Ухвала суду № 72527038, 02.03.2018, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 625/102/14-к

Провадження № 1-кп/615/12/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2018 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Товстолужського О.В.,

при секретареві Неділько І.О.,

за участю прокурорів Пелешенко А.С.,

Власенко В.І.,

Єфремової М.О.,

Кушнаренко О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисників Лой Ф.А.,

Рябініна С.В.,

потерпілого ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013220240000138 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шляхове Коломацького району Харківської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, в силу ст. 89 КК України раніше не засудженого, що працює за договором з фізичною особою-підприємцем «ОСОБА_8.», такого що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України,-

в с т а н о в и в:

В період часу з 00:10 години до 05:10 години, 18 червня 2012 року, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи мету завдати майнову шкоду ОСОБА_7, з мотивів тривалих неприязних відносин з останнім, маючи умисел на таємне протиправне заволодіння трактором, шляхом вільного доступу потрапив до незагородженої прилеглої території домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, де проникнувши до відкритої кабіни трактора «МТЗ-892», державний номер: НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7, запустив двигун відомим йому способом. Після чого, керуючи цим трактором особисто, заволодів вищевказаним транспортним засобом та зник з місця скоєння злочину, відігнавши його до с. Куликове Полтавського району Полтавської області, де покинув, тим самим розпорядившись ним на власний розсуд. Вказаними діями, спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 98 627 грн. 45 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину не визнав та пояснив, що з потерпілим ОСОБА_7 він знайомий особисто, оскільки є рідним братом його колишньої дружини, крім того, на протязі певного часу, він перебував з потерпілим в трудових відносинах.

Заперечуючи проти пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_4 пояснив, що 17.06.2012 року ввечері він пив пиво зі своїми знайомими ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Після цього, як пояснив ОСОБА_4, він на власному скутері повертався додому, але скутер зламався і він вирішив залишити його в дворі будинку свого знайомого ОСОБА_11 Коли він повернувся додому, виявив, що у нього зник мобільний телефон. На наступний день, 18.06.2012 року, після повернення з роботи, він виявив свій телефон на землі, біля двору власного будинку. Обвинувачений вважає, що телефону йому хтось підкинув.

ОСОБА_4 вважає висунуте проти нього обвинувачення таким, що стало наслідком сфальсифікованих доказів за ініціативою потерпілого, з яким у нього склались особисті неприязні стосунки. Такі стосунки виникли, за твердженням обвинуваченого, через те, що сам ОСОБА_4 звільнився з посади механізатора від потерпілого та перейшов працювати до іншого землекористувача.

Захисник вважав обвинувачення недоведеним та просив суд виправдати підзахисного ОСОБА_12

Не дивлячись на позицію обвинуваченого та захисника, суд, дослідивши докази, прийшов до висновку, що зазначені в обвинуваченні обставини знайшли своє підтвердження.

Потерпілий в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений ОСОБА_4 у нього працював та між ними були гарні відносини. З рідною сестрою останнього він був одружений і в цьому шлюбі має доньку. Не за довго до звільнення, ОСОБА_4 почав вживати спиртні напої, прогулювати роботу, через що між ними виникали конфлікти. В решті-решт, як пояснив потерпілий, ОСОБА_4 звільнився, і перейшов працювати до іншого землекористувача. З цього часу, стосунки між ними остаточно були зіпсовані. Як пояснив потерпілий, зі слів односельців, йому було відомо, що ОСОБА_4 висловлював наміри спричинити будь-яку шкоду йому. Потерпілий вважає, що не заслуговує на погане ставлення з боку ОСОБА_4, оскільки усі претензії до останнього були спрямовані лише на дотримання ним трудової дисципліни, не дивлячись на певні родинні відносини.

ОСОБА_7 також зазначив, що ввечері 18.06.2012 року, він відпочивав біля ставка, а на наступний день, тобто 19.06.2012 року він, разом із колишньою дружиною рідною сестрою ОСОБА_4, їздив до міста Харкова, щоб придбати з нагоди дня народження їх спільній доньці - скутер. Коли він повертався додому, йому хтось зателефонував з працівників міліції Полтавської області та повідомив, що в Полтавському районі Полтавської області виявлено трактор, який нібито належить йому. Повернувшись додому, він переконався, що трактор біля дома відсутній. Про крадіжку він негайно повідомив до Коломацького відділу міліції та разом із механізаторами, що у нього працюють, поїхав до с. Куликове Полтавського району, де перебував трактор. На момент, коли вони прибули, трактор знаходився в неробочому стані, а саме була відкручена ступиця, і імовірно через цю несправність, крадій залишив його кинутим на дорозі. Державний номер та таблички з номерами агрегатів, попередньо були зірвані зловмисником. Ідентифікувати трактор було можливо лише по талону технічного огляду, в якому зазначено державний номер та інші дані про трактор.

Під час досудового слідства, 19.06.2012 року був проведений огляд місця викрадення транспортного засобу, під час якого встановлено, що цим місцем є задній двір домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 Харківської області, на цій території зберігається сільськогосподарська техніка. Поруч з нею стояв трактор МТЗ 892, державний номер: НОМЕР_1, в робочому стані. Даний трактор при огляді був відсутній.(а.с.60-64, т.1)

Відповідно до протоколу огляду місця події від 20.06.2012 року, місцем огляду є домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2. На території домоволодіння знаходиться трактор, синього кольору, марки «МТЗ-892», державний номер: НОМЕР_1. Даний трактор стоїть без номерів, без видних пошкоджень. При огляді трактора, слідів рук виявлено не було, трактор пильний та в слідах паливно-мастильних матеріалів.(а.с.65-70, т.1)

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що він знаходиться в трудових відносинах із потерпілим ОСОБА_7 та працює трактористом. Влітку 2012 року, він, разом із ОСОБА_7, за вказівкою останнього, їздили забирати трактор із Полтавської області, де був виявлений трактором, який належав потерпілому, та якимось чином опинився там. Трактор перебував на території місцевого господарства, у нього були зірвані металеві таблички з номерами агрегатів, був відсутній державний номер. Трактор, повноцінно пересуватись не міг, оскільки мав невелику несправність, - одне із колес не повністю було закріплене.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні також повідомив, що він як і ОСОБА_13 працював трактористом та мав трудові відносини з ОСОБА_7 В ніч з 17 на 18 червня 2012 року, вони разом працювали в полі, вносячи в грунт гербіциди. Згодом, йому стало відомо, що невідомим у ОСОБА_7, був викрадений трактор. Згодом, разом з ОСОБА_7 вони їздили до с. Куликове Полтавської області забирати цей трактор. В тракторі було поломане заднє колесо та були зняті номера.

Відповідно до висновку судово-автотоварознавчої експертизи №8292 від 22.08.2012 року, середня ринкова вартість трактора «МТЗ-892», державний номер: НОМЕР_1, на час незаконного заволодіння, яке мало місце 17.06.2012 року, складає 98 627 грн. 45 коп.(а.с.83-85, т.1)

Вищезазначені фактичні дані, за виключенням пояснень потерпілого, стороною захисту не оспорюються.

Проте, інші докази надані стороною обвинувачення, з боку обвинуваченого та його захисника, в судовому засіданні були піддані сумніву, як такі, що здобуті з порушенням процесу або сфальсифіковані.

Працівниками міліції управління МВС України у Полтавській області 19.06.2012 року, була оглянута ділянка грунтової дороги, між полем та лісом біля с. Куликове Полтавського району Полтавської області. На ній виявлений трактор «Белорус 892», на лобовому склі якого знаходиться талон державного технічного огляду машини з надписом: НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3. Дата проведення технічного огляду 20.03.2009 року. На вигляд, трактор без зовнішніх пошкоджень, при заведенні ключами, що знаходились в замку, трактор запрацював. Номерні знаки на тракторі - відсутні. Трактор направлено до гаражу ТОВ «Агрофірма» для зберігання до вирішення питання по суті.(а.с.56-59, т.1)

В судовому засіданні захисник зазначив, що під час зазначеного огляду, нібито, в Полтавській області, Полтавському район, в с. Куликове, працівниками міліції було виявлено та вилучено трактор «Беларусь», із номером НОМЕР_4. При цьому, на його запит з Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, надійшла відповідь про те, що такий трактор в управлінні не обліковується.

Тому за думкою захисника, знайдений 19.06.2012 року на території Полтавської області трактор не належить потерпілому.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 01.08.2017 року доручено органу досудового слідства, в присутності обвинуваченого, захисника та потерпілого провести огляд, під час якого встановити на яких частинах трактора МТЗ-892, зазначеного в

обвинувальному акті, як трактор МТЗ-892, державний номер: НОМЕР_5, маються знаки заводського виготовлення, що дозволяють ідентифікувати механічний транспортний засіб, незалежно від зміни реєстраційного номеру або власника.(а.с.188, т.4)

Як вбачається з протоколу огляду від 19.09.2017 року, в присутності обвинуваченого, потерпілого та захисника, проведений огляд трактора МТЗ-892, та на лонжероні якого мається знак заводського виготовлення, а саме НОМЕР_6.(а.с.200-214, т.4)

Згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_7, трактор марки «МТЗ-892», державний номер: НОМЕР_1, 2005 року випуску, заводський номер: НОМЕР_6, двигун НОМЕР_8, належить потерпілому ОСОБА_7.(а.с.72, т.1)

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14, що працювали на час скоєння злочину трактористами та мали трудові стосунки з потерпілим підтвердили, що 19.06.2012 року, вони разом з потерпілим ОСОБА_7 їздили в Полтавську область та забирали трактор «МТЗ -892» який належить потерпілому.

Проведений огляд та пояснення свідків, підтверджують, що виявлений в Полтавській області трактор та той, що оглянутий протоколом від 19.06.2017 насправді є одним і тим же транспортним засобом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що він знайомий особисто як з потерпілим, так і з обвинуваченим, оскільки мешкає в с. Дмитрівка Коломацького району. Свідок пояснив, що колись влітку, ОСОБА_4 дійсно приходив до нього додому та залишив свій скутер, а забрав транспортний засіб ОСОБА_4, в той час, коли вдома його не було.

Зі змісту протоколу пред'явлення особи для впізнання від 07.08.2012 року витікає, що свідок ОСОБА_15 впізнала серед кількох фотографій, чоловіка під №4, яким виявився ОСОБА_4 Даного чоловіка, вона бачила в середині червня 2012 року близько 06:00 години ранку в с. Дудникове Полтавського району Полтавської області, який проходив по вул. Миру зі сторони с. Куликове Полтавського району Полтавської області в напрямку с. Степанівка.(а.с.73-74, т.1)

Обвинувачення вважає цю обставину доказом того, що ОСОБА_4 дає неправдиві свідчення, коли стверджує, що в ніч з 17 на 18 червня 2012 року знаходився вдома на території Коломацького району Харківської області.

Захисники в судовому засіданні наполягали на тому, що не може бути прийнятий, як належний доказ протокол проведення впізнання особи по фотозображенням від 07.08.2012 року, оскільки при його складанні органом досудового слідства було допущено безліч порушень процесуального закону.

Так, захисники зауважили, що перед впізнанням свідок ОСОБА_15 не була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень. Зображені на фотографіях особи, суттєво відрізняються один від одного, протокол не містить даних за якими ознаками свідок впізнала особу під №4, тобто ОСОБА_4

Судом допитана свідок ОСОБА_15, яка повідомила, що вона мешкає в с. Дудникове Полтавського району Полтавської області. В червні 2012 року, вранці, близько 06:00 та 07:00 годин, вона йшла на роботу, та коли йшла по вулиці, зустріла не знайомого раніше їй чоловіка. Він був одягнений в брудний одяг. Оскільки село є невеликим, та кількість мешканців близько 300 осіб, то вона знає усіх місцевих жителів. Даний чоловік коли проходив мимо не привітався, що її здивувало. Приблизно через місяць, приїхали працівники з Коломацького відділу міліції та показали фотографію чоловіка, яким і виявився саме чоловік якого вона бачила. Згодом, її було

залучено до пред'явлення для впізнання осіб, на фотографіях, де було декілька фотографій, і на одній з них вона впізнала людину, схожу на ту, що бачила зранку в червні місяці 2012 року. Як зазначила ОСОБА_15, вона запам'ятала того чоловіка, адже має професійну пам'ять на обличчя, оскільки тривалий час працювала паспортистом в сільській раді.

Відповідно до протоколу впізнання по фотозображенням від 07.08.2012 року, свідок ОСОБА_15 вказала, що в середині червня 2012 року близько 06:00 години ранку в с. Дудникове Полтавського району Полтавської області, вона бачила чоловіка, який проходив по вул. Миру зі сторони с. Куликове Полтавського району Полтавської області в напрямку с. Степанівка, та вказала саме на зображення ОСОБА_4, як особу що бачила в той день.(а.с.73-74, т.1)

Суд приймає вищезазначений протокол впізнання від 07.08.2012 року, як належний та допустимий доказ.

Прагнення захисників віднайти якомога більшу кількість недоліків процесуального документу є природним, відповідає завданням захисту та позиції обвинуваченого, проте суд вважає, що ці недоліки не є суттєвими та не спростовують сам факт впізнання свідком певної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Разом з тим, таке переконання має грунтуватись на фактичних даних досліджених в судовому засіданні.

Відсутність попередження про кримінальну відповідальність відповідно до норм КПК України (в ред. 1960 року) не тягне за собою безумовне визнання доказу недопустимим, адже свідок і в подальшому не змінювала своїх пояснень, щодо відомих їй обставин.

Посилання захисника на те, що особи на фотографіях суттєво різняться між собою та є різні за віком, зачіскою, не можна вважати такими, що заслуговують на увагу, оскільки відмінності між зображеннями облич чоловіків за віком, кольором шкіри, расової приналежності, довжиною волосся, формою обличчя не суттєві, до того ж, свідок чітко вказала на одного з п'яти (а не мінімально необхідних трьох) чоловіків.

Посилання захисника на те, що протокол не містить особистих даних осіб, які зображені, не необґрунтовані, оскільки ці особи особисто не приймали участь в слідчій дії і статті 85 та 176 КПК України (в ред. 1960 року), не зобов'язують слідчого зазначати такі дані.

До того ж, суд не вважає суттєвим порушенням те, що в протоколі відсутні дані за якими ознаками ОСОБА_15 впізнала особу під №4, оскільки, через особливості впізнання по фотозображенням, не має необхідності зазначати такі особливості, як тілобудова, зріст, одяг, манера рухатися, тощо.

Такі ознаки, на думку суду, мають бути викладені особою, що здійснює впізнання, в разі наявності на обличчі особливих рис (шрами, вуса, татуювання, тощо).

Як вбачається з усіх п'яти зображень облич, такі особливі риси - відсутні, як і на обличчі ОСОБА_4

Окрім іншого, захисник посилається на відсутність в протоколі впізнання конкретної дати коли точно свідок бачила ОСОБА_4

Проте, на думку суду, дата не є обов'язковим атрибутом протоколу, а усі пояснення ОСОБА_15 виклала, безпосередньо під час допиту. Протокол впізнання не є допитом.

Посилання захисника на ту обставину, що проведення впізнання проводилось в м. Полтава, а на фотографіях містяться печатки Коломацького відділу міліції, суд також вважає таким, що не може бути прийняте до уваги, оскільки огляд проводився посадовою особою саме Коломацького відділу міліції.

З вищезазначеного витікає, що усі викладені обставини, які захисник вважає порушеннями, не спростовують той факт, що ОСОБА_15 впізнала ОСОБА_4, під час проведення впізнання.

Пояснення свідка ОСОБА_15 в сукупності з протоколом впізнання, суд вважає, беззаперечним доказом того, що незацікавлена мешканка села сусідньої області, вранці 18.06.2012 року бачила в селі Дудникове ОСОБА_4, який рухався по дорозі пішки зі сторони с. Куликове Полтавського району Полтавської області, де власне і був, в цей же день, виявлений належний потерпілому трактор.

Ці пояснення суд вважає достовірними та такими, що заслуговують на довіру, оскільки ОСОБА_15 на час скоєння злочину не була знайома з жодним з учасників провадження, надавала послідовні покази, підтверджуючи при цьому усі надані нею, під час досудового розслідування, відомості.

Сторона захисту, крім формальних ознак, не навела вагомих причин не довіряти свідкові.

Окрім вищезазначеного, стороною захисту оспорюється допустимість такого доказу як протокол виїмки телефону, що належить обвинуваченому.

Відповідно до протоколу виїмки від 20.06.2012 року, в приміщенні Коломацького РВ ГУМВС України в Харківській області, на підставі постанови слідчого, у ОСОБА_4 був вилучений мобільний телефон «Nokia 5130c-2», серійний номер: НОМЕР_9.(а.с.87-88, т.1)

Обвинувачений під час дослідження протоколу виїмки телефону, заявив, що слідча дія проходила без участі зазначених в протоколі понятих.

На підтвердження цього, захисник надав суду дані про те, що в день проведення виїмки в приміщенні Коломацького відділу міліції, а саме 20.08.2012 року, поняті ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в якості відвідувачів відділу в журналі реєстрації не зазначені.

Безпосередньо судом, особи, які зазначені в якості понятих в протоколі виїмки допитані не були через неможливість їх явки в судове засідання.

За даними обвинувачення, один свідок ОСОБА_16 помер, а інший виїхав з постійного місця мешкання.

Тож, твердження сторони захисту про суттєві порушення, допущені досудовим слідством під час виїмки телефону «Nokia 5130c-2», стороною обвинувачення не спростовані.

Аналізуючи дану обставину, слід зазначити, що метою отримання слідством телефонного апарату ОСОБА_4 була фіксація номеру телефону, яким він користувався в період інкримінованих йому дій.

Водночас, сам обвинувачений не заперечив, що він користувався телефонним апаратом «Nokia 5130c-2», номер його телефону НОМЕР_10, що і зазначено в протоколі виїмки.

В подальшому, дані про номер телефону ОСОБА_4 були використані для отримання відомостей про здійсненні вихідні та вхідні дзвінки з цього номеру, в ніч з 17.06.2012 на 18.06.2012 року.

В судовому засіданні, свідок ОСОБА_18 пояснила, що ОСОБА_4 є її дядьком, тобто рідним братом її матері. Свідок підтвердила, що вона має телефон з номером НОМЕР_11. 18.06.2012 року, вранці, вона на прохання бабусі - матері її дядька, зателефонувала ОСОБА_4

ОСОБА_18 повідомила, що дата 18.06.2012 року запам'яталась їй, оскільки з нагоди дня народження батьки подарували їй скутер.

Попри, те що ОСОБА_18 є донькою потерпілого, суд довіряє її показам, оскільки вони узгоджуються із іншими доказами:

Відповідно до, отриманої на підставі постанови апеляційного суду Харківської області від 29.08.2012 року, роздруківки вхідних та вихідних дзвінків мобільного номеру ОСОБА_4, 18.06.2012 року в 09 годин 05 хвилин 05 секунд на телефонний номер НОМЕР_10, яким, користувався ОСОБА_4 мав місце вхідний дзвінок із телефонного номера НОМЕР_11, яким користувалася ОСОБА_18, а також в 12 годин 38 хвилин 09 секунд. Під час вказаних вхідних дзвінків стільниковий телефон із телефонним номером НОМЕР_10 перебував в зоні дії базової станції, що розташована за адресою: Полтавська область, селище Чутове, вежа ПОРТПЦ, та поблизу будівлі, розташованої за адресою: Полтавська область, селище Чутове, вулиця Набережна, 15-а.

Крім того, в дослідженій роздруківці зазначено, що 18 червня 2012 року в 08 годин 27 хвилин 20 секунд на телефонний номер ОСОБА_4 мав місце вхідний дзвінок із телефонного номера НОМЕР_12, яким користувався ОСОБА_19 При цьому, телефон із номером НОМЕР_10 перебував в зоні дії Полтавської області, поряд із найближчою базовою станцією зв'язку в с. Чапаєве, вул. Привокзальна, 23, на території Чапаєвської сільської ради.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що він працює з 2013 року у фізичної особи-підприємця «ОСОБА_8». Через рік прийшов працювати ОСОБА_4, який до цього працював у ОСОБА_7 Як зазначив ОСОБА_19, він в 2012 році розмовляв із ОСОБА_4 по телефону. При цьому, свідок зазначив, що номер його телефону НОМЕР_12.

Також в роздруківці зазначено, що 18.06.2012 року, о 08 годин 36 хвилин 55 секунд на номер, яким користувався ОСОБА_4 мав місце вхідний дзвінок із телефонного НОМЕР_13, яким користувався ОСОБА_20 Телефон ОСОБА_4 перебував в зоні дії станції за адресою: Полтавська область, Полтавський район, смт. Чутове, вул. Набережна, 15-А.

В судовому засіданні ОСОБА_20, не спростував вищезазначені обставини.

Крім того, в роздруківці зазначено, що 18.06.2012 року в 12 годин 50 хвилин 44 секунди на номер, яким користувався ОСОБА_4, мав місце вхідний дзвінок із телефонного номера НОМЕР_14, яким користувався ОСОБА_13 Телефон ОСОБА_4 перебував в зоні дії базової станції, що розташована за адресою: Полтавська область, селище Чутове, вежа ПОРТПЦ.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, він працює водієм у підприємця ОСОБА_7. ОСОБА_4 він також знає, оскільки вони разом працювали. Свідок підтвердив,

що 17.06.2012 року, ввечері, він вживав разом із ОСОБА_4 пиво, після чого, розійшлись подомам, та куди далі направився обвинувачений він не знає.

Відповідно до довідки слідчого, абонентські номери НОМЕР_15 належить ОСОБА_20, НОМЕР_12 - ОСОБА_19, НОМЕР_16.(а.с.97, т.1)

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечив, що номери телефонів зазначені в роздруківці наданій "МТС" та в довідці,складеній слідчим, належать його знайомим.

Попри те, що свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 не були допитані в судовому засіданні, сам обвинувачений допустив, що зазначені номери в довідці відповідають їхнім номерам.

Як витікає з роздруківки, 17.06.2017 року о 23 годині 53 хвилин 01 секунд на телефон ОСОБА_4 мав місце вхідний дзвінок із телефонного номера НОМЕР_17, яким користувався ОСОБА_21 Телефон ОСОБА_4 перебував в дії базової станції, що розташована за адресою: Харківська область, Коломацький район, с. Андрусівка. Крім того, 18.06.2012 року о 05 годині 10 хвилин 14 секунд мав місце вихідний дзвінок із телефону ОСОБА_4 на номер НОМЕР_18, який належить ОСОБА_22 Телефон ОСОБА_4 знаходився в зоні дії базової станції за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Дудникове.

Матеріали кримінального провадження містять карту - схему на якій мається графічне зображення місцевості Коломацького району Харківської області та Полтавського району Полтавської області. На цю карту спеціалістом в галузі картографії ОСОБА_23 нанесені креслення напрямку руху телефонного терміналу з номером НОМЕР_10, що як зазначалось вище, належить обвинуваченому.(а.с.104, т.1)

Із зазначених креслень вбачається, що телефонний термінал із номером НОМЕР_10 пересувався з місцевості, неподалік с. Дмитрівка Коломацького району, перетнув адміністративний кордон Харківської та Полтавської областей та опинився в районі с. Дудникове та Куликове неподалік місця, де був виявлений належний потерпілому трактор.

Допитаний в судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_23 пояснив, що такий висновок про рух телефонного терміналу зроблений ним, виходячи з розташування базових станцій оператора стільникового зв'язку та сектору, в зоні якого було зафіксовано місцезнаходження активного телефонного терміналу.

Сторона захисту не оспорювала компетентність спеціаліста та його розрахунки, проте обвинуваченим заперечувалась достовірність відомостей викладених в роздруківці наданої СТУ ПрАО «МТС Україна».

Натомість, у суду відсутні підстави для сумнівів з цього приводу, оскільки вищезазначений суб'єкт є юридичною особою - оператором мобільного зв'язку. Будь-який вплив, зокрема з боку потерпілого чи органу досудового слідства на результати виконання постанови про зняття інформації з каналів зв'язку - виключений.

Потерпілий зазначив, що трактор стояв на неогородженій території за будинком. Документи та ключі могли знаходиться в тракторі. На даному транспортному засобі працював ОСОБА_13. Всього, як пояснив ОСОБА_7, у нього працювало 6 механізаторів, в тому числі і ОСОБА_4, кожен з яких міг за його вказівкою працювати на тракторі.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтвердили, що трактор, перед зникненням стояв саме там, де про це зазначає потерпілий ОСОБА_7

Судом допитаний свідок ОСОБА_8, що має трудові стосунки на даний момент з обвинуваченим. Свідок повідомив, що в день 18.06.2012 року, обвинувачений знаходився на роботі. Аналогічні пояснення, надав свідок ОСОБА_19

Суд піддає сумніву зазначені покази, оскільки обвинуваченипй та свідки є взаємозалежними та перебувають в трудових стосунках.

Під час судового розгляду допитані усі запропоновані сторонами свідки, розглянуті та задоволенні усі клопотання сторони захисту спрямовані на спростування обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Клопотання про допит свідка ОСОБА_24 заявлене не було, тому цей свідок судом не допитувався.

Суд вважає, що обвинувачений, як і інші його колеги по роботі мав вільний доступ до трактора, необхідні навички керування та експлуатації ним, знав його місцезнаходження, володів інформацією про наявність залишків палива в ньому, оскільки достатньо тривалий час по роботі користувався цим транспортним засобом. Крім наявності можливості вчинення злочину, обвинувачений мав такий мотив, як особисті неприязливі стосунки. Ці стосунки не заперечуються сторонами.

Аналізуючи усі надані стороною обвинувачення докази, як в сукупності так і окремо кожний, суд дійшов до висновку, про те, що зазначені в обвинуваченні обставини є доведеними.

Цими доказами спростовуються доводи сторони захисту про непричетність ОСОБА_4 та можливе інсценування злочину.

Відповідно до ст. 372 КПК України, ухвала суду, що викладається окремим документом складається з вступної та мотивувальної частини, із зазначенням встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів не врахування окремих доказів.

Таким чином, суд вважає встановленими обставини, про те що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом.

Прокурор заявила про необхідність звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності внаслідок закінчення строку давності протягом якого особа може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Вчинений ОСОБА_4 злочин, згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Таким чином, з дня вчинення ОСОБА_4 злочину - з 18.06.2012 року минуло більш ніж п'ять років.

Крім того, об'єктивні підстави зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України, в наданих суду матеріалах - відсутні.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Враховуючи, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх даних, які дають підстави для звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, кримінальне провадження підлягає закриттю.

Витрати на залучення експертів, у зв'язку із проведенням судово-автотоварознавчої експертизи №8292 від 22.08.2012 року, вартістю 491 грн. - необхідно віднести за рахунок держави, оскільки ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності.

Разом із обвинувальним актом ОСОБА_7 подав цивільний позов, відповідно до якого прохав стягнути із ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 5 000 грн. 00 коп. та моральну шкоду в сумі 100 000 грн. 00 коп.

В судовому засіданні ОСОБА_7 відмовився від позову та відмова прийнята судом.

Долю речового доказу, необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України, а саме, трактор марки «МТЗ 892», 2005 року випуску, заводський номер: НОМЕР_6, двигун НОМЕР_8, вважати таким, що повернутий ОСОБА_7, оскільки він знаходиться на відповідальному зберіганні в останнього відповідно до розписки.(а.с.70, т.1)

Виходячи з викладеного та керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 284, 372 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Звільнити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шляхове Коломацького району Харківської області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 289 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених статтею 49 Кримінального кодексу України.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України - закрити.

Витрати на залучення експертів, у зв'язку із проведенням судово-автотоварознавчої експертизи №8292 від 22.08.2012 року, вартістю 491 грн. - віднести за рахунок держави.

Речовий доказ трактор марки «МТЗ 892», 2005 року випуску, заводський номер: НОМЕР_6, двигун НОМЕР_8, вважати таким, що повернутий ОСОБА_7

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через Валківський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя О.В. Товстолужський