Вирок № 72533356, 01.03.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1698/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.03.2018 м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.,

при секретарі Сидорак М.А.,

з участю:

прокурора Войценка А.І.

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1

представника

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2

представника

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016140090002993 за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого ПП “МонАві” на посаді керівника відділу продажу, раніше не судимого, одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2016 року приблизно о 12 год. 00 хв., ОСОБА_4 керував автомобілем марки «Мазда 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, у м. Львові по вул. Під Дубом в напрямку вул. Замарстинівської зі сторони пр. ОСОБА_6. При наближені до нерегульованого перехрестя з вул. Замарстинівської, порушив вимоги Р.1 п. 1.5; Р.2 п. 2.3 (б,д); Р.16 п.16.11 та вимоги дорожнього знаку 2.1 (дод. 1.) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №136 від 06.03.2013 р. Порушення виразились в тому, що він був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, створив загрозу безпеці дорожнього руху. При виїзді із другорядної дороги, не надав дорогу мотоциклу марки “GEON AERO 200”, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням неповнолітнього ОСОБА_1, який рухався по вул. Замарстинівській в напрямку центральної частини міста та мав перевагу в русі, що призвело до настання зіткнення транспортних засобів.

У результаті порушення водієм ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху України потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому нижньої третини правої стегнової кістки, контузії судинно-нервового пучка, у зв’язку з чим була проведена хірургічна операція: закрита репозиція, метало-остеосинтез перелому стегнової кістки, виявлено кістково-хрящовий фрагмент в суглобовій щілині колінного суглобу, який видалено. Після проведення операції у зв’язку з наростанням явищ ішемії правої гомілки та стопи, 12.07.2016 р. була проведена повторна хіругічна операція: ревізія артерій правої нижньої кінцівки, автовенознестегново-задньогомілкове протезування, під час якої виявлено дефект підколінної артерії по типу “роздавлення” нижче колінного суглобу. В подальшому у ОСОБА_1 розвинулись ознаки гострої ниркової недостатності, множинні некрози м’яких тканин правої гомілки, у зв’язку з чим проводились хірургічні втручання – некректомії правої гомілки, аутодермопластика, а також розвинулись посттравматична невропатія (неврит) сідничного нерву, постгеморагічна анемія, вторинний імунодефіцитний стан. При додатковому описі рентгенограм ОСОБА_1 рентгенологом-консультантом КЗ ЛОР ЛОБ СМЕ відмічено наявність перелому дистальної (нижньої) частини стегнової кістки зі зміщенням дистального відламку допереду та вверх, ознаки вивиху наколінника, а також підвивих в таранно-п’ятковому суглобі правої стопи. Дані ушкодження у ОСОБА_1 є спричинені 12.07.2016 р.внаслідок ДТП. Закритий перелом правої стегнової кістки, вивих надколінника, підвивих в таранно-п’ятковому суглобі правої стопи відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я. Травматичне ушкодження правої підколінної артерії по типу “роздавлення”, ускладнене порушенням регіонарного кровообігу – гострою ішемією правої нижньої кінцівки з формуванням множинних некрозів м’яких тканин правої гомілки та розвитком гострої ниркової недостатності, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав частково. Суду показав, що рухався на своєму автомобілі, який перебував в справному стані, по вулиці Під Дубом у м.Львові. Виїхав на вулицю Замарстинівську. Подивився наліво, побачив трамвай на відстані 50-100 м. Включив показник повороту. Почув удар мотоцикла в передню частину бампера. Перевагу мав мотоцикліст, оскільки він був на головній дорозі.Проте не бачив, як мотоцикліст обганяв трамвай. Визнав, що порушив правила дорожнього руху, проте зазначив, що потерпілий мотоцикліст також винен. Батькові потерпілого перерахував десять тисяч гривень за реквізитами банківської картки, які він скинув смс-повідомленням на телефон. Просив суд застосувати відносно нього закон України «Про амністію у 2016 р» та звільнити від покарання у кримінальному провадженні. При цьому визнав вину за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки вважає, що тяжких тілесних ушкоджень потерпілому не заподіював.

Не дивлячись на часткове визнання обвинуваченим вини у інкримінованому йому злочині, винуватість ОСОБА_4 у визначеному судом у цьому вироку обсязі повністю підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів. Зокрема:

- показаннями допитаного в судовому засіданні неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1, який суду показав, що 12.07.2016 року приблизно в 12 годині рухався на мотоциклі на головній дорозі по вулиці Замарстинівській у м.Львові зі швидкістю 40-50 км/год. Їхав між коліями для трамваю, оскільки по боках дороги була бруківка. Автомобіль обвинуваченого різко виїхав з другорядної дороги, тому потерпілий не встиг загальмувати та відбулось зіткнення. Потерпілий зазначив, що був у шоломі, шкіряній куртці та рукавицях, техпаспорт на мотоцикл був у нього. Після ДТП перехожі люди перенесли його на тротуар. Згодом приїхала швидка медична допомога, яка відвезла останнього у лікарню. Був у шоковому стані та відчував сильний біль. Батьки витратили значні кошти на лікування. Шкода не відшкодована. Заявлений цивільний позов підтримав повністю та просив такий задовольнити;

-протоколом огляду місця пригоди від 12.07.2016 р. та доданого до нього схемами місця ДТП та фототаблицями, відповідно до яких місцем зіткнення є смуга руху потерпілого, вул. Замарстинівська. Згідно з фототаблицями марка мотоцикла з реєстраційним номером ВС 6260 АА саме “GEON AERO 200” (т.1 а.с. 181-196);

-висновком автотехнічної експертизи обставин та механізму ДТП №6201 від 17.01.2017 р., відповідно до якої причиною ДТП є невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п.16.11 ПДР (а.с.210-214).

-висновком транспортно-трасологічної експертизи №412 від 21.02.2017 р., відповідно до якого місце зіткнення автомобіля «Мазда 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, з мотоциклом «KEEWAY»(помилково зазначена назва), реєстраційний номер НОМЕР_2, знаходиться перед розташуванням зафіксованих слідових даних (по напрямку руху мотоцикла до центру м.Львова). Згідно з фототаблицями, які містяться в цьому висновку експертизи досліджуваним мотоциклом був саме мотоцикл марки “GEON AERO 200” з реєстраційним номером ВС 6260 АА (т.1а.с. 216-220);

-висновком судово-медичної експертизи №539/16 від 25.01.2017 р., відповідно до згідно даних медичних документів у неповнолітнього ОСОБА_1 при поступленні в лікарню КМДКЛ м.Львова 12.07.2016 року малися наступні ушкодження: закритий уламковий перелом нижньої третини правої стегнової кістки, контузія судинно-нервового пучка, у зв’язку з чим була проведена хірургічна операція: закрита репозиція, метало-остеосинтез перелому стегнової кістки, виявлено кістково-хрящовий фрагмент в суглобовій щілині колінного суглобу, який видалено. Після проведення операції у зв’язку з наростанням явищ ішемії правої гомілки та стопи, 12.07.2016 р. була проведена повторна хіругічна операція: ревізія артерій правої нижньої кінцівки, автовенознестегново-задньогомілкове протезування, під час якої виявлено дефект підколінної артерії по типу “роздавлення” нижче колінного суглобу. В подальшому у ОСОБА_1 розвинулись ознаки гострої ниркової недостатності, множинні некрози м’яких тканин правої гомілки, у зв’язку з ч им проводились хірургічні втручання – некректомії правої гомілки, аутодермопластика, а також розвинулись посттравматична невропатія (неврит) сідничного нерву, постгеморагічна анемія, вторинний імунодефіцитний стан. При додатковому описі рентгенограм ОСОБА_1 рентгенологом-консультантом КЗ ЛОР ЛОБ СМЕ відмічено наявність перелому дистальної (нижньої) частини стегнової кістки зі зміщенням дистального відламку допереду та вверх, ознаки вивиху наколінника, а також підвивих в таранно-п’ятковому суглобі правої стопи. Дані ушкодження у ОСОБА_1 є наслідком контактів нижньої третини правого стегна, правого колінного суглобу та правої стопи з тупими предметами, могли бути спричинені 12.07.2016 р. під час ДТП – автонаїзді легкового автомобіля справа при обставинах, вказаних в постанові. У зв’язку з тим, що в медичних документах немає опису ушкоджень на шкірних покровах нижньої кінцівки та на інших ділянках тіла не проводилось дослідження одягу потерпілого, в якому він знаходився під час ДТП, є недостатнім опис характеру перелому стегнової кістки в медичних документах та при описі рентгенограм, судово-медична експертиза призначена через тривалий термін у зв’язку з чим не проводився огляд потерпілого судово-медичним експертом під час знаходження у стаціонарі після отримання травми тіла, категорично визначити місце прикладання сили, яке спричинило перелом правої стегнової кістки, немає можливості. Закритий перелом правої стегнової кістки, вивих надколінника, підвивих в таранно-п’ятковому суглобі правої стопи відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я. Травматичне ушкодження правої підколінної артерії по типу “роздавлення”, ускладнене порушенням регіонарного кровообігу – гострою ішемією правої нижньої кінцівки з формуванням множинних некрозів м’яких тканин правої гомілки та розвитком гострої ниркової недостатності, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння. В медичних документах немає об’єктивних даних, яким чином та від дії яких предметів розвинулось ушкодження підколінної артерії по типу «роздавлення», не виключно, що ушкодження артерії могло бути наслідком дії кісткового уламка з перелому нижньої третини стегнової кістки або за інших обставин. (т.1 а.с.226-232);

-висновком автотехнічної експертизи №1/777 від 23.08.2016 р., відповідно до якої робоча гальмівна система та система рульового управління досліджуваного автомобіля марки «Мазда 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходяться в працездатному стані, можуть виконувати функції, передбачені конструкцією, яких-небудь несправностей системи виявлено не було (т.1 а.с. 234-237).

-висновком автотехнічної експертизи №1/775 від 23.08.2016 р. відповідно до якої система ручного та ніжного гальм досліджуваного мотоциклу«KEEWAY»(помилково зазначена назва)з реєстраційним номером ВС 6260 АА знаходяться в працездатному стані, можуть виконувати функції, передбачені конструкцією, яких-небуть несправностей системи виявлено не було,а система рульового управління зазначеного мотоциклу знаходиться в несправному стані внаслідок порушення просторового розташування керма (т.1 а.с.239-243);

-висновком автотехнічної експертизи №1/776 від 23.08.2016 р. відповідно до якої мало місце зустрічно-поперекове зіткнення транспортних засобів і в початковий момент контактування поздовжня вісь автомобіля «Мазда 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоцикла «KEEWAY»(помилково зазначена назва)з реєстраційним номером ВС 6260 АА, знаходилась під кутом 100+-5 градусів. Згідно з наявною в даній експертизі схемою розміщення транспортних засобів в момент зіткнення та рисунками досліджуваного мотоциклу з реєстраційним номером ВС 6260 АА– зазначений мотоцикл саме марки “GEON AERO 200» (т.1 а.с. 245-251);

-протоколом проведення слідчого експерименту із водієм ОСОБА_4 від 09.12.2016 року, згідно з якими останній на місці пригоди показав про обставини ДТП (т.2 а.с. 1-5);

-протоколом проведення слідчого експерименту із водієм ОСОБА_1 від 09.12.2016 р., згідно з яким останній на місці пригоди показав про обставини ДТП (т.2 а.с. 6-10).

Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими. Ці докази є достатніми, оскільки як окремо так і у сукупності в повній мірі доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення. Часткове визнання обвинуваченим своєї провини узгоджується з показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_1 щодо обставин кримінального правопорушення. Ці свідчення об`єктивно підтверджуються протоколом огляду місця пригоди від 12.07.2016 р. та доданими до нього схемами місця ДТП та фототаблицями, відповідно до яких місцем зіткнення є смуга руху потерпілого, вул. Замарстинівська. Зазначене також узгоджується з протоколами проведення слідчих експериментів із водієм ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 09.12.2016 р., під час яких останні на місці ДТП показували розташування транспортних засобів, видимість мотоцикла з водійського місця автомобіля, висновком автотехнічної експертизи обставин та механізму ДТП №6201 від 17.01.2017 р., відповідно до якої причиною ДТП є невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п.16.11 ПДР. Вищезазначене узгоджується також з висновком транспортно-трасологічної експертизи №412 від 21.02.2017 р., висновком автотехнічної експертизи №1/777 від 23.08.2016 р. та висновком автотехнічної експертизи №1/775 від 23.08.2016 р., висновком експертизи №1/776 від 23.08.2016 р.Факт спричинення тілесних ушкоджень, їх локалізація та інтенсивність підтверджують покази потерпілогота висновок судово-медичної експертизи №539/16 від 25.01.2017 р., відповідно до якого потерпілому ОСОБА_1 завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я, а також тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння. Всі ці докази є належним та допустимими, не суперечать одне одному та узгоджуються між собою.

Посилання захисника ОСОБА_5 про те, що стороною обвинувачення надано суду недопустимі докази, тому що в цих доказах вказано транспортний засіб потерпілого мотоцикл «KEEWAY», а ДТП мало місце за участю мотоцикла “GEON AERO 200” суд не приймає з наступних підстав.

Зазначення у висновку експертиз марки транспортного засобу, яким керував потерпілий, мотоцикла “Keeway” суд вважає технічною опискою при комп’ютерному наборі тексту. Згідно з фототаблицями, доданими до протоколу огляду місця події від 12.07.2016 р. марка мотоцикла з реєстраційним номером ВС 6260 АА саме “GEON AERO 200” (т.1 а.с. 181-196). Крім цього, згідно з фототаблицями, які містяться в висновках транспортно-трасологічної експертизи №412 від 21.02.2017 р., досліджуваним мотоциклом був саме мотоцикл марки “GEON AERO 200” з реєстраційним номером ВС 6260 АА (т.1 а.с. 216-220). Згідно з наявною в висновку експертизи №1/776 від 23.08.2016 р. схемою розміщення транспортних засобів в момент зіткнення та рисунками досліджуваного мотоциклу з реєстраційним номером ВС 6260 АА – мотоцикл саме марки “GEON AERO» (т.1 а.с. 245-251).Потерпілий ОСОБА_1 також підтвердив, що зазначення експертами марки мотоцикла “Keeway” є технічною помилкою, оскільки марка мотоцикла, яким він керував і який оглядався експертами є “GEON AERO 200”.

Відповідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

Недопустимими є також докази, що були отримані:1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Тобто, твердження захисника ОСОБА_5 про недопустимість доказів через невірне зазначення у доказах марки мотоцикла, яким керував потерпілий, не відповідають вищепереліченим вимогам ст.87 КПК України.

Посилання захисника ОСОБА_5 про те, що потерпілий мав змогу уникнути ДТП і в нього було достатньо часу і відстані після виникнення перешкоди в русі для зупинки мотоцикла або об’їзду автомобіля обвинуваченого суд вважає необґрунтованими з наступних підстав. Верховний Суд України у своїй постанові від 05.11.2015 р. висловив позицію про те, що у випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їхніх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповіднимичастинами статті 286 КК, необхідно встановити причинний зв’язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з’ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Посилання захисника ОСОБА_5 про те, що потерпілий мав змогу уникнути ДТП спростовується висновком автотехнічної експертизи обставин та механізму ДТП №6201 від 17.01.2017 р., відповідно до якої причиною ДТП є невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п.16.11 ПДР (а.с.210-214).

Оцінюючи твердження захисника ОСОБА_5 про те, що не доведено причинний зв’язок між діями ОСОБА_4 та заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, суд приходить до наступного висновку.

У висновку судово-медичної експертизи №539/16 від 25.01.2017 р. зазначено, що «в медичних документах немає об’єктивних даних яким чином та від дії яких предметів розвинулось ушкодження підколінної артерії по типу «роздавлення», не виключено, що ушкодження артерії могло бути наслідком дії кісткового уламка з перелому нижньої третини стегнової кістки або за інших обставин».

Проте суд вважає, що усі зазначені в експертизі та отримані потерпілим ОСОБА_1 травми є наслідком дорожньо-транспортної пригоди (ДТП). Внаслідок кримінального правопорушення потерпілому завдано тілесних ушкоджень. Локалізація та перебіг хвороб (тілесних ушкоджень) та їх ускладнення настали через ДТП. Тому суд приходить до висновку, що існує причинно-наслідковий зв’язок між діями ОСОБА_4 та заподіяння потерпілому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень.

З таких обставин, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення (злочину), в якому він обвинувачується.

Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, суд вважає, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковані його дії, оскільки ОСОБА_4 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

При призначенні покарань обвинуваченому суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, відсутність обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання.

Суд враховує, що скоєне ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України відноситься до тяжкого злочину.

ОСОБА_4 раніше не судимий. На обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. За місцем проживання характеризується посередньо. Одружений. Має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Обставин, які пом’якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Виходячи з вищевикладеного, а також приймаючи до уваги обставини кримінального правопорушення, яке є необережним, поведінку обвинуваченого після ДТП, який прийняв заходи для направлення потерпілого у лікарню, не втік з місця ДТП, надав кошти на лікування потерпілого в розмірі 10000 гривень - суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням в межах санкції ст. 286 ч. 2 КК України.

Вирішуючи питання про необхідність призначення передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України альтернативного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами,- суд з врахуванням конкретних обставин справи і зважаючи на тяжкість спричинених потерпілому тілесних ушкоджень від ДТП через вищезазначені протиправні дії обвинуваченого під час керування транспортним засобом вважає необхідним призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Обвинувачений просив застосувати відносно нього акт амністії.

07.09.2017 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від від 22.12.2016 № 1810-VIII.

Відповідно до пункту «в» ст. 1 цього Закону підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, та не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Обвинувачений ОСОБА_4 має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_10, вчинив необережний тяжкий злочин до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», тобто він підпадає під перелік осіб, визначених в пункті «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», які звільняються судом від відбування покарання.

При цьому обвинувачений ОСОБА_4 не підпадає під перелік осіб, визначених в ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» та в ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 р. № 392/96-ВР, до яких амністія не застосовується.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 р. № 392/96-ВР, установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність звільнити ОСОБА_4 від призначеного за цим вироком основного та додаткового покарання на підставі п.”в” ст. 1 Закону України “Про амністію у 2016 році” від 22.12.2016 року.

В підготовчому судовому засіданні потерпілий заявив цивільний позов (з наступними змінами про збільшення позовних вимог від 07.06.2017 р.) до обвинуваченого про стягнення 278294 грн. 38 коп. матеріальної шкоди та стягнення 150000 грн. моральної шкоди. За клопотанням захисника ОСОБА_10 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору страхову компанію «Княжа Вієнна ОСОБА_11».

Розглядаючи ці позовні вимоги суд виходить з наступного.

Пунктом 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено наступне. Оскільки відповідно до статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України від 01 липня 2004року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов’язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі – МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов’язку з’ясовується судом першої інстанції, у зв’язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик. При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов’язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках – МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Обвинувачений в судовому засіданні підтвердив, що автомобіль був застрахований в страхову компанію «Княжа Вієнна ОСОБА_11». Тому ця страхова компанія була залучена судом до участі в справі, її представник надав суду письмові пояснення та заперечення щодо заявленого в кримінальному провадженні позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Ч.ч.1, 2 ст. 3 ЦПК України, який діяв на момент подання позову в рамках кримінального провадження встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

В рамках даної кримінальної справи неповнолітній потерпілий не представляє інтереси свого батька. Крім того, неповнолітній потерпілий не витрачав гроші на лікування, на медичні препарати, на додаткове медичне обладнання, тощо. В судовому засіданні неповнолітній потерпілий пояснив, що всі ці витрати, які він просить стягнути на свою користь, понесли його батьки. Він особисто грошей не витрачав. Тому суд не вбачає правових підстав для стягнення витрат на лікування на користь потерпілого.

Батьки неповнолітнього потерпілого з позовом про стягнення здійснених ними витрат в межах даного кримінального провадження не звертались. Проте у них є таке право звернутись в суд із позовом про стягнення здійснених ними витрат на лікування сина ОСОБА_1 в порядку цивільногосудочинства після набрання вироком законної сили.

Щодо позовної вимоги про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого 150000 грн. моральної шкоди – суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених законодавством. Відповідно до положень ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Потерпілий внаслідок кримінального правопорушення після ДТП відчував нестерпні болі, довгий період проходив лікування і надалі лікується, змушений буде проходити періодичні реабілітації, переніс стресову ситуацію. Зазнав вимушених змін у життєвих стосунках. Втратив душевну рівновагу та нормальні життєві зв’язки. Йому доведеться додавати зусиль для відновлення попереднього стану і організації свого життя. Потерпілий був позбавлений звичайного укладу життя, тривалий час відчував і досі відчуває постійні болі, пересувається на милицях. Все це завдало потерпілому моральних страждань. Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, виходячи з характеру правопорушення, з матеріального стану обвинуваченого, який працює, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, суд прийшов до висновку, що потерпілому діями обвинуваченого заподіяна моральна шкода в розмірі 50000 гривень.

Крім цього, із обвинуваченого ОСОБА_4 слід стягнути на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів:

527 грн. 76 коп. за проведення судової автотехнічної експертизи № 1/775 від 23.08.2016 року;

791 грн. 64 коп. за проведення судової автотехнічної експертизи № 1/177 від 23.08.2016 року;

1319 грн. 40 коп. за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № 1/1776 від 23.08.2016 року;

3303 грн. за проведення судової автотехнічної експертизи № 6201 від 17.01.2017 року;

3523 грн. 20 коп. за проведення судової автотехнічної експертизи №412 від 21.02.2017 року;

2752 грн. 50 коп. за проведення судової автотехнічної експертизи № 380 від 21.02.2017 року.

Разом процесуальні витрати становлять: 527 грн. 76 коп. + 791 грн. 64 коп. + 1319 грн. 40 коп. + 3303 грн. + 3523 грн. 20 коп. + 2752 грн. 50 коп. = 12217 грн. 50 коп.

Долю речових доказів необхідно вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368- 371, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ :

Визнати ОСОБА_4 винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного основного покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п. п. 1-2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Звільнити ОСОБА_4 від призначеного за цим вироком основного та додаткового покарання на підставі п.”в” ст. 1 Закону України “Про амністію у 2016 році” від 22.12.2016 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_11» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_4 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів:

527 грн. 76 коп. за проведення судової автотехнічної експертизи № 1/775 від 23.08.2016 року;

791 грн. 64 коп. за проведення судової автотехнічної експертизи № 1/177 від 23.08.2016 року;

1319 грн. 40 коп. за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № 1/1776 від 23.08.2016 року;

3303 грн. за проведення судової автотехнічної експертизи № 6201 від 17.01.2017 року;

3523 грн. 20 коп. за проведення судової автотехнічної експертизи №412 від 21.02.2017 року;

2752 грн. 50 коп. за проведення судової автотехнічної експертизи № 380 від 21.02.2017 року.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

-мотоцикл НОМЕР_3, який переданий на відповідальне зберігання законному представнику неповнолітнього потерпілого, ОСОБА_1 – залишити йому за належністю.

-автомобіль марки «Мазда 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, який переданий на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_4 – залишити йому за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Головуючий суддя: В.Є. Радченко