Рішення № 72533909, 27.02.2018, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1396/17

Провадження № 2/455/69/2018

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2018 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

у складі головуючої - судді Ніточко Л.Й.,

при секретарі - Сенеті Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №455/1396/17 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з регламентною виплатою,

В С Т А Н О В И В:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі – МТСБУ) 15.11.2017 року звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з регламентною виплатою, посилаючись на те, що 03.08.2014 року з вини громадянина ОСОБА_1, який керував автомобілем марки «Рено», номерний знак НОМЕР_1, було скоєно дорожньо – транспортну пригоду, а саме – скоєно наїзд на пішохода ОСОБА_2, в результаті чого потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження.

Вина відповідача у скоєнні вищезгаданої ДТП підтверджується постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 25.09.2014 року. Витрати на лікування склали 6594,60 гривень. Зазначена шкода особисто винуватцем пригоди не була відшкодована потерпілій особі. На дату скоєння цієї пригоди, відповідач не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Потерпілий з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою.

04.12.2014 року позивач звернувся до відповідача з листом про компенсацію в добровільному порядку витрат, понесених у зв’язку з проведенням регламентної виплати потерпілому. На даний час в добровільному порядку відповідачем не компенсовано витрати Моторному (транспортному) страховому бюро України.

Просить стягнути з відповідача на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України кошти в розмірі понесених витрат: 6594,60 гривень – основного боргу, 1600 гривень - судового збору, 1500 гривень – витрат на правову допомогу.

Ухвалою від 30.11.2017 року провадження у даній справі відкрито, судове засідання призначено на 27.02.2018 року.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. В позовній заяві представник позивача заявив клопотання про розгляд справи у відсутності представника Моторного (транспортного) страхового бюро України, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився про час та місце слухання справи був належно повідомлений (а.с.26). 27.02.2018 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги в частині стягнення з нього суми понесених витрат в розмірі 6594,60 гривні та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 гривень визнає в повному обсязі. Що стосується витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень, то в цій частині позовні вимоги не визнає, оскільки сума даних витрат необгрунтована та доказів на підтвердження саме такої суми витрат позивачем не надано. Просив розгляд справи слухати у його відсутності.

Суд відповідно до положень ч.2 ст.197, ч.1ст.224 ЦПК України розглядає справу за відсутності сторін, на підставі зібраних в ній доказів та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до постанови Старосамбірського районного суду Львівської області від 25.09.2014 року ОСОБА_1 було визнано винним за ст.ст. 122-4,124 КУпАП(а.с.3) у тому, що 03.08.2014 року о 00 годині, по вулиці Сонячна, 24 в с. Ваньовичі Самбірського району Львівської області, керуючи автомобілем марки «Renault Master», номерний знак DC6536CO, у якого не працювала лампа лівої фари, не вибрав безпечної швидкості руху з урахуваннями дорожньої обстановки, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження, після чого залишив місце ДТП, чим порушив пункти 12.1, 2.10, 31.4.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, та на підставі ст. 36 КУпАП, накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень, стягнуто 36 гривень 54 копійки судового збору. Дана постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 „ Совтрансавто - Холдинг " проти України ", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 „ Брумареску проти Румунії " встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Внаслідок наїзду, тобто в результаті ДТП з вини ОСОБА_1, потерпілий ОСОБА_2 протягом тривалого часу перебував на лікуванні, що підтверджується довідкою про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді, витягом з медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого, листком лікарських призначень, товарними чеками (а.с.7-12).

Завдана шкода особисто винуватцем ДТП – ОСОБА_1, не була відшкодована потерпілому ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 39 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » (надалі – Закон) МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом України « Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ".

На дату скоєння ДТП водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п.п.»а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно із ст. 22 Закону МТСБУ відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров»ю та майну третіх осіб під час ДТП.

Із заяви(а.с.4) відомо, що 03.08.2014 року ОСОБА_2 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України про здійснення йому відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03.08.2014 року о 00 годині, по вулиці Сонячна, 24 в с. Ваньовичі.

Згідно розрахунку № 1 від 02.12.2014 року відшкодування шкоди, у зв'язку із лікуванням потерпілого ОСОБА_2В.(а.с.5) вбачається, що втрати на лікування потерпілого склали 6594 гривні 60 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо ) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Позивач у справі згідно платіжного доручення №1/24862 від 08.12.2014 року переказав страхове відшкодування ОСОБА_2 у сумі 6594,60 гривень (а.с.13), оскільки на день вчинення ДТП ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги(регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 ст.38 Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, , зазначених у пункті 13.1 ст.13 Закону.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, що передбачено ч.1 ст.1191 ЦК України.

Відповідно п. 4. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки » № 4 від 01 березня 2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Таким чином, у зв'язку з вищевикладеним та зважаючи на те, що постанова суду в адміністративній справі, за якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП, набрала законної сили і на підставі даного рішення потерпілому відшкодована матеріальна шкода, у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_1 в розмірі понесених витрат, що складає 6594 гривні 60 копійок, оскільки дана особа на момент ДТП не мала договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених ним судових витрат - судового збору в розмірі 1600.00 гривень та витрат на правову допомогу в сумі 1500.00 гривень, то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.133, 137, ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи в тому числі і на витрати на професійну правничу допомогу, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов»язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат є законними та обґрунтованими, так як знайшли своє документальне підтвердження, а саме: довіреністю між позивачем та ТОВ «ВМ» про те, що ОСОБА_3 є представником позивача на виконання контрактів про надання правової допомоги №48 від 17.11.2010 року та №80 від 19.12.2012 року про надання правової допомоги, додатковою угодою № 148 до контракту про надання правової допомоги № 80 від 19.12.2012 року, а також, платіжним дорученням №1259420 від 05.10.2017 року про сплату суми судового збору (а.с.1).

Керуючись ч.1 ст. 1166, ч.2ст.1187, п.1 ч.1 ст. 1188, ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, ст.22, п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст.38, ст.39, п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 12, ч.1 ст.13, ч.1 та ч.6 ст.81, ч.6 ст.82, ст.ст. 89, 133, 137, ч.1 та ч.2 ст.141, ч.2 ст. 197, 259, 263-265, 273,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з регламентною виплатою, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, поштовий індекс 82080, в користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, адреса: м.Київ, Русанівський бульвар, №8, 02002, п/р 2600101284871 в Укрексімбанку м.Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 21647131) понесені витрати в розмірі 6594 (шість тисяч п’ятсот дев’яносто чотири) гривні 60 копійок, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України через Старосамбірський районний суд Львівської області до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Л.Й.Ніточко