Рішення № 72519886, 05.02.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6366/15-ц

№ провадження 2/208/32/18

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

головуючого, судді Івченко Т.П.

за участі:

секретаря судового засідання - Стомаченко О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Національний банк України «про стягнення заборгованості за кредитним договором»,-

в с т а н о в и в:

19.08.2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором 138 495,61 гривень, яка складається з:

- 136910 (сто тридцять шість тисяч дев’ятсот десять) гривень 40 копійок – сума заборгованості за кредитом;

- 1579 (одна тисяча п’ятсот сімдесят дев’ять) гривень 78 копійок – сума заборгованості за відсотками;

- 4 (чотири) гривні 81 копійка – пеня;

- 0 (нуль) гривень 62 копійки - сума за ставкою 3% від прострочених доходів по кредиту.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи від 21.08.2018 року головуючим суддею визначено ОСОБА_3

Відповідно до розпорядження від 18.11.2016 року №33 проведений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, в результаті якого головуючим суддею визначено ОСОБА_4

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.02.2017 року, замінено відповідача ОСОБА_1, як особу що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №0310/1107/88-311від 30.11.2007 року в розмірі 138 495,61 гривень, яка складається з 136910 (сто тридцять шість тисяч дев’ятсот десять) гривень 40 копійок – сума заборгованості за кредитом;1579 (одна тисяча п’ятсот сімдесят дев’ять) гривень 78 копійок – сума заборгованості за відсотками; 4 (чотири) гривні 81 копійка – пеня; 0 (нуль) гривень 62 копійки - сума за ставкою 3% від прострочених доходів по кредиту.

В обґрунтування своїх позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» зазначено, що 30.11.2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0310/1107/88-311 від 30.11.2007 року, згідно за умовами якого банк надав кредитні кошти у розмірі 35000,00 доларів США з розрахунку 11,9% річних за користування кредитом на строк з 30.11.2007 року по 29.11.2016 року.

25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» змінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за №1306,1307 від 25 травня 2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_5Г.).

Таким чином, керуючись Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, АТ «Дельта Банк» набуло статус Нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України та відповідно всіх процесуальних прав та обов'язків Нового Кредитора.

Отже, відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов'язань АТ«Дельта Банк» набув права вимоги поданому кредитному договору .

Відповідно до п. 3.1. Договору, позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, щомісяця, через касу Банку, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.2. Договору, проценти за користування Кредитом нараховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання не виконані, у зв'язку з чим, станом на 16.07.2015 року виникла заборгованість у розмірі 138 495 ( сто тридцять вісім тисяч чотириста дев’яносто п’ять) гривень 61 копійка, яка складається з:

- 136 910 (сто тридцять шість тисяч дев’ятсот десять) гривень 40 копійок - сума заборгованості за кредитом;

- 1 579 ( одна тисяча п’ятсот сімдесят дев’ять) гривень 78 копійок - сума заборгованості за відсотками;

- 4 (чотири) гривні 81 копійка – сума заборгованості за пенею;

- 0 (нуль) гривень 62 копійки - сума за ставкою 3% від прострочених доходів по кредиту.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, але надав до суду заяву в якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та розглянути справу без участі відповідача при заочному розгляду справи, без його участі та без застосування технічних засобів.

Відповідач та її представник в судове засідання не з’явилися, надали до суду заперечення, відповідно до яких зазначили, що позовні вимоги не визнали у повному обсязі та пояснили, що дійсно 30.11.2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступник якого є ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0310/1107/88-311 від 30.11.2007 року, згідно з умов якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 35 000,00 доларів США. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 0310/1107/88-311 від 30.11.2007 року між ОСОБА_2 та АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступник якого є ПАТ "Сведбанк") було укладено іпотечний договір № 0310/1107/88-311-Z-1 від 01.12.2007 року, згідно умов якого останній надав в іпотеку наступне майно:

- чотирьох кімнатну квартиру № 4, що знаходиться за адресою: м. Кам'янське, пр. Металургів, буд. 10, загальною площею 80,1 кв.м., житловою площею 51,4 кв.м., що належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності серії САВ № 177895 від 09.11.06 року та зареєстрованого в Обласному комунальному підприємстві "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за 29.03.07 р. в реєстровій книзі № 132 за реєстровим № 18339404.

Відповідно до вимог ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Крім того, жодних доказів щодо повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні матеріали справи не містять, позивачем не доведено факт повідомлення Відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні, а Відповідач повідомлення про заміну кредитора не отримував.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягали згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовам договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Даний договір купівлі-продажу права вимоги посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстровано в реєстрі за № 1306, 1307 від 25.05.12 року.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу права вимоги від 25.05.12 р. ПАТ "Сведбанк" (продавець) погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх АТ «Дельта Банк» (покупцеві), а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх та сплатити загальну купівельну ціну.

Зі змісту договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.12 року не вбачається жодних відомостей про відступлення ПАТ "Сведбанк" на користь АТ «Дельта Банк» будь-яких вимог до ОСОБА_2, тобто в тексті цього договору немає домовленості про передачу вимог від первісного кредитора до нового кредитора.

Безпідставним також є посилання Позивача на витяг з додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.12 року, оскільки даний витяг складено в простій письмовій формі, він не містить підписів та печаток представників сторін правочину — ПАТ "Сведбанк" та АТ «Дельта Банк».

З поданих до справи документів вбачається, що перелік договорів та купівельна ціна прав вимоги (додаток № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.12 року) нотаріально не посвідчений, що підтверджується написом нотаріуса щодо кількості аркушів договору в тексті правочину.

Крім того, позивачем не надано Акт прийому-передачі Прав вимоги за Договором купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.12 року та відсутні докази отримання письмової вимоги про усунення порушення умов договору ані іпотекодавцем, ані боржником.

Крім того, прохають застосувати пропуск строку позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України відповідно до наступного: ОСОБА_2 виступив майновим поручителем (за іпотечним договором № 0310/1107/88-311-2-1 від 01.12.07 року) за своїми зобов'язанням за кредитним договором № 0310/1107/88-311 від 30.11.07 р.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як зазначено у ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 256 ЦК У зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Позивач посилається на договір купівлі-продажу права вимоги від 25.05.12 року АТ «Дельта Банк» з ПАТ "Сведбанк". Якщо так, то з моменту укладення цього договору у Позивача і виникло право вимоги дострокового повернення кредиту. В той же час позов було подано до суду лише у серпні/вересні 2015 р., тобто з пропуском трирічного строку позовної давності (до 25.05.15 р.), і не ПАТ "Сведбанк", а АТ "Дельта Банк".

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, заявленою до винесення рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання чи є інші фактичні дані (пропущенім строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Крім того, при проведенні державної реєстрації було порушено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25.12.15 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 19 Зазначеного вище порядку, державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчудження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною державного реєстру прав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Національний банк України до залу судового засідання не з’явився, надав суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що Закон України «Про Національний банк України» визначає Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління. Відповідно до зазначеного закону, зокрема, статей 7, 25 Національний банк України здійснює рефінансування банків, та є кредитором останньої інстанції.

Керуючись нормами вищезазначеного Закону, а також нормативно-правовими актами Національного банку України, які регламентують порядок здійснення Національним банком рефінансування банків між Національним банком та Позивачем було укладено кредитні договори, в забезпечення за якими Позивачем передано в заставу майно, зокрема майнові права за кредитними договорами, укладеними між Позивачем та його боржниками, про що між Національним банком та Позивачем укладено окремі договори застави майнових прав. Майнові права за Кредитним договором №0310/1107/88-311 від 30.11.2007 року, перебувають у заставі Національному банку України на підставі зазначених договорів застави майнових прав.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» 03 березня 2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію і розпочато процедуру виведення ПАТ «ОСОБА_5 банк» з ринку. Уповноваженою особою Фонду гарантування на здійснення тимчасової адміністрації призначено ОСОБА_6. З дня свого призначення уповноважена особа Фонду гарантування набула всі повноваження органів управління та органів контролю банку і розпочала здійснювати заходи для забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна, захисту інтересів вкладників і кредиторів банку.

Відповідно до п.1.31 глави 1 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана обліковувати на окремому аналітичному рахунку кошти, що надійшли від:

- реалізації майна (майнових прав), переданого в іпотеку

( заставу) Національному банку України;

- погашення заборгованості за кредитами банку, майнові права за якими передано в заставу Національному банку України;

- погашення цінних паперів, переданих в заставу Національному банку України.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Відповідно до пункту 2.21 глави 2 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку зобов'язана обліковувати на окремому аналітичному рахунку кошти, що надійшли від:

- реалізації майна (майнових прав), переданого в іпотеку (заставу) Національному банку України;

погашення заборгованості за кредитами банку, майнові права за якими передано в заставу Національному банку України;

- погашення цінних паперів, переданих в заставу Національному банку України.

Такі кошти перераховуються уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Національному банку України в рахунок погашення зобов'язань банку за кредитами Національного банку після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси.

Враховуючи наведений вище коментар, вбачається, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав: на даний час існує заборгованість Позивача перед Національним банком України по кредитах рефінансування, яка погашається за рахунок, зокрема, погашення заборгованості за кредитами банку, майнові права за якими передано в заставу НБУ; стягнення заборгованості з Відповідача у судовому порядку не порушує законних прав та інтересів Національного банку України як кредитора останньої інстанції; кошти, які стягуються з Відповідача у судовому порядку після отримання Позивачем будуть перераховані Національному банку України в рахунок погашення заборгованості Позивача за кредитами рефінансування.

Дослідивши матеріали справи, позовні вимоги, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених наданими доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до наступного:

Як встановлено під час розгляду справи, 30.11.2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0310/1107/88-311 від 30.11.2007 року (а.с.5-8), за умовами якого банк надав кредитні кошти у розмірі 35000,00 доларів США з розрахунку 11,9% річних за користування кредитом на строк з 30.11.2007 року по 29.11.2016 року, на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов’язується повернути кредит сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов’язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Кредит надається лише після підписання іпотечного договору, що забезпечує повернення кредиту, процентів за користування ним, пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також відшкодування збитків у зв’язку із порушенням умов цього договору та інших витрати Банку, пов’язаних з одержанням виконання.

Згідно до п. 1.3. Кредитного договору № 0310/1107/88-311 від 30.11.2007 (а.с.5), позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Як встановлено згідно до п. 2.1 Кредитного договору № 0310/1107/88-311 від 30.11.2007 (а.с.5), забезпеченням виконання зобов’язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів. І несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв’язку з порушенням умов даного договору та інших витрат Банку,пов’язаних з одержанням виконання, виступає іпотека: 4 - кімнатна квартири, загальною площею 80,1 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно додатку № 1 до Кредитного договору № 0310/1107/88-311 від 30.11.2007 року (а.с. 9-11), визначено розмір та строк проведення платежів ОСОБА_2 за отриманим кредитом, погодження з яким підтверджено особистим підписом ОСОБА_2, як особи що отримує кредит, та особисто отримав примірник як кредитного договору так і графіку погашення кредиту.

Так у відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Як встановлено на час звернення з позовом, за Кредитним договором № 0310/1107/88-311 від 30.11.2007 року ОСОБА_2 має порушення зобов’язань, а саме: станом на 16.07.2015 року має прострочену заборгованість 138 495 (сто тридцять вісім тисяч чотириста дев’яносто п’ять) гривень 61 копійка, яка складається з:

- 136 910 (сто тридцять шість тисяч дев’ятсот десять) гривень 40 копійок - сума заборгованості за кредитом;

- 1 579 ( одна тисяча п’ятсот сімдесят дев’ять) гривень 78 копійок - сума заборгованості за відсотками;

- 4 (чотири) гривні 81 копійка – сума заборгованості за пенею;

- 0 (нуль) гривень 62 копійки - сума за ставкою 3% від прострочених доходів по кредиту.

На виконання вимог Кредитного договору № 0310/1107/88-311 від 30.11.2007 року (а.с.91), банком направлено на адресу боржника лист-вимога від 12.03.2015 року вих. № 31.4-08/3420/15 (а.с. 91-92).

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

До звернення Банку до суду та відкриття провадження по справі судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 помер 05.02.2015 року у віці 58 років, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії І-КИ №308664 від 09.02.2015 року виданого Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №166. (а.с.41).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (пункт 5 статті 1219, стаття 1282 ЦК України).

Спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_1, отримавши після його смерті свідоцтво про право на спадщину за законом від 16.02.2017 року, на земельну ділянку кадастровий номер 1222083000:03:001:0002, площею 0,2500 га. в межах згідно з планом, що розташована в с. Зоря, Криничанського району, Дніпропетровської області, по вул. Степовій, №1. (а.с.219).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Перелік зобов'язань, які не входять до складу спадщини визначені статтею 1219 ЦК України, отже зобов'язання за кредитним договором та за договором іпотеки входять до складу спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Згідно ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину,протягом одного рокувід настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч.ч.2,3 цієї статті, позбавляється права вимоги.

Зазначена норма не встановлює певного порядку пред'явлення таких вимог і має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов'язання спадкодавця перед кредитором, а частина перша цієї норми зобов'язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борг.

При цьому, вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтю 1281 ЦК України, приймає претензії кредиторів спадкодавця.

Таким чином, пред'явлення кредитором своїх вимог до спадкоємців через нотаріуса не суперечить положенням ч. 2 ст.1281 ЦК України.

Разом з тим на відміну від безпосереднього повідомлення спадкоємців кредитор, повідомляючи останніх про свої вимоги через нотаріуса, не зобов'язаний зважати на факт прийняття спадкоємцями спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву кредитора незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

Отже, відповідач, як спадкоємець померлого позичальника, який не виконав умови кредитного договору, прийнявши спадщину, у силу ст.ст.1281, 1282 ЦК України зобов'язаний у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати по справі понесені за сплату судового збору при подачі позову до суду в розмірі 1369,10 гривень.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 533, 599, 608, 610, 611, 612, 625, 1216, 1218, 1219, 1220, 1268, 1270, 1281, 1282 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 17, 18, 76-81, 141, 223, 259, 263, 264, 265 268, 353, 354 України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Національний банк України «про стягнення заборгованості за кредитним договором»,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн 21544113543, що зареєстрована та проживає за адресою: область Дніпропетровська, АДРЕСА_2, в сумі 136 910 (сто тридцять шість тисяч дев’ятсот десять) гривень 40 копійок - сума заборгованості за кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн 21544113543, що зареєстрована та проживає за адресою: область Дніпропетровська, АДРЕСА_2, на користь держави:

- 1369 (одна тисяча триста шістдесят дев’ять) гривень 10 копійок – судовий збір.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду – подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно до 15.5) Перехідних положень ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

15.8) оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Суддя Івченко Т. П.