Ухвала суду № 72529307, 01.03.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2127/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - Малюк В.М., при секретарі - Матіко Я.Ю., за участю прокурора - Клименко І.С, слідчого - Вовк М.М., підозрюваного - ОСОБА_1 та його захисника - Вердієва І.К. огли

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції Закарпатській області майора поліції Вовк М.М. у кримінальному провадженні №12018070150000097 від 18.02.2018 року, погоджене прокурором, про застосування відносно :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Максимівка Збаразького району Тернопільської області, українця за національністю, громадянина України, який проживає за адресою АДРЕСА_1, з середньою освітою, працюючого водієм вантажного автомобіля ПП «ОСОБА_4.», не одруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України,

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

З внесеного слідчим клопотання, яке погоджене з прокурором, та доданих до нього матеріалів слідує, що 17 лютого 2018 року приблизно о 19 год. 32 хв. ОСОБА_1, керуючи по дорученню автопотягом у складі сідлового тягача марки «RENAULT Magnum», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом марки «SCHMITZ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, завантаженим 21364 кілограмами пиломатеріалів, рухаючись автодорогою М-06 сполученням «Чоп-Київ», у напрямку м. Львів, із швидкістю приблизно 60-70 км/год., не забезпечив безпеку дорожнього руху, порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 1.10 «безпечний інтервал, узбіччя», 13.1 Правил дорожнього руху України, навпроти АЗС «ANP», що в с. Неліпино Свалявського району, допустив виїзд керованого ним транспортного засобу за межі проїзної частини дороги - на праве узбіччя по напрямку свого руху, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, який знаходився на узбіччі. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 загинув на місці пригоди.

Після вчинення даної ДТП водій ОСОБА_1, нехтуючи вимогами Правил дорожнього руху України, моральними і правовими нормами, що зобов'язують надати допомогу людині, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через отримані нею небезпечні для її життя травми, не намагався вжити заходи щодо надання потерпілому медичної допомоги та транспортування його до медичного закладу, хоча сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, та був зобов'язаний піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, однак з метою уникнення від кримінальної відповідальності, після скоєння даного наїзду залишив місце події не викликавши на місце пригоди швидку та працівників поліції.

18 лютого 2018 року та 27 лютого 2018 року відомості по вказаному факту внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070150000097 і №12018070000000110 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст. 135 КК України.

28 лютого 2018 року органом досудового розслідування ОСОБА_1 у встановленому ст.ст.276,277 та 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, та ч.1 ст. 135 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчий зазначає, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 8 років, підозрюваний мешканець іншої області, а тому перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, виїхати за межі постійного проживання чим самим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, що свідчить, що застосування більш м'яких запобіжних заходів особистого зобов'язання, особистої порука, домашнього арешту та застави, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання вказаним ризикам, а тому просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного Вердієва І.К. огли в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки слідчим та прокурором не зазначено конкретних ризиків, визначених ст.177 КПК України. Просив врахувати, що його підзахисний не має наміру ухилятися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, потерпілій шкоду відшкодував, має на утримані матір пенсіонерку.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні залишив вирішення даного клопотання на розсуд суду, свою вину у вчиненому визнає повністю.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно положень ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1, п.4 ч. 2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

З матеріалів клопотання слідує, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.286 та ч.1 ст.135 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості та тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено: за ч.2 ст.286 КК України - покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого; за ч.1 ст.135 КК України - покарання у вигляді обмеження волі на строк до двох років або позбавлення волі на той самий строк.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується: витягом з ЄРДР за №12018070150000097 від 18.02.2018 року; та №12018070000000110 від 27.02.2018 року; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.02.2018 року та схемою до протоколу; протоколом місця події (огляду транспортного засобу) від 18.02.2018 року; висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №68 від 26.02.2018 року.

При розгляді клопотання слідчим суддею також оцінено особу підозрюваного ОСОБА_1, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має місце постійного проживання та роботи, свою вину визнає повністю, відшкодував шкоду потерпілій, що підтверджується копією розписки останньої.

Поряд з вказаними обставинами, слідчий суддя враховує також те, що ОСОБА_1 покинув місце злочину, залишивши померлого без допомоги, підозрюваний є мешканцем іншої області та за родом своєї діяльності часто виїжджає за межі України, а також тяжкість вчинених ним злочинів та наслідки, які настали - смерть потерпілого, а тому приходить до висновку про наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_1 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, виїхати за межі постійного проживання, чим самим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, що в свою чергу свідчить про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На думку суду, з огляду на вказані вище обставини, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи ОСОБА_1

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Не визначати розмір застави у випадках, передбачених ч.4 ст.183 КПК України є правом, а не обов'язком слідчого судді.

Приймаючи до уваги обставини вчинених злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, зокрема те, що на момент вчинення ДТП підозрюваний був у тверезому стані, злочин передбачений ч.2 ст. 286 КК України відносить до необережних, потерпіла згідно розписки від 19.02.2018 року не має до підозрюваного ні матеріальних, ні моральних претензій, вважаю за можливе при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, виходить з вимог ч.5 ст.182 КПК України, у розмірі 45 (сорока п'яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 79290 грн. (сімдесят дев'ять тисяч двісті дев'яносто) грн.

У разі внесення застави на ОСОБА_1 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 176, -178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого - задоволити.

Застосувати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Максимівка Збаразького району Тернопільської області, українця за національністю, громадянина України, який проживає за адресою АДРЕСА_1, з середньою освітою, працюючого водієм вантажного автомобіля ПП «ОСОБА_4», не одруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 27 квітня 2018 року.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, рахувати з моменту його фактичного затримання.

Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, покладених на нього обов'язків передбачених КПК України, - в розмірі 45 (сорока п'яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 79290 грн. (сімдесят дев'ять тисяч двісті дев'яносто) грн.

Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;

- не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М.Малюк