Постанова № 72523459, 27.02.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року Справа № 924/942/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників сторін:

позивач ФОП Міняйлук С.М. - адвокат Шевчишин М.Є., ордер № 092122 від 13.12.2017р., відповідач ППСВ "Велика родина" - адвокат Музика А.В., ордер № 133296 від 27.02.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (позивача за зустрічним позовом) Приватного підприємства сільськогосподарське виробництво "Велика Родина" на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.12.2017р. (ухвалене о 12:00 год., у м. Хмельницькому, повний текст складено 15.12.2017р.)

у справі №924/942/17 (суддя Гладій Ю.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Міняйлука Сергія Миколайовича

до Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва "Велика Родина"

про стягнення заборгованості у розмірі 334 610,97грн.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва "Велика Родина"

до Фізичної особи-підприємця Міняйлука Сергія Миколайовича

про розірвання договору поставки №123 від 19.05.2016р. та стягнення 295000,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом Фізична особа-підприємець Міняйлук Сергій Миколайович звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва "Велика родина" на користь Фізичної особи - підприємця Міняйлука Сергія Миколайовича заборгованість по договору поставки сільськогосподарської техніки №123 від 19.05.2016р. у сумі 334610,97 грн., з яких 230 000,00 грн. основної заборгованості, 32680,61 грн. інфляційних втрат, 7202,26 грн. 3% річних та 64728,10 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що товар за договором поставки відповідач отримав товар (сівалка зернова механічна СЗМ-4), що підтверджено специфікацією від 19.05.2016р. №1 на суму 425000,00 грн., видатковою накладною №57 від 19.05.2016р., актом приймання-передачі від 19.05.2016р., які підписані представником відповідача без зауважень. Вказує, що відповідач частково розрахувався за товар, сплативши 195000,00 грн. коштів згідно квитанції №34 від 10.08.2016р. до прибуткового касового ордеру. Решта 230 000,00 грн. залишилась непогашеною, що стало підставою для подання позову до суду.

Відповідач за первісним позовом у зустрічному позові просить розірвати договір поставки сільськогосподарської техніки №123 від 19.05.2016р. та стягнути із Фізичної особи - підприємця Міняйлука С.М. грошові кошти у розмірі 295 000,00 грн.

В обґрунтування зустрічного позову зазначає, що фактично на початку 2017р. товар було передано (повернуто) ФОП Міняйлуку С.М. на його ж прохання для проведення техогляду. Вказує, що підприємство "Велика родина" сплатило за сільськогосподарську техніку 295 000,00 грн., що підтверджено двома квитанціями до ПКО №34 від 10.08.2016р. на суму 195 тис. грн. і на суму 100000,00 грн. Відтак вважає, що товар фактично не був переданий покупцю, зобов'язання по договору поставки ФОП Міняйлук С.М. не виконав, що є підставою для розірвання договору та повернення сплачених коштів.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.12.2017р. у справі №924/942/17 позов Фізичної особи-підприємця Міняйлука Сергія Миколайовича до Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва "Велика Родина" про стягнення заборгованості у розмірі 334 610, 97 грн. задоволено частково.

Стягнуто із Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва "Велика Родина" на користь Фізичної особи-підприємця Міняйлука Сергія Миколайовича 230 000,00 грн. основного боргу, 64 674,17 грн. пені, 7202,26 грн. 3% річних, 32 680,61 грн. інфляційних втрат, 5 018,35 грн. витрат по оплаті судового збору.

В решті 53,93 грн. пені відмовлено.

У зустрічному позові Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва "Велика Родина" до Фізичної особи-підприємця Міняйлука Сергія Миколайовича про розірвання договору поставки №123 від 19.05.2016р. та стягнення 295000,00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач (позивач за зустрічним позовом) Приватне підприємство сільськогосподарське виробництво "Велика Родина" подав апеляційну скаргу до суду, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення 334610,97 грн, а зустрічний позов про розірвання договору поставки №123 від 19.05.2016р. та стягнення 295000,00грн. задоволити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано що постанова про закриття кримінального провадження від 30.09.2017р. за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження №12017240010006422 та протокол огляду місця події від 26.09.2016р., підтверджують, що продавець, утримуючи у себе товар, фактично не передав його покупцю. Тобто має місце порушення істотних умов договору поставки сільськогосподарської техніки №123 від 19.05.2016р. Також суд першої інстанції дійшов невірного висновку про недоведеність факту внесення покупцем 100000,00 грн готівки на рахунок позивача за договором поставки, оскільки квитанція до прибуткового касового ордера №34 від 10.08.2016 р. на суму 100000,00 грн. містить всі необхідні реквізити та є належним та допустимим доказом внесення готівки у вказаній сумі за договором поставки №123 від 19.05.2016р. Поза увагою суду першої інстанції залишилося, що на договорі поставки, квитанції до прибуткового касового ордера №34 від 10.08.2016р. тощо, зроблені відтиски різними печатками. Також скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції, що підпис Міняйлука С.М. про отримання коштів вочевидь не збігається із підписами на інших первинних документах,оскільки автентичність підпису повинна бути встановлена спеціальною експертизою. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що договір поставки діє до 31.12.2018р., а з лютого 2017 р. до подання позову ФОП Міняйлуком С.М. жодних претензій до відповідача не було, що свідчить про існування домовленостей між позивачем та відповідачем про відтермінування остаточної оплати за товар. На думку скаржника, оскаржуване рішення є передчасним.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач (відповідач за зустрічним позовом) заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) доводи апеляційної скарги заперечив, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.05.2016р. між Фізичною особою-підприємцем Міняйлуком Сергієм Миколайовичем (постачальник) та Приватним підприємством сільськогосподарського виробництва "Велика родина" (покупець) підписано договір поставки №123 від 19.05.2016р. (далі - договір) /а.с. 11-14/.

Відповідно до п.п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю сільськогосподарську техніку (товар) партіями у кількості, комплектності, асортименті та за ціною, які вказуються в специфікації (додаток №1 до договору), а покупець зобов'язується сплатити за товар грошову суму та прийняти його на умовах договору.

Згідно п.п. 2.2 вказаного договору передбачено, що загальна сума договору складає 425000,00 грн. та розраховується з урахуванням податку на додану вартість. Сукупна вартість товару, вказана в видаткових накладних або актах приймання-передачі, складає суму договору.

Покупець повинен здійснити оплату в розмірі 50% відсотків, що становить 212500,00 грн. вартості товару на умовах відтермінування протягом 74 днів з моменту відвантаження товару постачальником, до 01.08.2016 року. Датою відвантаження товару слід вважати 19.05.2016р. Другу частину коштів 50% відсотків, що становить 212500,00 грн. вартості товару покупець повинен сплатити до 01.10.2016р. (п.п. 2.3, 2.4 договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 договору товар за договором постачається на умовах СРТ, місце поставки - склад постачальника за адресою: м. Хмельницький, вул. Польова, 1/1 у відповідності із Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (редакція 2010 року), з урахуванням особливостей, наведених у договорі. Товар повинен бути наданий постачальником у розпорядження покупця протягом 10-ти робочих днів від дати зарахування на поточний рахунок постачальника грошової суми, вказаної у специфікації та у видатковій накладній. Моментом виконання обов'язку передати товар вважається дата отримання товару покупцем в місці поставки товару, вказаному в п. 3.1 договору, що підтверджується документально шляхом складання накладної або акту приймання-передачі. Видаткова накладна або акт приймання-передачі підписуються повноважними представниками покупця та постачальника.

Вказаним договором сторони передбачили, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі чи псування товару переходить до покупця в момент передачі товару у місці поставки, вказаному у п. 3.1 договору. Приймання товару покупцем по кількості, асортименту, комплектності, якості, тарі та (або) упаковці товару здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством, в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити кількість, асортимент, комплектність, якість, цілісність тари та (або) упаковки, пломб на них (у разі наявності), а також відсутності ознак пошкодження та/або псування товару і у випадку їх виявлення негайно письмово заявити про це постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості, асортименту, комплектності, якості, тарі та (або) упаковці товару. (п.п. 3.5, 3.6 договору).

Згідно п.п. 5.2, 5.4, 5.5 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. За несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки. При стягненні пені застосовується строк позовної давності у три роки, при цьому нарахування пені здійснюється до моменту погашення заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до п.п. 11.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до "31" грудня 2018р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Договір підписано представниками сторін, скріплено печатками.

Згідно специфікації №1 від 19.05.2016р. (додаток №1 до договору) сторони дійшли згоди щодо передачі товару - сівалки зернової механічної СЗМ-4 вартістю 425000,00 грн., про що сторони засвідчили своїми підписами та печатками /ас. 15/.

Згідно видаткової накладної №57 від 19.05.2016р. та акта приймання-передачі від 19.05.2016р. (додаток №2 до договору) товар - (сівалка зернова механічна СЗМ-4) отримано покупцем (ППСВ "Велика родина") у повному обсязі, претензій у покупця немає, про що представники сторін поставили свої підписи які засвідчили печатками /а.с 16/.

10.08.2016р. ППСП "Велика родина" частково сплатив 195000,00 грн. коштів за сівалку зернову механічну СЗМ-4, що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера №34 від 10.08.2016р. /а.с. 41/.

Оскільки решта заборгованості за товар в сумі 230000,00 грн. залишилась непогашеною, ФОП Міняйлук С.М. звернувся із позовом про стягання із відповідача заборгованості по договору поставки сільськогосподарської техніки №123 від 19.05.2016р. у сумі 334610,97 грн., з яких 230000,00 грн. основного боргу, 32680,61 грн. інфляційних втрат, 7202,26 грн. 3% річних та 64728,10 грн. пені /ас. 2-4/.

Натомість ППСВ "Велика родина" звернувся до суду із зустрічним позовом про розірвання договору поставки №123 від 19.05.2016р. та стягнення із ФОП Міняйлука С.М. грошових коштів у розмірі 295 000,00 грн., посилаючись на невиконання останнім зобов'язань по передачі товару покупцю /а.с. 26-29/.

В матеріали справи подано копію квитанції до прибуткового касового ордера №34 від 10.08.2016р. про прийняття від ППСВ "Велика родина" 100000,00 гривень по договору поставки №57 від 19.05.2016р., а також протокол огляду місця події від 26.09.2016р., постанову про закриття кримінального провадження від 30.09.2016р. /а.с. 41, 73-74, 42-43/.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.ч. 1, 2, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

На підставі договору №123 від 19.05.2016р. між Фізичною особою-підприємцем Міняйлуком Сергієм Миколайовичем та Приватним підприємством сільськогосподарського виробництва "Велика Родина" виникли правовідносини з поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 662 ЦК України покладає на продавця обов'язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Відповідно до вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, умовами договору поставки №123 від 19.05.2016р., передбачено, що покупець (ППСВ "Велика родина") приймає від продавця (ФОП Міняйлук В.С.) товар - сівалку зернову механічну СЗМ-4 на загальну суму 425000,00 грн. та в обумовлені договором строки зобов'язаний провести оплату /ас. 11-14/.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що відповідач за первісним позовом 19.05.2016р. отримав відповідний товар належної якості за відсутності будь-яких претензій, що підтверджується належним чином оформленими та підписаними: специфікацією №1 від 19.05.2016р. на суму 425000,00 грн., видатковою накладною №57 від 19.05.2016р., актом приймання-передачі від 19.05.2016р. /а.с. 15, 16, 17/. Докази про отримання некомплектного товару або товару неналежної якості матеріалами справи не підтверджено.

Доводи відповідача стосовно того, що товар (сівалку зернову механічну СЗМ-4) було повернуто ФОП Міняйлуку С.М. для технічного обслуговування, яка на даний час знаходиться у нього на зберіганні та покупцю не поверталась, належними та допустимими доказами не підтверджено.

Відповідач - ППСВ "Велика родина" частково оплатив товар шляхом передачі ФОП Міняйлук В.С. готівкових коштів на суму 195 000,00 грн., що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера №34 від 10.08.2016р. на суму 195 000,00 грн. із підписом та відтиском печатки ФОП Міняйлук В.С., підстава - часткова оплата за сівалку /а.с. 41/. Докази про оплату решти боргу в сумі 230 000,00 грн. у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, правомірною та обґрунтованою є заборгованість в сумі 230 000,00 грн., яка підтверджена наявними в матеріалах справи доказами та не спростована відповідачем.

Щодо правомірності нарахування позивачем пені в сумі 64 728,10 грн. та підстав для стягнення останньої із відповідача, судом до уваги приймається таке.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Аналогічна норма міститься у ч.4 ст.231 ГК України, згідно якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Враховуючи, що пеня як різновид неустойки є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України, правочин щодо неустойки повинен був бути вчинений у письмовій формі.

У відповідності зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.п. 2.3, 2.4 договору поставки від 19.05.2016р. №123 сторони погодили оплату в розмірі 50% в розмірі 212 500,00 грн. вартості товару на умовах відтермінування протягом 74 днів з моменту відвантаження товару і до 01.08.2016 року. Другу частину коштів 50% відсотків, що становить 212500,00 грн. вартості товару покупець повинен сплатити до 01.10.2016р.

Згідно п.п. 5.2, 5.4, 5.5 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. За несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки. При стягненні пені застосовується строк позовної давності у три роки, при цьому нарахування пені здійснюється до моменту погашення заборгованості в повному обсязі.

У зв'язку із частковою оплатою відповідачем 10.08.2016р. коштів в сумі 195000,00 грн. згідно квитанції до ПКО №34 від 10.08.2016р. /а.с. 41/, періодом прострочення оплати є: з 02.08.2016р. по 09.08.2016р. (10.08.2016р. день оплати) за 8 днів прострочення із суми боргу 212 500,00 грн. становить 1 439,89 грн. пені; з 11.08.2016р. по 06.10.2017р. за 422 дні прострочення і з суми боргу 17 500,00 грн. становить 5 515,91 грн. пені; з 02.10.2016р. по 06.10.2017р. за 370 днів прострочення із суми боргу 212 500,00 грн. становить 57 718,37 грн. пені. Відтак, правомірною є пеня в сумі 64 674,17 грн. В решті стягненні пені в сумі 53,93 грн. слід відмовити.

Крім того, позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) нараховано 3% річних та інфляційних витрат в сумі 7202,26 грн. та 32680,61 грн. відповідно.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14).

Колегія суддів здійснила перерахунок 3% річних та встановила, що за період з 02.08.2016р. по 06.10.2017р. підлягають стягненню 3% річних в сумі 7202,26 грн.

Колегія суддів здійснила перерахунок інфляційних втрат та встановила, що за період з 02.08.2016р. по 06.10.2017р. підлягають підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 32680,61 грн.

Щодо поданого ППСВ "Велика родина" зустрічного позову про розірвання договору поставки сільськогосподарської техніки №123 від 19.05.2016р. та стягнення із ФОП Міняйлука С.М. грошових коштів у розмірі 295 000,00 грн., судом до уваги приймається таке.

Відповідно до ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частинами 3, 4 вказаної статті передбачено, що в разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Як підставу для розірвання договору поставки №123 від 19.05.2016р., позивач за зустрічним позовом посилається на те, що товар (сіялка зернова механічна СЗМ-4) фактично не передано покупцю, оскільки останній було повернуто ФОП Міняйлуку С.М. на його ж прохання для проведення техогляду.

Як зазначалося вище, вказаний товар 19.05.2016р. було отримано покупцем, що підтверджено належним чином оформленими та підписаними: специфікацією №1 від 19.05.2016р. на суму 425000,00 грн., видатковою накладною №57 від 19.05.2016р., актом приймання-передачі від 19.05.2016р. /а.с. 15, 16, 17/. Докази про отримання некомплектного товару або товару неналежної якості матеріалами справи не підтверджено.

Таким чином, підстави розірвання спірного договору із підстав невиконання ФОП Міняйлуком С.М. зобов'язань по передачі товару, матеріалами справи не підтвердженні.

Колегія суддів не приймає до уваги поданий суду протокол огляду місця події від 26.09.2016р. та постанову про закриття кримінального провадження від 30.09.2016р., оскільки вказані документи не підтверджуються факт невиконання ФОП Міняйлуком С.М. зобов'язань по передачі товару,

Щодо поданої в матеріали справи квитанції до прибуткового касового ордера №34 від 10.08.2016р. на суму 100000,00 грн. як доказ оплати позивачем за зустрічним позовом 295000,00 грн. коштів, а не 195 000,00 грн. як встановлено судом враховується таке.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 11-13 п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 передбачено, що касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Відповідно до пп. 3.1, 3.3 п. 3 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

У квитанції до прибуткового касового ордера зазначаються: назва підприємства; номер документа; від кого прийнято готівку; підстава; сума; дата складання; підписи головного бухгалтера та касира, печатку (штамп) касира або відмітка касового апарату.

Підпунктом 3.11 п. 3 Положення № 637 передбачено, що прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями.

Згідно з пп. 3.12 п. 3 Положення №637 зазначено, що під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків. У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення. Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).

Із поданої до справи квитанції до прибуткового касового ордера №34 від 10.08.2016р. на суму 100000,00 грн. вбачається, що остання не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №637, зокрема у квитанції відсутні обов'язкові реквізити: підстава отримання готівкових коштів, відсутній відбиток печатки підприємства, яке отримало готівку.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність факту внесення покупцем 100 000,00 грн. готівки в касу продавця за договором поставки від 19.05.2016р. №123. Аналогічної правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.04.22017р. у справі №921/474/16-г/18.

Тобто, позовні вимоги за зустрічним позовом про розірвання договору та про стягнення із ФОП Міняйлук С.М. 295 000,00 грн. коштів матеріалами справи не підтверджені.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача (позивача за зустрічним позовом) Приватного підприємства сільськогосподарське виробництво "Велика Родина", що на договорі поставки, квитанції до прибуткового касового ордера №34 від 10.08.2016р. тощо, зроблені відтиски різними печатками, оскільки до суду першої інстанції та при поданні апеляційної інстанції відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не заявлено клопотання про проведення судової експертизи.

Таким чином, позовні вимоги ФОП Міняйлука С.М. за первісним позовом підлягають частковому задоволенню в сумі 230 000,00 грн. основного боргу, 64 674,17 грн. пені, 7 202,26 грн. 3% річних та 32 680,61 грн. інфляційних втрат. В решті 53,93 грн. пені слід відмовити. У зустрічному позові про розірвання договору поставки №123 від 19.05.2016р. та стягнення 295 000, 00 грн. також слід відмовити.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269-270, 273, 275-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача (позивача за зустрічним позовом) Приватного підприємства сільськогосподарське виробництво "Велика Родина" на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.12.2017р. у справі №924/942/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 14.12.2017р. у справі №924/942/17 залишити без змін.

3. Справу №924/942/17 повернути до господарського суду Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "02" березня 2018 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Миханюк М.В.