Постанова № 72523363, 01.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2291/17 Головуючий у І інстанції Болобан В. Г.Провадження № 22-ц/780/612/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 01.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії судів судової палати у цивільних справах: судді - доповідача Верланова С.М., суддів Голуб С.А., Савченка С.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 листопада 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 04 жовтня 2010 року ОСОБА_2 дала згоду на те, що підписана нею анкета - заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають між нею і банком договір. Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Позивач зазначає, що на виконання умов договору ОСОБА_2 видано кредитну картку «Універсальна», а 27 березня 2014 року їй переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку «Універсальна Gold», відповідно до тарифів якої відповідачка отримала кредит у розмірі 4 400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У порушення умов договору ОСОБА_2 свої зобов’язання за договором не виконала, внаслідок чого станом на 30 червня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 49 798 грн. 56 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 5 295 грн. 26 коп., заборгованості за процентами у розмірі 38 444 грн. 77 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3 210 грн. 98 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 2 347 грн. 55 коп. З наведених підстав позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором у вказаному вище розмірі.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 листопада 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 04 жовтня 2010 року у розмірі 49 798 грн. 56 коп., з яких: заборгованість за кредитом розмірі 5 295 грн. 26 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 38 444 грн. 77 коп., пеня у розмірі 3 210 грн. 98 коп., штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штраф (процентна складова) у розмірі 2 347 55 коп., а також судовий збір у розмірі 1 600 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаргу мотивує тим, що наданий позивачем витяг з Умов і правил надання банківських послуг нею не підписаний, анкета – заява позичальника не містить положень, які можна визначити як домовленість сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а тому вважає, що між сторонами не було укладено кредитний договір. Зазначає, що суд не звернув уваги на те, що позивач не надав доказів на підтвердження боргу, а наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором, є необґрунтованим, оскільки складений самим позивачем без участі відповідачки та не свідчить про невиконання нею умов договору і про наявність боргу. Також вказує, що позивачем не надано доказів отримання відповідачкою кредитних коштів.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, однак відповідачка у порушення умов договору свої зобов’язання щодо погашення суми кредиту належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з неї на користь банку.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно анкети - заяви від 04 жовтня 2010 року ОСОБА_2 виявила бажання оформити на своє ім`я кредитний ліміт по платіжній картці «Універсальна» та погодила, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомлена і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Вона зобов’язалася виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайтіПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.6).

Обґрунтовуючи вимоги позовуПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що 04 жовтня 2010 року ОСОБА_2 отримала кредитну картку «Універсальна», яка в подальшому 27 березня 2014 року була переоформлено їй на престижну кредитну картку «Універсальна Gold», відповідно до тарифів якої відповідачка отримала кредит у розмірі 4 400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду власний розрахунок заборгованості (а.с.4-5), анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (а.с.6), витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.7), витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.8-31), який не містить підпису ОСОБА_2, ксерокопію паспорта на ім`я ОСОБА_2 (а.с.32).

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України (в редакції статті, яка діяла на час ухвалення судом рішення) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, в анкеті-заяві від 04 жовтня 2010 року містяться лише персональні дані відповідачки, дата та її підпис. При цьому, у вказаній анкеті-заяві від 04 жовтня 2010 року відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредитного ліміту, процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов’язковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено укладення з відповідачкою 04 жовтня 2010 року договору про надання банківських послуг, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Тому відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення.

Колегія суддів вважає, що в анкеті-заяві від 04 жовтня 2010 року відповідачка лише виявила бажання оформити на своє ім’я кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна» та погодила, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Вона зобов'язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк».

Натомість зазначені Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідачки. При цьому позивачем на надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідачка, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брала вона на себе зобов’язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов’язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462цс16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем доведено виникнення у відповідачки зобов’язань за кредитним договором на умовах, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Разом з тим, колегія суддів звертає на ту обставину, що ОСОБА_2 періодично частково погашала заборгованість за кредитним договором, що свідчить про визнання нею факту отримання кредитних коштів, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, який містить інформацію щодо здійснення відповідачкою проплат за договором та скріплений печаткою банку. Відповідачкою не спростовано вказаний розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами.

Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що вона не отримувала кредитних коштів, є безпідставними.

Так, із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором видно, що розмір заборгованості відповідачки по тілу кредиту становить 5 295 грн. 26 коп. (а.с.4-5), яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки ОСОБА_2 у період з 27 березня 2014 року по 30 червня 2017 року фактично користувалася наданими ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитними коштами у розмірі 5 295 грн. 26 коп., а умовами договору не встановлено розмір відсотків за користування ними, то їх розмір підлягає визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до положень ст.1048 ЦК України.

Розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за відсотками на рівні облікової ставки Національного банку України за користування кредитними коштами у період з 27 березня 2014 року по 30 червня 2017 року здійснюється за формулою:

[ Сума боргу] х [ Ставка (%)] /100% / 365 днів х[ Кількість днів ] =[ Сума]

[ 5 295,26 ] х [ 6,5 ] /100% / 365 днів х[ 19 (з 27.03.2014 по 14.04.2014)] =[17,92]

[5 295,26] х [ 9,5] /100% / 365 днів х[ 93 (з 15.04.2014 по 16.07.2014)] =[128,17]

[5 295,26] х [ 12,5] /100% / 365 днів х [119 (з 17.07.2014 по 12.11.2014)] =[215,79]

[5 295,26 ] х [ 14] /100% / 365 днів х[ 85( з 13.11.2014 по 05.02.2014)] =[172,63]

[5 295,26 ] х [ 19,5] /100% / 365 днів х[ 26 (з 06.02.2015 по 03.03.2015)] =[73,55]

[5 295,26] х [30] /100% / 365 днів х[ 177 (з 04.03.2015 по 27.08.2015)] =[770,31]

[5 295,26 ] х [27] /100% / 365 днів х[ 28 (з 28.08.2015 по 24.09.2015)] =[109,67]

[5 295,26] х [22] /100% / 365 днів х[ 210 (з 25.09.2015 по 21.04.2016)] =[668,39]

[5 295,26] х [19] /100% / 365 днів х[ 35 (з 22.04.2016 по 26.05.2016)] =[96,21]

[5 295,26] х [18] /100% / 365 днів х[ 28 (з 27.05.2016 по 23.06.2016)] =[72,91]

[5 295,26] х [16,5] /100% / 365 днів х[ 35 (з 24.06.2016 по 28.07.2016)] =[83,55]

[5 295,26] х [15,5] /100% / 365 днів х[ 49 (з 29.07.2016 по 15.09.2016)] =[109,88]

[5 295,26] х [15] /100% / 365 днів х[ 42 (з 16.09.2016 по 27.10.2016)] =[91,14]

[5 295,26] х [14] /100% / 365 днів х[ 168 (з 28.10.2016 по 13.04.2017)] =[341,20]

[5 295,26] х [13] /100% / 365 днів х[42 (з 14.04.2017 по 25.05.2017)] =[79,21]

[5 295,26] х [12,5] /100% / 365 днів х[ 36 (з 26.05.2017 по 30.06.2017)] =[65,28]

Таким чином, розмір заборгованості ОСОБА_2 за відсотками за користування кредитними коштами становить 3 095 грн. 81 коп.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 04 жовтня 2010 року у розмірі 8 391 грн. 07 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 5 295 грн. та заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 3 095 грн. 81 коп.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню за їх безпідставністю.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.263,264 ЦПК України на наведене вище уваги не звернув, не застосував норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, оскільки при його ухваленні судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» з наведених вище підстав.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

ПАТ КБ «ПриватБанк» при подачі позову сплатило судовий збір у розмірі 1 600 грн. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позов ПАТ КБ «ПриватБанк», то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 269 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 04 жовтня 2010 року у розмірі 8 391 грн. 07 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 5 295 грн. 26 коп. та заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 3 095 грн. 81 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 269 грн. 60 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді