Рішення № 72536429, 26.02.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. справа № 809/1126/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

при секретарі судового засідання Драгомирецькому І.М.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України про стягнення податкового боргу в сумі 394 745,77 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі по тексту – позивач, ДПІ в м. Івано-Франківську) 05.09.2016 звернулася в суд з адміністративним позовом до Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (далі по тексту – відповідач) про стягнення податкового боргу в загальній сумі 394 745,77 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі самостійно визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість за липень-серпень 2015 року та жовтень 2015 року – квітень 2016 року в загальному розмірі 351 059,27 гривень, а також нараховану контролюючим органом пеню в розмірі 43 686,50 гривень. Вказані грошові зобов’язань є податковим боргом (узгодженим грошовим зобов’язанням) відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становив 394 745,77 гривень.

21.09.2016 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за вказаним адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (а.с. 1, том І).

08.11.2016 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що станом на 04.11.2016 відповідачем проведено часткову сплату, у зв’язку з чим просив стягнути заборгованість в розмірі 353 789,77 гривень по самостійно задекларованих зобов’язаннях з податку на додану вартість за березень, квітень, липень, серпень 2016, в тому числі пеню 69 149,77 (а.с. 75, том І).

В ході судового розгляду справи 23.12.2016 судом встановлено невідповідність спільних в обрахунків позивача та відповідача податкового боргу, що зумовило необхідність у витребуванні документально оформленої взаємозвірки по спірній сумі заборгованості починаючи з 2009 року.

Ухвалою суду від 23.12.2016 зупинено провадження у справі до надання належним чином документально оформленої звірки податкової заборгованості (а.с. 106-107, том І).

15.01.2018 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання ДПІ в м. Івано-Франківську про поновлення провадження у справі №809/1126/16 та долучення до матеріалів справи копії документальної звірки податкової заборгованості, відсутність якої була підставою зупинення (а.с. 110, том І).

Враховуючи те, що головуючий суддя Кишинський М.І., в провадженні якого перебувала дана адміністративна справа, 19.09.2017 відрахований зі штату суду, у справі №809/1126/16 на підставі повторного автоматизованого розподілу у відповідності до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) визначено нового головуючого суддю - Чуприну О.В.(а.с. 121-122, том І).

Із поданих позивачем документів судом встановлено, що 02.03.2017 посадовою особою ДПІ в м. Івано-Франківську ОСОБА_3 та директором Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України ОСОБА_4 проведено звірення розрахунків платника з податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 01.02.2017, що підтверджується актами взаємозвірки №№381-07, 395-07, 396-07, 397-07, 399-07, 401-07, 403-07, 397-07, 405-07, які долучені до матеріалів справи (а.с. 112-120, том І).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 поновлено провадження у даній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін, у відповідності до статті 262 КАС України в редакція з 15.12.2017 (а.с. 123-125, том І).

19.02.2018 представником позивача, через канцелярію суду, подано клопотання про зменшення позовних вимог. Клопотання мотивоване тим, що у зв'язку із періодичною сплатою позивачем власних податкових зобов'язань на момент розгляду справи сума узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість становить 27 026,77 гривень, в тому числі за основним платежем – 21 875,10 гривень та пеня – 5 151,20 гривень. Зазначив, що позивачем в силу вимог пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України поточні платежі по зобов’язаннях зараховані в рахунок наявного податкового боргу в порядку черговості його виникнення по самостійно задекларованих зобов’язаннях з податку на додану вартість за березень, квітень, липень, серпень 2016 року (353 789,77 гривень, в тому числі пені 69 149,77, яка числилася по обліковій картці). Станом на лютий 2018 року непогашеною залишається 21 875,10 гривень як частина зобов’язань по декларації за серпень 2016 року (147 635,00 гривень), а також пеня 5 151,20 гривень. Просив стягнути з відповідача податковий борг в загальному розмірі 27 026,77 гривень (а.с. 226, том І).

Представник відповідача, 19.02.2018, через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду подав письмове пояснення, в якому вказав на розбіжності сум заборгованості з несплати податкового зобов'язання, згідно актів взаємозвірки між позивачем та відповідачем за період з 01.01.2009 по 01.02.2017. Зазначив, що податкове зобов'язання в сумі 139 427,00 гривень, яке виникло в 2009 році, являється безнадійним боргом, оскільки не стягнуто позивачем у визначений законом строк протягом 1095 днів. Долучив до матеріалів справи копії платіжних доручень про своєчасність і повноту сплати чергових платежів. Виходячи з наведеного, вважає, що податковий орган втратив своє право на примусове стягнення податкового боргу в судовому порядку, просив в задоволенні позову відмовити (а.с. 230-232, 233-250 том І; а.с. 1-33, том ІІ).

26.02.2018 представник ДПІ в м. Івано-Франківську подав додаткові письмові пояснення, в яких вказав, що податковий борг у відповідача почав виникати з 2009 року, так як за наслідками судового оскарження в облікову картку відповідача було включено грошові зобов’язання за податковим повідомлення-рішенням №0006282312/0 від 23.07.2002 на суму 137 347,00 гривень, частина з якої в сумі 136 150,00 гривень була предметом оскарження. Дані донараховані зобов’язання відповідач умисно не сплачував, а як вважає плати поточні зобов’язання. З метою стягнення вказаної заборгованості позивач звертався до суду, яким позовні вимоги щодо такого зобов’язання були задоволені. Вважає хибну позицію відповідача, що дана спірна, на переконання позивача, а по факту узгоджена сума податкового зобов'язання є безнадійним податковим боргом. Посилаючись на статтю 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (діючого на момент узгодження податкового зобов’язання в сумі 136 150,00 гривень) та статтю 102.4 Податкового кодексу України (діючого на момент набрання рішенням суду про стягнення законної сили) зазначив, що строк давності щодо стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.07.2002 №0006282312/0 на суму 137 347,00 гривень, не підлягає застосовуванню. Дані норми законів передбачають, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним. В даному випадку податкове повідомлення-рішення від 23.07.2002 №0006282312/0 на суму 137 347,00 гривень пройшло процедуру судового оскарження і на момент повернення виконавчого листа до податкового органу сума податкового боргу, на стягнення якої він видавався вже була погашена. Відтак, твердження відповідача, що оскаржувана частина боргу в сумі 136 150,00 гривень, який став узгоджений 2009 році є безнадійним, не відповідає дійсності. Зазначив про відсутність підстав визнавати такий борг без надійним, оскільки на час розгляду даної справи по обліковій картці відповідача він вже погашений в силу вимог пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України (а.с. 39-41, том ІІ).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у адміністративному позові з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та додаткових письмових пояснень. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача 26.02.2018 в судовому засіданні подав письмові пояснення до актів взаємозвірок за 2009-2017 роки, черговий раз наголосивши, що податковий борг, з приводу якого в сторін виникає розбіжність, за 2009 рік - 136 150,00 гривень і 3 520,47 гривень, за 2013 рік – 127 436,61 та інші узгоджені понад строк 1095 днів зобов’язання є безнадійним податковим боргом, а тому не підлягає стягненню (а.с. 60-65, том ІІ).

В судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав, вказаних в письмовому поясненні.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги і заперечення проти них, відзив на позовну заяву, додаткові пояснення представників позивача і відповідача, встановив наступне.

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України 29.03.1999 зареєстроване як юридична особа, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.08.2016 (а.с. 14-16), та взяте на облік ДПІ у місті Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі по тексту – ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 ПК України виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно підпункту 9.1.3. пункту 9.1. статті 9 ПК України податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом.

Виходячи із положень пункту 180.1 статті 180 ПК України відповідач є платником податку на додану вартість.

За змістом пунктів 203.1, 203.2 статті 203 ПК України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Аналогічно, за змістом пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Досліджуючи обставини щодо наявності заборгованості по податку на додану вартість, яка виникла у результаті самостійного декларування відповідачем таких податкових зобов’язань, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем подано до ДПІ у місті Івано-Франківську податкові декларації з податку на додану вартість, в яких самостійно розраховано вказані зобов’язання, а саме: за липень 2015 року в сумі 273 419,00 гривень, за серпень 2015 року в сумі 8 198,00 гривень, за жовтень 2015 року в сумі 16 651,00 гривень, за листопад 2015 року в сумі 12 825,00 гривень, за грудень 2015 року в сумі 36 554,00 гривень, за січень 2016 року в сумі 2 907,00 гривень, за лютий 2016 року в сумі 66 592,00 гривень, за березень 2016 року в сумі 37 270,00 гривень та за квітень 2016 року в сумі 59 414,00 гривень. Також подав уточнюючий розрахунок за жовтень 2015 року, в якому самостійно визначив зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 6 067,00 гривень та нарахував штрафні санкції в сумі 182,00 гривень (а.с. 17-26, том І). Вказаних зобов’язань відповідач не виконав і заборгованість з податку на додану вартість за вищевказаний період згідно декларацій від 17.08.2015, від 17.09.2015, від 18.11.2015, від 18.12.2015, від 16.01.2016, від 17.02.2016, від 16.03.2016, від 15.04.2016, від 17.05.2016 та уточнюючого розрахунку від 19.10.2015 на момент звернення до суду була узгодженою.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Наявний у матеріалах справи витяг із облікової картки платника податків відповідача з податку на додану вартість, а також довідка про борг за платежами свідчить про те, що за відповідачем рахується пеня, яка станом на серпень 2016 року числилася по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань в загальній сумі 43 686,50 гривень (а.с. 9, 10-13, том І).

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна норма містилася і в статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", положення якої діяли на час спірних правовідносин.

Як слідує з матеріалів справи 23.10.2009 та 27.11.2009 ДПІ у місті Івано-Франківську надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю1" за №1/2560/27944/10/24-150/7233 від 20.10.2009 та вимогу форми "Ю2" за №2/2868/31843/10/24-150/8031 від 25.11.2009, які отримані відповідачем 26.10.2009 та 30.11.2009 відповідно, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 7-8, том І).

Суд зазначає, що після поновлення провадження у справі, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог предметом розгляду було стягнення заборгованості з податку на додану вартість згідно податкових декларацій за березень 2016 року в сумі 37 270,00 гривень, за квітень 2016 року в сумі 59 414,00 гривень, за липень 2016 року в сумі 40 321,00 гривень, за серпень 2016 року в сумі 147 635 гривень, а також пеня, яка обліковується в картці платника податків, станом на 04.11.2016 в сумі 69 149,77 гривень (а.с. 17, 18, 76-79 том І).

В судовому засіданні із матеріалів справи і клопотання про зменшення позовних вимог від 19.02.2018 за №69/09-19-10-09/08 (а.с. 226, том І) встановлено, що за час розгляду справи відповідачем здійснювалися періодичні по сплаті податкових зобов’язань, зокрема:

- сума заборгованості 37 270,00 гривень з податку на додану вартість була погашена відповідачем 25.11.2016 згідно платіжних доручень від 24.11.2016 за №8644405 на суму 24 065,23 гривень та від 25.11.2016 за №8692031 на суму 26 394,77 гривень (19 176,32 гривень та 18 093,68 гривень зараховано у зменшення податкового боргу по декларації за березень 2016 за №9056610971 від 15.04.2016 та зменшено борг по пені на суму 13 190,00 гривень 4 888,91 гривень та 8 301,09 гривень відповідно);

- сума заборгованості 59 414,00 гривень з податку на додану вартість була погашена на підставі платіжних доручень від 26.12.2016 за №9154988 на суму 26 814,00 гривень (21 054,23 гривень зараховано у зменшення податкового боргу по декларації за квітень 2016 року за №9078985082 від 17.05.2016 та зменшено борг по пені на суму 5 759,77 гривень), від 23.01.2017 за №9467585 на суму 24 065,23 гривень (24 065,23 гривень зараховано у зменшення податкового боргу по декларації за квітень 2016 року за №9078985082 від 17.05.2016), від 26.01.2017 за №9650113 на суму 4 991,77 гривень (4 991,77 гривень зараховано у зменшення податкового боргу по декларації за квітень 2016 року за №9078985082 від 17.05.2016), від 23.02.2017 за №9955567 на суму 24 065,23 гривень (9 302,77 гривень зараховано у зменшення податкового боргу по декларації за квітень 2016 року за №9078985082 від 17.05.2016 та зменшено борг по пені на суму 12 897,57 гривень – 5 199,77 гривень та 7 697,8 гривень відповідно);

- сума заборгованості 40 321,00 гривень з податку на додану вартість була погашена на підставі платіжних доручень від 23.02.2017 за №9955567 на суму 24 065,23 гривень (1 864,89 гривень зараховано у зменшення податкового боргу по декларації за липень 2016 року за №9149320182 від 18.08.2016) від 27.02.2017 за №10042314 на суму 15 429,77 гривень (15 429,77 гривень зараховано у зменшення податкового боргу по декларації за липень 2016 року за №9149320182 від 18.08.2016), від 23.03.2017 за №10212399 на суму 19 477,00 гривень (19 477,00 гривень зараховано у зменшення податкового боргу по декларації за липень 2016 року за №9149320182 від 18.08.2016), від 26.01.2018 за №14437317 на суму 77 065,23 гривень (3 549,34 гривень зараховано у зменшення податкового боргу по декларації за липень 2016 року за №9149320182 від 18.08.2016);

- сума заборгованості 147 635 гривень з податку на додану вартість була частково погашена на підставі платіжних доручень від 26.01.2018 за №14437317 на суму 77 065,23 гривень (41 365,13 гривень зараховано у зменшення податкового боргу по декларації за серпень 2016 року за №9172161049 від 19.09.2016 та зменшено борг по пені на суму 32 150,76 гривень: 10 419,44 гривень + 11 835,88 гривень – 1 602,54 гривень + 1 102,8 гривень + 33,08 гривень + 1 922,33 гривень + 608,46 гривень + 1 692,9 гривень + 2 933,33 гривень відповідно), від 30.01.2018 за №14611514 на суму 84 394,77 гривень (84 394,77 гривень зараховано у зменшення податкового боргу по декларації за серпень 2016 року за №9172161049 від 19.09.2016).

Вказані обставини зарахування платежів відповідача в його зобов’язання за березень-липень і частково за серпень 2016 року, в тому числі частину облікованого боргу по пені, підтверджуються наявними в матеріалах справи обліковими картками відповідача з податку на додану вартість за вказаний період, довідками позивача №51/029-19-10-03/08 від 06.02.2018 і від 15.02.2018 за №1354/9/09/-19-55-03-19 (а.с. 164-199, 200-203, 228-229, том І).

Таким чином, на момент розгляду справи за відповідачем числиться заборгованість по грошових зобов’язаннях з податку на додану вартість в загальному розмірі 27 026,77 гривень, в тому числі за основним платежем – 21 875,10 гривень та пені – 5 151,20 гривень, що також підтверджується довідкою позивача про податковий борг від 07.02.2018 (а.с. 227, том І)

Щодо твердження відповідача про те, що податкове зобов'язання в сумі 136 150,00 гривень та інші суми зобов’язання, визначені в актах взаємозвірки, які виникли в 2009 році і узгоджені понад строк 1095 днів, є безнадійним податковим боргом, оскільки не стягнуті позивачем у строк протягом 1095 днів, суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг – сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

До 01 січня 2011 року порядок визнання та списання безнадійного податкового боргу регулювався Законом України від 21.12.2000 року за №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі то тексту – Закон №2181), підпунктом 15.2.1. пункту 15.2 статті 15 якого визначено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, який виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

З 01 січня 2011 року списання безнадійного боргу врегульоване Податковим кодексом України, а саме пунктом 102.4 статті 102 Кодексу передбачено, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно підпункту 2.1.3 пункту 2.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 за №1034 (далі по тексту – Порядок №1034), під терміном "безнадійний" податковий борг слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України.

Визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється: на підставі даних автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу; за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу (пункт 3.1).

Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II Порядку №1034, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу (п.3.2).

Виходячи з системного аналізу наведених норм суд вважає, що рішення про списання безнадійного боргу приймається органом податкової служби на підставі документів, наданих контролюючим органом та/або безпосередньо платником податків.

Суд зазначає, що суми заборгованості, які відповідач в актах взаємозвірки вказує як розбіжність (відсутність боргу), не визнається позивачем, а тому така обставина в силу вимог частини 2 статті 74, частини 1 статті 77 КАС України підлягає доведенню зі сторони представника відповідача відповідними засобами доказування.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у спірних правовідносинах безнадійного податкового боргу.

Не надано доказів звернення до ДПІ у м. Івано-Франківську із заявою про списання безнадійного податкового боргу, а також рішення щодо списання податкового боргу в сумах, про які вказує відповідач як безнадійні в поясненні до актів звірки від 26.02.2018 (а.с. 65, том І).

З приводу спірного податкового боргу за 2009 рік в судовому засіданні встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 23.07.2002 за №0006282312/0 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 136 150,00 гривень було оскаржено відповідачем до суду.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2008 у справі №А-8/70-6/336-9/254 позовні вимоги задоволені, вказане рішення було скасоване. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2009 по справі №22а-5724/08/9104 постанову господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2008 у справі №А-8/70-6/336- 9/254 скасовано і прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України відмовлено. (а.с. 93-97, 98-103 том І).

ДПІ у м. Івано-Франківську звернулася з позовом в Івано-Франківський окружний адміністративний суд до відповідача у даній справі про стягнення заборгованості по сплаті податку на додану вартість за рахунок активів боржника у сумі 143 220,25 гривень (в тому числі сума заборгованості, яка виникла на підставі узгодженого постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2009 податкового повідомлення-рішення від 23.07.2002 за №0006282312/0).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 у справі №2а-932/10/0970 заявлений позов задоволено (а.с. 47-49).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 апеляційну скаргу відповідача у даній справі залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 18.06.2010 без змін (а.с. 50-52 том ІІ).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.07.2014 касаційну скаргу Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії наук України задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 скасовано. Справу №2а-932/10/0970 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 53-54 том ІІ).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2015, яка набрала законної сили 06.02.2015, у справі №809/2561/14 (присвоєно новий порядковий номер справи) позов задоволено повністю, стягнуто з Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії наук України 84 113,78 гривень, в тому числі суму боргу, яка залишилася не погашеною по податковому повідомлення-рішенні від 23.07.2002 за №0006282312/0 (а.с. 55-56 том ІІ).

У зв’язку із вказаним строки давності у спірних правовідносин до суми 136 150,00 гривень не підлягають застосуванню так як строки стягнення на даний борг не поширюються.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Механізм погашення заборгованості регулюється правилами пункту 87.9 статті 87 ПК України, у якому встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до статті 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Із системного аналізу вказаних правових норм Податкового кодексу України слідує, що законом імперативно встановлено обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу (крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

З наведених норм слідує, що контролюючий орган зобов'язаний зарахувати кошти, які сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Виходячи із вищевикладеного суд дійшов висновку, що зарахування податковим органом коштів, які надходили від відповідача в оплату податкових зобов'язань за відповідний період на погашення податкового боргу, який виник у попередніх податкових періодах, є правомірним, а отже позивач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений пунктом 87.9 статті 87 ПК України.

Обставини правомірності зарахування поточних платежів відповідача в його податковий борг за період 2011-2018 роки, в тому числі до складу облікованого боргу по пені, підтверджуються наявними в матеріалах справи обліковими картками відповідача з податку на додану вартість за вказаний період, довідками позивача №51/029-19-10-03/08 від 06.02.2018 і від 15.02.2018 за №1354/9/09/-19-55-03-19 (а.с. 132-199, 200-203, 228-229, том І).

Суд повністю погоджується із доводами представника позивача про те, що податковий борг у відповідача почав виникати з 2009 року, так як за наслідками судового оскарження в облікову картку відповідача правомірно включено грошові зобов’язання за податковим повідомлення-рішенням №0006282312/0 від 23.07.2002 на суму 137 347,00 гривень, частина з якої в сумі 136 150,00 гривень була предметом оскарження. Дані донараховані зобов’язання відповідач не сплачував, а як вважає плати поточні зобов’язання.

В свою чергу, при наявності рішення суду про стягнення такого зобов’язання, позивач правомірно застосував положення пункту 87.9 статті 87 ПК України при зарахуванні проточних планетів відповідача в рахунок наявного податкового боргу.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, згідно пункту 56.11 статті 56 ПК України податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків оскарженню не підлягає), та має бути сплачене протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Кодексу).

Податковий борг відповідача підтверджується декларацією з податку на додану вартість за серпень 2016 року, довідкою Головного Управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №51/09-19-10-03/08 від 06.02.2018, довідкою про борг за платежами від 07.02.2018, витягами із облікової картки платника податків, які містяться в матеріалах справи (а.с. 17, 18, 76, 77, 200-203, 227 том І, а.с. 42-46 том ІІ).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно розраховане відповідачем грошове зобов’язання та нарахована контролюючим органом пеня в загальній сумі 27 026,77 гривень, являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 ПК України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов’язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 27 026,77 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

На переконання суду відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України податкового боргу в сумі 27 026,77 гривень, є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00704273, вул. С. Бандери, буд. 21А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76014) в дохід державного бюджету податковий борг з податку на додану вартість в сумі 27 026 (двадцять сім тисяч двадцять шість) гривень 77 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39508514, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018);

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00704273, вул. С. Бандери, буд. 21А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76014).

Суддя /підпис/ ОСОБА_5

Рішення складене в повному обсязі 02 березня 2018 р.