Постанова № 72542178, 27.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/2355/16-ц 22-ц/774/60/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 213/2355/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2017 року, яке ухвалене суддею Мазуренком В.В. об 11 годині 40 хвилин у місті ОСОБА_5 та повне судове рішення складено 16 травня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 03 жовтня 2015 року о 04-00 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 напроти будинку АДРЕСА_1 не вибрала безпечної швидкості руху та під час паркування скоїла наїзд на припаркований автомобіль марки «ВАЗ 21083», реєстр.номер НОМЕР_1, який перебуває у користуванні позивача. Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 04 листопада 2015 року ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «ВАЗ 21083», реєстр.номер НОМЕР_1, який перебуває у користуванні позивача отримав механічні пошкодження, а самому позивачу завдано моральної шкоди.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в загальному розмірі 7 763,74 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 16 січня 2017 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна».

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7013,74 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн., сплачений судовий збір у розмірі 551,20 грн., та витрати на складання висновку експертного автотоварознавчого дослідження з виготовленням копії в сумі 750 грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Так, відповідач зазначає, що треті особи ОСОБА_4 та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» жодного разу не прибули у судове засідання, у зв'язку з чим суд не з'ясував чи була відмова страхової компанії від відшкодування матеріальної шкоди чи позивач пропустив строк для звернення до страхової компанії. Також, суд не врахував, що власником транспортного засобу є ОСОБА_4, а позивач ОСОБА_1 керував автомобілем на підставі довіреності від 03.11.2012 року, яка має юридичну силу лише за життя ОСОБА_4, а тому необхідно було з'ясувати чи була чинною довіреність на момент дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, відповідач ОСОБА_2 зазначає, що з'ясування цих обставин має для неї юридичне значення, оскільки після відшкодування завданої шкоди вона буде мати право на звернення до страховика із регресним позовом, а у випадку, якщо ОСОБА_1 не мав правової підстави для володіння автомобілем та, відповідно, є неналежним позивачем у справі, вона не матиме змогу компенсувати понесені витрати у порядку регресу.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_5.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_5.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, позивача ОСОБА_1, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене судом на час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Судом встановлено, що автомобіль НОМЕР_1, належить ОСОБА_4 (а.с.8) та переданий в користування ОСОБА_1 (а.с.8,9).

03.10.2015 року близько 04.00 год., ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ 21091», держномер НОМЕР_2, навпроти буд.№23 по вул.27 Партз'їзду в м.Кривому Розі, не вибрала безпечної швидкості руху та, під час паркування, скоїла наїзд на припаркований автомобіль НОМЕР_1, володільцем якого є ОСОБА_1, чим порушила п.12.1 ПДР України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, постраждалих немає.

Постановою Інгулецького районного суду від 04.11.2015р. ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення (а.с.11).

Відповідно до Довідки підрозділу Державтоінспекції ВМС, 03.10.2015 року на вул. 27-го Партз'їзду біля будинку №23 в м. Кривому Розі, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб «ВАЗ 21083», н.з. НОМЕР_1, отримав наступні механічні пошкодження: заднє праве крило, задній правий фонар, задній бампер, кришка люка бака (а.с.10).

Відповідно до Висновку експерта №Д8/03/16 від 09.03.2016 року, сума матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля НОМЕР_1, станом на 04.03.2016 року складає 7013,74 грн. (а.с.13-36).

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Украна» (страховий поліс виданий 24.12.2014 року), однак страхове відшкодування, за зверненням відповідача від 06.10.2015 року, позивачу не відшкодовано.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1166, 1188 ЦК України та виходив з того, що ОСОБА_2 є винною в спричиненні ДТП, а тому й повинна нести відповідальність за заподіяну з її вини матеріальну та моральну шкоду позивачу в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції й вважає, що він відповідає положенням ст.ст. 1166, 1188 ЦК України та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п.2-п.4 Постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року зі змінами та доповненнями.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Зазначені зобов'язання, разом з тим, не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Отже, позивач ОСОБА_1 правомірно на власний розсуд обрав спосіб захисту свого порушеного права шляхом відшкодування завданої шкоди саме винною особою - ОСОБА_2, у зв'язку з чим колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивач мав звернутися із вимогою про відшкодування завданої шкоди до страхової компанії.

Доводи ж апеляційної скарги про те, що позивачем ОСОБА_1 не доведено наявності у нього правових підстав для користування автомобілем НОМЕР_1, спростовуються матеріалами справи, а саме: нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_7, який діє від імені власника транспортного засобу ОСОБА_4 на підставі довіреності від 07 серпня 2012 року, посвідченою приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованою у реєстрі за №1447 (а.с. 8,9), який уповноважив ОСОБА_1 не тільки на користування, але й на розпорядження цим транспортним засобом на строк до 07 серпня 2022 року (а.с.8,9).

Доводи ж апеляційної скарги про те, що дана довіреність може бути скасованою або припиненою внаслідок смерті довірителя, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, посилаючись на такі обставини, відповідач ОСОБА_2, у порушення принципу диспозитивності та змагальності сторін, не надала суду жодного належного та допустимого доказу, у розумінні 58-60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, та ст.ст. 76-81 ЦПК України, в редакції на час перегляду справи судом апеляційної інстанції, на підтвердження своїх доводів та не заявляла суду клопотання про витребування таких доказів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 отримав судове повідомлення про призначення справи до розгляду на 27.02.2018 року (а.с. 168) та не скористався своїм правом брати участь у судовому засіданні, що свідчить про його обізнаність про наявність даного судового спору та відсутність у нього власних вимог щодо предмета спору.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 02 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: