Вирок № 72538663, 02.03.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа №212/3873/17

1-кп/212/95/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: Головуючого - судді Чорного І.Я.;

за участю: секретаря судового засідання Гавелі Ю.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження від 05 травня 2017 року за № 12017042050000068 по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_3, з середньо-технічною освітою, працює в ПАТ «Євраз Суха Балка», одружений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимий, -

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, працює в ПАТ «Євраз Суха Балка», одружений, має на утриманні малолітню дитину, сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше судимий 08.04.2003 року Апеляційним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 187, п.п. 6,12 ч. 2 ст. 115, 70 КК України до основного покарання у вигляді позбавлення волі строком 13 років та додаткового покаранням у вигляді конфіскації майна. 26.06.2013 року на підставі ухвали Веселівського районного суду Запорізької області 18.06.2013 року у відповідності до ст. 81 КК України умовно - достроково звільнений на не відбутий строк 2 роки 2 місяці та 10 днів.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

з участю прокурора Пипки О.О., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_4, захисника Гузєва І.Г.,

ВСТАНОВИВ:

обвинувачений ОСОБА_1 з 22.08.2011 року на підставі наказу № 196/ОС від 22.08.2011 року, працював на посаді монтера колії в структурному підрозділі «Пятихатська дистанція колії» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» та виконував роботу відповідно до робочої інструкції, яка полягала у виконання робіт середньої складності з монтажу, демонтажу та ремонту конструкцій верхньої споруди колії.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4, на підставі наказу № 6/ОС від 16.01.2017 року, виданого начальником СП «Пятихатська дистанція колії» РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_7, виконував обов'язки майстра шляхового структурного підрозділу «Пятихатська дистанція колії» регіональної філії «Придніпровська залізниця» та виконував роботу відповідно до посадової інструкції майстра шляхового 08 околотку ст. Вечірній Кут.

Так, ОСОБА_4, виконуючи обов'язки майстра шляхового СП «Криворізька дистанція колії» РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» був обізнаним в діяльності структурного підрозділу, функції які виконує підрозділ та знаючи об'єкти інфраструктури, які обслуговує підрозділ, в першій декаді квітня 2017 року, дізнався про наявність на обслуговуваній території - 64-му кілометрі залізничного перегону ст. Вечірній Кут - ст. Рокувата в Покровському районі м. Кривому Розі, металевої опори контактної мережі типу М 65-25/15-73, яка від'єднана від контактної мережі та не перебуває під напругою.

14.04.2017 року, приблизно о 09:00 годин, ОСОБА_4 перебуваючи на залізничному перегоні ст. Вечірній Кут - ст. Рокувата, запропонував монтеру колії структурного підрозділу «Пятихатська дистанція колії» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ОСОБА_1 спільно вчинити таємне викрадення вищевказаної металевої опори, заздалегідь розрізавши її на частини, на що ОСОБА_1 надав свою згоду.

Для вчинення вищевказаного кримінального правопорушення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 домовились та розподілили між собою функції, а саме: ОСОБА_1 візьме на себе організацію транспорту, газобалонного обладнання та збуту викраденої металевої опори, а ОСОБА_4, маючи у своєму підпорядкуванні монтерів колії, забезпечить робітників, які будуть здійснювати роботу по завантаженню викраденої ними металевої опори.

14.04.2017 в робочий час приблизно о 14:00 годин, ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1, кожен з яких виконуючи розподілену між собою роль, з метою вчинення таємного викрадення чужого майна, ОСОБА_1 забезпечив знаряддям та засобами для вчинення даного кримінального правопорушення, а саме: газобалонне обладнання для різки металевої опори, вантажний автомобіль НОМЕР_1 для перевезення порізаних частин металевої опори. В свою чергу, ОСОБА_4 з метою вчинення таємного викрадення вищевказаної металевої опори, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 з метою реалізації розподілених між собою функцій для вчинення таємного викрадення металевої опори розуміючи те, що у нього в підпорядкуванні є підлеглі монтери колії структурного підрозділу «Пятихатська дистанція колії» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яких можна використати з метою завантаження таємно викраденої ним та ОСОБА_1 металевої опори. З цією метою, ОСОБА_4 ввів вказаних монтерів колії в оману про необхідність проведення робіт по порізці та завантаженню вищевказаної металевої опори контактної мережі в кузов вантажного автомобіля «ГАЗель», запевнивши останніх про те, що вказану роботу необхідно виконати для забезпечення діяльності підприємства.

Того ж дня, 14.04.2017 року в робочий час, приблизно о 15:00 годині ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 реалізовуючи попередньо домовлений між собою умисел направлений на таємне викрадення металевої опори, взяли з собою монтерів колії ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та на вантажному автомобілі «Газель» з газобалонним обладнанням, приїхали на 64 кілометр залізничного перегону ст. Вечірній Кут - ст. Рокувата, в Покровському районі м. Кривий Ріг, на місце розташування металевої опори контактної мережі типу М 65-25/15-73. Перебуваючи на вищевказаному місці ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1, переконавшись у відсутності свідків та очевидців вчинення ними кримінального правопорушення, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер вчинюваного ними діяння, передбачаючи настання наслідків та бажаючи їх настання, розуміючи те, що іншим вищевказаним особам, які перебували разом з ними, невідомо те, що останні вчиняють кримінальне правопорушення, таємно, за допомогою вищевказаного газобалонного обладнання ОСОБА_1 порізав вищевказану металеву опору на різні за довжиною частини, так щоб їх можна було завантажити до кузову автомобіля. Після чого, ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1, наказав монтерам колії ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складати до кузова вищевказаного автомобіля порізані металеві частини вищевказаної опори. Після завантаження порізаних металевих частин опори, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 на місці реалізували вищевказані порізані металеві частини опори громадянину ОСОБА_11, для господарьско-побутових цілей та отримали за них грошові кошти в сумі 2800 гривень, які розподілили між собою, та використали кожен свою частину грошових коштів на власний розсуд.

В результаті протиправних злочинних дій ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_1, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1880 від 19.06.2017 року, спричинили матеріальний збиток структурному підрозділу «Криворізька дистанція електропостачання» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на загальну суму 7117 гривень 94 копійки.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення визнав повністю, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно в квітні 2017 року, він спільно з ОСОБА_4 попередньо домовившись викрали металеву опору, яку в подальшому здали в пункт прийому металобрухту.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення визнав повністю, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно в квітні 2017 року, він запропонував ОСОБА_1 та спільно з ним викрав металеву опору, яка належить ПАТ «Укрзалізниця», яку в подальшому здали в пункт прийому металобрухту, а кошти витратили на власні потреби.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_4, суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об'єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення (злочину), пояснюють мотив скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.

Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнали вину в повному обсязі, зі згоди учасників судового провадження, суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України не досліджував всі докази, оскільки є переконання в тому, що обвинувачені правильно розуміють зміст фактичних обставин, які ними не оскаржуються, усвідомлюють неможливість у подальшому оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, а тому відсутні сумніви відносно добровільності та істинності їх позиції.

Дослідивши та аналізуючи вивчені в справі докази суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1, винуватий у вчиненні зазначених вище дій, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Дослідивши та аналізуючи вивчені в справі докази суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4, винуватий у вчиненні зазначених вище дій, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_4, згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинувачених.

ОСОБА_1 скоїв злочин середньої тяжкості; раніше не судимий; під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував та не перебуває; за місцем проживання характеризується посередньо, одружений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Обставиною, що пом'якшує покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без його ізоляції від суспільства, з обранням йому міри покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком з обмеженнями, які передбачені ч.1 ст.76 КК України.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів.

ОСОБА_4 скоїв середньої тяжкості злочин; раніше судимий; під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував та не перебуває; за місцем проживання характеризується посередньо, одружений, має на утриманні малолітню дитину, сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9.

Обставиною, що пом'якшує покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без його ізоляції від суспільства, з обранням йому міри покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком з обмеженнями, які передбачені ч.1 ст.76 КК України.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів.

Одночасно, у судовому засіданні обвинувачені, кожен окремо, заявили клопотання про застосування відносно них Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки в них на утриманні перебувають малолітні діти.

Відповідно до вимог ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Стаття 10 вищевказаного Закону передбачає, що питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.

Пунктом «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачено можливість звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Досліджуючи матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1, судом було встановлено, що в нього на утриманні перебуває донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідно до довідки виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради № 1035 від 05.12.2017 року обвинувачений ОСОБА_1 не позбавлений батьківських прав відносно ОСОБА_3 Крім цього, ОСОБА_1, скоїв злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості. Кримінальне правопорушення вчинено 14.04.2017 року, тобто до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році».

Оскільки обставин, передбачених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», які б виключали можливість застосування амністії до ОСОБА_1 встановлено не було, суд вважає за можливе звільнити останнього від призначеного покарання.

Досліджуючи матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4, судом було встановлено, що в нього на утриманні перебуває син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, відповідно до довідки служби у справах дітей П`ятихатської районної державної адміністрації № 1058/17 від 22.11.2017 року обвинувачений ОСОБА_4 не позбавлений батьківських прав відносно ОСОБА_5 Крім цього, ОСОБА_4, скоїв злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості. Кримінальне правопорушення вчинено 14.04.2017 року, тобто до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році».

Згідно із ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні».

Відповідно до п. г) ст. 4 та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія не може бути застосована до: осіб, яких засуджено за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах. Амністія також не застосовується до осіб, засуджених за умисне вбивство.

Крім цього відповідно до п. е) ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні", а також до осіб: яких засуджено умисне вбивство (стаття 115 КК України 2001 р.; статті 93 і 94 КК України 1960 р.).

Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий, а саме 08.04.2003 року Апеляційним судом Дніпропетровської області був засуджений за ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 13 років та додаткового покаранням у вигляді конфіскації майна.

Оскільки ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» виключають можливість застосування амністії до ОСОБА_4, суд вважає не можливим звільнення останнього від призначеного покарання відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1, від відбування покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік, якщо він протягом випробувального строку не вчинить нового злочину та виконає обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання за ч.2 ст.185 КК України.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4, від відбування покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік, якщо він протягом випробувального строку не вчинить нового злочину та виконає обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

Речові докази: дві металеві частини металевої опори контактної мережі типу М65-25/15-73 розмірами 107 см. та 196 см. залишити в розпорядженні власника майна.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя І. Я. Чорний