Рішення № 72520526, 22.02.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7806/17

Провадження № 2/206/383/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2018 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Мороза К.Т.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, -

ОСОБА_4 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивачем було зазначено наступне. 29.03.2017 між позивачем та відповідачем було укладено усний договір позики, відповідно до якого відповідач взяв у борг кошти в сумі 20 000,00 грн. в строк до 29.07.2017. На підтвердження вказаних обставин, відповідач написав розписку в присутності двох свідків. Відповідач свого обов'язку щодо повернення коштів не виконав. В зв'язку із чим, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу на його користь.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначив, що кошти у сумі 20 000, 00 грн. він від позивача не отримував, а розписку напив під диктовку позивача, оскільки автобус, який він поставив на ручник, та на якому він працював у позивача, покотився та вдарився об паркан. Позивач наполягав на тому, щоб він написав в розписці 50 000, 00 грн., але він погодився лише на суму в розмірі 20 000, 00 грн. На сьогодні, кошти він позивачу не віддав.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

11.01.2018 у даній справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

23.01.2018 на адресу суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, яка ухвалою суду від 29.01.2018 була залишена без руху як така, що не відповідала вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України (а.с.18-21, 22-23).

14.02.2018 зустрічна позовна заява була повернена ухвалою суду з підстав не усунення недоліків, визначених ухвалою суду від 29.01.2018 (а.с.41).

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухано пояснення сторін.

22.02.2018 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно оригіналу розписки про позику коштів від 29.03.2017, відповідач взяв у борг у позивача кошти в сумі 20 000, 00 грн. та зобов'язався повернути позивачу в строк до 29.07.2017. Розписка, також, має ПІБ свідків та їх підписи, та зазначену інформацію, що кошти передавались у присутності 2 свідків (а.с.43).

ІV. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідачем та його представником було долучено до матеріалів справи письмові пояснення представника позивача (про те, що автобус, на якому працював відповідач, по інерції покотився та вдарився об паркан розбивши лобове скло), ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не були заявлені ні в якості свідків ні в якості третіх осіб (про те, що представник відповідача, яка є матір'ю відповідача та особисто сам відповідач розповідали їм, що автобус на якому працював відповідач по інерції покотився та вдарився об паркан, після чого відповідач написав розписку), а також, індивідуальна контрольна книжка водія, шляхові листи, дорожній лист з інформацією про номер та марку транспортного засобу та ПІБ відповідача, мають бути відхилені судом, оскільки надані документи очевидно не відноситься до предмета спору, та не є такими, що спростовують суть розписки написаної відповідачем та не звільняють відповідача від зобов'язання, яке він взяв на себе за відповідною розпискою.

V. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Позикові відносини регулюються положеннями глави 71 ЦК України.

Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 205 ЦК України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із частиною першою статті 206 ЦК України усно можуть вчинятись правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

За статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Даного висновку, дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18.09.2013 у справі № 6-63 цс 13.

Між тим, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Аналогічний висновок міститься й у постановах Верховного Суду України, неодноразово прийнятих за наслідками розгляду справ.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що договір позики в письмовій формі сторонами не укладено, однак на підтвердження усної домовленості позивачем надано оригінал розписки з ПІБ позивача та відповідача, їхніми ідентифікуючими даними (номер, серія паспорта, ідентифікаційний код), з інформацією про отримання коштів відповідачем у певній сумі від позивача, а також обов'язок щодо повернення суми боргу.

Станом на дату ухвалення рішення відповідна розписка не визнана судом недійсною та/або фіктивною.

А тому, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 20 000, 00 грн.

Що ж до посилань відповідача, його представника та наданих письмових пояснень щодо неодержання коштів за вказаною вище розпискою, то, суд такі посилання вважає такими, що не підтверджені жодним належним, достатнім та допустимим доказом, та є лише позицією відповідача та його представника, яка об'єктивно нічим не підтверджена та спростовуються дослідженими судом доказами та встановленими під час судового розгляду обставинами.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 202, 205, 207, 640, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, місце проживання: 49000 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, місце проживання: 49000, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2, грошові кошти в сумі 20 000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, місце проживання: 49000 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, місце проживання: 49000, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2, судовий збір у сумі 640 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02.03.2018.

Головуючий суддя: К.С. Маштак