Рішення № 72520524, 21.02.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6390/17

Провадження № 2/206/245/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засіданні ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_5 «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача та встановлення факту, що має юридичне значення, -

ОСОБА_6 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

17.06.2005 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № DNHDGK01270066 (далі - кредитний договір). Відповідно до виписки, наданої ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК" станом на 08.08.2017 банком здійснені зарахування в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 за кредитним договором в сумі 33187, 21 дол. США, з яких: кредит - 7152, 46 дол. США, комісія - 4633, 20 дол. США, проценти - 21232, 39 дол. США, пеня - 169, 16 дол. США, залишок заборгованості за кредитним договором - 12042, 92 дол. США. В той же час, з такими розрахунками позивач не погоджується з огляду на наступне. Згідно умов кредитного договору, а саме: п. 1.1, п.2.3.3, п. 2.2.4, п. 3.4, які передбачають порядок, суми і строки сплати коштів, позичальник мав сплатити (сплатив) банку 32585, 38 дол. США, з яких: кредит - 10875 дол. США, проценти - 17012, 38 дол. США, комісії - 4698 дол. США, залишок заборгованості за кредитним договором мав становити 7125 дол. США. Таким чином, позивач вважав, що банком не вірно здійснено зарахування грошових коштів. Також, позивач зазначив, що станом на 08.08.2017 переплата за кредитним договором має становити 601, 83 дол. США (33187,21-32585,38), а фактичний залишок заборгованості - 6523, 17 дол. США (7125-601,83), заборгованість по процентам, комісіям, штрафним санкціям - відсутня. Крім вищевикладеного, позивач посилаючись на ст. ст. 18, 21 ЗУ "Про захист прав споживачів" зазначив, що у кредитному договорі визначено невірну його ціну, а точніше не визначено зовсім, а також документи, що підтверджують виконання договору, своєчасно не передано позивачу, як споживачу послуги. 27.10.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо отримання коштів на виконання умов кредитного договору, переплати, фактичного залишку та заборгованості, проте будь-якого відповіді на адресу позивача не надійшло. В зв'язку із чим, позивач просив встановити факт, що станом на 08.08.2017 відповідач одержав від позивача в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором 33187, 21 дол. США; станом на 08.08.2017 переплата за кредитним договором складає 601,83 дол. США; станом на 08.08.2017 загальний залишок заборгованості за кредитним договором складає 6523,17 дол. США, станом на 08.08.2017 заборгованість за процентами, комісіями, штрафними санкціями за кредитним договором відсутня (т.1 а.с.1-3). В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити. Заперечуючи проти задоволення позову представник відповідача надав відзив на позовну заяву де зазначив, що після укладення договору між сторонами виникають зобов'язальні відносини, тому до спорів щодо виконання такого договору положення Закону "Про захист прав споживачів" не застосовуються. Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови. Крім того, представник відповідача вважав, що у позові відсутня інформація щодо мети встановлення юридичного факту (т.1 а.с.34-35).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

08.12.2017 у даній справі відкрито провадження та призначено судове засідання. 26.12.2017 в судовому засіданні суд, з урахуванням набрання чинності 15.12.2017 ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, яким ЦПК України викладено в новій редакції, постановив ухвалу про повернення до підготовчого судового засідання. 10.01.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву (т.1 а.с.34-35). Того ж дня, представником позивача подано клопотання про витребування доказів (оригіналів кредитного договору, письмових виписок з кредитного рахунку, детального розрахунку заборгованості), яке ухвалою суду від 10.01.2018 повернено заявнику без розгляду, як таке, що не відповідало вимогам п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 183, ч. 2 ст. 183, ч. ч. 1, 4 ст. 84 ЦПК України(т.1 а.с.38-40, 47). 17.01.2018 на адресу суду надійшла відповідь представника позивача на відзив (т.1 а.с. 50-54). 30.01.2018 представником відповідача в якості заперечення на відповідь на відзив долучено до матеріалів справи виписку по рахунку з 17.06.2005 по 01.12.2017 (т.1 а.с.63-т.2 а.с. 145). 13.02.2018 представником позивача подано пояснення щодо виписок по рахунку, наданих представником відповідача, де остання зазначила про наявність помилок у даній виписці за рахунком, в тому числі, кількості днів у місяці за якими нараховувались проценти, а також, те, що виписка має інформацію про невідомі позивачу кредитні договори (т.2 а.с.151-164). 13.02.2018 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті на 21.02.2018 (т. 2 а.с.167). 21.02.2018 у судовому засіданні представником позивача подано клопотання про призначення експертизи. В обґрунтування якої представник позивача зазначила, що для з'ясування суми, яку відповідач одержав від позивача в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором; наявності/відсутності переплат за кредитним договором, залишку заборгованості ймовірно необхідно спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, на підставі чого просила призначити у справі судово-економічну експертизу (т.2 а.с.169-170). Порадившись на місці та з урахуванням постанови ВСУ у справі № 6-185цс17 від 06.09.2017, згідно якої відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, та має обов’язок щодо сплати судового збору при вчинені відповідних дій у всіх інших судових інстанціях, суд постановив ухвалу, якою подане клопотання повернув представнику позивача без розгляду, оскільки в порушення п. п. 4 п.1 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" представником позивача не долучено до клопотання про призначення експертизи, доказів сплати судового збору (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), також, клопотання було подано з пропуском встановленого ст. 83 ЦПК України строку без жодних обґрунтувань неможливості його подання у встановлений строк, крім того, клопотання в порушення ст. 183 ЦПК України, не відповідало загальним вимогам щодо форми та змісту письмового клопотання (т.2 а.с. 173-175). Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухано пояснення представників сторін. 21.02.2018 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

17.06.2005 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № DNHDGK01270066. Умовами договору сторони встановили наступне: п.п. 1.1. Банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк до 16.06.2025 включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 21400 дол. США на наступні цілі: купівля житла у сумі 18000 дол. США та на сплату страхових платежів у сумі 3400 дол. США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,18 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту, відповідно до п. 3.11. даного договору. Періодом сплати вважати період з 12 по 17 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком комісії, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється у наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 220, 57 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами банку відповідно до п. п. 2.2.9, 4.3; п. 3.1. сторони погодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку по дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п.1.1. даного договору; п. 3.3. сторони погодили, що кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно п. п. 2.2.9., 4.3. цього договору, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі - простроченої комісії по кредиту, далі - комісії по кредиту, далі - прострочених відсотків по кредиту, далі - відсотків по кредиту, далі простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилась (у т.ч. сума, надана позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за кредитом (т.1 а.с.4-5). 27.10.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання інформації щодо виконання умов кредитного договору (т. 1 а.с.18-19). 06.11.2017 у відповідь на звернення позивача, відповідачем було надано інформацію про неможливість надіслати довідку про наявність або відсутність заборгованості за кредитним договором, також, повідомлено про можливість звернутись до відділення банку для отримання відповідної інформації (т. 1 а.с.20).

ІV. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Позиваючись з даним позовом до суду позивачем до позовної заяви було долучено виписку по кредитному договору за період 08.06.2005 - 08.08.2017, надану ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - виписка 1). Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представником відповідача було надано виписки по рахункам позивача з 17.06.2005 по 01.12.2017 (далі - виписка 2). Між тим, зазначені вище виписки не можуть слугувати належними, допустимими та достатніми доказами вчинення тих чи інших дій (дій, які вказані безпосередньо у виписках, дій та обставин на які посилається позивач у позові) та підлягають відхиленню судом з огляду на наступне. Так, документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, її розмір, дати та суми платежів та списань за кредитним договором є документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Необхідно зазначити, що законодавцем на сьогодні не визначено належність банківської виписки до документів первинної бухгалтерської документації. Між тим, необхідно звернути увагу, що згідно листа Листа ДФС від 10.02.2016 № 2673/6/99-99-19-02-02-15 державна фіскальна служба України повідомила, що пунктом 5.1 глави 5 Положення № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. Таким чином, виписка з особового рахунка клієнта банку може слугувати як документ, що підтверджує суму витрат на оплату банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування, за умови зазначення в ній інформації про надання банком таких послуг, сум операцій та заповнення обов’язкових реквізитів. Із вказаного суд приходить до висновку, що виписка з рахунку є належним доказом лише для облікових цілей. В той же час, якщо надані виписки є єдиним доказом в частині розрахунку заборгованості за кредитним договором, та іншим способом позивач не має можливості довести порушення своїх прав, то вказані виписки в даній редакції, мають бути відхилені судом, з огляду на таке. Як вбачається із виписок 1 та 2, останні, в порушення п. 4.8., п. 5.5. постанови Правління НБУ 18.06.2003 № 254, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880 Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України, не містять обов'язкових реквізитів, а саме: підпису уповноваженої особи, номеру рахунку, коду валюти. Крім того, як вбачається із виписки 1, даний документ містить інформацію (дата платежу - 01.03.2007) що тіло кредиту складає 17534,93; платіж клієнта на тіло кредиту складає 17534,93; залишок по тілу кредиту після погашення - 17534,93, дана інформація свідчить або про помилку, або про погашення кредиту у повному обсязі. Вказана інформація, що міститься у виписці явно не узгоджується із даними наведеними позивачем.

V. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Позиваючись до суду із позовом представником позивача було зазначено про невірність розрахунків відповідача з погашення заборгованості за кредитним договором та про необхідність встановити юридичні факти з приводу наявності/відсутності заборгованості за кредитним договором, сплати грошових коштів у певному розмірі. Так, позивачем у позові наведено розрахунок, який позивач вважав вірним та таким, що відповідає умовам договору. Між тим, суд звертає увагу, що такий розрахунок за кредитом, підготовлений позивачем - є відображенням односторонніх арифметичних обчислень позивача і не є правовою підставою для встановлення юридичних фактів. В той же час, ні зі сторони позивача на зі сторони відповідача суду не надано первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту, його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), а тому, можливість перевірити розрахунки надані позивачем відсутня. При цьому, долучені представниками сторін виписки 1, 2 судом були відхилені, з підстав, та мотивів зазначених у розділі ІV рішення суду. Водночас, правовідношення з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність», відповідно до статті 2 якого, банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір, та відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За загальним правилом договірне зобов'язання повинне виконуватись відповідно до тих умов, які сторони визначили при укладення договору. Станом на дату ухвалення даного рішення інформація про визнання кредитного договору в частині та/або повністю недійсним чи неукладеним відсутня, а тому посилання представника позивача на ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" щодо несправедливих умов, безпідставні та нічим об'єктивно не підтверджені. Доводи представника відповідача на відсутність підстав для поширення ЗУ "Про захист прав споживачів" на дані правовідносини з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові ВСУ № 6-511цс15 від 11.11.2015, судом не приймаються з огляду на приписи п. 8 ч. 1 ст. 21 ЗУ "Про захист прав споживачів".

Так, п. 8 ч. 1 ст. 21 ЗУ "Про захист прав споживачів" передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу. Таким чином, з урахуванням відсутності належної відповіді відповідача на запит щодо надання інформації/документів часткового виконання кредитного договору, суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних відносин вищезазначеного закону, оскільки позивач є споживачем послуг та має право на отримання документів, які підтверджують виконання/часткового виконання договору. Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню. З урахуванням постанови ВСУ у справі № 6-185цс17 від 06.09.2017, та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції, а тому судовий збір покладається за рахунок держави. На підставі викладеного та керуючись ст. 21 ЗУ "Про захист прав споживачів", ст. ст. 509, 526, 530, 610, 611, 612, 623, 1050, 1054-1055 ЦК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4, місце проживання: 49116, м. Дніпро, вул. Академіка Корольова, буд. 23, РНОКПП НОМЕР_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_5 «ПРИВАТБАНК» місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02.03.2018.

Головуючий суддя: К.С. Маштак