Постанова № 72523886, 20.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Справа№ 910/22369/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Кравченко О.К. ( за довіреністю №300-122/02-109 від 03.11.2017)

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Інфлот-Данубіус Ейдженсі"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.12.2017 р.

у справі № 910/22369/17(суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом приватного підприємства "Інфлот-Данубіус Ейдженсі"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним пунктів рішення в частині,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Інфлот-Данубіус Ейдженсі" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання недійсними пунктів 1 та 3 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 02.11.2017 № 613-р у справі № 20-26.13/85-17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в частині, що стосується приватного підприємства "Інфлот Данубіус Ейдженсі".

Під час розгляду справи, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд на час розгляду справи зупинити дію пунктів 1 та 3 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України № 613-р у справі № 20-26.13/85-17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в частині, що стосується приватного підприємства "Інфлот Данубіус Ейдженсі".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2017 року відмовлено у задоволенні заяви приватного підприємства "Інфлот-Данубіус Ейдженсі" про забезпечення позову. Мотивуючи ухвалу суд першої інстанції зазначив, що ПП «Інфлот Данубіус Ейдженсі" не надало переконливих доказів, які б свідчили про існування можливості порушення його права на вільне здійснення господарської діяльності, зокрема право на участь у державних закупівлях.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач - ПП «Інфлот Данубіус Ейдженсі» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 22.12.2017 року скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що рішення Антимонопольного комітету України призведе до фактичної неможливості прийняття ПП «Інфлот Данубіус Ейдженсі» участі у відкритих торгах, та порушує право підприємства на вільне здійснення господарської діяльності, зокрема право на участь у державних закупівлях.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу приватного підприємства "Інфлот-Данубіус Ейдженсі" та призначено справу до розгляду.

05.02.2018 року через відділ документального забезпечення суду від представника ПП "Інфлот-Данубіус Ейдженсі" надійшли пояснення до апеляційної скарги.

Також, 05.02.2018 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить оскаржувану ухвалу залишити без змін.

У судовому засіданні, 20.02.2018 року представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Представник позивача, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин нявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, представником позивача було подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, відповідно до змісту якої позивач просить суд на час розгляду справи зупинити дію пунктів 1 та 3 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України № 613-р у справі № 20-26.13/85-17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу " в частині, що стосується приватного підприємства "Інфлот Данубіус Ейдженсі".

Відмовляючи в задоволенні заяви приватного підприємства "Інфлот-Данубіус Ейдженсі" про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ПП «Інфлот Данубіус Ейдженсі" не наведено жодних достатніх підстав, які б свідчили про те, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Окрім того, ч.4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення Комітету за результатами розгляду справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції зупиняє виконання зазначеного рішення Комітету на час розгляду цієї справи, якщо Комітетом чи господарським судом не визначено інше.

Водночас, згідно з ч.4 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб'єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з, порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним.

Так, рішення органу Антимонопольного комітету України, передбачене вищезазначеною частиною , може бути прийнято за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи органів Антимонопольного комітету України. Таке рішення може прийматись як перед поданням відповідної заяви до господарського суду, так і після подання такої заяви, якщо господарським судом не зупинено дію рішення органу Антимонопольного комітету України, що оскаржується.

Як зазначив представник відповідача, останній не приймав рішення, яким би встановлювався особливий порядок виконання оскарженого рішення 613-р.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання. Крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Разом з тим, частиною 5 вищевказаної статті визначено, що незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.

За позицією апелянта, він має намір брати участь, у відкритих торгах з предметом закупівлі: будівництво об'єктів "Реконструкція підхідного морського каналу порту та операційної акваторії 1-го ковша Сухого лиману Іллічівської філії ДП "АМПУ" (будівельно-монтажні роботи), 2 лоти: (1 лот - Реконструкція підхідного морського каналу порту Іллічівської філії ДП "АМПУ"; 2 лот - Реконструкція операційної акваторії 1-го ковша Сухого лиману Іллічівської філії ДП "АМПУ" із збільшенням глибини до 15 м), ідентифікатор закупівлі UA-2017-11-14-001695-c. Проте, оскаржуване рішення Антимонопольного комітету України, яке на думку позивача є незаконним, призводить до фактичної неможливості прийняття позивачем участі у вищевказаних відкритих торгах, та порушує права позивача на вільне здійснення господарської діяльності, зокрема, право на участь у державних закупівлях.

Таким чином, необхідність забезпечення позову, апелянт обґрунтовує виключно тим, що внаслідок прийняття Антимонопольним комітетом України спірного рішення він позбавлений можливості брати участь у державних закупівлях, що суперечить положенням частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої забезпечення позову допускається якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не було подано належних та допустимих доказів які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, тому судом першої інстанції, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, правомірно та обґрунтовано було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Антимонопольного комітету України, позивач посилався, що наявність зазначеного рішення унеможливить його участь у відкритих торгах по державним закупівлям, проте доказів того, що його було усунуто від участі в державних закупівлях та чи є оспорюване рішення Антимонопольного комітету підставою для цього до суду першої інстанції надано не було.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, ухвала господарського суду міста Києва від 22.12.2017 року у справі № 910/22369/17 є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Інфлот-Данубіус Ейдженсі" на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.12.2017 р. у справі № 910/22369/17 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.12.2017 р. у справі № 910/22369/17 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача (апелянта).

Матеріали справи № 910/22369/17 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 01.03.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко