Постанова № 72528998, 01.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/4237/17 Номер провадження 22-ц/775/226/2018

Єдиний унікальний номер 242/4237/17

Номер провадження 22-ц/775/226/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Черков В.Г.

Доповідач Корчиста О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Дундар І.О.

за участі секретаря Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу №242/4237/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 21 листопада 2017 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Селидові Донецької області,

встановив:

У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому вказав, що відповідно до укладеного договору без номеру від 30 грудня 2012 року відповідач отримав кредит у розмірі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору, таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, проте відповідач не виконує свої зобов'язання, а тому, станом на 31 липня 2017 року має заборгованість у розмірі 53586,33 гривень, яка складається з: 4905,52 гривень - заборгованість за кредитом; 42352,89 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3300 гривень - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); 2527,92 гривень - штраф (процентна складова).

Виходячи з наведеного, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 53586,33 гривень та судовий збір в сумі 1600 гривень.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 21 листопада 2017 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 грудня 2012 року в загальному розмірі 47258,41 гривень та судові витрати у розмірі 1600 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині стягнення з нього на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 47258,41 гривень та судових витрат у розмірі 1600 гривень, скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 9385,13 гривень, з яких: 4905,52 - заборгованість за кредитом, 4479,61 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, та судовий збір у розмірі 280,23 гривень.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 58, 59 ЦПК України не надав вмотивованих висновків щодо правового аналізу в прийнятті позиції позивача з нарахуванням на його користь за одностороннім інтересом суми заборгованості зі збільшеною відсотковою ставкою, а саме нарахування процентів за користування кредитом. Крім того, відповідач зазначає, що розрахунок нарахованих процентів за кредитом підлягає частковому задоволенню, оскільки одностороннє підвищення відсоткової ставки позивачем є порушенням вимог ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, за періоди з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року відсоткова ставка необґрунтовано нараховувалась в розмірі 34,80%, з 01 квітня 2015 року по 31 липня 2017 року в розмірі 43,20% тоді як відповідно до умов договору, кредитна лінія відкрита на умовах 30% річних.

Також відповідач зазначає, що відповідно п.1.1.3.2.3. Умов та Правил банк має право проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків, при цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку відповідно до п.1.1.3.1.9. кредитного договору, проте доказів про інформування відповідача про збільшення процентної ставки до суду не надано.

В судове засідання сторони не з'явились, повідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» надав суду заяву з проханням розглянути справу без їх участі, апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив відхилити, як безпідставну а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 виходячи з наступного.

Указом Президента "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" від 29 грудня 2017 року № 452/2017 ліквідовано апеляційний суд Донецької області, утворено Донецький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку область, з місцезнаходженням у містах Бахмуті, Донецьку і Маріуполі. Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

За змістом п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-УІІІ від 3 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно кредитного договору б/н від 30 грудня 2012 року відповідач отримав у ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 5000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно розрахунку заборгованості, станом на 31 липня 2017 року має заборгованість у розмірі 53586,33 гривень, яка складається з наступного: 4905,52 гривень - заборгованість за кредитом; 42352,89 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3300,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); 2527,92 гривень - штраф (процентна складова).

Також судом першої інстанції в судовому засіданні встановлено, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання по наданню кредиту, а відповідач отримав кредит, проте належним чином зобов'язання за договором не виконав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видав грошові кошти, проте у порушення умов договору відповідачем порушено умови погашення кредиту та процентів за користування кредитом внаслідок чого виникла заборгованість, яка повинна бути стягнена з відповідача, за виключенням пені та штрафів, нарахування яких є неправомірним на підставі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Але з висновками суду в частині визначення розміру заборгованості по відсоткам погодитися неможливо.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частини першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася. На його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Звертаючись до суду з позовом 03 жовтня 2017 року, позивач просив стягнути заборгованість, яка утворилась станом на 31 липня 2017 року та складає 53586,33 гривень, з яких заборгованість за кредитом - 4905,52 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом - 42352,89 гривень, заборгованість за пенею та комісією - 3300 гривень, штрафи - 500 гривень (фіксована частина), 2527,92 гривень - процентна складова (а.с.3). Розрахунок заборгованості міститься в матеріалах справи (а.с.4-5).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушував умови зобов'язання в частині щомісячного погашення кредиту, що є підставою для стягнення заборгованості по кредиту, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по кредиту.

В той же час суд дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості по відсоткам в розмірі, зазначеному в позовній заяві за таких підстав.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30,00%, з 01 вересня 2014 року Банк збільшив процентну ставку до 34,80% , а з 01 квітня 2015 року встановив її у розмірі 43,20% (а.с.4-5).

Відповідно до ч.1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із ч.3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "M"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

В матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, а тому дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача збільшеної процентної ставки за користування кредитом.

Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати встановлену процентну ставку 2,5% щомісяця, що складає 30,00% річних.

Для з'ясування розміру заборгованості по відсоткам за користування кредитом, слід заборгованість по тілу кредиту на 01 вересня 2014 року (день підвищення відсоткової ставки), що становить 4905,52 гривень (4777,91 гривень - поточна заборгованість + 127,61 гривень - прострочена заборгованість), перемножити на 30% річних, отриманий результат ділиться на 360 днів, передбачених кредитним договором, після чого результат множить на кількість днів прострочення зобов'язання з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2017 року. Отриманий результат є розміром заборгованості по відсоткам за вказаний період, що становить 4353,65 гривень (4905,52 х 30% : 360) х 1065 днів прострочки.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 31 січня 2017 року у розмірі 4483,70 гривень (130,05 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом у період з 30 грудня 2012 року по 01 вересня 2014 року + 4353,65 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом у період з 01 вересня 2014 року по 31липня 2017 року).

Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру заборгованості по відсоткам, тому рішення суду підлягає зміні.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 1600 гривень (а.с.37).

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про зміну розміру заборгованості, пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по оплаті судового збору в сумі 280,35 гривень.

Керуючись ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 21 листопада 2017 року в частині визначення розміру заборгованості по процентам та загального розміру заборгованості за користування кредитом змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в загальному розмірі 9389,22 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 4905,52 гривень та по процентам за користування кредитом в сумі 4483,70 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в сумі 280,35 гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді: