Постанова № 72522988, 27.02.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2018 справа № 908/1227/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя судді ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар судового засідання: ОСОБА_4 за участю представників: від позивача від відповідача від органу ВДВС ОСОБА_5, наказ; не з’явився; не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Сумина ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.12.2017 (повний текст складено 26.12.2017) за скаргоюПриватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми на діїЗаступника начальника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_6 у справі № 908/1227/15-г (суддя Зінченко Н.Г.) за позовом Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми до відповідачаДержавного підприємства “Торецьквугілля”, м. Торецьк Донецької областіпро стягнення 119996,08 грн. основного боргу за договором підряду № 110/2014 від 16.07.2014орган ВДВСТорецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми звернулось до господарського суду Запорізької області зі скаргою №04/09-016379 від 05.10.2017 на дії державного виконавця, якою просило: визнати протиправними дії заступника начальника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_6, що полягають в поверненні виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”; скасувати постанову Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.08.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену у межах виконавчого провадження №47469730.

В обґрунтування скарги заявник, ПрАТ “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, наполягав на незаконності прийнятої 23.08.2017р. постанови про повернення стягувачу виконавчого документу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.11.2017 у справі №908/1227/15-г відповідачем у справі ухвалено вважати ДП “Торецьквугілля” замість ДП “Дзержинськвугілля”.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.12.2017 року у справі №908/1227/15г у зв'язку із зміною найменування, позивачем у справі ухвалено вважати Приватне акціонерне товариство “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”.

Поновлено ПАТ “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” строк на подання скарги на протиправні дії заступника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_6, що полягають в поверненні виконавчого документа стягувачу.

Доводи скарги на дії заступника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_6, що полягають в поверненні виконавчого документа стягувачу визнано неправомірними, скаргу відхилено.

Судом зазначено, що відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” від 13.04.2017 № 2021-VIII підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств; Законом України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 29.11.2001 № 2864-ІП встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна (забороняється вжиття заходів примусового виконання).

Враховуючи, що спеціальний Закон України “Про виконавче провадження”, а саме ст. 34, не передбачає підстав для зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, однак пунктом 9 ст. 37 “Про виконавче провадження” передбачено повернення виконавчого документу стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, виконавчий документ повертається стягувачу на підставі пунктів 2, 9 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

У зв’язку з тим, що державним виконавцем було проведено можливі виконавчі дії та не виявлено заходів, що можливо було б вчинити з примусового виконання наказу, суд дійшов висновку, що постанова ВП №47469730 від 23.08.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу винесена державним виконавцем обґрунтовано.

Судом також зазначено, що дія Закону “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” не поширюється на вказані спірні правовідносини, оскільки в порядку ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” підлягають поверненню лише частина виконавчих проваджень, які віднесено до 5-ї черги задоволення вимог стягувачів відповідно до ст. 46 ЗУ “Про виконавче провадження”, 1-4 черги продовжують виконуватися в порядку визначеному ЗУ “Про виконавче провадження”, і не підлягають завершенню в порядку п.2, 9 ст. 37 ЗУ “Про виконавче провадження”.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Приватне акціонерне товариство “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просило поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду; скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.12.2017 по справі №908/1227/15-г; постановити нове рішення, яким задовольнити скаргу в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначав, що судом першої інстанції не досліджено, а відділом державної виконавчої служби не надано доказів вжиття заходів виконання рішення суду, здійснення заходів виконання рішення суду за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою.

Судом не досліджувались вжиті державним виконавцем заходи і виконавчі дії, відділом ДВС не надані до справи письмові докази стосовно проведених виконавчих дій за два роки з моменту відкриття виконавчого провадження, не надано до суду відділом ДВС і доказів направлення матеріалів до Державної казначейської служби України про стягнення грошових коштів за рахунок бюджетної програми.

Апелянт вважає, що державним виконавцем передчасно винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, за відсутності доказів про проведені виконавчі дії, вжиті заходи по розшуку майна чи грошових коштів та подання до органів Державної казначейської служби України документів про стягнення грошових коштів за рахунок бюджетної програми.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2018 поновлено Приватному акціонерному товариству “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Запорізької області від 20.12.2017 у справі №908/1227/15-г; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.12.2017 року у справі №908/1227/15-г; встановлено строк до 12.02.2018 для подання іншими учасниками судового процесу відзиву на апеляційну скаргу; зупинено дію ухвали господарського суду Запорізької області від 20.12.2017 у справі №908/1227/15-г.

Від учасників судового процесу відзивів на апеляційну скаргу по справі до суду апеляційної інстанції не надходило.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2018 у справі №908/1227/15-г призначено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.12.2017 у справі №908/1227/15-г на 27.02.2018.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Інші учасники судового процесу не скористалися правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з приписами п. п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.13 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 у справі №908/1227/15-г позов Публічного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми до Державного підприємства “Дзержинськвугілля” м. Дзержинськ Донецької області задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства “Дзержинськвугілля” на користь ПАТ “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” 119996,08 грн. основного боргу та 2399,92 грн. судового збору.

На примусове виконання рішення від 01.04.2015 у справі №908/1227/15-г господарським судом Запорізької області 21.04.2015 видано наказ про стягнення з ДП “Дзержинськвугілля” на користь Публічного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” 119996,08 грн. основного боргу та 2399,92 грн. судового збору. Наказ дійсний для пред’явлення до виконання до 16.04.2016.

13.05.2015 заступником начальника ВДВС Дзержинського МУЮ ОСОБА_6 винесено постанову ВП №47469730 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №908/1227/15-г, виданого 21.04.2015 господарським судом Запорізької області, про стягнення з боржника, ДП “Дзержинськвугілля”, на користь стягувача, ПАТ “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, 119996,08 грн. основного боргу та 2399,92 грн. судового збору.

23.08.2017 заступником начальника відділу Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_6, на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, винесена постанова ВП № 47469730 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Не погодившись з наведеною постановою, стягувач, ПрАТ “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, звернувся до господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії державного виконавця, якою просив визнати протиправними дії заступника начальника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_6, що полягають в поверненні виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”, та скасувати постанову Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.08.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену у межах виконавчого провадження №47469730.

20.12.2017 господарським судом Запорізької області за наслідками розгляду скарги Публічного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” прийнято ухвалу, що оскаржена позивачем (стягувачем).

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004р. у справі “Півень проти України” зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов’язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди однієї із сторін.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява №59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява №41510/98, п. 27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява №71186/01, п. 84).

Відповідно до ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами

За змістом ч.ч. 1, 3 ст.327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України “Про виконавче провадження”, як спеціальним нормативним актом, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

05.10.2016р. набрав чинності Закон України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016р. №1404-VІІ, у п. 7 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016р. №1404-VІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.10 Закону України “Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно зі ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; тощо. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відтак, законодавець визначає умови і порядок виконання судових рішень у примусовому порядку, низку повноважень (прав та обов’язків) державного виконавця, які здійснюються останнім з метою забезпечення виконання судових рішень.

Зі змісту оскаржуваної постанови органу ДВС вбачається, що державний виконавець при винесені постанови від 23.08.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу, керувався п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VІІІ, про що зазначено в мотивувальній частині постанови.

За приписами п.2 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VІІІ від 02.06.2016р. (в редакції станом на 23.08.2017р.), виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

При цьому, висновок щодо безрезультатності та/або неможливості розшуку майна, на яке може бути звернено стягнення, факту відсутності майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення, встановлення/з'ясування певних обставин буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Статтею 1 Закону України від 29.11.2001 № 2864-ІІІ "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (далі – Закон № 2864) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно зі ст. 2 Закону №2864-ІІІ для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об’єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв’язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов’язань боржника з перерахування фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Аналіз змісту постанови ВП №47469730 від 23.08.2017 свідчить про те, що державний виконавець дійшов висновку про відсутність у боржника по справі майна, на яке можливо звернути стягнення.

При цьому, державний виконавець не послався на будь-які документи (докази), що підтверджують відсутність у боржника майна, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності, складені ним під час вчинення виконавчих дій за місцезнаходженням боржника, та документи складені під час розшуку майна боржника; не навів документових доказів на підтвердження відсутності коштів на банківських рахунках боржника.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що жодного доказу (з матеріалів виконавчого провадження), на підтвердження обґрунтованості прийняття оспорюваної постанови, Торецьким міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області до судової справи надано не було.

В пункті 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.01.2016 № 01-06/131/16 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням господарськими судами Закону України "Про виконавче провадження" роз’яснено щодо необхідності у разі прийняття рішення про повернення виконавчого документа обстеження державним виконавцем майна боржника за місцем його знаходження на предмет використання майна у виробничій діяльності та складення за результатами такого обстеження акту.

Згідно з приписами ч.2 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

До матеріалів справи Торецьким міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не надано доказів отримання виконавцем необхідної для виконання судового рішення інформації про боржника (яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних), належне йому майно, доходи та кошти; документового підтвердження вчинення державним виконавцем належних та достатніх виконавчих дій по розшуку майна боржника, на яке може бути звернено стягнення з метою виконання наказу №908/1227/15г від 21.04.2015р. Відповідні посилання на конкретні дії державного виконавця, направлені на примусове виконання наказу від 21.04.2015р. № 908/1227/15, та їх результати в оскаржуваній постанові відсутні.

Акт за результатами обстеження державним виконавцем майна боржника, а також докази вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №47469730 щодо з’ясування наявності належних боржнику грошових коштів на банківських рахунках боржника в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про вчинення державним виконавцем можливих дій та обґрунтованість прийняття заступником начальника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області постанови ВП №47469730 від 23.08.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними.

При цьому, враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України, Закону України “Про виконавче провадження”, пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість, встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України N 01-08/369 від 29.06.2010 р. “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акту органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними.

За результатами апеляційного провадження, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 20.12.2017 у справі №908/1227/15-г в частині визнання неправомірними доводів скарги на дії заступника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_6, що полягають в поверненні виконавчого документа стягувачу, та відхилення скарги, та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення скарги ПрАТ «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» на дії державної виконавчої служби. В іншій частині ухвала підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд ухвали господарського суду Запорізької області від 20.12.2017 у справі №908/1227/15-г покладаються на Торецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Керуючись ст.ст. 129, 271, 275, 277, 282, 284, 343 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.12.2017 у справі №908/1227/15-г задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.12.2017 (повний текст складено 26.12.2017) у справі № 908/1227/15-г скасувати в частині визнання неправомірними доводів скарги на дії заступника начальника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_6, що полягають в поверненні виконавчого документа стягувачу, та відхилення скарги.

Прийняти нове рішення в цій частині.

“Скаргу Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми задовольнити.

Визнати неправомірними дії заступника начальника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_6, що полягають в поверненні виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

Визнати недійсною постанову Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.08.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену у межах виконавчого провадження №47469730”.

В іншій частині ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.12.2017 у справі №908/1227/15-г залишити без змін.

Стягнути з Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми судовий збір за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 1762,00 грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

В судовому засіданні 27.02.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 01.03.2018р.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Судді: Т.Д. Геза

ОСОБА_3

Надруковано 5 екз.:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - Торецький міський відділ ДВС ГТУЮ в Дон. обл.;

1 - у справу;

1 – ГСЗО.