Рішення № 72543148, 26.02.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2018

м. Дніпро

Справа № 904/10519/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОБЕРТ БОШ ЛТД"

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ"

про стягнення 342 807,44 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 342 807,44 грн., з яких 271 273,40 грн. - основний борг, 71 534,04 грн. - пеня, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.17р. призначено справу №904/10519/17 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач позов заперечує (відзив від 12.01.18р.), мотивуючи тим, що допустимим доказом на підтвердження факту поставки спірного товару за Специфікацією № 3 до Договору є виключно належним чином оформлена товарно-транспортна накладна з зазначенням дати про отримання товару на складі покупця. Також Відповідач наполягає на тому, що дата оформлення Позивачем товарно-супровідних документів і дата поставки не є тотожними поняттями. Таким чином, у зв’язку із відсутністю належних доказів, які визначають дату поставки за Договором та вартість поставленої продукції, відсутні підстави для задоволення позову. Також у відзиві Відповідач заявив про сплив строку позовної давності для нарахування пені та про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

15.01.18р. від Позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи у якості доказів наявності боргу довідки банку за вих. №172734/0401-1 від 14.12.17р., щодо надходження коштів від Відповідача Позивачеві та докази її направлення Позивачеві.

Від Позивача надійшла відповідь на відзив, у якому він повідомив про те, що позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві.

22.01.18р. від Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій він просить стягнути 449 945,42 грн., з яких: 271 273,40 грн. - основного боргу, 83 952,96 грн. - інфляційних втрат, 23 185,02 грн. - 3% річних та 71 534,04 грн. - пені.

09.02.18р. від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в якому зазначено, що 22.01.18р. Відповідач отримав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій Позивач заявляє нові, додаткові вимоги – стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних з простроченої суми. Заявлені Позивачем вимоги про стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних з простроченої суми обґрунтовані додатковими підставами, ніж безпосередньо первісний позов, а отже фактично є одночасною зміною предмету і підстави позову, а тому просить відмовити в прийняті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог та розглядати спір за первісною редакцією заявлених позовних вимог.

Також від Відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких він підтримує позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмету або підстав позову допускається не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого засідання у справі.

Як вбачається з наданої Позивачем заяви про збільшення позовних вимог, Позивач фактично змінює предмет та підстави позову, оскільки за первісною редакцією позовної заяви, заявлено лише про стягнення основного боргу та пені. Таким чином, нарахувавши 3% річних та інфляційні втрати, Позивач змінив підстави та предмет позову, що не передбачено чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд не приймає до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та розглядає справу за позовом в первісній редакції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.14р. сторонами укладено Договір купівлі-продажу №VK/DC/1-14-1600-02 (далі Договір), за п. 1.1. якого Продавець (Позивач) зобов’язується поставити, а Покупець (Відповідач) оплатити та прийняти продукцію, що іменується надалі - "Товар" для інвестиційного проекту "ОВІЗ – обладнання замість зношеного", відповідно до умов цього договору.

Найменування, строки поставки, умови оплати, кількість і ціна за одиницю Товару, що поставляється згідно з цим Договором, та інші умови вказані в Специфікаціях до цього Договору, які після підписання Сторонами є його невід’ємною частиною (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору ціни на Товар включають витрати, пов’язані з упакуванням, маркуванням, завантаженням і транспортуванням Товару за адресою, зазначеною в п. 4.1. цього Договору.

Вартість Товару, що поставляється відповідно до цього Договору (загальна сума договору) розрахована згідно з офіційним курсом гривні до евро, встановленим Національним банком України на 28.07.2014 (1євро = 15.937667 ГРН) і складає 347 454,72 грн., включаючи ПДВ 20% 57 909,12 грн.

Зазначена загальна сума Договору може бути змінена згідно з відповідними додатковими угодами та Специфікаціями до цього Договору, підписаними обома сторонами (п.2.2. Договору).

Згідно з п. 2.3. Договору ціни розраховуються згідно офіційного курсу гривні до євро, встановленого Національним банком України на дату, яка вказана у відповідній специфікації, і підлягають зміні у випадку збільшення або зменшення офіційного курсу НБУ гривні до євро більш ніж на 5% станом на день виставлення рахунку(ів).

Відповідно до п. 3.1.1. Договору продавець зобов’язується поставити Товар у повному обсязі та в строки, передбачені цим Договором.

Пунктом 3.2.1. Договору обумовлено обов’язок покупця сплатити та прийняти Товар у встановлені цим Договором строки.

Датою поставки Товару вважається дата підписання товарної накладної Покупцем. Вказана дата зазначається Покупцем в товарній накладній при отриманні Товару (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору прийом Товару оформляється шляхом підписання Покупцем товарної накладної із зазначенням дати підписання та наданням належних документів відповідно до чинного законодавства України. В товарній накладній обов’язково друкованим шрифтом вказується номер і дата цього Договору, на підставі якого здійснюється поставка Товару, а також прізвище особи, уповноваженої Покупцем прийняти Товар.

Право власності на Товар переходить до Покупця після підписання Покупцем товарної накладної на складі Покупця (п. 5.5. договору).

Згідно з п. 6.1. Договору загальна сума Договору сплачується Покупцем у національній валюті України (гривнях) згідно з умовами цього Договору та відповідної Специфікації до нього.

Оплата здійснюється на підставі рахунків Продавця, з урахуванням п. 2.3. Покупець зобов’язаний сплатити такий рахунок протягом 10 банківських днів з моменту його отримання.

У разі несплати рахунку в зазначені терміни, рахунок вважається недійсним і може бути перевиставленим (п. 6.2. Договору).

Відповідно до п. 8.4. Договору у випадку порушення умов оплати поставленого товару, передбачених п. 6.2. цього Договору, більш ніж на 14 календарних днів, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості простроченої до сплати суми, за весь період порушення строків виконання зобов’язань.

Оплата штрафних санкцій та відшкодування збитків згідно п. 8.1., 8.2., 8.3. та 8.4. відбувається на підставі відповідного рахунку (п. 8.5. Договору).

Згідно з п. 8.7. Договору сплата штрафних санкцій не звільняє Сторону, що порушила умови даного Договору від виконання зобов’язань за цим Договором.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, а також скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині гарантійних зобов’язань – до терміну закінчення таких зобов’язань (п. 12.1. Договору).

04.11.14р. сторонами укладено Додаткову угоду №3 до Договору, якою сторони погодили доповнити Договір Специфікацією №3 з переліком Товарів.

Позивачем виставлено рахунок №515/1/ DC від 25.11.14р. на загальну суму 815 629,02 грн. з ПДВ, складену з урахуванням зміни курсу гривня-Євро.

На виконання умов Договору, Позивач 03.06.15р. відвантажив Товар за Специфікацією №3, що підтверджується підписаною Відповідачем товарно-транспортною накладною від 03.06.15р. №УК 122 на суму 815 629,02 грн. (з ПДВ). Додатково поставка товару підтверджується копією реєстру видаткових накладних від 03.06.15р., копією видаткової накладної №DC15-122 від 03.06.15р., копією довіреності №310/04 від 02.06.15р., яка дійсна до 11.06.15р.

Відповідно до п. 3 Специфікації №3 сторони погодили, що оплата здійснюється двома етапами:

1 етап:60% попередня оплата на підставі наданого рахунку на узгоджену партію;

2 етап:40% за фактом поставки протягом 15 банківських днів після поставки товару, на підставі виставлених рахунків фактичних.

За розрахунком Позивача, граничним днем оплати було 18.06.15р.

Однак, з урахуванням умов Договору про оплату Товару протягом 15 банківських днів після поставки товару, граничним днем оплати було 24.06.15р., Відповідно, прострочка Відповідача почалася з 25.06.15р.

За даними Позивача, Відповідач частково сплачував Товар, у зв’язку із чим, Позивач оформляв рахунки на оплату решти боргу: рахунок-фактура №515/1/1 від 03.06.15р., рахунок-фактура №515/1/2 від 13.01.16р. З метою досудового врегулювання спору, Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогою про сплату боргу, що підтверджується претензіями №1-1109/15 від 11.09.15р., №1-050416/DC від 25.07.16р., №1-1407/17 від 14.07.17р., №1-2508/17 від 25.08.17р. Відповідач за одержаний Товар розрахувався частково, у зв’язку із чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 271 273,40 грн.

З посиланням на п.8.4. Договору, за прострочення оплати, Позивач нарахував Відповідачеві пеню за весь період порушення зобов’язання у розмірі 71 534,04 грн. за період прострочення з 15.12.16р. по 14.12.17р.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.

Перевіривши доводи сторін, суд погоджується з Позивачем і не приймає позицію Відповідача в частині стягнення основного боргу.

Так, у п. 3 Специфікації №3 сторони погодили, що оплата здійснюється у два етапи: 1 етап: 60% попередня оплата на підставі наданого рахунку на узгоджену партію та 2 етап: 40% за фактом поставки протягом 15 банківських днів після поставки товару, на підставі виставлених рахунків фактичних.

Відповідач товар одержав 03.06.15р., що підтверджується товарно-транспортною накладною №УК 122 від 03.06.15р. та видатковою накладною №DC15-122 від 03.06.15р., підписаними уповноваженим представником Відповідача без зауважень.

Посилання Відповідача на те, що Позивач не довів дату поставки товару, оскільки представник Відповідача не зазначив таку дату під час прийняття Товару, судом не приймається, оскільки, як у товарно-транспортній накладній №УК 122 від 03.06.15р. так і у видатковій накладній №DC15-122 від 03.06.15р. зазначено дату події – передачі Товару. Не зазначення дати підписання видаткових документів Представником Відповідача (Одержувача) при прийнятті Товару, суд розцінює як згоду із датою, зазначеною Позивачем (Постачальником) у видаткових документах, крім того, Відповідач своєчасно (до звернення Позивачем до суду) не заперечував цю обставину, тобто фактично визнав датою поставки саме 03.06.15р.

У встановлений Договором строк претензій щодо якості, комплектності товару Позивачеві не надходило, а тому товар вважається прийняти відповідно до умов Договору.

В свою чергу, Відповідач зобов’язання за Договором виконав не в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи й не заперечується самим Відповідачем.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.

З урахуванням наведених вище доказів, наданих сторонами, доводи Позивача про наявність у Відповідача боргу за поставлений товар, суд визнає обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

Перевіривши розрахунки Позивача, судом встановлено, що пеню на прострочений борг Позивач нарахував неправильно, оскільки п.1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч.6 ст. 231 ГК України).

У п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", зазначено, що щодо пені за порушення грошових зобов’язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконане, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов’язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов’язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У вчиненому сторонами правочині не погоджено подовження строку нарахування пені, а лише зазначено, що її нарахування здійснюється за весь час прострочення виконання зобов’язання. Однак, дане формулювання не може бути прийняте судом, як погодження сторонами подовження строку для нарахування пені.

За таких обставин, правомірним було б нарахування пені за період з 25.06.15р. по 25.12.15р., а не з 15.12.16р. по 14.12.17р., як нарахував Позивач.

Крім того, Відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, звернувшись до суду з позовом до Відповідача 14.12.17р., Позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені, оскільки, період за який може бути нарахована пеня закінчився 25.12.15р. Тобто строк позовної давності щодо стягнення пені сплив 25.12.16р.

Відповідно, нарахована Позивачем пеня не підлягає стягненню, як у зв’язку з неправильним нарахуванням, так і у випадку б правильного нарахування, у зв’язку з пропуском позовної давності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, до стягнення належать 271 273,40 грн. основного боргу, у решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. При цьому за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Позивач при збільшенні позовних вимог Позивач додатково сплатив 1 762,00 грн. судового збору, а виходячи з того, що дана заява судом не прийнята до розгляду, а справа розглядається за позовними вимогами, що заявлені спочатку, судовий збір становить 5 142,11, тобто переплата становить 1 762,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", 51925, м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 18-б (код 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОБЕРТ БОШ ЛТД" , 02152, м. Київ, просп. П.Тичини, буд. 1В, офіс А701 (код 14347262) 271 273,40 грн. – основного боргу, 4 069,10 грн. – судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.03.2018

Суддя С.Г. Юзіков