Рішення № 72536683, 02.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/119/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Марчук Ю.В.,

за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Дубчак Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_4 (далі - Позивач або ОСОБА_4) з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби при Міністерстві оборони України у частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, пов'язану зі смертю чоловіка, ОСОБА_5.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що вона була дружиною ОСОБА_5, що підтверджує свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 14 березня 1984 р.

ОСОБА_5 проходив службу у Збройних Силах України з 1983 по 1999 рр. У 1998 році проходив службу у складі миротворчої місії у ОСОБА_2. У 2014 році у зв'язку з початком військових дій на території Східної України був призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до наказу військового комісара Суворовського районного військового комісаріату м. Одеси від 02.09.2014 року №37 в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини 2317БтРо (м. Роздільна Одеської області).

З 24 вересня по 13 листопада 2014 року ОСОБА_5 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції в складі в/ч пп В2317, яка безпосередньо зарахована до сил та засобів, які беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей в секторі «М».

Під час перебування в зоні проведення антитерористичної операції в мого чоловіка значно погіршився стан здоров'я. Згідно свідоцтва про хворобу №732 від 31.03.2015 р. йому було поставлено діагноз: рак середнєампулярного відділу прямої кишки T3N0M0G2, IIB ст., II клин група; функціонуюча ілеостома в правій боковій ділянці живота після операції лапароскопії, резекції прямої кишки з формуванням сигморектоанастомозу, ілеостомії - захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. На підставі статей 8-6, 52-а графи II Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

В кінці березня 2015 року на підставі постанови військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного госпіталю Південного регіону, а також наказу командира в/ч пп В2317 (по стройовій частині) від 31.03.2015 №91 ОСОБА_5 було звільнено та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (за станом здоров'я).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Причиною смерті стали: «Ракова інтоксикація та злоякісне новоутворення середньоампулярного відділу прямої кишки».

Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №684 від 22 грудня 2016 року захворювання старшого прапорщика у відставці ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1: «Ракова інтоксикація та злоякісне новоутворення середньоампулярного відділу прямої кишки», яке призвело до смерті, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 видане 22.11.2016 р. Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, лікарським свідоцтвом про смерть №81 від 22.11.2016 р., медичними та військово-обліковими документами, - захворювання яке призвело до смерті, так, пов'язане із захистом батьківщини.

01.03.2017 року Позивач звернулась до Одеського обласного військового комісаріату із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка, старшого прапорщика ОСОБА_5, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.

Листом-повідомленням №1807 від 16.03.2017 р. Позивача повідомлено, що документи з висновком щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги направлено в Департамент фінансів Міністерства оборони України за вих. від 3 березня 2017 року №1518 на комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

В кінці травня 2017 року Позивачу надійшов лист з Одеського обласного військового комісаріату №3445 від 18.05.2017 р., підписаний Військовим комісаром Одеського обласного військового комісаріату, про те, що Комісія, розглянувши подані документи, дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Протокольного рішення від 21 квітня 2017 року №41. Проте витяг з протоколу Комісії доведений до мене не був.

Департаментом фінансів Міністерства оборони України було направлено позивачу лист від 15 вересня 2017 року №248/3/6/3240 в якому зазначено, що 21.07.2017 року Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка, ОСОБА_5, оскільки на час смерті він не був військовослужбовцем.

Позивач вважає, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні їй одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що на день смерті загиблий ОСОБА_5 не був військовослужбовцем, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки захворювання старшого прапорщика ОСОБА_5, яке стало причиною смерті 21.11.2016 року пов'язане із захистом Батьківщини, тобто пов'язане з проходженням військової служби, тому Позивач маю право на призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим вона звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.01.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

06.02.2018 року від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що як вбачається з витягу з наказу командира військової частини польова пошта В2317 (по стройовій частині) № 91 від 31.03.2015 року, старший прапорщик ОСОБА_5 був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини з 31 березня 2015 року.

В подальшому громадянин ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Таким чином смерть громадянина ОСОБА_5 настала вже після звільнення останнього з лав Збройних Сил України.

Представник Відповідача зазначає, що чинне законодавство України передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовців, а не осіб, звільнених зі служби, тому враховуючи, що смерть громадянина ОСОБА_5 настала вже після звільнення останнього з лав Збройних Сил України, жодної правової норми для призначення і виплати громадянці ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця не існує.

На підставі вищевикладеного представник відповідача вважає, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, приймаючи рішення 21.04.2017 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги (пункт 52 протоколу № 41), у даних правовідносинах діяла правомірно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13.02.2018 року від представника Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій додатково зазначено, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Дія вказаного Закону поширюється також на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

19.02.2018 року до суду надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої Позивач просила визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби при Міністерстві оборони України у частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, пов'язану зі смертю чоловіка, ОСОБА_5, від 21 квітня 2017 року №41 та зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), одноразову грошову допомогу, пов'язану зі смертю військовослужбовця ОСОБА_5, у розмірі 725 000 (сімсот двадцять п'ять тисяч) гривень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 47 КАС України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

26.02.2018 року, ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання судом було відмовлено у задоволенні зазначеної заяви, оскільки Позивачем фактично збільшено позовні вимоги, при цьому Позивачем було пропущено строк, встановлений ч. 1 ст. 47 КАС України.

В судовому засіданні 26.02.2018 року представник Позивача підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 26.02.2018 року представник Відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених в тексті відзиву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

Позивач була дружиною ОСОБА_5, що підтверджує свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 14 березня 1984 р.

ОСОБА_5 проходив службу у Збройних Силах України. У 1998 році проходив службу у складі миротворчої місії у ОСОБА_2, що підтверджується відповідною довідкою.

У 2014 році відповідно до наказу військового комісара Суворовського районного військового комісаріату м. Одеси від 02.09.2014 року №37 ОСОБА_5 призваний на військову службу в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини 2317БтРо (м. Роздільна Одеської області), що підтверджується відповідною довідкою від 24.09.2015 року №222.

З 24 вересня по 13 листопада 2014 року ОСОБА_5 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції в складі в/ч пп В2317, яка безпосередньо зарахована до сил та засобів, які беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей в секторі «М», що підтверджується довідкою від 31.03.2015 року №113.

З свідоцтва про хворобу № 732, затвердженого Постановою ГВЛК Військово-лікарської комісії Південного регіону від 31.03.2015 року №798 за підписом ОСОБА_6, вбачається, що 27.03.2015 року військово-лікарська комісія (хірургічного профілю)Військово-медичного клінічного центру Південного регіону за розпорядженням начальника ВМКЦ Південного регіону від 25.03.2015 року провела огляд ОСОБА_5 та поставила діагноз: рак середнєампулярного відділу прямої кишки T3N0M0G2, IIB ст., II клин група; функціонуюча ілеостома в правій боковій ділянці живота після операції лапароскопії, резекції прямої кишки з формуванням сигморектоанастомозу, ілеостомії. Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. На підставі статей 8-6, 52-а графи II Розкладу хвороб зроблено висновок, що ОСОБА_5 непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

31.03.2015 року на підставі постанови військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного госпіталю Південного регіону, наказом командира військової частини польова пошта В2317 (по стройовій частині) від №91 ОСОБА_5 було звільнено та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (за станом здоров'я).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22.11.2016 року серії НОМЕР_3, актовий запис №11825.

Відповідно до лікарськоо свідоцтва про смерть №81 від 22.11.2016 року Причиною смерті стали: «Ракова інтоксикація та злоякісне новоутворення середньоампулярного відділу прямої кишки».

Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №684 від 22.12.2016 року захворювання старшого прапорщика у відставці ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1: «Ракова інтоксикація та злоякісне новоутворення середньоампулярного відділу прямої кишки», яке призвело до смерті, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 видане 22.11.2016 р. Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, лікарським свідоцтвом про смерть №81 від 22.11.2016 р., медичними та військово-обліковими документами, - захворювання яке призвело до смерті, так, пов'язане із захистом батьківщини.

01.03.2017 року Позивач звернулась до Одеського обласного військового комісаріату із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка, старшого прапорщика ОСОБА_5, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.

Листом-повідомленням №1807 від 16.03.2017 р. Позивача повідомлено, що документи з висновком щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги направлено в Департамент фінансів Міністерства оборони України за вих. від 3 березня 2017 року №1518 на комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Листом Одеського обласного військового комісаріату від 18.05.2017 року №3445 Позивача повідомлено, про те, що Комісія, розглянувши подані документи, дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Протокольного рішення від 21 квітня 2017 року №41.

З витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.04.2017 року №41 вбачається, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, оскільки на день смерті він не був військовослужбовцем.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 16 вказаного Закону врегульовано питання одноразової грошової допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Відповідно до ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у випадках, зазначених у підпунктах 1- 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (стаття 16-4 Закону № 2011).

Ці положення кореспондуються з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служб у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Пунктом 10 Порядку № 975 встановлено, що члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі уповноважений орган), такі документи:- заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; - витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);- витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п. 10 і п. 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», членам сімей осіб, зазначених в абзацах четвертому - восьмому пункту 1 статті 10 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету призначається і виплачується одноразова грошова допомога у зв'язку із загибеллю (смертю) члена сім'ї у розмірі, визначеному підпунктом "а" пункту 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Крім того, відповідно до п.п. 1 п. 4 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

З наведених норм вбачається, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується зокрема членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, в тому числі після звільнення такої особи з військової служби.

Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_5 не був військовослужбовцем, проте захворювання, яке призвело до смерті, пов'язане із захистом батьківщини, тобто пов'язане з виконанням ОСОБА_5 обов'язків військової служби, що підтверджується документально.

Отже, з зазначених обставин справи вбачається, що захворювання, які стали причиною смерті ОСОБА_5 безпосередньо пов'язані з виконанням ним обов'язків військової служби та захисту Батьківщини.

Між тим, на переконання Відповідача, виплата одноразової допомоги може бути проведена тільки за умови, якщо статус померлої особи був «військовослужбовець». Відповідач зазначає, що ОСОБА_5 був колишнім військовослужбовцем, виключеним зі списків особового складу частини 31.03.2016 року, а помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що в свою чергу унеможливлює здійснення виплати одноразової грошової допомоги членам його сім'ї.

Однак суд зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги членами сімї військовослужбовця не залежить від наявності у ОСОБА_5 на момент смерті статусу військовослужбовця, а безпосередньо пов'язане з наявністю зв'язку між смертю особи та захворюванням, отриманим під час виконанням ним обов'язків військової служби.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби при Міністерстві оборони України від 21.04.2017 року в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, пов'язаної зі смертю її чоловіка, ОСОБА_5 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

«Ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З наведених підстав суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів Позивача, та зобов'язати Комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби при Міністерстві оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про виплату одноразової грошової допомоги пов'язаної зі смертю її чоловіка, ОСОБА_5.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Міністерства оборони України за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_4 судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 (65111, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби при Міністерстві оборони України від 21.04.2017 року в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, пов'язаної зі смертю її чоловіка, ОСОБА_5.

Зобов'язати Комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби при Міністерстві оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про виплату одноразової грошової допомоги пов'язаної зі смертю її чоловіка, ОСОБА_5.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_4 (65111, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. та 80 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 02.03.2018 року.

Суддя А.А. Радчук.

.