Постанова № 72528377, 28.02.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 126/3464/17

Провадження № 33/772/113/2018

Категорія: 251

Головуючий у суді 1-ї інстанції Губко В. І.

Доповідач: Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 р. м. Вінниця

Суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області Мішеніна С.В,

за участю прокурора - Каменяр С.В.

розглянувши апеляційну скаргу прокурора Бершадської місцевої прокуратури Гладкоскока М.В. на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 22.12.2017 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, безробітний,

у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за вчинене правопорушення , передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -

В с т а н о в и в :

Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 22.12.2017 року провадження в справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ст.172-6 ч.1 КУпАП України відносно ОСОБА_3, закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення за вчинене правопорушення.

З протоколу № 47 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, складеного 01 грудня 2017 року оперуповноваженим міжрайонного відділу №5 Управління захисту економіки у Вінницькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Оцабрика А.С., вбачається що ОСОБА_3 будучи звільненним за власним бажанням 25.04.2017 року з посади начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної роботи та психологічної роботи ДУ «Ладижинська виправна колонія № 39» та відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст.172-6 КУпАП, являвся суб"єктом відповідальності на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», підпункту 2 пункту 5 розділу 11 Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осію, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, звтвердженого Рішеням Національного агенства з питань запобігання корупції № 2 від 10.06.2016 року та № 3 від 15.07.2016р., 29.04.2017р. ОСОБА_3 несвоєчасно, без поважних причин подав на офіційний веб-сайт Національного агенства з питань запобігання корупції, декларацію суб"єкта декларування, який припиняє діяльність, пов"язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме період з 01.01.2017 по 24.04.2017 року. Вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Прокурор, який приймав участь у розгляді справи Гладкоскок М.В. подав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 22.12.2017 року. Прийняти нове рішення, яким визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Вимоги мотивовано тим, що висновки суду щодо наявності підстав для закриття провадження у справі є помилковими, оскільки на думку прокурора дату направлення запиту т.в.о. начальника управління захисту економіки у Вінницькій області на ім'я начальника Централь-Західного міжрегіонального управління з питань виконанання кримінальних покарань та пробації МЮ України від 31.08.2017 року за № 4599 39/101/03-2017 не можна розцінювати як дату виявлення адміністративного правопорушення.

Окрім того, встановлено, що в матеріалах справи наявний лист прокуратури Вінницької області від 12.10.2017 року № 32-559 вих.17, яким було повернуто на доопрацювання проект протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП України стосовно ОСОБА_3, тому прокурор вважає, що проект протоколу не є будь - яким офіційним документом, призначеним для фіксації факту виявлення адміністративного правопорушення, то відповідно до ч.3 ст.38 КУпАП України 3 (три) місяці для притягнення до відповідальності з 12.10.2017 року по 22.12.2017 року не минуло.

Таким чином, на думку прокурора, часом виявлення правопорушення є день складення протоколу про адміністративне правопорушення, а саме 01.12.2017 року .

Під час апеляційного розгляду прокурор Каменяр С.В. підтримала апеляційну скаргу, просила задоволити з підстав наведених у апеляційній скарзі.

Вислухавши пояснення прокурора Каменяр С.В., дослідивши матеріали справи про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією відносно ОСОБА_3, доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 250 КУпАП прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення, окрім іншого, має право оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення. Частиною другою зазначеної статті визначено, що при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 172-4 - 172-9 КУпАП участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою.

Стаття 250 КУпАП, на яку посилався прокурор, викладена в редакції Закону України №221-V11 від 18.04.2013 року, проте в подальшому повноваження прокурора були змінені Законом України «Про прокуратуру» № 1697- V11 від 14.10.2014 року.

Внесені зміни відповідають повноваженням прокурора, які визначені у розділі 1V Закону України «Про прокуратуру» ві 14.10.2014 року.

При цьому законодавцем не були внесені зміни до ст.250 КУпАП, яка знаходиться не в Главі 24 «Оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення», а в Главі 18 КУпАП України «Основні положення».

Частиною 2 ст. 294 КУпАП визначено вичерпний перелік осіб, які мають право апеляційного оскарження, до яких належать особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий, його представник.

Згідно ч.2 ст. 294 КУпАП зі змінами, внесеними Законом України від 16.03.2017 № 1952-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб», прокурор може оскаржити відповідну постанову судді лише у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП, зокрема при здійсненні нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Тобто прокурор може реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справах про адміністративні правопорушення у визначених законом випадках виключно на стадії виконання судового рішення. В інших випадках, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору як така, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_3 закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення за вчинене правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КпАП України, заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадянина до ОСОБА_3 не застосовано. Тому, в даному випадку, прокурор не наділений функцією нагляду у відповідності до ч. 5 ст. 7 КУпАП та не має повноважень на оскарження судового рішення згідно ч. 1 ст. 287 КУпАП та ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Приймаючи до уваги, що положення ст. 250 КУпАП викладені з урахуванням повноважень прокурора, які йому надавав попередній Закон «Про прокуратуру», то з прийняттям нового Закону ці повноваження втрачають силу, оскільки діє спеціальний закон, який прийнятий пізніше.

Статтею 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Закон «Про прокуратуру» не наділяє прокурора повноваженнями на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи (рішення «Щокін проти України»).

З огляду на викладене вимоги прокурора про розгляд апеляційної скарги, в якій ставиться питання про значне погіршення становища особи, відносно якої прийняте рішення районним судом про закриття справи, не відповідає наведеним вище вимогам Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, апеляційна скарга подана прокурором на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 22.12.2017 року, виходячи зі змісту ч.2 ст.294 КУпАП підлягає поверненню прокурору, як така, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.

Керуючись ч.2 ст.294 КУпАП, суд,-

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Гладкоскока М.В. на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 22.12.2017 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення за вчинене правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП України повернути прокурору у зв'язку з відсутністю у прокурора права на апеляційне оскарження даного судового рішення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Вінницької області С.В. Мішеніна

Суддя : /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя: