Рішення № 72536915, 02.03.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2018 р. № 814/1028/17 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54017

до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003

про:визнання протиправною та скасування постанови від 24.04.2017р. № 35КП,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління держпраці у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови від 24.04.2017 № 35КП про накладання штрафу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем при прийнятті постанови був порушений порядок накладання штрафів передбачений постановою Кабінета Міністрів України № 509 від 17.07.2013, оскільки позивач не викликався на проведення розгляду справи, в результаті чого був позбавлений права брати участь у розгляді його справи. Крім того, постановою Центрального районного суду у справі № 490/3543/17 позивача вже притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.41 ч.1 КпАП України, та накладено штраф за те саме порушення, як і постановою від 24.04.2017 № 35. Фактично позивача вдруге притягнуто до відповідальності за правопорушення, за яке його вже притягнено до відповідальності, що є порушенням ст.4 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Відповідач надав суду заперечення, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки при проведені перевірки , яка відбулась відповідно до вимог чинного законодавства, було встановлено порушення позивачем норм Кодексу Законів про працю, тому постанова про прийняття штрафу прийнята законно й обґрунтовано.

Позивач в судове засідання, призначене на 14.02.2018, надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч.5 ст.250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

На підставі наказу № 82 від 03.04.2017 управління держпраці у Миколаївській області «Про проведення позапланових перевірок» та направлення № 174 на проведення перевірки суб’єкта господарювання була проведена позапланова перевірка додержання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування 06.-07.04.2017.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність за адресою: пр.Центральний,82а м. Миколаїв в кафе «Самовар».

В порушення вимог ст.107 КЗпП України, згідно наданої розрахункової відомості за травень 2016 № 00005 оплата праці офіціанту ОСОБА_2 за роботу у святкові дні (2,9 травня) в подвійному розмірі не проводиться.

В порушення вимог ст.106 КЗпП України оплата праці в надурочний час не оплачена в подвійному розмірі годинної ставки. Так, в липні 2016 офіціантом ОСОБА_2 згідно табелю обліку використання робочого часу відпрацьовано 169 годин при нормі 168 годин.

Таким чином допущено порушення абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України, а саме порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами 2-7 цієї статті.

В порушення вимог ч.2 ст.30 Закону України № 108 « Про оплату праці» незабезпечено достовірний облік виконуваної працівниками роботи, а саме згідно розпорядження № 2504-01,2504-02 від 25.04.2016 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надані щорічні відпустки, а у табелі обліку робочого часу визначені, як дні роботи замість відпочинку.

Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

В порушення вимог ст.83 КЗпП при звільнені наступним найманим працівникам не виплачена грошова компенсація за дні невикористаної ними щорічної відпустки, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Таким чином допущено порушення абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України , якою передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За наслідками перевірки, відповідачем була прийнята постанова про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № 35 КП від 24.04.2017 на підставі абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України - 3200 грн. та 96 000 грн.абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Також за наслідками перевірки складено протокол № 14-01-132/0043 про адміністративне правопорушення від 11.04.2017, передбачене ч.1 ст.41 КУпАП.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.05.2017 по справі № 490/3543/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 сь.41 КУпАП і накладено штраф в сумі 510 грн.

Відповідно до ч. ст.41 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обґрунтування позивача позовних вимоги тим, що він не викликався на проведення розгляду справи, в результаті чого був позбавлений права брати участь у розгляді його справи не приймається судом до уваги, оскільки відповідач надав суду повідомлення про призначення розгляду справи від 18.04.2017, яким повідомлялось, що розгляд справи про порушення вимог законодавства України про працю буде розглядатись 24.04.2017 о 9-30 г. Це повідомлення отримала 19.04.2017 ОСОБА_7, на підставі довіреності № 04/19-01 від 19.04.2017, якою передбачено її право представляти інтереси ФОП ОСОБА_1 з питань одержання паперів та документів державних і недержавних установ, організацій.

Посилання позивач на те, що його двічі притягнули до відповідальності за одне й теж порушення також не приймається судом до уваги з оглядом на таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскаржувана постанова винесена відповідачем не в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, а на підставі норм кодексу Закону про працю України. Тобто, в даному випадку до позивача застосовано два різні види юридичної відповідальності, що не суперечить Конституції України.

Постановою від 24.04.2017 № 35КП про накладання штрафу позивача притягнуто до фінансової відповідальності за те, що, він як суб'єкт підприємницької діяльності, порушує законодавства про працю, а саме при звільнені найманих працівників не виплатив грошову компенсацію за дні невикористаної ними щорічної відпустки, чим порушив ст.265 КЗпП України, якою передбачено, що юридичні та фізичні особи підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

При чому в частині 3 цієї ж статті чітко визначено, що штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями.

Відтак штраф, який накладений Управлінням Держпраці у Миколаївській області на позивача, є фінансовою санкцією у сфері законодавства про працю, застосованою саме до суб’єкта підприємницької діяльності, тобто є іншим видом відповідальності, ніж штрафом за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення

Позивач не довів суду, що не допускав порушення норм Кодексу Законів про працю, Закону України про оплату праці» а саме ст.ст.83,106-107 КЗпП, не надав суду доказів на спростування фактів встановлених при перевірці, тому суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54017, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 39787411) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко