Постанова № 72519401, 22.02.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/2207/17 Головуючий у 1 інстанції: Каліщук А.А. Провадження № 22-ц/773/139/18 Категорія: 43 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

з участю:

секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення частки та встановлення порядку користування квартирою, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася із позовом до відповідачів про визначення частки та встановлення порядку користування квартирою. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25.10.1995 року квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 Оскільки, відповідно до ст. ст. 370, 372 ЦК України частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, то співвласникам належить по 1/4 частки вказаної квартири. Зазначає, що спірною квартирою фактично користується відповідач ОСОБА_4 разом з членами своєї сім’ї за усної згоди відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 Відповідачі не визнають її права власності і перешкоджають їй вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належною їй часткою квартири, тому позивач просить визначити за нею 1/4 частку спірної квартири та встановити порядок користування цією квартирою, надавши їй в користування житлову кімнату 5-5 площею 18,7 кв.м., відповідачам залишити у користуванні житлову кімнату 5-6 площею 13,7 кв.м., житлову кімнату 5-8 площею 13,3 кв.м., балкон площею, 7,0 кв.м., решту приміщень, а саме: коридор 5-1 площею 10,3 кв.м., кухню 5-2 площею 8,5 кв.м., вбиральню площею 1,1 кв.м., ванну кімнату площею 2,5 кв.м., кладову площею 0,5 кв.м. та лоджію площею 5,8 кв.м. залишити у спільному користуванні.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 листопада 2017 року позов задоволено частково. Визначено за ОСОБА_1 1/4 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у спільній сумісній власності. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд не взяв до уваги того, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, а в квартирі фактично проживає відповідач ОСОБА_4 з своїм чоловіком та двома дітьми, вони зайняли всі житлові кімнати квартири, однак зареєстровані за іншою адресою та, крім того, створюють позивачу перешкоди в користуванні квартирою. Вибору кімнати, яку позивач просила надати їй в користування, слугувало те, що кімнату 5-8 площею 13,3 займає дочка ОСОБА_4, яка є племінницею позивача, і щоб не завдавати незручностей дитині, позивач просила надати їй в користування саме 5-5 площею 18,7 кв.м. Крім того, позивач вказує, що вона працює в м. Володимир-Волинський, а змушена проживати в ІНФОРМАЦІЯ_2, що також створює їй незручності, а встановлення порядку користування квартирою упорядкує відносини співвласників квартири.

Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Інші особи в судове засідання не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду лише в частині відмови в позові про встановлення порядку користування квартирою, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не робить висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення.

Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, заслухавши пояснення позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині встановлення порядку користування квартирою, суд першої інстанції виходив з того, що надання у користування позивачу найбільшої кімнати у спірному житлі порушить права, інтереси інших співвласників.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25.10.1995 року, виданого Володимир-Волинським міськвиконкомом, квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 та членам її сім’ї ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 (а.с. 5).

Відповідно до технічного паспорта житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 складається з коридора 5-1 площею 10,3 кв.м., кухні 5-2 площею 8,5 кв.м., вбиральні площею 1,1 кв.м., ванної кімнати площею 2,5 кв.м., житлової кімнати 5-5 площею 18,7 кв.м., житлової кімнати 5-6 площею 13,7 кв.м., житлової кімнати 5-8 площею 13,3 кв.м., кладових площею 2,8 кв.м. та 0,5 кв.м., також квартира обладнана балконом площею 7,0 кв.м., та лоджією площею 5,8 кв.м., загальна площа квартири становить 76,4 кв.м. (а.с. 6-7).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 1 ст. 368 ЦК України).

За ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду (ч. 2 ст. 370 ЦК України).

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ч. 2 ст. 372 ЦК України).

Судом першої інстанції з наданих в судовому засіданні пояснень позивача та відповідача ОСОБА_4 встановлено, що позивач періодично приходить у спірне житло та користується кімнатою 5-8 площею 13,3 кв.м. ОСОБА_4 разом із сім’єю займає кімнату 5-6 площею 13,7 кв.м.

Суд першої інстанції правильно взяв до уваги ту обставину, що окрім ОСОБА_1 та ОСОБА_4, співвласниками спірного житла є ОСОБА_3 та ОСОБА_2, котра заперечує щодо надання у користування позивачу найбільшої кімнати, так як вони на рівні із позивачем і ОСОБА_4 теж мають право користуватись цим житлом та проживати у ньому.

Суд апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції, що надання у користування позивачу найбільшої кімнати у спірному житлі порушить права, інтереси інших співвласників, на інший варіант порядку користування квартирою позивач не погоджується, а суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог.

При цьому доводи особи, що подала апеляційну скаргу, про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не проживають у спірному житловому приміщенні і мають інше житло, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені особа є законними співвласниками даного приміщення та мають постійне право користування цим житлом.

На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанції та не спростовують висновків суду. Рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 листопада 2017 року в даній справі в частині відмови у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 02 березня 2018 року.