Постанова № 72523408, 27.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/629/18 Головуючий у І інстанції Вознюк С. М.Провадження № 33/780/241/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 429 27.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Гайдай Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС за довіреністю на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2018 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 А, кв. 43, працюючого в Єгипті,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп.

Постановлено вилучену згідно протоколу про порушення митних правил № 0655/12500/17 від 20 грудня 2017 року валюту в розмірі 4000 (чотири тисячі) євро – повернути ОСОБА_2

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп. та на користь Київської митниці ДФС понесені витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення в розмірі 35 грн. 03 коп.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 20 грудня 2017 року о 20 годині 15 хвилин під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДПМА «Бориспіль» громадянин ОСОБА_2, котрий прилетів до України з Туреччини, м. Стамбул, рейсом № ТК0457, літаком а/к "Турецькі Авіалінії", своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення.

Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає початок зони спрощеного митного контролю «зелений коридор» митниці, на підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 Митного Кодексу України пасажиру було задано питання щодо наявності в нього готівкових коштів, на що він відповів, що має при собі приблизно 14000 євро.

Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», де ним була видана готівка в розмірі 14000 євро, які знаходились у рюкзаку пасажира (ручна поклажа). Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянина готівка належить йому особисто.

Пасажир обрав проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадянина готівки у сумі, що не перевищує 10000 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті).

З виявленої суми ОСОБА_2 було пропущено 10000 євро. За протоколом про порушення митних правил вилучено 4000 євро.

На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспекторів митниці не звертався.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_2, під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України ОСОБА_2, котрий формою проходження митного контролю обрав проходження через «зелений коридор», готівкових коштів в обсязі, що підлягає обов’язковому письмовому декларуванню у повному обсязі, передбаченому відповідно до Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженою Постановою Правління НБУ № 148 від 27.05.2008 р. зі змінами внесеними Постановою Правління НБУ № 312 від 25.07.2012 р., мають ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України.

В апеляційній скарзі представник Київської митниці ДФС за довіреністю просить постанову Бориспільського міськрайоннного суду Київської області від 26 січня 2018 року скасувати в повному обсязі та постановити нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні порушення митних правил за ст. 471 МК України, застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень та конфіскації затриманої по справі валюти у сумі 4000 євро.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення врахував той факт, що грошові кошти, які перевозив ОСОБА_2 через митний кордон України, належать йому особисто, він їх заробив, працюючи в Єгипті. Також вказав, що в матеріалах справи відсутні дані про незаконне походження грошових коштів, які мав при собі ОСОБА_2 при перетині державного кордону України та послався на п. 10 ч. 2 Конвенції про захист заробітної плати № 95. Проте, апелянт звертає увагу, що для застосування норм вказаної Конвенції необхідне документальне підтвердження того факту, що тимчасово вилучені кошти є заробітною платою. В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували законне походження вилученої по протоколу про порушення митних правил валюти.

Апелянт зазначає, що конфіскація товарів, обмежених до переміщення через митний кордон України, за вчинення порушення митних правил передбачена як вид стягнення санкцією ст. 471 МК України, тобто встановлено законом, а отже її застосування не буде свавільним посяганням на мирне володіння майном.

Крім того, апелянт вказав, що в оскаржуваній постанові суд також зазначив, що шкода, яку ОСОБА_2 потенційно міг завдати державі, була незначною. Із такою позицію суду погодитись неможливо, так як обов’язок кожного громадянина дотримуватись національного законодавства України, встановленого нормами Конституції. Національне законодавство не скасовується (змінюється) в залежності від можливості спричинення громадянином майнової шкоди державі або без неї та не залежить від вартісного показника порушення (в даному випадку – розміру/суми предмета правопорушення). Шкода від вчиненого ОСОБА_2 порушення полягає саме в неповазі до встановленого українською державою порядку переміщення відповідного товару (валюти) через митний кордон, в нехтуванні та приниженні значення норм національного права в житті українського суспільства та у ігноруванні громадянського обов’язку правосвідомості. При винесенні постанови судом зазначене не враховано.

Заслухавши представника митниці ОСОБА_3, котрий підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, представника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_4, котрий апеляційну скаргу не підтримав, вважає постанову районного суду законною, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами та не оскаржується в апеляційній скарзі.

При розгляді справи, суд першої інстанції врахував характер вчиненого, особу правопорушника та призначив стягнення, яке на думку апеляційного суду, відповідає меті виховання правопорушника та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до п. 10 ч. 2 Конвенції про захист заробітної плати № 95: «Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї».

Як вбачається з постанови, суд першої інстанції звільняючи ОСОБА_2 від стягнення у виді конфіскації вилученої у нього готівки правомірно врахував той факт, що вилучена у ОСОБА_2 валюта є його заробітною платою, яку він офіційно отримував працюючи за кордоном і що підтверджено копією договору Підряду. Вилучені грошові кошти у сумі 4 000 євро є для ОСОБА_2 значною сумою і їх конфіскація поставить його у скрутне матеріальне становище.

Відомості, що грошові кошти, які мав при собі ОСОБА_2 мають незаконне походження, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, судом першої інстанції враховано те, що шкода, яку ОСОБА_2 потенційно міг завдати державі, була незначною: він не ухилявся від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби він ввіз гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території держави. Таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків, внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації. Крім того, застосування конфіскації в даному випадку є не компенсаційною, а стримуючою та карною мірою.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що стягнення у виді конфіскації вилученої у ОСОБА_2 валюти в розмірі 4000 євро, покладає на правопорушника «індивідуальний надмірний тягар» та не може бути застосований у даному випадку.

Таким чином, постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2018 року є законною та обґрунтованою та підстав для її скасування, зміни або винесення нової постанови, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись, ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС за довіреністю – залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2018 року, стосовно ОСОБА_2 – без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області ОСОБА_1