Ухвала суду № 72534626, 02.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/9772/17 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.

Провадження № 11-кп/783/43/18 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Березюка О.Г., Романюка М.Ф.,

при секретарі Стойку Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року,

з участю прокурора Ванчака А.Л.,

встановила:

цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 покликається на те, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, такою, що не відповідає обставинам справи та винесена з грубим порушенням законів України.

Зазначає, що суд не взяв до уваги причини, через які йому не вдалося отримати заохочення.

Наголошує, що з шести років ув’язнення до кінця строку відбуття покарання йому залишилось п’ять місяців.

Акцентує, що немає жодного порушення, добре характеризується, а його 68 річна матір-пенсіонер живе одна, часто хворіє та потребує допомоги. Крім цього, звертає увагу на те, що до ув’язнення він працював у ТзОВ «завод Конвектор», а тому забезпечений роботою.

Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова та застосувати до нього умовно-дострокове звільнення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Виходячи з вказаної норми закону, умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду.

Крім цього, висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставленні до праці за весь час відбування покарання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово судимий, останній раз 20 грудня 2016 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.2 ст. 307, ст. 72 КК України. На час звернення ОСОБА_1 до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, такий відбув більше 2/3 строку призначеного судом покарання (початок терміну покарання: 22 вересня 2014 року, кінець – 18 травня 2018 року).

Колегія суддів вважає, що процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним, і суд першої інстанції, дотримавшись вказаних вимог та вимог закону, всебічно й повно дослідив особу засудженого, який посередньо характеризується, його поведінку за весь період відбуття покарання, а також те, що останньому тричі було відмовлено в застосуванні заохочувальної норми як такому, що не стає на шлях виправлення, дійшов до вірного висновку про відсутність переконливих доказів, які б свідчили про доведеність виправлення засудженого та обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення, мотивувавши це в своїй ухвалі.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, КПК України, колегія суддів, –

ухвалила:

апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року – без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4