Постанова № 72529517, 21.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 300/342/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 лютого 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ФАЗИКОШ Г.В., МАЦУНИЧА М.В.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 300/342/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Воловецького районного суду від 7 червня 2017 року, головуючий суддя Вотьканич В.А., -

встановив:

ПАТ КБ «ПриватБанк» заявою від 25.04.2017, що надійшла до Воловецького районного суду 10.05.2017, звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 мотивуючи таким.

ПАТ КБ «ПриватБанк» 03.12.2010 за правилами договору приєднання уклало із відповідачем договір, за яким надало кредит у розмірі 1800,00 грн у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування коштами 36% річних. Відповідно до Умов і Правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору, банк управі в односторонньому порядку змінювати ліміт кредитування, відсоткову ставку за кредитом, тарифи та інші елементи кредитування, інформація про що розміщується на офіційному сайті банку в мережі Internet на сторінці http://privatbank.ua/terms/pages/70. Позичальник зобов'язаний слідкувати за відповідними змінами в умовах кредитування, отримувати виписку з рахунку щодо здійснених за ним операцій, не допускати овердрафту тощо. Пунктом 1.1.7.12. Умов і Правил передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання, а якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Банк свої зобов'язання за договором виконав, а відповідач свої порушив і спричинив виникнення боргу, який станом на 26.03.2017 склав 36312,46 грн, із яких заборгованість: за кредитом - 1596,56 грн, за процентами - 28761,51 грн, за пенею та комісією - 3749,03 грн, а також 500,00 грн фіксованої частини штрафу і 1705,36 грн процентної складової штрафу.

Посилаючись на ці обставини, на порядок виконання договірних зобов'язань та на передбачене договором і нормами ЦК України право банку вимагати повернення всього заборгованого, банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 03.12.2010 у розмірі 36312,46 грн із вищеперерахованими її елементами та покласти на нього судові витрати.

Рішенням Воловецького районного суду від 07.06.2017 у позові відмовлено за спливом позовної давності.

Позивач ставить в апеляції питання про скасування рішення суду як незаконного і необґрунтованого та про задоволення позову. Зазначає, зокрема, що борг, який виник із кредитного договору, не погашений, а відповідно прецедентної судової практики кредитор управі вимагати сплати процентів за весь час користування кредитом, тому позовні вимогти щодо стягнення процентів у межах позовної давності за період з 26.03.2013 по 26.03.2016 підлягають задоволенню. Водночас позивач просить рішення суду скасувати, а позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача Гринихи Т.Ю., яка апеляцію підтримала, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України у відсутність відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами ЦК України щодо зобов'язань у редакції, чинній на час їх виникнення.

Відповідно до ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 549, 550, 611, 612, 614, 622-625, ст. 1050 ч. 2, ст. 1054 ЦК України, цивільні права та обов'язки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; позичальник зобов'язаний повернути борг кредитору, а останній вправі вимагати стягнення боргу, сплати неустойки. Наявність підстави для виникнення боргу, пред'явленого до стягнення, його розмір і обґрунтованість доказуються кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ч. 2, ст. 623 ч. 2 ЦК України).

За загальним правилом, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст. 631 ч., 4 1 ЦК України), договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Сплата процентів за кредитом є істотною умовою договору, здійснюється у строки та на умовах, визначених договором, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст. 536 ч. 2, ст. 626, ст. 628 ч. 1, ст. 1048 ч. 1, ст. 1054 ЦК України).

За правилами ЦК України про позовну давність загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки, а до вимог про стягнення неустойки, застосовується позовна давність тривалістю в один рік; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а також у разі пред'явлення особою позову до боржника, після переривання перебіг позовної давності починається заново; зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо); позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.ст. 256, 257, ст. 258 ч. 1, ч. 2 п. 1, ст. 260, ст. 261 ч.ч. 1, 5, ст. 264, ст. 266, ст. 267 ч.ч. 1-4 ЦК України).

Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов'язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27, 57-61 ЦПК України в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції, ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 цього Кодексу в редакції, чинній на час апеляційного розгляду справи). Про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 212-215 і ст.ст. 89, 263-265 відповідних редакцій ЦПК України).

03.12.2010 ПАТ КБ «ПриватБанк» уклав із ОСОБА_2 за правилами публічного договору і договору приєднання (ст.ст. 633, 634 ЦК України) кредитний договір № SAMDN54000038667760. Цього дня ОСОБА_2 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» (а.с. 6, 7). Графа «кредитний ліміт» у Анкеті-заяві не заповнена. Як зазначено в Анкеті-заяві, вона разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг (Умови і Правила), а також Тарифами банку становить договір про надання банківських послуг.

Умови і Правила визначають загальні умови, на яких будь-яка особа може укласти кредитний договір за правилами договору приєднання, тоді як у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування поряд зі змістом Анкети-заяви визначаються індивідуальні умови кредитування конкретного позичальника, що можуть відрізнятися від загальних умов. Саме індивідуальні умови кредитування передбачають процентну ставку за кредитом, комісії, умови відповідальності за порушення зобов'язань тощо. Зазначене узгоджується зі змістом, зокрема, п.п. 1.1.1.33., 1.1.6.1.-1.1.6.2.2. Умов і Правил, за яким позичальник може приєднатися до Умов і Правил не в повному обсязі, про зміни у в умовах кредитування банк повідомляє клієнта і в разі, якщо одностороння зміна цих умов неможлива, передбачається підписання необхідних документів у банку, та узгоджується із нормами закону щодо дотримання прав сторін договору і фіксації його умов.

У Довідці про умови кредитування зазначено, зокрема: тип картки - «Visa Classic»; валюта картрахунку - UAH, базова процентна ставка - 3,0% на місяць; комісія за кредитне обслуговування - відсутня; розмір щомісячних платежів (що включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн і не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25-го числа місяця, наступного за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - ПЕНЯ = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочки кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30,00 грн на місяць, нараховується 1 раз на місяць, за наявності прострочення за кредитом або процентами 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму понад 50,00 грн; штраф при порушенні термінів платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів - 500,00 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

До позовної заяви банком не були додані, а на час розгляду справи судом першої інстанції у ній були відсутні докази про встановлення кредитного ліміту у відповідному розмірі, про видачу платіжної (кредитної) картки, її реквізити, строк дії. Під час апеляційного розгляду справи суду надані довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» про дату видачі ОСОБА_2, номер і строк дії кредитної картки, дату відкриття карткового рахунку: 03.12.2010, № 4149437410980047, строк дії картки по січень 2014 року, а також про встановлення та зміну кредитного ліміту: 03.12.2010 - 1000,00 грн, 09.06.2011 - 1800,00 грн, 09.09.2013 - 1620,00 грн.

Умовами і Правилами, затвердженими 06.03.2010, установлено, зокрема, що:

Умови і Правила надання банківських послуг є договором, яким банк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримати банківські послуги (Преамбула Умов і Правил);

клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами зав користування ним …, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; банк стягує комісію за обслуговування згідно із Тарифами/ Пам'ятко клієнта/Довідкою про умови кредитування, якщо інше не передбачено договором… (п.п. 1.1.2.5., 2.1.1.12.8.);

строки і порядок погашення за кредитом (кредитний ліміт) за кредитними картами із встановленим мінімальним обов'язковим платежем, розмір мінімального обов'язкового платежу, який є розміром боргових зобов'язань клієнта, що підлягають сплаті протягом строку дії карти, розмір і порядок розрахунку щомісячного платежу наведені у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування, яка є невід'ємною частиною договору, і в п. 2.1.1.12.4., при цьому:

платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами, і частину заборгованості за кредитом; згідно зі ст. 212 ЦК України, у разі наявності простроченого кредиту (овердрафту) - строком повернення кредиту (овердрафту) у повному обсязі з 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості;

строк повернення овердрафту в повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту;

строк погашення процентів за овердрафтом - щомісячно за попередній місяць до 25-го числа (п.п. 1.1.1.50., 2.1.1.12.4.);

при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань… більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн… + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих прострочених процентів і комісій (п.п. 1.1.5.20., 2.1.1.7.6.);

якщо в інших розділах не встановлено іншого, при непогашенні кредиту в строк…, процентів і винагороди, заборгованість у частині своєчасного непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на прострочену суму кредиту нараховується пеня, розрахунок якої здійснюється відповідно до розміру, встановленого в заяві на приєднання до даного договору для процентів, з дня виникнення простроченої заборгованості;

у разі непогашення вказаного простроченого зобов'язання протягом 30 календарних днів усі платежі, що сплачуються після цієї дати, є пенею, крім платежів, що направляються з урахуванням встановленою договором черговістю на погашення тіла кредиту;

в період нарахування пені на всю суму заборгованості за кредитним договором проценти не нараховуються (п. 1.1.5.21.);

у разі порушення позичальником строків сплати процентів за користування кредитом, що зазначені у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування, п.п. 2.1.1.12.2., 2.1.1.12.6., 2.1.1.12.7., 2.1.1.12.6.2., 2.1.1.12.7.4. цих Умов, згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України сторони узгодили протягом періоду неналежного виконання позичальником зобов'язань зі сплати процентів … банк нараховує позичальнику проценти в розмірі фактично сплачених позичальником; при цьому, позичальник за весь період неналежного виконання зобов'язань зі сплати процентів … сплачує банку неустойку в розмірі, передбаченому п. 2.1.1.12.6.2. і п. 2.1.1.12.7.4. Умов; строк сплати неустойки не пізніше наступного банківського дня з дати неналежного виконання позичальником зобов'язань зі сплати процентів…; відповідні правила визначені і щодо неналежного виконання позичальником зобов'язань зі сплати комісії (п. 2.1.1.12.13.);

для надання послуг банк видає клієнту карту, її вид визначено у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування та заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг; датою укладання договору є дата отримання клієнтом карти, вказана у заяві (п. 2.1.1.2.1.);

карта діє до останнього дня місяця, вказаного на лицьовому боці карти включно (п. 2.1.1.2.11);

договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання; якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк (п. 1.1.7.12.);

строк позовної давності стосовно вимог банку із повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів, витрат банку складає 50 років (п. 1.1.7.31.) (а.с. 8-31).

Позичальник порушив свої зобов'язання і спричинив виникнення боргу. На підтвердження пред'явленого до стягнення боргу банк надав його розрахунок станом на 26.03.2017 (а.с. 4-5). Кредитор визначив борг у сумі 36312,46 грн, із яких заборгованість: за кредитом - 1596,56 грн, за процентами - 28761,51 грн, за пенею та комісією - 3749,03 грн, а також 500,00 грн фіксована частина штрафу і 1705,36 грн процентна складова штрафу. У розрахунку зафіксований останній за часом платіж позичальника 04.10.2013 у сумі 120,00 грн, крім того, зафіксовані суми погашення 50,00 грн 26.04.2014 і 0,97 грн 28.04.2015.

З розрахунку випливає, що у період з 01.02.2014 по 26.03.2017 банк нараховував заборгованість за процентами застосовуючи послідовно ставки: 30% річних (до 01.09.2014); 34,80% річних (з 01.09.2014 до 01.04.2015); 43,20% річних (з 01.04.2015 по 26.03.2016). Розрахунок містить колонки «Сума комісії та пені» і «Сума комісії та пені (накопичувальним підсумком)» і одночасно: не розмежовує власне комісію і пеню (ці платежі обраховувалися щоразу однією сумою без розподілу її за видами платежів); відображає розрахунок, що базується на заборгованості, зокрема, з процентів, розрахованої за вищевказаними ставками; не враховує відсутності в індивідуальних умовах кредитування комісії за кредитне обслуговування; не відображає конкретний метод нарахування пені з огляду на особливості застосування цього виду неустойки відповідно до індивідуальних умов кредитування та наведених вище положень Умов і Правил. Пред'явлений до стягнення штраф у частині його процентної складової визначений із бази, до якої включені також заборгованість за розрахованими у наведений вище спосіб процентами та пеня і комісія ((1596,56 грн + 28761,51 грн + 3749,03 грн) х 5% = 1705,36 грн).

З наданої апеляційному суду виписки з банківського рахунку за кредитною карткою № 4149437410980047 убачається, що остання за часом операція з поповнення рахунку (сплати коштів за кредитним договором) була особисто здійснена позичальником 04.10.2013 у сумі 120,00 грн. Останнє за часом зняття ОСОБА_2 готівки зафіксоване 21.10.2013 у сумі 25,00 грн. У виписці зафіксовано також надходження 0,97 грн 28.04.2015 шляхом переводу коштів між рахунками за договором № SAMDN54000038667760, однак, таке внутрішньобанківське переміщення коштів не є дією боржника, яка в розумінні закону може свідчити про визнання ним боргу або іншого обов'язку. Погашення на суму 50,00 грн 26.04.2014 банківською випискою (доказом) не підтверджується.

При вирішенні вимог щодо стягнення процентів, неустойки мають значення факт вчинення боржником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку, а також факт ухвалення судом рішення про стягнення боргу з позичальника на користь кредитора, що не виконується (не виконувалося) належним чином. Верховний Суд України у справі, зокрема, № 6-1206цс15 (постанова від 23.09.2015) у контексті питань про виконання зобов'язання, його припинення та відповідальності за порушення зобов'язання у взаємозв'язку з умовами договору, наявністю відповідного судового рішення, висловив правову позицію, за змістом якої: відповідно до ст.ст. 525, 526, 599, 611, 1048 ЦК України наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України; нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання відповідно до закону та умов договору не виключається, проте, таке, якщо інше не передбачено договором, здійснюється на рівні облікової ставки НБУ.

Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 у справі № 305/1133/15-ц (провадження № 61-86св18) висловив аналогічну правову позицію, а також зазначив, що стягнення процентів у розмірі, передбаченому договором, поза межами договору (оскільки кредитором було змінено строк виконання основного зобов'язання шляхом пред'явлення позову про дострокове стягнення кредитної заборгованості) законом не передбачено.

Тож право кредитора на пред'явлення відповідних вимог не заперечується як таке, що, однак, не звільняє від обов'язку пред'явити позов із належних підстав, обґрунтувати та довести його належним процесуальним порядком. Лише в такому разі можуть мати місце законні підстави для задоволення позову повністю або в обґрунтованій і доведеній частині. Згідно із ст. 11 ч. 1, ст. 303 ч. 1 і ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 6 відповідних редакцій ЦПК України, суд першої інстанції розглядає справу за позовом, пред'явленим із зазначених у ньому підстав і в межах заявлених вимог, апеляційний суд переглядає справу та перевіряє законність рішення суду першої інстанції за тими самим правилами і не вправі приймати та розглядати позовні вимоги і підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позивач визначив і пред'явив до стягнення проценти, нараховані за період з 01.02.2014 по 26.03.2017 (після закінчення строку дії договору), крім того, розраховані за підвищеними ставками. Нарахування процентів у такий спосіб безпідставне, позаяк умовами кредитного договору це не передбачено, після закінчення строку договору правових підстав для нарахування, сплати, стягнення процентів за передбаченою договором ставкою (ставками) немає. Понад те, нарахування процентів не відповідає умовам договору (п. 1.1.5.21.), згідно із якими у разі непогашення відповідного простроченого зобов'язання у визначений строк усі наступні платежі на погашення такого зобов'язання визначаються пенею, а в період нарахування пені на всю суму заборгованості за кредитним договором проценти не нараховуються. Щомісячна комісія за кредитне обслуговування за своєю правовою природою теж могла нараховуватися лише в період дії кредитного договору, проте, доказів, що така комісія була передбачена законом або умовами кредитування позичальника, немає, тож для нарахування за межами строку дії договору комісії за кредитне обслуговування та пред'явлення кредитором вимоги про її стягнення відсутні правові підстави. Про стягнення поза межами строку дії договору сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, а також про нарахування і стягнення процентів за обліковою ставкою НБУ питання не ставилося, з цих підстав і щодо такого предмету позов не пред'являвся.

За таких обставин, розрахунок процентів, що повинні слугувати базою для нарахування пені за межами строку дії договору, є невірним, необґрунтованим і не може бути покладений в основу розрахунку пені. Беручи до уваги вищенаведене, комісію, яка як регулярний платіж теж слугує відповідною базою нарахування, не можна вважати належно визначеною, коли б для того й були договірні підстави, оскільки така не розмежована із пенею. Щодо пені ж, у свою чергу, немає обґрунтування стосовно її нарахування як такої, відповідно, методу і порядку її нарахування, врахування, або, навпаки, підстав для неврахування відповідних положень Умов і Правил тощо. В розрахунку позивача фактично неможливо розмежувати нарахування комісії та пені і не можна з певністю зробити висновку про те, що саме в дійсності нарахував і просить стягнути позивач: комісію, яка не передбачена договором, чи насправді пеню, яка договором передбачена, але кваліфікована ця сума в позові як «комісія». Процентна складова штрафу ґрунтується як на хибній базі нарахованих процентів, так не може вважатися належно визначеною через фактичну відсутність бази нарахування в частині комісії, а якщо йдеться не про комісію, а про пеню, то має місце недопустиме нарахування однієї неустойки на іншу.

Заявою від 07.06.2017 відповідач ОСОБА_2 просила застосувати позовну давність, посилалася на правила, відповідно до яких перебіг позовної давності для кредитора починається з моменту порушення зобов'язання позичальником (прострочення чергового платежу), а строк повернення кредиту пов'язується із останнім днем строку дії кредитної картки (а.с. 49-51). Такі строки спливли більш ніж за три роки до звернення кредитора до суду із позовом до боржника.

Стосовно доводів відповідача про сплив позовної давності для пред'явлених до нього вимог колегія суддів враховує обставини, встановлені під час апеляційного розгляду справи. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі № 6-68цс15 висловив у контексті питання про позовну давність та відповідної практики Європейського суду з прав людини правову позицію, за змістом якої позовна давність є важливим правовим інститутом, покликаним забезпечити правову визначеність, стабільність цивільного обороту, сталість правовідносин, вона, як зазначив Європейський суд з прав людини у ряді своїх рішень, є законним правом правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення; термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Пунктом 1.1.7.31. Умов і Правил строк позовної давності стосовно вимог банку із повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів, витрат банку визначено у 50 років. Сторони договору вправі у передбачений законом спосіб збільшити встановлену законом загальну і спеціальну позовну давність, уклавши в письмовій формі договір або зробивши відповідне застереження (передбачивши відповідні умови) в укладеному договорі.

Із урахуванням наведеного вище, відповідач повинен був ясно, у передбаченій законом, у даному випадку - письмовій формі здійснити своє волевиявлення щодо радикального збільшення кредитним договором позовної давності порівняно із установленою законом, шляхом підписання відповідного документа (документів, за потреби - відповідних положень Умов і Правил), у якому (яких) такі умови зафіксовані. Дотримання належної форми і порядку укладання договору є обов'язком саме кредитора - сторони, яка запропонувала укласти договір невизначеному колу осіб, розробила його умови (ст. 634, ст. 641 ч. 1 ЦК України). Ці вимоги закону не були виконані, що позивачем не спростовано. Верховний Суд України у постанові від 11.03.2015 у справі № 6-16цс15 у контексті питання про збільшення позовної давності у кредитному договорі, укладеному за правилами договору приєднання, сформулював правову позицію, за змістом якої умову про збільшення позовної давності не можна вважати складовою частиною кредитного договору, якщо згода із нею не засвідчена підписом позичальника у документах, які складають кредитний договір, а відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку про стягнення заборгованості.

Верховний Суд України у постановах, зокрема, від 19.03.2014 у справі № 6-14цс14, від 18.06.2014 № 6-61цс14 висловив правові позиції, згідно із якими за договором про надання банківських послуг, відповідно до якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із встановленими щомісячними платежами погашення кредиту та кінцевого строку повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту.

Трирічний строк позовної давності сплив для кредитора на момент пред'явлення позову як починаючи з дня останнього за часом платежу, здійсненного позичальником (04.03.2013), так і з дня закінчення строку дії кредитної картки (31.01.2014), який є кінцевим строком погашення кредиту, виданого шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач мав передбачені законом підстави для заяви про застосування позовної давності і вірно зробив цю заяву як таку. Однак, на час розгляду справи судом першої інстанції у ній не було даних і доказів, які б уможливлювали встановлення цих обставин і прийняття рішення про відмову в позові за спливом позовної давності. Суд не дав оцінки й фактичним обставинам справи по суті спору. Тому відповідне рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим. На стадії ж апеляційного провадження в справі були встановлені обставини, що вказують на необґрунтованість і недоведеність позову передусім по суті, тому в ньому, зважаючи також на суперечливість позиції, викладеної в апеляційній скарзі, відсутність обґрунтування щодо періоду, суми стягнення тощо, слід відмовити з цих підстав.

Відтак, на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити внаслідок його необґрунтованості та недоведеності.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково, рішення Воловецького районного суду від 7 червня 2017 року скасувати, у позові Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 відмовити внаслідок його необґрунтованості та недоведеності.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 2 березня 2018 року.

Судді