Рішення № 72535686, 02.03.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року Справа № 804/814/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення незаконним та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Нікопольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (а.с.5-12), у якому позивач просить суд:

- визнати незаконним рішення комісії по розгляду питань, пов’язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення Нікопольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах;

- зобов’язати Нікопольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах, відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати подання заяви, тобто з 04 грудня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне:

- відповідач в оскаржуваному рішенні посилається на Закон України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та статтю 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту»;

- прийняте рішення обґрунтовано тим, що зарахувати період навчання позивача у СПТУ №68 за професією «Машиніст електровоза підземний» до пільгового стажу, що дає право на пільгову пенсію незалежно від віку немає законних підстав, оскільки після закінчення навчання позивач працевлаштувався на посаду машиніст електровоза на поверхні і тільки 01.11.1991 року переведений на посаду підземний машиніст електровоза, отже перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією перевищує три місяці;

- однак, позивач не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на те, що 27 червня 1991 року він закінчив навчання у СПТУ №68 м. Марганець, склав іспити та йому було присвоєно кваліфікацію «машиніст електровоза підземний», про що видано диплом від 28.06.1991 року В №692996;

- на роботу позивач був прийнятий 08.07.1991 року на посаду «поверхневий машиніст електровозу», оскільки повноліття досяг лише 30 вересня 1991 року та не міг бути працевлаштований на посаду «підземний машиніст електровоза» в силу статті 190 Кодексу законів про працю України;

- таким чином, до 27 вересня 1991 року (у тримісячний строк) позивач не міг працевлаштуватись за набутою професією, оскільки 18 років йому виповнилось через 3 дні після закінчення строку, встановленого статтею 38 Закону України Про професійно-технічну освіту»;

- відповідач, який є суб’єктом владних повноважень , прийняв рішення, яке не ґрунтується на положеннях чинного законодавства та порушує право позивача на передбачене законом пенсійне забезпечення, оскільки на день надходження документів про призначення пенсії до відповідача позивач мав встановлений статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» стаж роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, а внаслідок невключення до пільгового стажу періоду навчання позивача у СПТУ №68 йому було відмовлено у призначенні пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. (а.с.2-3).

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.70-72), в якому зазначив таке:

- згідно довідок, уточнюючих пільговий характер роботи, від 04.12.2017 року №406/31 та №485/31, пільговий стаж ОСОБА_1 станом на 04 грудня 2017 року склав 22 роки 2 місяці 2 дні, в тому числі за ст.14-25 – 15 років 8 місяців 2 дні та за ст.14-20 – 6 років 6 місяців;

- позивач на момент призов на строкову військову службу працював за професією, що дає право на пенсію на пільгових умовах, тому період проходження строкової військової служби з 13.12.1991 року по 23.12.1993 року (2 роки 11 днів) зараховано до пільгового стажу при визначенні права на пенсію згідно статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- позивач навчався у СПТУ №68 за професією «Машиніст електровоза підземний» з 01.09.1990 року по 27.06.1991 року, а з 08.07.1991 року прийнятий до Марганецького гірничо-збагачувального комбінату ім. 60 річчя Радянської України (зараз – публічне акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат») на шахту 3-5 машиністом електровоза на поверхні та з 01.11.1991 року переведений підземним машиністом електровоза на тій самій шахті;

- зарахувати період навчання позивачу до пільгового стажу, щодо дає право на пільгову пенсію незалежно від віку згідно статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», немає законних підстав, оскільки ОСОБА_1 навчався за професією «Машиніст електровоза підземний», після закінчення навчання працевлаштувався на посаду машиніста електровоза на поверхні і тільки з 01.11.1991 року переведений на посаду підземний машиніст електровоза, у зв’язку з чим перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією перевищує три місяці;

- пільговий стаж позивача, який можливого згідно законодавства зарахувати для визначення права на пенсію згідно статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» станом на 04.12.2017 року складає 24 роки 2 місяці 13 днів (в тому числі ст.14-25 – 15 років 8 місяців 2 дні, ст.14-20 – 6 років 6 місяців та строкова військова служба – 2 роки 11 днів), що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку за заявою від 04.12.2017 року. Загальний стаж позивача складає 25 років 7 місяців 29 днів;

- щодо посилань позивача, що управління не врахувало, що на момент закінчення навчання він не досяг повноліття, відповідач зазначає, що управління є органом державної влади і за приписами статі 19 Конституції України має право діяти виключно у спосіб прямо передбачений Законом;

- стаття 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» носить імперативний характер і не містить виключень щодо осіб, які на час закінчення навчання не досягли повноліття;

- таким чином, відповідач діяв у спосіб, прямо передбачений чинним законодавством України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року відповідача у справі замінено на правонаступника – Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (а.с.68).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

04 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою №1867/439 про призначення пенсії за віком (а.с.84).

12 грудня 2017 року Комісією для розгляду спірних питань, пов’язаних з призначенням (перерахунком) пенсій відповідно до чинного законодавства України прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України №2148-VIII зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, в обґрунтування якого зазначено, що зарахувати період навчання у СПТУ №68 за професією «Машиніст електровоза підземний» заявникові до пільгового стажу, щодо дає право на пільгову пенсію незалежно від віку згідно статті 14 Закону України , немає законних підстав, оскільки ОСОБА_1 навчався за професією «Машиніст електровоза підземний», після закінчення навчання працевлаштувався на посаду машиніста електровоза на поверхні і тільки з 01.11.1991 року переведений на посаду підземний машиніст електровоза, у зв’язку з чим перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією перевищує три місяці. Таким чином, пільговий стаж позивача, який можливого згідно законодавства зарахувати для визначення права на пенсію згідно статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» станом на 04.12.2017 року складає 24 роки 2 місяці 13 днів (в тому числі ст.14-25 – 15 років 8 місяців 2 дні, ст.14-20 – 6 років 6 місяців та строкова військова служба – 2 роки 11 днів), що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку за заявою від 04.12.2017 року. Загальний стаж позивача складає 25 років 7 місяців 29 днів (а.с.79-81).

На підставі вищевказаних обставин Нікопольським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області листом від 18 грудня 2017 року №1577/09/11 відмовлено позивачу в призначенні пенсії, який отримано позивачем 19 грудня 2017 року (а.с.116-118).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб’єктів владних повноважень, суд зобов’язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Підпунктом 7 пункту 4 «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління», затвердженого ОСОБА_2 правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №41/26486, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, яким внесені зміни до законодавчих актів України щодо підвищення пенсій.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», знижується на 1 рік.

Наведені положення кореспондуються з викладеними у частині третій статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.

Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, що діяв до 11 березня 1994 року, Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, що діяв до 16 січня 2003 року, Список №1 затверджений ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року, що діяв до 24 червня 2016 року та Список №1, затверджений ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, містить в собі розділ 1 підрозділ 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» у яких передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах. Таким чином, професії та посади позивача, за якими він працював, віднесені до Списку №1.

Згідно з абзацом першого статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року №103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

За положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Із записів трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-ІІ №3647122, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.92-94), судом встановлено таке:

- з 01.09.1990 року по 27.06.1991 року – навчання у СПТУ №68 м. Марганець;

- 08.07.1991 року прийнятий на шахту 3-5 поверхневим машиністом електровозу 3 розряду;

- 01.11.1991 року – переведений на шахті 3-5 підземним машиністом електровозу 3 розряду Південної дільниці очисної добичі руди та гірничопідготовних робіт;

- 30.11.1991 року – звільнений у зв’язку з призовом на військову службу;

- з 13.12.1991 року по 21.12.1993 року – служба в армії;

- 09.03.2014 року – прийнятий на шахту 3-5 підземним машиністом елктровозу 4 розряду;

- 16.01.2010 року – звільнений за власним бажанням;

- 04.05.2011 року – прийнятий на шахту 3-5 підземним гірником очисного забою 5 розряду.

Згідно з довідкою державного професійно-технічного навчального закладу «Марганецький професійний ліцей» від 27 листопада 2017 року вих.№083 ОСОБА_1 навчався з 01.11.1990 року по 27.06.1991 року за професією «Машиніст електровоза підземний» в Середньому професійно-технічному училищі №68 у м. Марганець (а.с.95).

Таким чином, перерва між закінченням навчання позивачем та його працевлаштуванням за набутою професією становить більше чотирьох місяців.

Посилання позивача на положення статті 190 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких, зокрема, забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, як на неможливість працевлаштування за набутою професією до досягнення ним повноліття та обов'язку відповідача зарахувати період навчання до пільгового стажу незважаючи на порушення строку, встановленого законом, суд вважає неправомірними, оскільки приписи статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» носять імперативний характер та не містять виключень щодо осіб, які на час закінчення навчання не досягли повноліття, у зв’язку з чим не могли бути працевлаштовані за спеціальністю на підземних роботах.

Таким чином, з аналізу чинного законодавству та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України №2148-VIII згідно заяви від 04.12.2017 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

У відповідності до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: 53407, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення незаконним та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_3