Рішення № 72536542, 26.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 р. Справа№805/523/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2017 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачу, внутрішньо перемішеній особі, відповідач протиправно припинив виплату пенсії з 14 вересня 2017 року. Посилаючись на статтю 46 Конституції України, статті 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», позивач просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо припинення з 14 вересня 2017 року виплати пенсії;

зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії з 14 вересня 2017 року.

26 січня 2018 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В позовній заяві ОСОБА_2 зазначила, що вона є пенсіонером за віком і зареєстрована в Управлінні соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області як внутрішньо переміщена особа. Відповідач на її особисте звернення та звернення адвоката Серафимовича Л.В., який діє в інтересах позивача, повідомив, що нарахування та виплата пенсії припинена після фізичної індетифікації та отримання відповіді з Держприкордонслужби України підтверджено відсутність позивача протягом 60 днів. Внаслідок чого було скасовано довідку внутрішньо переміщеної особи та дана можливість повторного звернення лише через шість місяців згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

14лютого 2018 року судом отримані витребувані від відповідача докази та заперечення на адміністративний позов. Відповідач зазначив, що позивач знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі з 30 вересня 2015 року як внутрішньо переміщена особа. До відповідача надійшов протокол №61 від 14 вересня 2017 року засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, в якому було припинено позивачу виплату пенсії, та протокол №67 від 23 жовтня 2017 року щодо відновлення соціальних виплат до дати скасування дії довідки з 1 квітня 2017 року по 13 вересня 2017 року. Відповідач вважає, що діяв правомірно і просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог на підставі статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

19лютого 2018 року судом отримані пояснення на позовну заяву від третьої особи, в яких зазначено, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, а від так, як громадянин пенсійного віку має право на отримання соціальних послуг відповідно до чинного законодавства за місцем реєстрації фактичного місця проживання. Управлінням соціального захисту населення Великоовосілківської районної Державної адміністрації Донецької області після перевірки фактичного місця перебування, 29 серпня 2017 року будо отримано відповідь на запит від 12 квітня 2017 року №06/1730 Держприкордонслужби, в якому підтверджено відсутність ОСОБА_1 протягом 60 днів, на підставі чого було прийнято рішення № 92 від 7 вересня 2017 року про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи. З посиланням на Закон України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» було виконано нормативні приписи.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

7 вересня 2017 року розпорядженням начальника управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної Державної адміністрації №92 було прийнято рішення про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1

14 вересня 2017 року протоколом № 61 комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам було прийнято рішення про припинення соціальних виплат ОСОБА_1

20 вересня 2017 року розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Велиноновосілківському районі відповідно до протоколу №61 були припинені соціальні виплати у зв'язку із скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо перемішених осіб.

20 вересня 2017 року Управлінням соціального захисту населення Великоновосілківської районної Державної адміністрації Донецької області на ім'я ОСОБА_1 була видана довідка №0000338728 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

21 вересня 2017 року позивач звернувся з заявою до заступника начальника управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі про поновлення виплати пенсії у зв'язку тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та постійно проживає на території району.

30вересня 2015 року Управлінням соціального захисту населення Великоновосілківської районної Державної адміністрації Донецької області на ім'я ОСОБА_1 була видана довідка №1437015486 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

23 жовтня 2017 року протоколом №67 засіданням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було відновлено соціальні виплати з дати припинення виплат до дати скасування дії довідки.

23 листопада 2017 року розпорядженням управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі відповідно до протоколу №67 відновлено соціальні виплати ОСОБА_1 з 1 квітня 2017 року по 13 вересня 2017 року.

Відповідно до довідки №1883/02-28 від 29 листопада 2017 року виплата пенсії позивачу припинена з 14 вересня 2017 року.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 14 вересня 2017 року через скасування довідки внутрішньо переміщеної особи.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус внутрішньо переміщеної особи визначений Законом України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII).

Згідно статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до статті 47 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VI) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

За приписами пункту 4.3 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно пункту 4.7. вказаного Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Судом встановлено, що виплата пенсії позивачу припинена з 14 вересня 2017 року і відповідачем не приймалося відповідне рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону №1058-VI, зокрема, згідно частини 1 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог частини 1 статті 49 Закону №1058-VI, оскільки з 14 вересня 2017 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 регулюються питання здійснення соціальних виплат, які призначаються та виплачуються з дотриманням певних умов, але пенсія не є соціальною виплатою.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Суд враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.

Суд при вирішенні спору застосовує практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно пункту 2 частини 1 Закону України від 6 вересня 2012 року №5207-VI, в редакції Закону №1263-V від 13.05.2014, «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства.

Стаття 46 Закону №1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час:

нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії;

нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Суд враховує, що суми невиплаченої пенсії є власністю позивача, на які не розповсюджуються строки звернення до суду. Виплата пенсії припинена в зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України прийнято низку законів та нормативно-правових актів, які спрямовані на відновлення виплат пенсій громадянам з моменту їх припинення без обмеження строком, виплата яких була зупинена в зв'язку з неможливістю проведення виплат на тимчасово неконтрольованій території.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивачу.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, приходить до висновку, що слід прийняти рішення про зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії з 14вересня 2017 року.

Судові витрати по сплаті судового збору, здійснені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25,72-7 6, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 257-263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі (місцезнаходження: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, б.103, код ЄДРПОУ 22008309), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Янісольська, б.68/2, код ЄДРПОУ 3197233) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області (місцезнаходження: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, б.103, код ЄДРПОУ 22008309) щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з 14вересня 2017 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області (місцезнаходження: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, б.103, код ЄДРПОУ 22008309) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з 14вересня 2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі (місцезнаходження: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, б.103, код ЄДРПОУ 22008309).

Рішення в повному обсязі складено 26 лютого 2018 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.