Постанова № 72541256, 28.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/3610/17 22-ц/774/331/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 182/3610/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Гладиш К.І.,

сторони:

позивач: Нікопольський міськрайоний центр зайнятості

відповідач: ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Нікопольського міськрайонного центру зайнятості на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2017 року, яке постановлено суддею Багровою А.Г. у місті Нікополі, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року Нікопольський міськрайоний центр зайнятості звернувся з позовом ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 34315 грн.09 коп., з тих підстав, що відповідач перебував на обліку в Нікопольському міськрайонному центра зайнятості як безробітний в період часу з 17.10.2013 року по 11.11.2014 року, та з 08.03.2017 року по 14.06.2017 року отримував допомогу по безробіттю, що разом складає 34315 грн,09 грн.

При цьому ОСОБА_1 з 15.08.2011 року до дня пред’явлення позову, згідно відомостей з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців є керівником ТОВ „СТИЛЬАВТО”.

Зазначене свідчить про надання відповідачем неправдивих відомостей. Відповідачем добровільно кошти не повернуті, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача 34315 грн. 09 коп. в судовому порядку.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2017 року Нікопольському міськрайонному центру зайнятості відмовлено в задоволенні позову.

Судові витрати по справі віднесені за рахунок держави.

В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не є керівником ТОВ „СТИЛЬАВТО”, що підтверджується тим, що ОСОБА_1 не звертався до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців із вимогою видалення відомостей стосовно директора, отже був зацікавлений не видаляти ці данні з реєстру.

Представник позивача в апеляційній скарзі зауважує на тому, що ОСОБА_1 не мав права на отримання допомоги по безробіттю, оскільки не мав права перебувати на обліку, як безробітній.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Нікопольського міськрайонного центру зайнятості – ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, відповідача ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Нікопольському міськрайонному центра зайнятості як безробітний в період часу з 17.10.2013 року по 11.11.2014 року, та з 08.03.2017 року до 14.06.2017 року і отримував допомогу по безробіттю, що разом складає 34315 грн,09 грн.( а.с. 8-16, 22, 23, 51-52).

19.06.2017 року ОСОБА_1 було припинено виплату допомоги по безробіттю згідно наказу №111(а.с.21,52), з підстав виявлення факту приховування особою відомостей в період перебування на обліку та одночасним займанням посади керівника ТОВ „СТИЛЬАВТО”.

З інформації про юридичну особу ТОВ „СТИЛЬАВТО” вбачається, що з 15.08.2011 року ОСОБА_1 значиться як керівник та підписант юридичної особи (а.с.34-39).

Із копії трудової книжки відповідача вбачається, що відомості про роботу ОСОБА_1 в ТОВ „СТИЛЬАВТО” відсутні (а.с.50-52).

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 отримував заробітну плату в ТОВ „СТИЛЬАВТО” у листопаді-грудні 2011 року та січні 2012 року . З січня 2012 року заробітну плату в ТОВ „СТИЛЬАВТО” ОСОБА_1 не отримує (а.с.45)

Відповідно до акту №84 від 14.06.2017 року (а.с.20) ТОВ „СТИЛЬАВТО” за місцем своєї реєстрації не знаходиться.

Звертаючись з позовом Нікольський міськрайонний центр зайнятості обґрунтовував свої позовні вимоги про відшкодування шкоди тим, що відповідачем по справі були надані неправдиві відомості Нікольському міськрайонному центру зайнятості, у зв’язку із чим відповідач не мав права на отримання допомоги по безробіттю.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог позивача.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції.

На думку колегії суддів, суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та встановив, що позивачем не доведено належними та допустими доказами, відповідно до вимог закону, відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України, в редакції 2004 року, чинній на момент ухвалення рішення по справі, ст.ст.12,82ЦПК України, в редакції 2017 року, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, того факту, що відповідач ОСОБА_1 повідомив позивачеві неправдиві відомості у зв’язку із чим не міг бути визнаний безробітним та не мав право на отримання допомогу по безробіттю.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не являється керівником ТОВ „СТИЛЬАВТО”, що підтверджується тим, що ОСОБА_1 не звертався до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців із вимогою видалення відомостей стосовно директора, отже був зацікавлений не видаляти ці данні з реєстру, з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 89 ЦК України передбачено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Відповідно до статті 97 ЦК України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи.

Статтею 99 ЦК України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб –підприємців та громадських формувань” визначено, що заявником є засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, у разі подання документів для проведення інших реєстраційних дій щодо юридичної особи.

Статтею 10 Закону України „ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Отже, з аналізу зазанчених норм закону вбачається, що для внесення змін до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців щодо керівника юридичної особи заявник повинен бути або засновником юридичної особи або уповноваженою на ці дії особою.

Як вбачається з інформації про юридичну особу ТОВ „СТИЛЬАВТО” засновниками юридичної особи є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4, а ОСОБА_1 значиться, як керівник, та підписант юридичної особи (а.с.34-39).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не є засновником або уповноваженою особою для звернення із заявою для внесення змін до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців, він не може звернутись до державного реєстратора та виключити відомості про нього як керівника та підписанта підприємства.

Посилання представника позивача в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не мав права на отримання допомоги по безробіттю, оскільки не мав права перебувати на обліку як безробітній, також не можуть бути підставою для скасування рішення суду з огляду на наступне.

Статтею 24 КЗпП передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 КЗпП передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі підприємства, в установі, організації. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом міністрів України.

Як вбачається із трудової книжки відповідача, останній з 10.01.2013 року працював в Нікопольській об’єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на посаді державного податкового інспектора юридичного відділу згідно з наказом від 10.01.2013 року № 6-о, як такий, що пройшов за конкурсом.

25.07.2013 року у зв’язку з реорганізацією Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС ОСОБА_1 переведений на посаду державного інспектора юридичного відділу Нікопольської ОДПІ ГУ Мін доходів у Дніпропетровській області.

14.10.2013 року відповідач був звільнений з вищезазначеної посади згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату згідно з наказом від 14.10.2013 року № 60-о.(а.с. 49-51)

Також із трудової книжки відповідача вбачається, що з 21.04.2015 року він працював на посаді головного спеціаліста – юрисконсульта Управління державної казначейської служби України в місті Нікополі Дніпропетровської області.

06.06.2015 року відповідач був призваний у Збройні сили України по мобілізації. Військову службу проходив у зоні АТО в Донецькій області в 81 окремій аеромобільній бригаді, яку закінчив 02.12.2016 року. Має статус учасника бойових дій.

Після повернення з військової служби 07.12.2016 року приступив до виконання обов’язків головного спеціаліста – юрисконсульта Управління державної казначейської служби України в місті Нікополі Дніпропетровської області.

28.02.2017 року звільнився з посади за згодою сторін.(а.с.51-52,53-57)

Отже, саме звільнившись з Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області у 2013 році та звільнившись у 2017 році з Управління державної казначейської служби України в місті Нікополі Дніпропетровської області, де відповідач перебував на державній службі, відповідачу і була призначена позивачем виплата допомоги по безробіттю.

Як вбачається з копії трудової книжки, відомості про роботу ОСОБА_1 в ТОВ „СТИЛЬАВТО” відсутні (а.с.50-52).

Будь-які докази, що підтверджують укладення відповідачем контракту, іншого трудового договору або цивільно-правової угоди в матеріалах справи відсутні, індивідуальні відомості про застраховану особу не містять даних про отримання доходів ОСОБА_1 на ТОВ „СТИЛЬАВТО”, починаючи з лютого 2012 року, а тому відповідно до статті 4 закону України „Про зайнятість населення” не належить до зайнятого населення (а.с. 45-53).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Нікопольського міськрайонного центру зайнятості - залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 02 березня 2018 року

Головуючий:

Судді: