Рішення № 72529199, 02.03.2018, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/3396/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2018 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого – судді Леньо В.В., при секретарі – Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ “Приватбанк” звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно кредитного договору від 03.10.2007 року відповідачу було надано кредит у розмірі 3000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

У зв'язку з тим, що взяте на себе зобов'язання Відповідач не виконує, позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість 60494,68 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Виноградівського районного суду позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», задоволено повністю..

26.12.2017 року відповідачем подана заява про перегляд заочного рішення, в якій вона просить скасувати вказане заочне рішення від 13.12.2017 року, оскільки зазначає, що наявні обставини які підтверджують неправомірність звернення позивача до суду із вказаним позовом. У своїй заяві про перегляд заочного рішення зазначає, що нею фактично сплачено 8508,00 гривень по вказаному кредиту. Також вказує на те, що вона не була повідомлена про збільшення позивачем процентної ставки, та зазначає, що судом не застосовано строк позовної давності.

Ухвалою від 10.01.2018 року заочне рішення Виноградівського районного суду від 13.12.2017 року скасовано, та призначено розгляд справи в загальному порядку.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, проте подав до суду відзив, та заяву в якій справу просив розглядати за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача подав до суду клопотання про застосування судом строку позовної давності та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. На думку представника позивача, у вказаних правовідносинах перебіг строку позовної давності розпочався одночасно зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору. Зазначає, що після закінчення строку дії платіжної картки, 31.10.2008 року відповідач не отримала від позивача нову банківську картку для продовження договору, а отже відсутній факт автоматичного продовження строку дії кредитного договору. Справу просив розглянути за його відсутності.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що 03.10.2007 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" - позивачем у справі та ОСОБА_1 - відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг № б/н.

Відповідно до вказаного кредитного договору від 03.10.2007 року відповідачу було надано кредит у розмірі 3000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості. (а.с.7-7зв., 8-8 зв., 9-14зв.).

Укладений між сторонами договір є договором приєднання. Зокрема, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Позивачем надані належні та допустимі докази по справі. Крім іншого, розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми відповідно до Кредитного договору. Відповідачем ці докази не спростовані. Відповідачем фактично визнано укладання Кредитного договору. Отже, укладення Кредитного договору є обставиною, яка не підлягає доказуванню згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК, як така обставина, що визнана сторонами у справі.

Також , згідно постанови Верховного Суду від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13), : Письмова форма договору позики його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов’язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Тобто, є доведеним як факт укладання договору, так і факт отримання грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач регулярно сплачував заборгованість за Кредитним договором. Таким чином своїми активними діями відповідач підтверджує наявність кредитних відносин із позивачем.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, належним чином не виконувала взяті на себе зобов’язання, у зв’язку з чим станом на 30.09.2017 року заборгованість за кредитним договором становить 60494,68 гривень, що складається з 2721,43 грн. – заборгованість за кредитом, 50836,36 грн. – заборгованість по процентах, 3580,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 2856,89 грн. штраф (процентна складова) (а.с.4-5).

Щодо зміни Кредитного ліміту та відсоткової ставки за Кредитним договором, то суд констатує, що Позивач збільшив Кредитний ліміт відповідно до умов Кредитного договору, відповідач скористувався кредитними коштами. Якщо ж він був не згодний із збільшенням кредитного ліміту або зміною відсоткової ставки, він був повинен звернутися до банку із відповідною заявою.

Також слід зазначити, що відсоткова ставка за Кредитним договором є змінюваною.

Статтею 1056-1, зокрема, передбачено, що: процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитор зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки, банком надавалися кредитні кошти у вигляді встановленого ліміту, а з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається використання коштів та часткове погашення заборгованості, таким чином між банком і відповідачем було укладено кредитний договір, який ніким не оспорений, а отже твердження відповідача та її представника про те, що у позивача відсутнє право на зміну відсоткової ставки, в односторонньому порядку не знайшли своє підтвердження.

Щодо доводів відносно застосування строку позовної давності, то суд виходить з наступного.

Із змісту заяви ОСОБА_1, вбачається, що вона ознайомилася та згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг, а також тарифами банку які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді. Своїм підписом позичальник підтвердила факт отримання повної інформації про умови кредитування у Приватбанку, а також погодилася що заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.7-7зв.).

Пунктом 9.12. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що кредитний договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий самий строк.

Згідно заяви відповідачу видано кредитну картку «Універсальна». Термін дії картки заначений на лицевій стороні картки, при цьому термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії платіжної картки.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до долученої до матеріалів справи виписки по рахунку, що не заперечує сама відповідач, вбачається, що відповідач погашала заборгованість по вказаному кредитному договору. Останнє таке погашення мало місце 18.03.2015 року (а.с. 83зв.).

Згідно виписки по рахунку 5457********9933 ОСОБА_1 (а.с.80-85) ввостаннє поповнення рахунку 5457082975909933 проведено 18.03.2015 року – поповнення готівкою своєї картки в терміналі самообслуговування м.Виноградів, вул.Шевченка ТЦ “Магнат”.

Термін дії платіжної картки 5457082975909933 виданої позивачем на ім’я відповідача становить до жовтня 2015 року (а.с.117).

Таким чином, ОСОБА_1, оплативши 18.03.2015 року частину заборгованості за вказаним кредитним договором, - визнала борг за кредитним договором від 03.10.2007 року вказані дії свідчать про переривання перебігу позовної давності, після якого перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи питання про стягнення штрафу, суд дійшов до наступного.

Умовами кредитного договору передбачено застосування до відповідача пені, як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Одночасно, пунктом 8.6. Умов і Правил передбачена сплата позичальником штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, визначених цим договором.

Штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором не допускається.

Із представленого розрахунку суми заборгованості за кредитним договором вбачається, що позивачем здійснено нарахування заборгованості за пенею та комісією у сумі 3580.00 гривень та 500,00 гривень - штраф.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах № 6-2003 від 21 жовтня 2015 року та № 6-1374 цс 17 від 11 жовтня 2017 року.

Даючи оцінку доводам відповідача про застосування позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України – позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права чи інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, до вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту та нарахованим відсткам, позовна давність не може бути застосована, оскільки позивач звернувся з позовом в межах трьохрічного строку.

Однак, доводи в частині застосування позовної давності до неустойки заслуговують на увагу.

У зв’язку з наведеним, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією у межах річного строку позовної давності та відмову у задоволенні вимог про стягнення штрафу.

Відповідно до представленого позивачем розрахунку суми заборгованості з ОСОБА_1 підлягає до стягнення сума боргу за кредитним договором б/ № від 03.10.2007 року, яка станом на 30.09.2017 року становить 56037,79 гривень, з яких: 2721,43 грн. - заборгованість за кредитом; 50836,36грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом; та в межах річного строку позовної давності заборгованість за пенею та комісією у сумі 2480,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив 1600 гривень судового збору (а.с.1), а відтак, з урахуванням вищенаведеного суд вважає, що понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з Відповідача.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 263, 264, 265, ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь публічного акціонерного товариства “Приватбанк” 49094 м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором від 03.10.2007 року в 56037,79 гривень (п’ятдесят шість тисяч тридцять сім гривень 79 копійок), з яких: 2721,43 грн. - заборгованість за кредитом; 50836,36грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом; 2480 грн. заборгованість за пенею та комісією та 1600 гривень (одна тисяча шістсот гривень) судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийОСОБА_2