Постанова № 72537928, 28.02.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№ 263/1928/18

№ 3/263/817/2018

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 Мехмуд, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина ОСОБА_3 (Ісламська Республика ОСОБА_3), посвідка на постійне проживання ІН014936, видана 10.09.2013р., який тимчасово не працює, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 Мехмуд 16.02.2018 року о 14:00 год., керуючи автомобілем «HYUNDAI SANTA FE», державний номер НОМЕР_1, по пр..Будівельників біля будинку №138 в місті Маріуполі Донецької області під час руху заднім ходом не впевнився в безпечності руху та здійснив наїзд на автомобіль НОМЕР_2. У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Місце пригоди ОСОБА_2 Мехмуд покинув. Своїми діями ОСОБА_2 Мехмуд порушив вимоги п.п. 10.9, 2.10.(а) Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.

ОСОБА_2 Мехмуд у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що є розписка в протоколах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі – Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов’язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об’єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_2 Мехмуд, якому було відомо про складання відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, повідомлення про місце та час судового розгляду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків.

За зазначених обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 Мехмуд був своєчасно та належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, у зв’язку з чим, згідно зі ст.268 КУпАП, справа розглянута на підставі матеріалів, які маються у справі.

Факт правопорушення підтверджується також протоколом серії БД № 409684 від 16.02.2018р. про адміністративне правопорушення, схемою наслідків дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовані матеріальні сліди ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_4, ОСОБА_2 Мехмуд, протоколом серії БД № 409683 про адміністративне правопорушення від 16.02.2018р., фото таблицею, актом огляду транспортних засобів.

Розглянувши зазначену справу про адміністративне правопорушення та на підставі зібраних у справі доказів, суддя вважає наступне: при складанні зазначених адміністративних матеріалів працівниками патрульної поліції не було допущено неповноту чи необ’єктивність в оцінюванні дій правопорушника.

Зазначені в Протоколах обставини узгоджуються з даними, викладеними в матеріалах справи, з яких ОСОБА_2 Мехмуд порушив п.п. 10.9, 2.10.(а) Правил Дорожнього руху України та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ст. 122-4 КУпАП.

Таким чином суд вважає, що вина правопорушника доведена в повному обсязі, а дії правильно кваліфіковані за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП України, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

На підставі ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, по справах, що розглядаються одночасно одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Оскільки відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП є більш суворою, ніж за ст. 122-4 КУпАП, стягнення має бути накладено в межах санкції ст. 124 КУпАП.

Ураховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 122-4, 124, 252, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 Мехмуд визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 340 (триста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 Мехмуд ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина ОСОБА_3 (Ісламська Республика ОСОБА_3), посвідка на постійне проживання ІН014936, видана 10.09.2013р., який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави судовий збір у розмірі 352,40 грн. (отримувач - Маріуп. УК/Центральний р-н/22030101 (Жовтневий районний суд м.Маріуполя); код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989721; Банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Маріуполі; код банку отримувача (МФО) 834016; рахунок отримувача 31211206700052; код класифікації доходів бюджету 22030101).

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів із дня її винесення. Постанова може бути пред’явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.

Суддя О.М. Томілін