Постанова № 72524564, 26.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа № 909/1124/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1;

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» вих. № 92/17 від 12.12.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/6072/17 від 21.12.2017 р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2017 року (суддя Гриняк Б.П., повне рішення складено 27.11.2017 р.)

у справі № 909/1124/16

порушеній за позовом

позивача: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕКРА», м. Івано-Франківськ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ,

про стягнення 24442,17 швейцарських франків, що станом на 02.12.2016 р. складає 618 677,67 грн. – заборгованості за кредитом і процентами та 50 925,49 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості та стягнення судових витрат.

За участю представників:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від позивача: не прибув;

від третьої особи: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», 12.12.2016 р. (позовна заява надіслана через поштове відділення зв’язку - 06.12.2016 р.) на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про стягнення 24442,17 швейцарських франків, що станом на 02.12.2016 р. складає 618677,67 грн. - заборгованість за кредитом та процентами та 50925,49 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2017 р. у справі № 909/1124/16 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 р.) у задоволенні позову відмовлено (том І, а. с. 112, 113-115).

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2017 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2017 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 р. скасовано, справу № 909/1124/16 скеровано для нового розгляду до суду першої інстанції (том ІІ, а. с. 26-27, 28-32).

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2017 р. у справі № 909/1124/16, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову суду другої інстанції, зазначив, що суди попередніх інстанцій, в порушення вимог статей 4-7, 43 ГПК України, не дослідили: чи направляв кредитор боржнику (позичальнику за кредитним договором) вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, тобто чи скористався кредитор правом передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України щодо дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Водночас, якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких, згідно з умовами договору, визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 6-3087цс16, від 29.06.2016 у справі № 6-272цс16, від 23.12.2015 у справі № 6-436цс15, яка є обов'язковою в силу приписів ст. 11128 ГПК України).

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Відповідно до частини першої статті 111-12 ГПК України (в редакції норм ГПК, що діяли до 15.12.2017 р. та на момент прийняття постанови Вищим господарським судом України від 02.08.2017 р.) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При новому розгляді справи № 909/1124/16, судом першої інстанції прийнято рішення про задоволення позову частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 18 418,80 швейцарських франків, 25486,30 грн. - пені, 7375,50 грн. - судового збору за розгляд справи в першій інстанції, 8065,35 грн. - судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції та 8798,59 грн. - судового збору за розгляд справи в касаційній інстанцій (том ІІ, а. с. 65-66, 67-73).

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням місцевого господарського суду, апелянт (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № 92/17 від 12.12.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/6072/17 від 21.12.2017 р.), просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.11.2017 р. у справі № 909/1124/16 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра», третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити та стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» судовий збір в сумі 11048,43 грн. (том ІІ, а. с. 82-88).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального права та невірного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильності вирішення справи та прийняття незаконного рішення.

Апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не всебічно та не в повному обсязі з'ясував всі обставини справи, не дослідив та не прийняв до уваги наявні в матеріалах справи докази, що призвело до ухвалення незаконного рішення, в тому числі всупереч висновкам та рекомендаціям відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2017 року по цій же справі.

Так апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що позивач 07.08.2015 p. звертався до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_2 та до ТзОВ «Фінансова компанія «Декра» про стягнення заборгованості за кредитним договором, провадження в частині звернення позивача до ТзОВ «Фінансова компанія «Декра» у даній справі було закрито, відтак, на думку апелянта, позивач змінив кінцеву дату погашення заборгованості в повному обсязі шляхом пред'явлення відповідного позову (вимоги про дострокове виконання зобов'язань у повному обсязі) і шестимісячний строк пред'явлення вимоги поручителеві (пред'явлення позову) обчислюється починаючи з 07.08.2015 p., а закінчується 07.02.2016 р.

Крім того, апелянт зазначає, що виходячи з положень другого речення ч.4 ст.559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи ч. 4 ст.559 ЦК України, апелянт вважає, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відтак, на думку апелянта судом допущено порушення та не правильно застосовано норми Цивільного кодексу України, що призвело до упущення важливих для вирішення справи обставин, і неправильної оцінки фактів, що не відповідають дійсності, наслідком чого стало прийняття неправильного рішення в порушення законних прав та інтересів відповідача.

26.12.2017 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження та ухвалою суду від 15.01.2018 р. призначено справу № 909/1124/16 до розгляду у судовому засіданні на 24.01.2018 року.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 24.01.2018 р. розгляд справи відкладено на 26.02.2018 р., про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судове засідання 26.02.2018 р. представник апелянта/відповідача не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано ТзОВ «Фінансова компанія «Декра» 01.02.2018 р. за № 76005 01675299 (докази – оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи).

Як вбачається з апеляційної скарги скаргою вих. № 92/17 від 12.12.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/6072/17 від 21.12.2017 р.), апелянт просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.11.2017 р. у справі № 909/1124/16 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра», третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити та стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» судовий збір в сумі 11048,43 грн. (том ІІ, а. с. 82-88).

Представник позивача в судове засідання не прибув, відзиву на апеляційну скаргу не подав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано ПАТ «УкрСиббанк» за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12 – 01.02.2018 р. за № 04070 13214614, за адресою: 79026, м. Львів, вул. Самчука, 26/1 – 31.01.2018 р. за № 79026 07563259, за адресою: 02002, м. Київ, вул. Є.Сверстюка, 11Б, а/с 15 – 01.02.2018 р. за № 02002 40957247, також про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений представник ОСОБА_3 – 01.02.2018 р. за № 03115 15242690 (докази – оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення знаходяться в матеріалах справи).

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача представник не прибув, відзиву (пояснень) на апеляційну скаргу не подав, про причини не прибуття суд не повідомив, вся поштова кореспонденція суду апеляційної інстанції з процесуальними документами, яка була скерована на адресу ОСОБА_2 (76014, м. Івано-Франківськ. Вул. Тудора, 11А/71) повернута поштовим відділенням зв’язку із зазначенням на поштових конвертах: «за закінченням терміну зберігання».

З огляду на наведене слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

26.12.2017 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» вих. № 92/17 від 12.12.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/6072/17 від 21.12.2017 р.) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2017 року у справі № 909/1124/16.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 р. призначено справу № 909/1124/16 до розгляду у судовому засіданні на 24.01.2018 року та розгляд справи було відкладено на 26.02.2018 р.

З огляду на наведене слід зазначити, що останнім днем розгляду справи в суді апеляційної інстанції є 26.02.2018 р. (понеділок) наступний за вихідними (субота та неділя) робочий день (ст. 253 ЦК України).

Слід також зазначити, що сторони, зокрема, апелянта, згідно ч. 4 ст. 120 ГПК України було завчасно повідомлено поштовою кореспонденцією про день час та місце розгляду справи.

Крім того, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 р. у справі № 909/1124/16 участь уповноважених учасників по справі обов’язковою не визнавалась.

З урахуванням наведених вище обставин, апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.11.2017 р. у справі № 909/1124/16, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.07.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (згідно п. 1.1. Статуту (том І, а. с. 41-48)) та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11177361000 (далі по тексту - Кредитний договір) (том І, а. с .13-17).

Колегією суддів встановлено, що кредитний договір, який укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 є дійсним, не скасованим, про що свідчить рішення Івано-Франківського міського суду від 12.05.2016 р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.09.2016 р. по справі № 344/12753/15-ц (провадження № 2/344/1608/16) (том І, а. с. 142-148, 149-152).

Відповідно до п.1.1.-1.3. кредитного договору, позивач надав третій особі кредит (грошові кошти) в розмірі 30000,00 швейцарських франків, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 30 червня 2028 року згідно з графіком погашення кредиту та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 8,99 % річних.

Також між сторонами за договором було укладено додаток № 1 до кредитного договору, відповідно до якого, сторони за кредитним договором погодили погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів згідно умов кредитного договору відбувається з 01 по 20 число кожного місяця.

Відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно із додатком № 1 до договору (якщо сторонами визначено такий графік погашення та укладено додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 30.06.2028 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно із умовами відповідної додаткової угоди.

02.07.2007р. з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_2 (третя особа у справі, позичальник – за кредитним договором), між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі за текстом - ПАТ «УкрСиббанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» (далі за текстом - ТзОВ «Фінансова компанія «Декра») було укладено договір поруки № 1/11177361000-П (далі по тексту – договір поруки) (том І, а. с. 23-24).

Згідно з п. 2.2. договору поруки, у випадку невиконання боржником (третя особа) своїх зобов’язань за основним договором (кредитний договір) кредитор (позивач – у справі) має право пред’явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов’язковими для виконання поручителем на 10-ий робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом).

Пунктом 3.1. договору поруки передбачено строк його дії - до повного припинення всіх зобов’язань боржника (третя особа – у справі) за основним договором (кредитний договір).

З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача у зв’язку з невиконанням ОСОБА_2 (третя особа – у даній справі) своїх зобов’язань за кредитним договором і наявністю заборгованості станом на 30.04.2015 у розмірі 21108,61 швейцарських франків, з яких: 19880,75 швейцарських франків – кредитна заборгованість, в тому числі прострочена заборгованість 952,40 швейцарських франків; 1227,86 швейцарських франків – заборгованість за процентами), позивачем було надіслано Вимогу № 30-11/25650 від 28.05.2015 р., в якій останній просив погасити прострочене зобов’язання протягом 10 (десяти) днів з дати відправлення цього повідомлення (том І, а. с. 67).

Вищезазначена Вимога Банку отримана ТзОВ «Фінансова компанія «Декра» (відповідач – у справі) 02.06.2015 р., про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції на відтиску печатки (штампу), крім того, дані обставини сторонами у справі, зокрема, апелянтом - не заперечуються.

Однак, відповідачем вимога позивача залишена без відповіді та задоволення.

Колегією суддів встановлено, що станом на час звернення позивача до місцевого господарського суду з відповідним позовом про стягнення 24442,17 швейцарських франків, що станом на 02.12.2016 р. складає 618677,67 грн. – заборгованості по кредиту і процентам та 50925,49 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості та при новому розгляді справи № 909/1124/16, заборгованість за кредитним договором ОСОБА_2 (третя особа у справі) - не сплачена, та враховуючи, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору поруки, останній зобов’язався перед позивачем відповідати за невиконання третьою особою усіх зобов’язань перед позивачем, що виникли з договору про надання кредиту № 11177361000 від 02.07.2007 р., укладеного між позивачем та відповідачем, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (п. 1.1 договору поруки), однак своїх зобов’язань за договором поруки перед Банком теж не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Івано-Франківського міського суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке в процесі розгляду справи, ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27.09.2016 р., в частині позовних вимог до ТзОВ «Фінансова компанія «Декра» закрито (а. с. 149-152).

Отже, причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення із відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» на підставі договору поруки № 1/11177361000-П від 02.07.2007 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11177361000 від 02.07.2007.

Обґрунтовуючи підстави позову позивач послався на те, що у зв’язку із невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором і наявністю заборгованості станом на 30.04.2015 в розмірі 21108,61 швейцарських франків (з яких: 19880,75 швейцарських франків – кредитна заборгованість, в тому числі прострочена заборгованість 952,40 швейцарських франків; 1227,86 швейцарських франків – заборгованість по процентам) позивач надіслав відповідачу письмову вимогу № 30-11/25650 від 28.05.2015, яка ним отримана 02.06.2015р., однак дана вимога залишена останнім без відповіді та задоволення.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Як уже було встановлено судом, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поруки № 1/11177361000-п від 02.07.2007 р. у зв’язку із укладеним між позивачем (ПАТ «УкрСиббанк») та третьою особою (ОСОБА_2) кредитного договору № 11177361000-п від 02.07.2007 р. (том І, а. с. 13-17, 23-24).

За приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за Кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Всупереч умов Кредитного договору третя особа не здійснювала платежі для погашення кредиту та процентів, чим порушила взяті на себе договірні зобов'язання.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором позики встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Статтями 251, 252, 253 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

За змістом ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами ( ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Як встановлено місцевим господарським, з чим погоджується колегія суддів, спірним договором поруки не визначено строк, після закінчення якого, порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково (така правова позиції викладена в постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 у справі № 6-616цс15).

У разі якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, при цьому договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України, для пред'явлення вимоги поручителю обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника.

Такі правові позиції викладено в постановах Верховного Суду України у справах № 6-28цс14, № 6-41цс14, № 6-106цс14, № 6-125цс14, № 6-128цс14. Про те, що під час застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України необхідно дотримуватись позиції викладеної в наведених постановах Верховного Суду України також зазначено в постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 910/1407/15-г, яка прийнята на спільному засіданні господарської та цивільної судових палат Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для пред'явлення вимоги поручителю обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника (позичальника за кредитним договором).

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 6-3087цс16, від 29.06.2016 у справі № 6-272цс16, від 23.12.2015 у справі № 6-436цс15, яка є обов'язковою в силу приписів ст. 11128 ГПК України).

В даному випадку з додатку № 1 до кредитного договору (графік погашення кредиту) вбачається, що зобов'язання позичальника по погашенню кредиту та відсотків за користування ним визначено частинами. Перші зобов'язання за даним договором виникли - з серпня 2007 року і тривають до 30.06.2028 року.

З ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2017 р. (том ІІ, а. с. 56-57) вбачається, що судом було зобов’язано позивача надати належним чином оформлений розрахунок заборгованості по тілу кредиту та відсотках із врахуванням суми боргу за період, що не перевищує шестимісячний строк до дати пред’явлення позову до суду із врахуванням строку позовної давності щодо стягнення заборгованості по пені, на що останній подав розрахунок по тілу кредиту та відсотках із врахуванням суми боргу за період що не перевищує шестимісячного строку до дати пред'явлення позову.

Місцевим судом з поданого детального розрахунку встановлено, що заборгованість за кредитним договором станом на 02.12.2016 р. складає: 17380,70 швейцарський франків - заборгованість по сплаті кредиту (тілу кредиту), за період з 02.06.2016 р. по 02.12.2016 р.; 1038,12 - швейцарських франків - заборгованість зі сплати відсотків за період з 01.05.2016 р. по 30.11.2016 р.; 10 852,48 грн. - заборгованості зі сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту (тіла кредиту), у період з 03.06.2016 р. по 02.12.2016 р.; 14633,82 грн. - заборгованість зі сплати пені за несвоєчасне погашення відсотків у період з 03.06.2016 р. по 02.12.2016 р. (том ІІ, а. с. 60-63).

Зазначений розрахунок заборгованості розрахований позивачем із врахуванням п.1.3.4 Кредитного договору, щодо строку сплати нарахованих процентів з 01 по 20 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані банком такі процент, та додатку № 1 до кредитного договору щодо строку сплати кредиту ( тіла кредиту).

Таким чином, з урахуванням умов кредитного договору та умов договору поруки, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що вимоги кредитора до поручителя по погашенню заборгованості за кредитним договором з урахуванням норм ст. 559 Цивільного кодексу України, повинні бути пред'явленні по тілу кредиту з 02.06.2016р. по 02.12.2016 рік на суму 17380,70 швейцарських франків; по сплаті відсотків за період з 01.06.2016 р. по 30.11.2016 рік на суму 1038,12 швейцарських франків.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити пеню у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов'язання. Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено те, що Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Зобов'язання за кредитним договором не відносяться до окремих видів зобов'язань щодо яких Законом визначається розмір штрафних санкцій, а тому санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором.

Згідно з п. 4.1 Кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій, позичальник сплачує позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

Таким чином, правомірним є стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту (тіла кредиту) за період з 03.06.2016 р. по 02.12.2016 р. на суму 10852,48 грн. та пені за несвоєчасне погашення відсотків у період з 03.06.2016 р. по 02.12.2016 р.

З огляду на викладене, місцевим господарським судом враховуючи вказівки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2017 р. у справі № 909/1124/16, дійшов правомірного висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 18418,80- швейцарських франків, що станом на 02.12.2016 р. складає 466214,75 грн. та 25486,30 грн. - пені. В решті позовних вимог слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Щодо тверджень апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, що позивач 07.08.2015 p. звертався до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_2 та до ТзОВ «Фінансова компанія «Декра» про стягнення заборгованості за кредитним договором, провадження в частині звернення позивача до ТзОВ «Фінансова компанія «Декра» у даній справі було закрито, відтак, на думку апелянта, позивач змінив кінцеву дату погашення заборгованості в повному обсязі шляхом пред'явлення відповідного позову (вимоги про дострокове виконання зобов'язань у повному обсязі) і шестимісячний строк пред'явлення вимоги поручителеві (пред'явлення позову) обчислюється починаючи з 07.08.2015 p., а закінчується 07.02.2016 р., є безпідставними, оскільки договором поруки не визначено строк, а додатком № 1 до кредитного договору, між кредитором та боржником було погоджено графік погашення кредиту.

Також є помилковими покликання апелянта на положення другого речення ч. 4 ст.559 ЦК України, оскільки трактування апелянта приписів зазначеної норми Цивільного Кодексу України у поєднанні з його баченнями обставин справи, є надуманими.

Щодо стягнутих з відповідача на користь позивача судових витрат за перегляд рішення, постанов суду апеляційної інстанції та касаційної інстанції та судових витрат при новому розгляді справи, колегія суддів також погоджується, виходячи з наступного.

Підпунктом 4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 4.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.13 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру. Якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подачу апеляційної та касаційної скарги, сплачено у відповідності до Закону України «Про судовий збір» та зазначених в ньому ставок, 11048,42 грн. - судового збору за розгляд апеляційної скарги та 12052,86 грн. за розгляд касаційної скарги.

У відповідності до постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2017р., постанови апеляційної та касаційної скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

З врахуванням наведеного, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та за результатами часткового задоволення позову, місцевим судом з урахуванням задоволення позовних вимог позивача частково, правомірно присуджено до стягнення про відшкодування позивачу судового збору за розгляд справи в усіх інстанціях відповідно до пропорційно задоволеної суми позову, а отже відшкодуванню підлягає судовий збір за розгляд справи в першій інстанції в сумі 7375,50 грн., за розгляд справи в апеляційній інстанції 8065,35 грн., за розгляд справи в касаційній інстанцій інстанції в сумі 8798,59 грн.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, з урахуванням вказівок викладених у постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2017 р. у справі № 909/1124/16, надано належну оцінку дослідженим доказам, відтак прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 273, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2017 року у справі № 909/1124/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 01.03.2018 року

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин