Рішення № 72525502, 02.03.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа №428/11970/17

Провадження номер2/428/197/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року Сєвєродонецький міський суд

Луганської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» м. Київ про стягнення коштів, одержаних на виконання недійсного правочину у розмірі 40000грн. ,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ТОВ «Єврокар Україна» м. Київ про стягнення коштів, одержаних на виконання недійсного правочину у розмірі 40000грн., мотивуючи вимоги тим, що 26.07.2017р. він з ОСОБА_2 та його жінкою приїхали до м. Дніпро, тому що дізналися з оголошення, наданого в мережі інтернет про можливість придбання в офісі TOB «Єврокар Україна» легкового автомобіля Lada Largus вартістю 115000грн., 2014р.в.. Прибувши у офіс компанії, їх зустріла представник відповідача ОСОБА_3, яка пояснила, що ціна автомобіля 115000грн. така низька, тому що автомобілі знаходяться на складі автоцентру і компанія не платить за їх охорону, як і за транспортування. Крім того, вона запевнила в тому, що така низька ціна на автомобілі, тому що діє акція до кінця липня 2017р. і компанія розпродує автомобілі 2014р.в., щоб закупити автомобілі 2017р.в.. Менеджер-консультант дала рахунок з реквізитами для сплати авансового внеску в розмірі 40000грн. та сторони уклали договір фінансового лізингу №3170 від 26.07.2017р.. Отримавши в офісі відповідача договір фінансового лізингу, позивач дізнався, що за умовами укладеного ними договору, він має отримати в користування легковий автомобіль Lada Largus. Водночас, менеджер-консультант на подані ним зауваження невідповідності попередньо наданої інформації умовам договору, пояснила, що даний договір є типовим і основна інформація про обраний транспортний засіб і платежі будуть вказані у додатках до договору, які він отримає разом з автомобілем. Таким чином, за умовами вищеукладеного договору, відповідач зобов’язався придбати у свою власність та передати йому в користування автомобіль марки Lada Largus, а позивач, в свою чергу, сплачувати лізингові платежі, відповідно до умов договору, які відповідач зобов’язаний був передати йому згідно Додатків до даного договору: №1 – графік сплати Авансового внеску, №2 – Специфікацію, №3 – графік сплати лізингових періодичних платежів. Але до цього часу усі ці додатки відповідач позивачу не надав. Він неодноразово в телефонному режимі вимагав від відповідача виконання своїх зобов’язань, але останній не бажає з ним розмовляти. Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про розірвання договору фінансового лізингу та повернути йому сплачений авансовий внесок. Однак, відповідач відповів, що сплачена позивачем сума повернута ним не буде. Позивач вважає, що договір фінансового лізингу є недійсним, оскільки містить умови, які суперечать Закону України «Про захист прав споживачів», предмет договору фінансового лізингу є не конкретизованим, його вартість та розмір щомісячних платежів є незрозумілими, при укладанні договору Сторонами не дотримано вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення тощо. Відповідач роз’яснив, що сплачені кошти зараховано як комісію за організацію договору. В подальшому, договір буде розірвано на підставі п.12.1, в якому вказано, що комісія за організацію договору не повертається. Отже, лізингодавець даним договором зловживає його довірою та ставить односторонньо жорсткі, агресивні та несправедливі умови в договорі. З огляду на такі обставини, у позивача існують обґрунтовані сумніви в добросовісності відповідача. Позивачу відомо, що TOB «Єврокар Україна» здійснює свою діяльність без відповідної ліцензії, що підтверджується розпорядженням №3009 від 04.07.2017р. Національної комісії, що здійснює Державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг і це підтвердив сам відповідач, пояснивши, що не може передати йому автомобіль, тому, що не має ліцензії.

Представник позивача ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву з проханням розглядати позовну заяву без її участі, позовні вимоги підтримала, проти заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача ТОВ «Єврокар Україна» у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

У зв’язку з неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось.

Оскільки представник позивача в наданій до суду заяві не заперечувала проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, судом 02.03.2018р. на підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України було винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи , суд вважає , що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.280 ЦПК України , суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) та ТОВ «Єврокар Україна» (Лізингодавець) був укладений Договір фінансового лізингу за №3170 від 26.07.2017р., за умовами якого згідно із п.1.1 предметом фінансового Лізингу по даному договору є транспортний засіб, зазначений у даній статті та у Специфікації (Додаток №2 Договору), а саме: Lada Largus.

Згідно із п.1.2 вищевказаного договору, вартість Предмета лізингу на момент укладення даного Договору зазначається у даному Договорі та в Додатку №1.

Згідно із п.1.3 вищевказаного договору, Лізингодавець бере на себе зобов’язання придбати предмет Лізингу у власність (отримати право власності на Предмет Лізингу) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим Договором. Лізингоодержувач користується Предметом Лізингу на умовах даного Договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Згідно із п.8.2 вищевказаного договору, укладаючи даний Договір сторони погоджуються, що вартість Предмета Лізингу, на момент укладення Договору, за цим Договором становить 15380,77 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, на фактичну дату укладення даного Договору. На дату укладення цього Договору, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості Предмета Лізингу становить 399900 гривень з ПДВ.

Згідно із п.9.1 вищевказаного договору, комісія за організацію Договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості Предмета Лізингу у розмірі 10%, який Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця після укладення Договору за його організацію протягом строку дії Договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір комісії за організацію Договору зазначено у Додатку №1 до даного Договору. Комісія за організацію Договору входить до складу обов’язкових лізингових платежів, які Лізингоодержувач зобов’язаний сплатити до моменту отримання Предмету лізингу.

Згідно із п.9.2 вищевказаного договору, авансовий платіж складає частину від вартості Предмета Лізингу в розмірі 23 відсотків від вартості Предмета Лізингу, зазначеного у даному Договорі та у Додатку №1 до даного Договору.

На підставі наданих позивачем розрахункових документів про оплату встановлено, що в день укладення договору 26.07.2017р. позивачем на виконання умов договору на рахунок відповідача був сплачений перший платіж згідно умов договору фінансового лізингу в сумі 40000грн..

Відповідно до п.2.1 Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами-суб’єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №21 від 22 січня 2004р., юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також за наявності: 1) внутрішніх правил з надання послуги з фінансового лізингу, затверджених уповноваженим органом юридичної особи, згідно з установчими документами; 2) кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу (укладання, супроводження та виконання відповідних договорів), які мають вищу освіту за фінансовим, економічним або юридичним напрямами, та не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини; 3) довідки про взяття на облік юридичної особи, виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг; 4) керівників (засновників), які не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини; 5) документа, що підтверджує право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням юридичної особи.

Із змісту загальнодоступних відомостей на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ ua/freesearch вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» має такий основний вид діяльності – фінансовий лізинг.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997р. №723/97-ВР (далі - Закон 723/97-ВР) визначено фінансовий лізинг як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. Згідно із положеннями цієї статті за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Відповідно до положень ч.2 ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно вимог статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Суд зауважує, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу, предметом якого визначений транспортний засіб, є змішаним договором, тому що містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015р. по справі №6-2766цс15.

Разом з тим, в порушення ст.799 ЦК України, такий договір між сторонами не був нотаріально посвідчений.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, на підставі досліджених доказів, судом встановлено, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу №3170 від 26.07.2017р. є нікчемним.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно із абзацом 2 пункту 7 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. №9 у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми платежу за оформлення спірного договору в порядку застосування наслідків недійсності нікчемності правочину.

Таким чином , у судовому засіданні встановлено, що факти, наведені позивачем в обґрунтовування позовних вимог знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позивач був звільнений від сплати судового збору у справі і позов задоволено, то у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» та ст.141 ЦПК України суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судових витрат у розмірі 640грн..

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-283, 352, 354 ЦПК України , суд –

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» м. Київ про стягнення коштів, одержаних на виконання недійсного правочину у розмірі 40000грн., задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» м. Київ (код ЄДРПОУ 40481805) на користь ОСОБА_1, 09.07.1989р.н., і.н. НОМЕР_1, сплачену комісію за організацію по Договору фінансового лізингу №3170 від 26.07.2017р. у розмірі 40000грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» м. Київ (код ЄДРПОУ 40481805) в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 640грн..

Копію заочного рішення надіслати відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку безпосередньо до апеляційного суду Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя