та кількості здійснюється за інструкцією П-6, П-7, якщо інше не встановлено Договором. (п. 2.2. Договору)

Ціна Товару встановлюється в національній валюті України. Загальна вартість Договору складає 124 200,00 грн, в т.ч. 20700,00 грн ПДВ. (п.п. 3.1., 3.3. Договору)

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 16.10.2017р. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від обов’язку виконати взяті на себе зобов’язання та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору. (п.п. 6.1., 6.2. Договору)

Додатком № 1 до Договору (Специфікація) Сторони погодили Товар, що підлягає поставці та його ціну.

В листі № 33/1446 від 01.06.2017р відповідач зробив заявку на поставку Товару (лічильник витрати тепла і води СВТУ– 10М (М2) RP в комплектності) за ціною 124 200,00 грн.

За видатковою накладною № 358 від 12.06.2017р позивачем поставлено, а відповідачем за довіреністю № 112 від 08.06.2017р отримано обумовлений Договором Товар.

При цьому суд зважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які претензії відповідача щодо якості товару.

У зв’язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за Договором, позивачем направлено на його адресу вимогу № 2653 від 03.2017р, про погашення заборгованості протягом 5 (п’яти) робочих днів з дня отримання даної вимоги.

Відповідач на вимогу, отриману 08.08.2017р., в листі № 34/2501 від 18.09.2017р вніс пропозицію щодо зменшення позивачем вимоги щодо заборгованості на 20%, та зазначив, що таке зменшення надасть змогу погасити заборгованість.

Позивач, листом № 2664 від 25.09.2017р., відхилив пропозицію відповідача щодо зменшення заборгованості та вимагав до 15.10.2017р погасити заборгованість.

Відповідач в листі № 34/2885 від 17.10.2017р просив надати відстрочку по сплаті заборгованості до 15.11.2017р.

Як свідчать матеріали справи, станом на день звернення з позовом до суду відповідачем не проведено розрахунків за поставлений Товару.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

В силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами Договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обов'язком відповідача - прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Покупець, згідно приписів статті 692 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведені вище приписи законодавства щодо умов поставки товару та порядок проведення розрахунків за нього, позивачем правмірно заявлено до стягнення 124 200,00 грн. боргу за природний газ.

Разом з тим, в процесі розгляду справи, відповідачем частково погашено заборгованість в сумі 45 000,00 грн, у зв’язку з чим позивач відмовився від позовних вимог в цій частині, і суд, ухвалою від 01.03.2018р. закрив провадження в частині стягнення 45 000,00 грн. основного боргу.

За таких обставин, станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача становить 79 200,00 грн.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 4222,80 грн інфляційних втрат.

Розглядаючи зазначену вимогу, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктами 3.1 та 3.2 Постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення інфляційних втрат є правомірною, оскільки відповідає чинному законодавству.

Перевіривши за допомогою системи «ЛІГА ЗАКОН» правильність проведених позивачем розрахунків інфляційних втрат судом виявлено помилку в бік завищення, оскільки за визначений в розрахунку період сума інфляційних втрат становить 4 098,60 грн. (розрахунок додається)

За таких обставин, в стягненні 124,20 інфляційних втрат слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Також, в позовній заяві, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7500,00 грн. - витрат на послуги адвоката.

На підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано договір про надання адвокатських послуг № 061217/АО-СЕМ від 06.12.2017р, звіт про надання адвокатських послуг за період 06.12.2017р-22.02.2018р., платіжне доручення №10381 від 06.12.2017 на суму 7500,00 грн. у підтвердження оплати за юридичні (адвокатські ) послуги згідно договору № 061217/АО-СЕМ від 06.12.2017р.

Відповідно до умов пункту 1.1 договору Адвокатське об’єднання «Регіональний союз адвокатів» (ОСОБА_3) приймає на себе зобов’язанням з надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «СЕМПАЛ КО ЛТД» (Замовнику) адвокатських послуг, передбачених умовами цього Договору, а Замовник зобов’язується прийняти і оплатити ці послуги в розмірах та в строки, що передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, в межах цього Договору ОСОБА_3 (адвокат ОСОБА_3) надає адвокатські послуги у справі зі стягнення з Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (надалі Боржник) за договором купівлі-продажу продукції № 365/33 від 29.05.2017р, який було укладено між Замовником і Боржником.

Відповідно до п.п. 2.1.-2.1.3. договору ОСОБА_3 приймає на себе наступні зобов’язанням: надавати Замовнику усні та письмові консультації; підготувати та подати до суду позовну заяву в порядку, визначеному чинним законодавством України, вести судову справу незалежно від кількості судових засідань та інстанцій. Готувати необхідні процесуальні документи. Переставляти інтереси Замовника в судах всіх інстанцій та у відносинах з Боржником; в межах цього договору ОСОБА_3 зобов’язаний діяти виключно на користь Замовника.

Пунктом 3.1. договору визначено, що розрахунки Замовника з ОСОБА_3 здійснюються в національній валюті України.

Відповідно до п. 3.2. договору вартість послуг за даним договором становить 7500,00 грн..

Грошова сума, визначена відповідно до п. 3.2. цього договору та вказана в рахунку ОСОБА_3, перераховується Замовником на рахунок ОСОБА_3 не пізніше 2 (двох) днів з моменту укладення цього договору. (п. 3.3. договору)

Після виконання умов цього договору сторони підписують акт наданих послуг. (п. 3.4. договору)

Як свідчить матеріали справи ОСОБА_4 має право на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю серія КВ № 000630 виданого на підставі рішення КДКА Чернігівської області № 5 від 15.05.2012р.

Відповідно до наказу № 2К від 23.01.2017р адвоката ОСОБА_1 прийнято на роботу до Адвокатського об’єднання «Регіональний союз адвокатів» на посаду адвоката з 24.01.2017р.

Факт надання послуг адвокатом ОСОБА_1 та проведення позивачем розрахунку за надані послуги підтверджується звітом про надання адвокатських послуг за період 06.12.2017р-22.02.2018р. та платіжним дорученням № 10381 від 06.12.2017р. на суму 7500,00 грн.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З урахуванням розміру позовних вимог та незначної складності розрахунку, підготовлених адвокатами процесуальних документів, приймаючи до уваги чинний на час розгляду справи розмір мінімальної заробітної плати, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є розумним.

З урахуванням наведеного позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволеним вимовам, 1 322,45 грн. - витрат зі сплати судового збору та 7 492,75 грн – витрат на адвокатські послуги.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково .

2.Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 33126849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «СЕМПАЛ КО ЛТД» (вул. Кулібіна, буд. 3, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ 19022122) 79 200 (сімдесят дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. – основного боргу; 4 098 (чотири тисячі дев'яносто вісім) грн 60 коп. – інфляційних втрат; 1 322 (одну тисячу триста двадцять дві) грн. 45 коп. - витрат зі сплати судового збору та 7 492 (сім тисяч чотириста дев’яносто дві) грн. 75 коп. – витрат на адвокатські послуги.

3. В позові в частині стягнення 124,20 грн. інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 03 березня 2018 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Кулібіна, 3, м. Київ, 03062)

3 - відповідачу (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100)