Рішення № 72524248, 27.02.2018, Петрівський районний суд Кіровоградської області

Справа №: 400/1037/17

Провадження № 2/400/25/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Петрове цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" від імені якого діє ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги обгрунтував тим що, відповідно до укладеного договору без номеру від 30 листопада 2006 року ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту у розмірі 4000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання виконав, а саме надав позичальнику кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач у порушення зазначених норм закону та умов договору, зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка станом на 31 липня 2017 має заборгованість - 32804 гривні 06 копійок, яка складається з наступного: 3485 гривень 89 копійок - заборгованість за кредитом, 24379 гривень 88 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2900 гривень- заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи - 500,00 гривень (фіксована частина) та 1538 гривень 29 копійок (процентна складова).

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 3485 гривень 89 копійок, а в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією, а також штрафу просили застосувати позовну давність.

Суд, заслухавши пояснення відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.526-530, 610-612, 623, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору, вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, у встановлений строк (термін). Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з п. 21 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Договір складається з підписаної відповідачем заяви, «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифів Банку», що підтверджується підписом відповідача у заяві.

Як визначено ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Тобто пеня і штраф є різними видами неустойки як засобу юридичної відповідальності, а не платою за користування грошима.

Кредитним договором передбачено нарахування пені за виникнення прострочених зобов'язань по кредиту, яка нараховується як базова процентна ставка за договором /30 (нараховується за кожен день прострочки кредиту)+ 50 грн. одноразово, та штрафу в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій, який застосовується у випадку порушення позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором понад 120 днів.

Як вбачається з умов кредитного договору пеня і штраф передбачені фактично за одне і те саме порушення, а саме - порушення позичальником строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань.

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Одночасне застосування штрафу як виду цивільно-правової відповідальності разом із пенею за одне й те саме порушення, а саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення (правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15).

Отже, не можуть бути задоволені вимоги банку про стягнення і пені, і штрафів за одне і те саме порушення умов договору одночасно.

Враховуючи, що підстави для застосування неустойки позивачем доведені, але він не визначився однозначно з приводу різновиду неустойки, який підлягає застосуванню та пред'явив вимоги, які одночасному задоволенню не підлягають, суд має можливість самостійно визначити, яка з пред'явлених вимог підлягає задоволенню.

Позивач має право вимагати стягнення пені, яка в даному випадку є більш дієвим заходом впливу на порушника, однак, в зв'язку з тим, що позивачем не розмежовано суму пені та комісії, які є окремим видом стягнення, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог, так як сума пені не визначена та не надано розрахунку.

Нарахування позивачем штрафу у фіксованій грошовій сумі (500 гривень), не залежно від суми заборгованості, суперечить принципу нарахування штрафу, передбаченому ч. 2 ст. 549 ЦК України, тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Що стосується стягнення штрафу в розмірі 1538 гривень 29 копійок, то в цій частині позовних вимог банком порушені строки позовної давності, а саме з розрахунку заборгованості вбачається, що з моменту виникнення заборгованості по додатковим вимогам банку, а саме, штрафу (процентна складова), минув час понад один рік, протягом якого відповідачка не вчиняла жодних дій, які б підтверджували визнання нею свого боргу, тобто відсутні обставини, що підтверджують переривання строку позовної давності, а тому строк позовної давності в один рік, що згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу)- сплив.

3 пункту 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що ЦК України не передбачає заборони пред’явлення окремих вимог у зв’язку з припущенням строку позовної давності, та при вирішенні таких спорів суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність. Положення пункту 7 ч.11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимоги ЦПК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку.

У відповідності зі ст. 256 ЦК України - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України - позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на те, що позовна давність за вимогами позивача про стягнення неустойки по кредиту, а саме 1538 гривень 29 копійок - штрафу (процентна складова) на час пред'явлення позивачем цього позову – сплила, за таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині цих вимог – також не підлягають задоволенню.

Розрахунок заборгованості свідчить про те, що процентна ставка за договором кредиту змінювалась три рази, а саме, з 01 січня 2013 року до 30,00 %, з 01 вересня 2014 року до 34,80 %, з 01 квітня 2015 року до 43,20 % (а.с.4-6).

Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. При цьому зміни до кредитних договорів допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 651 ЦК України). Також, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором (стаття 652 ЦК України).

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, котрі законом визначені як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоду. За змістом ст.ст. 536 та 1054 ЦК України, необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі. Належною формою кредитного договору на підставі ч.1 ст.1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч.1 ст.218, ч.2 ст.1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не підписували договору (додаткової угоди) щодо нових розмірів процентної ставки, оскільки Банк не попередив позичальника письмово про істотні зміни договору. З огляду на вищевикладене, коли сторони кредитного договору не досягли згоди в письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки, умова кредитного договору, що передбачає такий розмір, є нікчемною.

Пункт 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.4.9.

Однак, Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12.12.2008 року внесені зміни до ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" та доповнено Цивільний кодекс України ст.1056-1 ЦК України. Вказані зміни набули чинності з 09 січня 2009 року. Відповідно до ст. 1056 -1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Отже, за таких обставин, оскільки відповідач, як споживач банківських послуг, надавала письмову згоду на укладення кредитного договору, погодившись на сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, то саме ця процентна ставка має враховуватись при обчисленні процентів за користування кредитом.

Оскільки позивачем суду не надано розрахунку заборгованості за відсотками за користування кредитом з розрахунку 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, а доданий до позовної заяви розрахунок не може бути прийнятий судом до уваги у повному обсязі, суд вважає за необхідне самостійно розрахувати дану суму.

Так, з розрахунку заборгованості за договором від 30 листопада 2006 року вбачається, що з розрахунку 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом за період з 21 грудня 2006 року по 31 грудня 2012 року банком нараховано відсотків в сумі 5191 гривню 41 копійку.

Заборгованість за кредитом, що підлягає стягненню з відповідача, становить 3485 гривень 89 копійок. Кількість днів за період з 01 січня 2013 року по 31 липня 2017 року (дату, на яку здійснено розрахунок заборгованості) становить 1673 дні. Відтак, заборгованість по відсотках за період з 01 січня 2013 року по 31 липня 2017 року з розрахунку 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом становить (36,00%/360*1673*3485,89) 6434 гривень 18 копійок.

Таким чином, сума заборгованості за відсотками до дати, на яку здійснено розрахунок заборгованості (31 липня 2017 року) складає (5191,41+6434,18) 11625 гривень 59 копійок, а не 24379 гривень 88 копійок, як зазначено в позові.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що оскільки відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, в неї виникла заборгованість в розмірі 15111 гривень 48 копійок яка складається з наступного: 3485 гривень 89 копійок - заборгованість за кредитом, 11625 гривень 59 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача.

Також суд вважає, що відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 737 гривень 05 копійок (15111,48:32804,06х1600).

Керуючись ст.ст. 141,263,264,265,268 ЦПК України, ст.ст.218,526-530,536,549,610-612,623,625,627,638,651,652,1049, 1050, 1054,1055 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, а саме, за кредитом 3485 гривень 89 копійок, за процентами 11625 гривень 59 копійок, а всього 15111 гривень 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по оплаті судового збору у сумі 737 гривень 05 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02 березня 2018 року.

Суддя (підпис)

З оригіналом вірно

Суддя Петрівського районного суду С.Колесник