Постанова № 72523446, 27.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2018 р. Справа№ 910/21084/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Чернюк О.П. довіреність № 13-11-958 від 06.02.18

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року (повний текст складено 22.12.2017 р.)

у справі № 910/21084/17 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про зобов'язання ПАТ "КБ "Надра" зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 5-9).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за наслідками укладання сторонами договору купівлі-продажу майна не виконано вимог податкового законодавства в щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі № 910/21084/17 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 68-73).

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ "Колос" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі №910/21084/17, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та невірно застосовано норми матеріального права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2018 року, апеляційна скарга ТОВ "Колос" у справі № 910/21084/17 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.

05 лютого 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Колос" на рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі № 910/21084/17, зупинено дію оскаржуваного рішення, розгляд апеляційної скарги призначено на 27 лютого 2018 року.

12 лютого 2018 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання 27 лютого 2018 року представник ТОВ "Колос" не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за ідентифікаторами 0411620091774.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (ч. 11 ст. 270 ГПК України).

Клопотань щодо необхідності відкладення розгляду справи - не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи викладене та те, що ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представника позивача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника позивача.

Представник ПАТ "КБ "Надра" у судовому засіданні 27 лютого 2018 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

04 червня 2015 року правлінням НБУ винесено постанову № 356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" (а.с. 43), строк якої в установленому законодавством порядку продовжено до 04.06.2018 р. (а.с. 44-46).

12 липня 2016 року ТОВ "Колос" сплачено на користь Товарної біржі "Перспектива-Коммодіті" гарантійний внесок по лоту №5329 у розмірі 317376,00 грн. без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №1863 (а.с. 14).

19 липня 2016 року за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) в електронному вигляді, ТОВ "Колос" визнано переможцем торгів з реалізації нежитлового приміщення загальною площею 1243,8 кв. м., що розташоване за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, пр. Соборний, 66, за ціною 4094150,40 грн., що підтверджується протоколом № 5329 від 19.07.2016р., складеним організатором торгів (аукціону) Товарною біржою "Перспектива-Коммодіті" (а.с. 12-13).

25 липня 2016 року ТОВ "Колос" сплачено на користь ПАТ "КБ "Надра" оплату по лоту №5329 у розмірі 3851774,40 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 641962,40, що підтверджується платіжним дорученням №12029 (а.с. 15).

02 серпня 2016 року між ТОВ "Колос" та ПАТ "КБ "Надра" укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні, за умовами якого відповідач, як продавець продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв у власність) 9/10 часток будівлі універмагу (банку) та гаражу, загальною площею 1243,8 кв. м. (а.с. 16-17/зворот).

У розділі 3 вказаного договору сторони погодили ціну продажу та порядок розрахунків, а саме:

- згідно з протоколом № 5329 проведення аукціону з продажу майна ПАТ "КБ "Надра" на товарній біржі "Перспектива-Коммодіті" від 19 липня 2016 року, майно відчужується за ціною 40941503,40 грн., в т.ч. ПДВ - 682358,40 грн.;

- до підписання договору покупець перерахував на рахунок продавця № 32079102601026 в Національному банку України (код 300001) грошові кошти в повному обсязі в сумі 3851774,40 грн., в т.ч. ПДВ - 641962,40 грн.;

- грошові кошти в сумі 242376 грн., в т.ч. ПДВ - 40396,00 грн., що були сплачені покупцем на рахунок організатора аукціону (товарної біржі), як частина гарантійного внеску для участі в аукціоні відповідно до встановлених організатором аукціону умов, були перераховані товарною біржею на рахунок продавця у строк, визначений протоколом;

- підписанням цього договору сторони засвідчують, що розрахунок за ним здійснений виключно грошовими коштами і кошти отримані продавцем у повному обсязі до підписання договору.

Листом від 11.08.2016 р. вих. № 50 позивач просив відповідача невідкладно провести реєстрацію податкової накладної на здійснення операції за договором купівлі-продажу нерухомого майна №НВТ288964 від 02.08.2016 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 30).

У відповідь на вказаний лист, відповідач листом вих. № 1-5-8767 від 18.08.2016р. повідомив позивача про відсутність можливості надати ТОВ "Колос" належним чином оформлені і зареєстровані податкові накладні, відповідно до ст. 201 ПК України, через недостатність коштів на спеціальному рахунку, відкритому в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (а.с. 31).

У матеріалах справи наявна подана 17.08.2016 р. ТОВ "Колос" Заява про допущення продавцем товарі/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8), - додаток 8 до податкової декларації з ПДВ ТОВ "Колос" у якій зазначено про порушення ПАТ "КБ "Надра" граничних термінів реєстрації податкових накладних (а.с. 25).

Відповідно до Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ ПАТ "КБ "Надра" "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5)" за 07 місяців 2016 року, зазначеним платником відображено у розділі "податкові зобов'язання" за індивідуальним податковим номером позивача (платника податку-покупця) розмір обсягу постачання (без ПДВ) 3541963,00 грн. та основну ставку ПДВ 708392,60 грн. (а.с. 50).

У витязі щодо суми податку, на яку платник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на запит від 06.12.2017 - така сума податку складає "-68590357,62" (а.с. 56).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись з позовом позивач зазначає, що у відповідача, як продавця товару, виник обов'язок по включенню суми ПДВ до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період та реєстрації податкової накладеної в Єдиному реєстрі податкових накладних проте відповідач не зареєстрував податкові накладні в указаному реєстрі за недостатністю коштів на спеціальному рахунку, відкритому в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості на включення суми ПДВ до податкового кредиту. Тому, позивач, посилаючись на п. 36.1 ст. 36, п. 198 ст. 198, п. 201 ст. 201 ПК України, вважає, що відмова відповідача у видачі податкової накладної, складеної в електронній формі та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправною та такою, що порушує права ТОВ "Колос".

Не погоджуючись зі вказаним рішенням у апеляційній скарзі позивач зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що задоволення позовних вимог у даній справі буде втручанням у господарську діяльність відповідача та про те, що під час ліквідації банку не виникають нові зобов'язання в т.ч. щодо сплати податків і зборів. Свої доводи позивач обґрунтовує тим, що питання нарахування податків і зборів визначаються виключно податковим законодавством (п.7.3 ст. 7 ПК України).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що банк з дотриманням вимог податкового законодавства та Порядку на дату виникнення податкових зобов'язань склав податкові накладні в електронній формі з дотриманням умов щодо їх реєстрації та відправив їх на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, однак у реєстрації було відмовлено через те, що сума податку на додану вартість в податковій накладній перевищує суму ліміту на рахунках продавця.

З'ясувавши обставини справи та перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України (у редакції чинній станом на момент звернення з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України та 20 ГК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що умови договору купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні від 02.08.2016р., не містять в собі умов щодо порядку і строків сплати ПДВ, а також відповідальності за порушення обов'язку щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тощо.

У своїй позовній заяві позивач просить суд здійснити захист свого порушеного права на віднесення сплачених сум до податкового кредиту шляхом зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних - податкову накладну № 103 від 25.07.2016р. на суму 3851774,40 грн., у тому числі ПДВ - 641962,40 грн., та податкову накладну № 114 від 26.07.2017р. на суму 242376 грн., у тому числі ПДВ - 40396 грн.

Тобто, позовні вимоги обґрунтовані позивачем не порушенням відповідачем договірних (господарських) зобов'язань (тобто не стосуються права цивільного), а обґрунтовані порушенням відповідачем вимог Податкового кодексу України та Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість від 16.10.2014р. №569, який є підзаконним актом в галузі податкового законодавства.

Позивач з посиланням на п. 36.1 ст. 36, п. 198 ст. 198, п. 201 ст. 201 ПК України, вважає, що відмова відповідача у видачі податкової накладної, складеної в електронній формі та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправною.

Отже, звертаючи до суду з даним позовом, позивач фактично просить господарський суд зобов'язати дотриматись відповідача податкової дисципліни, проте господарський суд не є суб'єктом чи органом такого контролю.

Водночас, суд не може підміняти державний орган і встановлювати факти, які віднесені до компетенції відповідних контролюючих органів (Державної фіскальної служби України, податкових інспекцій), зокрема фактів порушення товариством вимог податкового законодавства. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15, від 15.04.2014 у справі №21-29а14.

При цьому питання встановлення обставин дотримання або недотримання податкового законодавства не входить до компетенції господарського суду.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Колегія суддів зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивачем невірно, з порушенням вимог ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, обрано спосіб захисту порушених прав і вказані права не стосуються права цивільного, такий спосіб захисту не забезпечує їх реального захисту, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги у даній справі не можуть бути задоволені господарським судом з тих підстав, за яких їх було заявлено, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі №910/21084/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі №910/21084/17 задоволенню не підлягає.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі №910/21084/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі №910/21084/17 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі №910/21084/17.

4. Справу №910/21084/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова

Дата складення повного тексту - 02.03.2018 р.