Ухвала суду № 72529451, 01.03.2018, Василівський районний суд Запорізької області

311/593/18

01.03.2018

Провадження №1-кс/311/156/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року м. Василівка

Слідчий суддя Василівського районного суду Носик М.А., за участю:

секретаря судового засідання Кудінової В.І.

прокурора Петренка В.О.

захисника адвоката ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши клопотання слідчого СВ Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого повну середню освіту, не працюючого, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, місця реєстрації не маючого, тимчасово проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого: 1) 01.07.2005 Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 15 ч. З ст. 185, ч. З ст. 185 КК України, до З років 7 місяців позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75,76 КК України, від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік; 2) 21.12.2005 Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 69, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч. 2 ст. 71 КК України, до 3 років 2 місяців позбавлення волі; 3) 05.07.2006 Василівським районним судом Запорізької області за ч, 1 ст, 187, ч, 4 ст, 70 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 4) 22.09.2009 Микитівським районним судом м. Горлівка Донецької області за ст» 391 до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України приєднано не відбуте покарання за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 05.07.2006, остаточно призначено покарання у виді 1 року 4 місяців позбавлення волі; 5) 16.12.2012 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.2 ст.187, ст.69, ч.1 ст.70 КК України, до 4 років юзі аі ення волі з конфіскацією майна; 6) 24.01.2013 Оріхівським районним судом Запорізької області за с ст.391 КК України, на підставі ст. 71 КК України приєднано покарання ш вироком Орджонікідзевського районного суду м Запоріжжя від 16.12.2012 та остаточно призначено покарання - 2 роки 1 місяць позбавлення волі. Звільнився 12.12.2014 з Личаківської ВК № 30 Львівської області за відбуттям строку покарання. Судимість в установленому законом порядку не знята і не погашена; 7) 02.06.2017 Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.186 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

підозрюваного за ч.2 ст.187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділенням Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018081190000137 від 27 лютого 2018 року, за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Як зазначає слідчий у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що 26 лютого 2018 року, приблизно о 20 годині, знаходячись, з дозволу потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в приміщенні кімнати кухні квартири №101 будинку 21, розташованого по вул. Ентузіастів в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, діючи повторно, з корисливих мотивів, з раптово виниклим прямим умислом, направленим на відкрите викрадення чужого майна, вчинив напад на потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Т В. поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу у ході чого, кулаком правої руки умисно наніс кілька ударів в область обличчя потерпілого ОСОБА_6, від яких останній впав на підлогу. Одразу після цього, у той час, як потерпілий знаходився у положенні лежачи обличчям до підлоги, ОСОБА_2 наніс ще кілька ударів ногами по тулубу ОСОБА_6, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, ушибленої рани нижньої губи, гематоми затилочної області, ушибїв мяких тканин обличчя, які кваліфікуються не менше ніж легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Одразу після цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи без розриву у часі, ОСОБА_2О, умисно наніс два удари кулаком са долонею правої руки в область обличчя потерпілої ОСОБА_7, чим спричинив їй легкі тілесні ушкодження, після чого, усвідомлюючи, що за його протиправними діями спостерігають потерпілі ОСОБА_6О та ОСОБА_7 з поверхні тумбочки в зальній кімнаті квартири ОСОБА_2 відкрито викрав майно потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а саме мобільний телефон марки «PRESTIGIO» MUZE НЗ в корпусі золотистого кольору, вартістю 2199 гривень, чим завдав потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 2199 гривень.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, що кваліфікується, як: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.

27 лютого 2018 року об 11.35 годині, за підозрою у вчиненні вищезазначеного злочину, в порядку ст. 208 КПК України, затримано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

28 лютого 2018 року, ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Причетність ОСОБА_2 до вчинення вказаного злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 будинок №21, згідно якого в квартирі порядок речей не порушено, але в кімнаті кухні на підлозі виявлено та вилучено сліди речовини бурого кольору схожої на кров;

- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7, яка пояснила, що 26.02.2018 року чоловік на ім'я ОСОБА_2 по прізвиську «Кальоний» знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 тілесні ушкодження її співмешканцю ОСОБА_8 при цьому вимагав гроші, після чого відкрито заволодів її мобільним телефоном при чому висловлював в її адресу погрози та наніс один удар долонею правої руки удар по обличчю, в подальшому ОСОБА_2 вивив ОСОБА_8 з квартири, а вона пішла за ними, юши вони вийшли на вулицю то там стояв автомобіль таксі в який вони всі сіли та автомобіль вирушив. Окрім мобільного телефону також відбулося заволодіння грошовими коштами в сумі 1600 гривень, які знаходилися на кредитній картці А-Банку, що належить їй. Це відбулося в той час коли їх з ОСОБА_8 везли до Кахоського водосховища, а саме зупинившись біля будинку №35 по вул. Центральна в м. Дніпрорудне, в якому розташований банкомат, «Кальоний» ОСОБА_2 почав вимагати з ОСОБА_8 гроші при цьому наносити йому удари та погрожувати, також ОСОБА_2 висловлював погрози в її адресу через що вона злякавшись того що ОСОБА_2 буде продовжувати наносити їй та ОСОБА_8 і надалі тілесні ушкодження, так як він дуже агресивно себе поводив то сказала що у неї в жіночій сумочці яка була при ній знаходиться кредитна карта на якій є грошові кошти в сумі 1600 гривень, після чого ОСОБА_2 погрозливим тоном вимагав надати йому карту та надати пароль від неї. Вона дістала з сумочки свою карту А-Банку та передала її ОСОБА_2, в цей час коли передавала дану карту то ОСОБА_2 побачив у неї ще одну карту «УКРСІББАНКУ» також видану на її ім’я та сказав щоб її також віддала і сказала пароль. Передавши картки та надавши паролі він з однієї карти за допомогою банкомату «Приват» зняв грошові кошти. Після чого відвіз їх до Каховського водосховища, де вивів ОСОБА_8 з машини та знову наніс декілька ударів. Після чого вони сіли в автомобіль та знову вирушили до будинку №21 де вони їх висадили з машини.

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9, який пояснив, що 26.02.2018 року приблизно о 19.30 годині йому на мобільний телефон надійшов дзвінок від чоловіка якого він знає як мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, за призвіськом «Кальоний» ОСОБА_2, який повідомив що треба поговорити та він прийде до них до дому. Приблизно через п'ять хвилин до нього до дому прийшов ОСОБА_2 з яким був чоловік якого він знає за призвіськом «Кеня». Михайло почав висловлювати претензії що він винен йому 8000 гривень і щось треба вирішувати, на що ОСОБА_9 виявив своє невдоволення через що зав'язалася бійка, а саме ОСОБА_2 почав наносити йому удари в область обличчя від яких той упав на підлогу, після чого ОСОБА_2 продовжив наносити удари ногами» В подальшому ОСОБА_2 почав виштовхувати ОСОБА_9 з квартири та в цей час з тумби в зальній кімнаті забрав телефон що належить ОСОБА_10 та сказав що він його забирає собі. Коли вони всі вийшли на вулицю то там знаходився автомобіль таксі в який вони сіли та поїхали в сторону Каховського водосховища. Весь час ОСОБА_2 висловлював погрози по відношенню до ОСОБА_9 та ОСОБА_7 та наносив удари в різні частини тіла;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 який повідомив, що у нього в користуванні знаходиться автомобіль НОМЕР_1, який належить його дружині. На даному автомобілі він у вільний час займається «часним» перевезенням осіб по місту Дніпрорудне. Так 26.02.2018 року приблизно о 20.00 годині йому на мобільний телефон зателефонував чоловік який попросив під'їхати до будинку №21 по вул. Ентузіастів, на що він погодився, та через п'ять хвилин прибув за вище вказаною адресою. В цей час з підїзду будинку вийшло три чоловіка та одна жінка. Двох із чоловіків він знає як мешканців м. Дніпрорудне, а саме це були ОСОБА_2 за прізвиськом «Кальоний» та «Кеня» на імя Олексій, третього чоловіка раніше не бачив, дівчину також. Після чого ОСОБА_2 попросив проїхати до будинку №35 по вул. Центральна, де з автомобіля вийшов Олексій та невідомий чоловік, які відійшли в сторону від автомобіля, куди вони ходили не бачив. Після чого вони доїхали до кафе «Літорал» по вул. Набережна 6, звідки поїхали на АЗС по вул. Нижня в м. Дніпрорудне. В цей час подорозі завезли дівчину до будинку №21 по вул. Ентузіастів. Після заправки проїхали на пустир біля будинку №1 по вул. Зелена де з автомобіля вийшов ОСОБА_2, невідомий чоловік та потім до них приєднався Олексій, які стояли неподалік автомобіля та пощось спілкувались. Після чого невідомого чоловіка довезли до будинку №21 по вул. Ентузіастів де всі пасажири вийшли та він поїхав;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_2 та повідомила, що саме вказана особа спричинила їй тілесні ушкодження та заволоділа мобільним телефоном;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_2 та повідомила, що саме вказана особа спричинила їй тілесні ушкодження та заволоділа мобільним телефоном.

Під час обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_2О згідно ч.1 ст.177 КГЖ України враховувалися наступні ризики:

1)може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)вчинити інше кримінальне правопорушення;

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами, зокрема, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, відповідно до ст.12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років позбавлення волі. Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотність покарання, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_2 буде переховуватися від органів досудового розслідування, чим перешкоджатиме встановленню істини у провадженні. Крім того, ОСОБА_2 сталих соціальних зв'язків не має, постійного місця реєстрації не має, на території м. Дніпрорудне не зареєстрований, та постійного місця мешкання також не має, що свідчить про реальну можливість ОСОБА_2 безперешкодно залишити територію місця проведення досудового розслідування. Таким чином, обгрунтованим є ризик того, що ОСОБА_2 з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене намагатиметься переховуватись від органу досудового розслідування.

ОСОБА_2 раніше вже неодноразово судимий за вчинення аналогічних корисливих кримінальних правопорушень, судимість за вчинення яких не знята та не погашена у встановленому законом порядку. Нове кримінальне правопорушення, у вчиненні якого наразі підозрюється ОСОБА_2, вчинене через чотири місяці після звільнення з місць позбавлення волі за відбуття покарання за попереднє кримінальне правопорушення. Таким чином, з огляду на систематичність вчинення ОСОБА_2 виключно корисливих кримінальних правопорушень, а також те, що постійного джерела прибутку він не має, вбачається, що злочинна діяльність направлена на порушення права власності громадян стала для нього промислом та єдиним джерелом для існування. З огляду на викладене, обґрунтованим є ризик того, що ОСОБА_2 перебуваючи на свободі з менш суворим запобіжним заходом зможе безперешкодно вчиняти інші подібні кримінальні правопорушення.

Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

- при обранні особистого зобов'язання та домашнього арешту підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років позбавлення волі, відсутність у ОСОБА_2 стійких соціальних зв'язків, є ризик того, що підозрюваний може залишити своє місце проживання і таким чином буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення відповідальності.

У судовому засіданні слідчий Анисименко І.Л. та прокурор Петренко В.О. підтримали клопотання та просять задовольнити за підставами, що викладені у письмовій формі.

Підозрюваний ОСОБА_2 проти задоволення клопотання заперечує та суду показав, що він звільнився з місць позбавлення волі у жовтні 2017 року. Місця реєстрації не має. Проживає із цивільною дружиною у квартирі співмешканки у м. Запоріжжі, де також мешкає мати співмешканки, яка заперечує проти його проживання у квартирі. Займається євроремонтами. У інкримінованому злочині вину не визнає. Вважає показання потерпілих неправдивими. Просить суд не обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник адвокат ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, яке є цілком достатнім для запобігання ризикам, вказаним слідчим. Клопотання слідчого вважає необґрунтованим, постільки відсутні підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. Потерпілі претензій до ОСОБА_2 не мають, звернулися до нього, тобто до адвоката, та склали заяви, що не вважають себе потерпілими.

Вислухавши учасників провадження, вивчивши надані документи, вважаю клопотання слідчого таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав:

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин», те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо даних для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_2 підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.187 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років з конфіскацією майна.

Відповідно до ст.12 КК України, вказаний злочин віднесено до категорії тяжких.

ОСОБА_2 затриманий у порядку ст.208 КПК України 27 лютого 2018 року о 11.35 год.

Згідно з п.5) ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У справі Мамедова проти Росії 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Разом з тим, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року сформульована практика Європейського суду з прав людини, яка зокрема, свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставини у даному кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_2 є тяжкість кримінального правопорушення, який йому інкримінується та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також такими обставинами є підвищена суспільна небезпечність інкримінованого злочину, і саме наведені вище обставини у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою взмозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України.

При розгляді клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.2 ст.177 КПК України (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України), п.1 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України (наявні ризики переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення). Вказані ризики підтверджуються тим, що ОСОБА_2 раніше вже неодноразово судимий за вчинення аналогічних корисливих кримінальних правопорушень, в тому числі по ст.187 КК України за розбій, судимість за вчинення яких не знята та не погашена у встановленому законом порядку. Нове кримінальне правопорушення, у вчиненні якого наразі підозрюється ОСОБА_2, вчинене через чотири місяці після звільнення з місць позбавлення волі за відбуття покарання за попереднє кримінальне правопорушення. Таким чином, з огляду на систематичність вчинення ОСОБА_2 виключно корисливих кримінальних правопорушень, офіційно не працевлаштований, вбачається, що злочинна діяльність направлена на порушення права власності громадян стала для нього промислом та єдиним джерелом для існування. З огляду на викладене, обґрунтованим є ризик того, що ОСОБА_2 перебуваючи на свободі з менш суворим запобіжним заходом зможе безперешкодно вчиняти інші подібні кримінальні правопорушення.

Беручи до уваги вищенаведене, суд на підставі ст.ст.177, 178, 194 КПК України, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, вік, дані про його особу, ступінь соціальних зв’язків, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а також те, що для запобігання вказаних ризиків, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім, тому суд приходить до висновку, що обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, як вбачається з доданих до клопотання про обрання запобіжного заходу матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_2 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення за ч.2 ст.187 КК України, тому суд вважає необхідним клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

В свою чергу, доводи захисника підозрюваного щодо обрання відносно ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу особисте зобов’язання, визнаються необґрунтованими з огляду на те, що підозрюваний взагалі не має зареєстрованого місця проживання. Зі слід підозрюваного проживає у ІНФОРМАЦІЯ_7 зі своєю співмешканкою у квартирі, що належить співмешканці та її матері. Однак як пояснив підозрюваний, мати співмешканки заперечує проти його проживання у вказаній квартирі. Доказів, що ОСОБА_2 на відповідній правовій підставі меже проживати у вказаній квартирі, стороною захисту не надано. Крім того, суд вважає, що особисте зобов`язання, не зможе запобігти ризикам, передбачених п.1 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Заяви від потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які 01 березня 2018 року через канцелярію суду надійшли до суду про те, що вони претензій матеріального та морального характеру до підозрюваного ОСОБА_2 не мають і мати не будуть. Заявляють, що вони не є потерпілими у вказаному кримінальному провадженні, так як ОСОБА_2 ніяких протиправних дії відносно них не вчиняв. При вирішенні питання про обрання останньому запобіжного заходу просять врахувати вищевикладене та не застосовувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд враховує при вирішенні клопотання. Разом з тим зазначає, що у вказаний заявах потерпілі не були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Навпаки, будучи неодноразово попередженими по ст.384 КК України та допитаними в якості потерпілих в ході досудового розслідування, вони дали зазначені у клопотанні слідчого показання щодо обґрунтованої підозри ОСОБА_2 за ч.2 ст.187 КК України. Провадження за ч.2 ст.187 КК України не є відповідно до ст.477 КПК України, приватним обвинуваченням.

Тому суд відмовляє у задоволенні клопотання захисника про обрання запобіжного заходу особисте зобов`язання.

Враховуючи вищевказані обставини, вважаю за належне застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи тяжкість скоєного злочину та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, підозрюваний раніше неодноразово судимий, зі слів ОСОБА_2, він працює, інкримінований злочин вчинений із застосуванням насильства, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або 4 ст.183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст. 183 та ч.5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: 1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; 4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими; 5) не відвідувати місце вчинення злочину.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою

Керуючись ст.29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 183, 184,193, 194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_1 про обрання запобіжного заходу особисте зобов`язання – відмовити.

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на шістдесят днів.

Ухвала слідчого судді діє до 11.35 год. 27 квітня 2018 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк тримання під вартою обчислювати з 11.35 год. 27 лютого 2018 року.

Розмір застави визначити в межах 70 (сімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає – 123340 (сто двадцять три тисячі триста сорок) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Василівського районного суду Запорізької області ((отримувач платежу: ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, розрахунковий рахунок №37319085001205 ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 820172, призначення платежу - обов'язково зазначати інформацію про ухвалу судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, ПІБ підозрюваного).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими;

5) не відвідувати місце вчинення злочину.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Василівського районного суду Запорізької області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Виконання ухвали доручити Дніпрорудненському ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Василівський відділ Енергодарської місцевої прокуратури.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя М.А. Носик