Постанова № 72541169, 02.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 193/12/17 22-ц/774/188/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа 193/108/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді –доповідача: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар – Євтодій К.С.,

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач - Громадська організація «Садівницького товариства «Радуга – М»

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року, ухваленого суддею Шумською О.В. у сел.Софіївка, Софіївського району Дніпропетровської області,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Громадської організації «Садівницького товариства «Радуга – М» ( надалі – СТ ««Радуга – М» ), третя особа – ПАТ КБ «ПриватБанк», про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 25 квітня2015 року він був обраний головою СТ ««Радуга – М».

За час своєї роботи оперативно управляв майном і коштами Товариства, забезпечував своєчасне надання податковій інспекції, реєструючому органу, органам статистики звітності по формі у порядки і строки, встановлені чинним законодавством. Ним, як головою СТ "Радуга-М", був відкритий рахунок у Приватбанку.

У зв’язку з несвоєчасною сплатою членських внесків та відсутності коштів на рахунку СТ "Радуга" він в інтересах Товариства, надав позику СТ "Радуга-М" зі своєї особистої "Універсальної картки" №5168755618045104 відкритою на його ім’я у ПАТ КБ «ПриватБанк».

19 вересня 2016 року ОСОБА_2 обрано головою СТ "Радуга-М". 12 жовтня 2016 року позивач за Актом №5 (передачі документів)), передав ОСОБА_2 заяву у якій повідомив що СТ "Радуга-М" має позику в розмірі 90118,78грн. у вигляді заборгованості по картковому рахунку №5168755618045104 відкритому на ім’я позивача, через який сплачувалися рахунки, квитанції, господарчі витрати СТ "Радуга-М".

01 вересня 2016 року ч/з ОСОБА_1 за кредитом був сплачений рахунок №301/136/881 ПАТ "ДЕТЕК Обленерго" на суму 20500грн. за використану СТ "Радуга М" електроенергію.

Окрім цього позивач проінформував правонаступника, що він внесе 9 118,78 грн. на картковий рахунок №51687556180455104 до 25 жовтня 2016 року СТ "Радуга М", щоб не платити відсотків.

Відповідач суми позики не повернув, кошти не були внесена на картковий рахунок №5168755618045104 до 25 жовтня 2016 року.

Після уточнення позовних вимог у березні 2017 року позивач просить суд: стягнути з СТ "Радуга М" на його користь борг в сумі 13 282,52 грн., сплачений судовий збір – 1191,21 грн. та витрати, понесені ним з явкою до суду.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Зокрема вражає, що судом не взято до уваги існування між сторонами договірних правовідносин, згідно яких замовник СТ "Радуга М" зобов’язаний відшкодувати усі фактичні витрати його голови. Крім того, вважає, що судом не враховано, надання позивачем відповідачу фінансових послуг по залученню фінансових активів ПАТ КБ «ПриватБанка». Судом не надано належної оцінки зібраним доказам, переказам коштів через відкритий на ім’я позивача у ПАТ КБ «ПриватБанк» рахунок заборгованості товариства за використану електричну енергію.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Громадська організація «Садівницьке товариство «Радуга-М» зареєстроване з 19 червня 2007 року. 30 вересня 2016 року згідно статуту керівником є ОСОБА_2 ( а.с.29).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Садівницьке товариство «Радуга-М» зареєстроване з 19 червня 2007 року. Станом на час надання виписки 19 серпня 2015 року керівником є ОСОБА_1 ( а.с.97).

Діяльність Садівницького товариства «Радуга-М» регламентується статутом ( а.с.42-46).

Як видно з довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12 квітня 2016 року СТ «Радуга-М» відкрито рахунок №26052053504066 у гривні ( а.с.3).

Згідно відомостей ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім’я ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок №5168755618045104 згідно укладеної 17 червня 2013 року угоди ( а.с.37).

Згідно дубліката квитанції від 01 вересня 2016 року СТ "Радуга-М" сплачений рахунок №301/136/8/1 ПАТ "ДЕТЕК Обленерго" на суму 10500,00 грн за використану активну електроенергію СТ "Радуга М" (а.с.5).

Звертаючись до суду із позовними вимогами ОСОБА_1 посилався, що ним, як керівником товариства було проведено обов’язкові платежі за використану електричну енергію шляхом перерахування коштів з особистого карткового рахунку, проте підприємство кошти йому не повернуло.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, про їх недоведеність.

Колегія суддів погоджується із висновком суду, з наступних підстав.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Матеріалами справи не містять жодного доказу отримання СТ «Радуга-М» в борг від позивача ОСОБА_1 кошти.

Як видно з матеріалів справи з Акту №2 від 30 вересня 2016 року перевірки фінансово-господарської діяльності СТ «Радуга-М» з 01 січня по 01 жовтня 2016 року де зазначено що від ОСОБА_1 здійснено благодійний внесок на суму 9719,51 грн. ( а.с.105).

Між сторонами відсутні докази боргових зобов’язань.

В судовому засіданні колегії суддів позивач ОСОБА_1 пояснив, що позика не була оформлена жодним документом.

Наявність між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» договірних зобов’язань стосовно відкритого на його ім’я карткового рахунку з кредитним лімітом 10000 грн. не доводить боргових правовідносин між сторонами справи.

Як видно з виписки з карткового рахунку відкритого на ім’я позивача угоду укладено 17 червня 2013 року, тобто задовго до обрання позивача головою СТ «Радуга-М» 25.04.2015р. ( а.с.38). Посилання позивача про відкриття карткового рахунку в інтересах СТ «Радуга-М» недоведені. Крім іншого,СТ «Радуга-М» мало відкритий особовий рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк», що виключало потреби у проведенні розрахунку через картковий рахунок відкритий на ім’я позивача.

Крім іншого, згідно п.5.1. Статуту СТ «Радуга-М» майно і кошти ТОВ надходять з таких джерел: -внески членів Товариства, добровільних надходжень від фізичних та юридичних осіб; інших джерел, не заборонених чинним законодавством України ( а.с.43).

Як зазначено в Акті №2 складеному позивачем та підписаного головою ревізійної комісії, його заступником та членом комісії ОСОБА_1 здійснено благодійний внесок у сумі 9719,51 грн. ( а.с.105)

Проте, згідно Акту перевірки фінансово-господарської діяльності СТ «Радуга-М» від 28 вересня 2016 року за період з січня по вересень 2016 р. підписаного членами комісії, сума членських внесків становить 229395,84 грн., наявно 17 видаткових касових ордерів на суму 230992,84 грн., благодійний внесок ОСОБА_1 становить 1600грн. ( а.с.106).

Стаття 729 ЦК України передбачає, що пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Отже, наявність документально підтверджених фактів про передачу позивачем коштів, як благодійних внесків, не можуть породжувати боргових зобов’язань СТ «Радуга-М».

Матеріали справи не містять доказів про отримання СТ «Радуга-М» у борг від ОСОБА_1 грошових коштів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведення позивачем заявлених позовних вимог.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: