Постанова № 72540694, 28.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/4468/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 лютого 2018 року м. Ужгород

апеляційний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Куштана Б.П., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені якої діє адвокат ОСОБА_3 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду, ухвалене 26 вересня 2017 року головуючим суддею Куцкір Ю.Ю. у справі за позовом ОСОБА_2 до Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства “Колос” Агропромислового комплексу України про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав, –

встановив:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства “Колос” Агропромислового комплексу України (далі по тексту – ВФСТ «Колос» АПК України) про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав.

Позов вмотивовано тим, що розпорядженням в.о. голови ВФСТ “Колос” АПК України від 31.03.2014 року №16-к було її призначено з 02.04.2014 року на посаду в.о. генерального директора Підприємства об’єднання громадян ОСОБА_4 підприємства “Учбово-спортивна база “Закарпаття”. Розпорядженням голови Товариства від 20.08.2014 року №37-к її з 21.08.2014 року звільнено з цієї посади за одноразове грубе порушення трудових обов’язків. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.09.2014 року у цивільній справі №303/5423/14, яке набрало законної сили, її поновлено на посаді виконуючого обов’язки генерального директора Підприємства об’єднання громадян ОСОБА_4 підприємства “Учбово-спортивна база “Закарпаття”. При цьому, суд встановив, що її звільнення відбулося незаконно, оскільки було порушено її трудові права, як працюючої вагітної жінки, а також, нею не вчинялося одноразове грубе порушення трудових обов’язків. У подальшому - 08.09.2014 року голова Товариства видав розпорядження №41-к, яким її поновлено на вказаній вище посаді на підставі даного рішення суду (п.1 розпорядження) і відразу звільнено з цієї ж посади у зв’язку із закінченням строкового договору та неможливістю укладення з нею контракту у зв’язку з втратою довіри та порушенням фінансової дисципліни (п.2 розпорядження). Таке розпорядження в частині звільнення (п.2), вона також оскаржила у судовому порядку. Остаточним рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 12.05.2016 року у цивільній справі №303/5822/14 визнано незаконним п.2 цього розпорядження в частині звільнення її у зв’язку з втратою довіри та порушенням нею фінансової дисципліни. Отже, Товариство двічі, звільняючи її з посади, безпідставно і незаконно звинуватило її у порушенні трудових обов’язків і фінансовій дисципліні, виявивши у зв’язку із цим щодо неї недовіру, що слугувало підставою для звільнення її з посади. Такими діями Товариство завдало суттєвої шкоди її діловій репутації, оскільки поставило під сумнів її професійні здібності і навички. Зазначене завдало їй значних моральних страждань, викликаних почуттям нікчемності і принизливості, а також, необхідністю витрачати значну кількість свого часу для захисту у суді своїх інтересів. Ці страждання значно посилила та обставина, що вказані вище звільнення відбулися у період її вагітності, що підтверджується відповідними медичними документами, а також, вказаними вище судовими рішеннями. Душевні переживання і нервова напруга, зумовлені цією ситуацією, врай негативно вплинули на стан її здоров’я, що призвело до не виношування її вагітності і припинення розвитку плоду (аборт, що не відбувся), тобто до втрати нею майбутньої дитини. Зумовлені цим моральні страждання є такими значними, що будь-який розмір грошових коштів не зможе компенсувати їх у повній мірі. З огляду на викладене заподіяну моральну шкоду оцінює у 500 000 гривень.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 26.09.2017 року даний позов задоволено частково. Стягнуто з ВФСТ «Колос» АПК України на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 25 000 гривень.

Не погоджуючись з даним заочним рішенням представник позивача – ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду змінити та стягнути на користь позивача 500 000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд не врахував обставин заподіяння моральної шкоди. Так, відповідач двічі незаконно звільнив ОСОБА_2, що має ознаки цькування. Крім того, товариство незаконно звинуватило позивача у порушенні трудових обов’язків та і фінансової дисципліни, чим поставило під сумнів її професійні здібності. Також, суд не взяв до уваги, що порушення трудових прав відбулося у період вагітності, що призвело до її переривання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що розпорядженням №16-к від 31.03.2014 року “Про призначення ОСОБА_2Ф.”, позивачку було призначено виконуючою обов’язки генерального директора Підприємства об’єднання громадян ОСОБА_4 підприємства “Учбово-спортивна база “Закарпаття” з 02.04.2014 року (а.с.4).

Розпорядженням №37-к від 20.08.2014 року “Про звільнення ОСОБА_2 та призначення ОСОБА_5Ю.”, ОСОБА_2, виконуючу обов’язки генерального директора Підприємства об’єднання громадян ОСОБА_4 підприємства “Учбово-спортивна база “Закарпаття” звільнено з 21.08.2014 року за одноразове грубе порушення трудових обов’язків у відповідності до п.1 ст.41 КЗпП України (а.с.5).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 05.09.2014 року в цивільній справі №303/5423/14, поновлено ОСОБА_2 на посаді в.о. генерального директора Підприємства об’єднання громадян ОСОБА_4 підприємства “Учбово-спортивна база “Закарпаття” ВФСТ “Колос” АПК України (а.с.6, 7).

Розпорядженням №41-к від 08.09.2014 року “Про поновлення на посаді та звільнення ОСОБА_2 і призначення ОСОБА_5Ю.”, ОСОБА_2, поновлено на посаді виконуючої обов’язки генерального директора Підприємства об’єднання громадян ОСОБА_4 підприємства “Учбово-спортивна база “Закарпаття” з 21.08.2014 року (п.1) та звільнено її з вищезазначеної посади з 21.08.2014 року на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв’язку із закінченням строкового договору та неможливістю укладення з нею контракту у зв’язку з втратою довіри та порушеннями фінансової дисципліни (п.2) (а.с.8).

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 12.05.2016 року в цивільній справі №303/5822/14, визнано пункт 2 розпорядження №41-к від 08.09.2014 року Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства “Колос” Агропромислового комплексу України в частині звільнення ОСОБА_2 за пунктом 2 ст. 36 КЗпП України з посади виконуючої обов’язки генерального директора Підприємства об’єднання громадян ОСОБА_4 підприємства “Учбово-спортивна база “Закарпаття” у зв’язку з втратою довіри та порушенням фінансової дисципліни – незаконним (а.с.9-11).

З довідки від 14.08.2014 року вбачається, що ОСОБА_2 перебувала на “Д” обліку акушера-гінеколога, вагітність 6-7 тижнів (а.с.12).

У відповідності до довідки №305 від 13.10.2014 року ОСОБА_2 перебувала на лікуванні з 16.09.2014 року по 19.09.2014 року в гінекологічному відділенні з діагнозом «Аборт, що не відбувся» (а.с.13).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок порушення трудових прав позивач зазнав моральних страждань, та вважав достатньою, справедливою та обґрунтованою компенсацією моральної шкоди в розмірі 25000 грн.

Колегія суддів, погоджується з даним висновком суду першої інстанції оскільки такий ґрунтується на матеріалах справи.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 4, 5, 13, 43, 49 ЦПК України).

Ураховуючи, те що Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

То за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

По даній справі, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди у розмірі 25 тис. грн. При цьому судом враховано факт незаконного звільнення та перебування позивача в цей час у стані вагітності. Визначений судом розмір моральної шкоди є достатнім та обґрунтованим. Такий відповідає принципу добросовісності, справедливості та розумності цивільного процесу, а тому, підстав для збільшення розміру моральної шкоди колегія суддів не вбачає.

При цьому, колегія судді відхиляє посилання апелянта на те, що мало місце цькування позивача, оскільки в мотивувальній частині рішення апеляційного суду Закарпатської області від 12.05.2016 року констатовано, що трудові права позивача не порушено, позаяк таку було працевлаштовано після закінчення строкового трудового договору. За результатом розгляду даної справи, відмовлено ОСОБА_2 у поновленні на роботі, а пункт 2 розпорядження №41-к від 08.09.2014 року визнано незаконним у зв’язку з тим, що обставини стосовно відсутності у діях ОСОБА_2 втрати довіри та порушення фінансової дисципліни, встановлені рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 05.09.2014 року. Вказане не свідчить про наявність у діях відповідача ознак цькування позивача.

Щодо посилання апелянта на те, що внаслідок її звільнення відбулося переривання вагітності, то колегія суддів зазначає, що матеріали справи не місять достатніх доказів того, що переривання вагітності знаходиться у причинно-наслідковому зв’язку із звільненням ОСОБА_2. Тобто, судом правомірно враховано при визначенні розміру моральної шкоди лише те, що позивач в цей період перебувала у стані вагітності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України, є підставою для залишення без задоволення скарги, а рішення суду першої інстанції без змін.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені якої діє ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 26 вересня 2017 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 березня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді