Рішення № 72539942, 26.02.2018, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2357/17

Номер провадження 2/213/118/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Алексєєва О.В.,

при секретарі – Гуковій Л.М.,

без участі сторін,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛМЕТРЕСУРС" про стягнення недорахованої і недоплаченої заробітної плати та стягнення розміру середнього заробітку за весь час затримки за несвоєчасний розрахунок,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Голметресурс» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку та середній заробіток за час затримки.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 01 грудня 2012 року по 31 липня 2017 року працювала прибиральником службових приміщень ТОВ «Голметресурс». При звільненні позивачки відповідач не здійснив повний розрахунок усіх належних їй сум, а саме: недоплачено заробітну плату та не виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2016 та 2017 роки. Позивач вважає, що відповідачем були порушені її права на отримання мінімальної заробітної плати. В зв'язку із затримкою відповідачем розрахунку при звільненні, позивачка просить суд стягнути з відповідача недоплачену заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку по день постановлення рішення.

Позивач в судове засідання не з’явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву з проханням розглянути справу без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечує. В ході розгляду справи позивач позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з’явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, суд постановляє заочне рішення, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 2018 року уточнену позовну заяву позивача прийнято до провадження.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2018 року уточнену позовну заяву позивача прийнято до провадження.

Дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як вбачається із трудової книжки серії АТ-ІІ №8377702, виданої на ім’я ОСОБА_1, остання 01 грудня 2012 року прийнята на роботу в ТОВ «ГОЛМЕТРЕСУРС» на посаду прибиральника виробничих приміщень на підставі наказу №2751 від 01 грудня 2012 року (а.с. 7-8).

31 липня 2017 року ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України на підставі наказу №2751 від 31 липня 2017 року (а.с.8).

Розмір заробітної плати ОСОБА_1 в ТОВ «ГОЛМЕТРЕСУРС» за квітень 2016 року склав 1385,00 грн., за період з травня 2016 року по листопад 2016 року - 1450,00 грн., в грудні 2016 року - 1584,99 грн., за період з з січня 2017 року по квітень 2017 року склав 1600,00 грн., в травні 2017 року - 3200,00 грн. (а.с. 9).

Із журналу записів приймання та здачі змін ТОВ «ГОЛМЕТРЕСУРС» вбачається, що ОСОБА_1 виходила на роботу в період з 23 січня 2017 року по 31 липня 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів.

Частиною 2 ст. 97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Державне регулювання оплати праці полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету (статті 8, 12 Закону "Про оплату праці").

Норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться, зокрема, і про мінімальний розмір заробітної плати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати; якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.

Таким чином судом встановлено, що невиплачена заробітна плата ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 року по 30 квітня 2017 року становить ((3200 грн.-1600 грн.) - (18 % податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору )) х 4 місяці = 5 152,00 грн.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню невиплачена заробітна плата в розмірі

4 906,00 грн.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.75 КЗпП України , ст.6 Закону України «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно ч.1 ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 Кодексу законів про працю України, має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.

Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку в кількості 24 календарних днів, в межах заявлених позовних вимог, що становить (29 785,00 грн. (заробітна плата за період з серпня 2016 року по липень 2017 року) / (365 календарних днів – 12 святкових і неробочих днів)) Х 24 дні =

2 025,04 грн.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за невикористану відпустку в розмірі 2 019,36 грн.

Згідно зі ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року зі змінами, якою був затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до п. 8 Постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на число календарних днів за цей період.

Отже, розраховуючи середній заробіток позивача суд бере розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період з червня по липень 2017 року в розмірі 3 200 грн., за вирахуванням податків (18 % податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору), а також період, за який необхідно провести розрахунок з 01 серпня 2017 року з дня наступного за днем звільнення по 26 лютого 2018 року по день винесення рішення суду.

За вирахуванням податків (18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору) заробітна плата позивача складає в червні 2017 року 2576 грн., в липні 2017 року 2576 грн. В червні 2017 року було по 20 робочих днів, в липні 2017 року було 21 робочих дня. Середньоденний заробіток = (2576,00 грн. + 2576,00 грн.)/(20 роб. днів + 21 роб. день) = 125,65 грн.

Таким чином, за період з 01 серпня 2017 року по 26 лютого 2018 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки в розмірі 125,65 грн. х 147 роб. днів = 18 595,55 грн.

Оскільки відповідач у день звільнення не провів остаточного розрахунку із позивачкою, а саме не сплатив заробітну плату, а відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, тому суд вважає необхідним стягнути на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 11 461,94 грн.

Також з відповідача в доход держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.75, 83, 97, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 128, 141, 223, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛМЕТРЕСУРС" про стягнення недорахованої і недоплаченої заробітної плати та стягнення розміру середнього заробітку за весь час затримки за несвоєчасний розрахунок задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛМЕТРЕСУРС» (ЄДРПОУ 34561966, вул. Мічуріна,9, м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) недоплачену їй заробітну плату з 01 січня 2017 року по 30 квітня 2017 рокурозмірі 4 906 (чотири тисячі дев"ятсот шість) грн.; компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 2 019 (дві тисячі дев"ятнадцять) грн. 36 коп. та середній заробіток за весь час затримки у розмірі 11 461 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят одну) грн. 94 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛМЕТРЕСУРС» (ЄДРПОУ 34561966, вул. Мічуріна,9, м. Дніпро) в дохід держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 березня 2018 року.

Суддя О.В. Алексєєв