Рішення № 72524284, 20.02.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2018 року м. Чернігівсправа №927/1092/17

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д. у судовій справі 927/1092/17 розгляд якої здійснюється у порядку загального позовного провадження

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Кредобанк",

вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Виливок Олега Олександровича,

АДРЕСА_1

про стягнення 22063 грн 70 коп.

За участю:

представник позивача: не прибув

представник відповідача: не прибув

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» подано позов до Фізичної особи-підприємця Виливок Олега Олександровича про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту від 14.12.2016 №АО605101 в розмірі 22063,70 грн, з яких: 19084,18 грн - неповернута сума кредиту, 2495,01 грн - прострочені відсотки, 302,17 грн - нараховані відсотки, 2,34 грн - прострочена сума комісії, 180,00 грн - пеня.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання овердрафту від 14.12.2016 №АО605101 щодо повернення кредиту.

Ухвалами суду від 06.12.2017 про порушення провадження у справі та від 13.12.2017 про відкладення розгляду справи позивача було зобов'язано надати витребувані документи та забезпечити явку представника в судове засідання. Вимоги суду позивачем не виконано, уповноваженого представника у судове засідання позивачем не направлено.

Крім того, вказаними ухвалами суду від 06.12.2017 та 13.12.2017 відповідача зобов'язано надати суду мотивований письмовий відзив на позовну заяву і всі документи на підтвердження фактів (обставин), що будуть викладені у відзиві. Відповідно до ухвали від 13.12.2017 судом було встановлено відповідачу строк до 04.01.2018 для надання відзиву та витребуваних документів. Вимоги суду відповідачем не виконано.

Відповідно до інформації з офіційного сайту Міністерства юстиції України (https://usr.minijust.gov.ua/freesearch) від 06.12.2017 та від 20.02.2018 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться Фізична особа-підприємець Виливок Олег Олександрович, місце проживання: АДРЕСА_1, не перебуває в процесі припинення.

Ухвала про порушення провадження у справі від 06.12.2017 та ухвала про відкладення розгляду справи від 13.12.2017, направлені на адресу відповідача (АДРЕСА_1), яка відповідає місце проживанню, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресі вказаній у позовній заяві, повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за зазначеною адресою не проживає».

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції діючій на момент порушення провадження у справі) у разі відсутності сторін за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, вважається, що ухвала вручена належним чином.

В п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

15 грудня 2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, підпунктом 9 пункту 1 Перехідних положень якого передбачено, що справи у судах першої інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи що на момент набрання новою редакцією Господарського процесуального кодексу України чинності суд не перейшов до розгляду справи №927/1092/17 по суті, тому розгляд вказаної судової справи здійснювався за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

В зв'язку з відсутністю в судовому засіданні представників обох сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 11.01.2018 відповідача зобов'язано надати суду у строк до 29 січня 2018 року відзив на позовну заяву і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову (в разі їх наявності), одночасно надіслати позивачу; копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання; документи витребувані ухвалами суду від 06.12.2017 та 13.12.2017: документи на підтвердження фактів (обставин), що будуть викладені у відзиві; докази повернення овердрафту, сплати відсотків, комісії, пені; у випадку наявності розбіжностей стосовно наведених позивачем розрахунків сум, заявлених до стягнення, надати свій детальний обґрунтований розрахунок з документальним підтвердженням.

Вимоги суду відповідачем не виконано.

Ухвала суду від 11.01.2018 направлена на адресу відповідача (АДРЕСА_1), яка відповідає місце проживанню, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресі вказаній у позовній заяві, повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за зазначеною адресою не проживає».

До початку підготовчого засідання 31.01.2018 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання від 30.01.2018 №963/2018/И, в якому він просить провести розгляд справи без участі представника позивача та долучити до матеріалів справи документи. 09.02.2018 оригінал даного клопотання надійшов до суду поштою. Суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника та долучив до матеріалів справи подані документи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2018 підготовче провадження було закрито, справу №927/1092/17 призначено до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 20.02.2018 об 09:00.

Позивач належним чином був повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції №1400038106084.

До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання від 14.02.2018 №4105/2017 про розгляд справи без участі представника позивача у зв'язку з неможливістю направити представника у судове засідання. Позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі. Суд подане клопотання задовольнив.

Ухвала суду від 31.01.2018 направлена на адресу відповідача (АДРЕСА_1), яка відповідає місце проживанню, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресі вказаній у позовній заяві, повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але позивач та відповідач своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для дачі пояснень по справі не направили.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач та відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направили, відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав та не заперечив проти позовних вимог, заяв та клопотань від нього не надходило, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

14.12.2016 між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (банк, позивач) та фізичною особою-підприємцем Виливок Олегом Олександровичем (позичальник, відповідач) укладено договір № АО605101 про надання овердрафту (далі - договір), відповідно до умов якого банк зобов'язується, при недостатності коштів на визначеному цим договором поточному рахунку позичальника надати позичальнику, в межах встановленого, у розмірі та на умовах обумовлених цим договором ліміту по овердрафту, кредит у формі овердрафт, тобто надати у власність позичальника грошові кошти у національній валюті, шляхом дебетування поточного рахунку за рахунок кредитних коштів банку на суму, що перевищує залишок коштів на поточному рахунку, для оплати визначених цим договором розрахункових документів, а позичальник зобов'язується повернути овердрафт і сплатити проценти та комісії за користування ним (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 2.1.3 договору ліміт овердрафту, з врахуванням положень п. 2.1.1. договору, встановлюється /перераховується виходячи з наступних показників - в розмірі 10% від середньомісячних грошових надходжень на поточний рахунок позичальника в банку та/або поточні рахунки позичальника в інших банках за 3 (три) повні календарні місці, але не більше ніж 50000,00 грн; - в розмірі 30% від середньомісячних грошових надходжень на поточний рахунок позичальника в банку за 3 повні календарні місяці, але не більше ніж 100000,00 грн.

Пунктом 2.1.8 сторони визначили поточний рахунок позичальника, на який встановлюється ліміт овердрафту №2600201605101 у відділенні пр. Московський, 133 ПАТ Кредобанк у м. Харків ПАТ «Кредобанк» у м. Харків.

Відповідно до п. 2.2 Договору, процентна ставка - 30,0% річних.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що за надання овердрафту позичальник сплачує банку комісії, визначені п. 2.3 договору. Згідно з п. 2.3.1, 2.3.2 договору комісії за надання овердрафту: за управління кредитом (овердрафтом) - 0,15%, яка нараховується від суми платежів, здійснених за рахунок овердрафту протягом одного операційного дня і сплачується при поступленні коштів на поточний рахунок позичальника, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який вона нарахована; інші комісії при внесенні змін та доповнень в цей договір (в умови надання овердрафту) - відповідно до діючих тарифів.

Пунктом 2.4 договору сторони погодили строк кредитування за договором - протягом 12-ти місяців, якщо інше не встановлено умовами цього договору (п. 2.17 договору), починаючи з дати початку кредитування по договору (п. 2.1.7 договору).

Згідно з п. 2.5 договору обов'язковий обсяг грошових надходжень на поточний рахунок позичальника, на якому встановлено ліміт овердрафту, має бути не менше 20 000,00 грн щомісячно, починаючи з другого місяця кредитування.

Датою надання Овердрафту вважається дата виникнення на поточному рахунку позичальника дебетового сальдо (проведення платежів понад залишок коштів на поточному рахунку) (п. 2.9 договору).

Як передбачено п. 3.2 договору, проценти за користування Овердрафтом нараховуються щоденно на суму заборгованості по Овердрафту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно, 360 днів у році) за ставкою, вказаною у п. 2.2 цього договору з урахуванням строку кредитування за договором з дня видачі овердрафту до дня повернення овердрафту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього договору. У випадку надання і погашення овердрафту протягом одного операційного дня, проценти не нараховуються.

Відповідно до п. 3.3. договору позичальник сплачує проценти/комісії, встановлені цим договором, при поступленні коштів на його поточний рахунок, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані ці проценти/комісії. У випадку відсутності/недостатності коштів на поточному рахунку протягом операційного дня, проценти/комісії за цим договором можуть бути сплачені, за рахунок овердрафту, на підставі наданих позичальником до банку платіжних доручень.

За умовами п.2.1.6 договору строк дії ліміту овердрафту з 7-го календарного числа поточного календарного місяця по 6-те календарне число наступного календарного місяця, якщо інше не випливає з умов цього договору (п.п.2.1.5, 2.11, 4.7).

На виконання умов договору, позивач надавав відповідачу кредитні кошти в порядку овердрафту у сумі 19084,18 грн, про що свідчить виписка з поточного рахунку відповідача НОМЕР_2 «Рух коштів по рахунку з 19.12.2016 по 20.07.2017» (а.с. 60-61).

Згідно з пунктами 4.1., 4.2., 4.3, 4.4 договору, відповідач зобов'язаний повернути позивачу овердрафт у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення овердрафту здійснюється за рахунок коштів, які надходять на поточний рахунок позичальника. Повернення овердрафту, сплата процентів та інших платежів за цим договором може здійснюватися третіми особами. Якщо будь-який термін здійснення платежів за договором припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то платежі повинні бути здійснені у попередній робочий день.

У відповідності до п. 4.7 договору банк, в будь-який момент, у випадках, передбачених п. 2.14 цього договору, вправі вимагати дострокового повернення овердрафту, процентів, комісій та інших, належних до сплати платежів за цим договором, при цьому ліміт овердрафту перераховується та встановлюється в розмірі 0 грн, про що банк повідомляє позичальника в спосіб передбачений п. 2.10 цього договору, не пізніше дня, наступного за днем такого перерахунку ліміту овердрафту. З моменту погашення позичальником заборгованості за цим договором в повному обсязі, цей договір вважається припиненим.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 вказаного кодексу).

Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, якими є сторони у справі, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору позивач направив 27 квітня 2017 року відповідачу повідомлення-вимогу вих.№4123/2017/И-4105/2017 від 2017-04 з вимогою дострокового погашення заборгованості по кредиту в розмірі 20134,32 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 04.05.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0420523656758 (а.с. 62-63).

Докази виконання відповідачем зазначеної вимоги позивача в матеріалах справи відсутні.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що належним чином виконав умови договору про надання овердрафту № АО605101 від 14.12.2016 року, проте відповідач в порушення умов вказаного договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань, у зв'язку з чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за договором про надання овердрафту № АО605101 від 14.12.2016 станом на 20.07.2017 в розмірі 22063,70 грн, з яких: 19084,18 грн - неповернута сума кредиту; 2495,01 грн - прострочені відсотки (п.2.2 Договору); 302,17 грн - нараховані відсотки (п.2.2.1 Договору); 2,34 грн - прострочена сума комісії (п.2.3. Договору) та 180,00 грн пені (п.2.6 Договору).

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду на час розгляду справи доказів повернення позивачу кредиту у сумі 19084,18грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку, що на момент винесення рішення судом заборгованість відповідача по кредиту становить 19084,18 грн.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 346 Господарського кодексу України кредити надаються банками під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом. Вказане узгоджується з положенням ст.1054 Цивільного кодексу України.

Позивач просить стягнути з відповідача 302,17 грн нарахованих відсотків на підставі п.2.2.1 договору.

Дослідивши поданий позивачем текст договору №АО605101 про надання овердрафту від 14.12.2016, суд встановив відсутність у договорі п.2.2.1.

У договір сторонами фактично внесено текст п.2.2, відповідно до якого позивач і відповідач погодили розмір процентної ставки 30% річних. Наступним пунктом договору є пункт 2.3 із підпунктами 2.3.1 та 2.3.2, які регулюють питання комісії за надання овердрафту.

За таких обставин суд доходить висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача 302,17 грн відсотків, нарахованих на підставі відсутнього п.2.2.1 договору, умови якого неможливо з'ясувати.

Як вбачається із поданих позивачем матеріалів справи, останнім у відповідності до п.2.3. договору нараховано відповідачу 1,69грн комісії від суми 1100,00грн овердрафту отриманого 27.01.2017 та 0,69грн комісії від суми 459,18 грн овердрафту отриманого 25.01.17, а всього 2,34грн.

Докази сплати відповідачем комісії у сумі 2,34 грн в матеріалах справи відсутні.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовані вимоги позивача щодо стягнення заборгованості зі сплати комісії у сумі 2,34, суд доходить висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка обліковується станом на 20.07.2017, у сумі 2495,01 грн нарахованих відсотків на підставі п.2.2. договору.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок відсотків за користування кредитом, який викладений у поданій позивачем виписці банку «Рух коштів по рахунку з 18.12.2016 по 28.12.2017» по рахунку НОМЕР_3.12.2017/ ФОП Виливок О.О., суд дійшов висновку, що позивачем нараховано відповідачу відсотків за користування овердрафтом за період з 20.12.2016 по 28.06.2017 на загальну суму 2875,76грн, з яких за умовами договору за рахунок овердрафту зараховано позивачем як оплату відповідачем відсотків у сумі 115,25грн нарахованих за період з 20.12.2016 по 31.12.2016 та у сумі 265,50 грн нарахованих за період з 01.01.2017 по 24.01.2017, у зв'язку з чим сума не сплачених відповідачем відсотків за користування кредитом за період з 25.01.2017 по 28.06.2017 становить 2495,01грн.

Перевіривши розрахунок боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2495,01 грн. заборгованості по простроченим відсоткам за користування овердрафтом, є правомірними, підтверджені матеріалами справи, відповідачем у встановленому порядку не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Позивачем подано розрахунок суми позову за підписом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору №АО605101 від 19.12.2016 ФОП Виливок, в якому позивачем зазначена сума позову станом на 28.12.2017 в розмірі 24301,02 грн, а саме: 19084,18 грн - неповернута сума кредиту, 5214,50 грн прострочених відсотків, 2,34 грн сума комісії за адміністрування кредиту. Суд не приймає поданий розрахунок суми позову як збільшення позовних вимог, оскільки позивачем не подано документів на підтвердження повноважень ОСОБА_1 на збільшення позовних вимог та не подано заяви про збільшення позовних вимог, яка б відповідала приписам Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до пункту 2.6 договору пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором: в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої/несплаченої суми, за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем на підставі пункту 2.6 договору нараховано та пред'явлено до стягнення 180,00 грн пені за період прострочення погашення відсотків за користування кредитом з 01.01.2017 по 30.06.2017.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (доданий до позовної заяви а.с.59), суд встановив, що пеня підлягає частковому задоволенню в сумі 113,56 грн за період прострочки з 01.02.2017 по 30.06.2017, з огляду на те, що позивачем необґрунтовано застосовано відсоток за яким розраховується пеня, замість подвійної облікової ставки НБУ, як передбачено умовами договору та вимогами чинного законодавства, а також позивачем при розрахунку пені не вірно визначені суми заборгованості на які підлягала нарахуванню пеня та не враховано, що прострочка сплати відсотків у сумі 109,49 грн нарахованих за період користування кредитом з 25.01.2017 по 31.01.2017 виникла з 01.02.2017, а не з 01.01.2017 по 31.01.2017, як вказує позивач у розрахунку пені.

Отже, в частині стягнення 66,44 грн пені вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Водночас, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст. 74-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем Публічному акціонерному товариству «Кредобанк» грошових коштів за договором про надання овердрафту №АО605101 від 14.12.2016.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, наданий кредит не повернув, відсотки за користування кредитом не сплатив, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу за кредитом у сумі 19084,18грн, 2495,01 грн прострочених відсотків, 2,34 грн комісії, 113,56 грн пені.

У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до Фізичної особи-підприємця Виливок Олега Олександровича в частині стягнення пені у сумі 66,44грн та 302,17 грн нарахованих відсотків згідно з п.2.2.1 договору відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі пропорційно задоволеним вимогам.

Позивачем до позовної заяви за підписом представника позивача М.С. Байправ було додано клопотання №27930/2017/И-1 від 2017-11-06, в якому, керуючись ст.77, 81 ГПК України, представник позивача просив: «у випадку неявки представника ПАТ «Кредобанк» в судове засідання, проводити розгляд даної справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами. Позовні вимоги підтримую та прошу задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечую».

Приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено ухвалення заочного рішення. Таким чином, клопотання позивача про ухвалення заочного рішення не розглядається судом.

Керуючись ст. 42, 46, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до Фізичної особи-підприємця Виливок Олега Олександровича задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Виливок Олега Олександровича (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (ідентифікаційний код 09807862, вул. Сахарова, 78, м. Львів) 19084грн 18коп. боргу за кредитом, 2495грн 01 коп. прострочених відсотків, 2грн 34коп. комісії, 113 грн 56коп. пені та 1573грн 27коп. судового збору.

3. У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до Фізичної особи-підприємця Виливок Олега Олександровича в частині стягнення пені у сумі 66 грн 44коп. та 302 грн 17коп. нарахованих відсотків згідно з п.2.2.1 договору відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текс рішення складено та підписано 02.03.2018.

Суддя Н.Ю. Книш