Постанова № 72518679, 01.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Сугачова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 р. Справа № 643/12337/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Курило Л.В.,

суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 05.12.2017р. (повний текст складено 05.12.17р.) по справі № 643/12337/17

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова

про визнання протиправними та дискримінаційними дій відповідача, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 р. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулась до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- поновити строк звернення з позовом до суду;

- визнати протиправними та дискримінаційними дії Московського районного управління Пенсійного фонду України в м. Харків Харківської області щодо невиплати з березня 2016 р. пенсії за віком;

- зобов'язати Московське районне управління Пенсійного фонду України в м. Харків Харківської області з березня 2016 р. відновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_2;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення пенсії за один місяць;

- зобов'язати Московське районне управління Пенсійного фонду України в м. Харків Харківської області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 05.12.2017 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, у тому числі і внутрішньо переміщеним особам, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо пенсійного забезпечення. Припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення та лише з підстав, визначених ст. 49 Закону №1058. Проте, в порушення вищезазначених норм, пенсійним органом рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.03.2016р. не приймалося.

Представник відповідача надав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Згідно з п. 3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 з 01.09.2015 р. перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, як внутрішньо переміщена особа, та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.5).

Відповідно до довідки № НОМЕР_1 від 28.08.2015р. про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, ОСОБА_2, яка раніше постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2, перемістилася 26.08.2015 р. з тимчасово окупованої території в Харків за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 2).

З матеріалів справи вбачається, що з 01.03.2016 р. управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова припинено виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі інформації управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради відповідно до постанови КМУ від 08.06.2016 р. №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" ( а.с.18-21).

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо припинення виплати пенсії з березня 2016 р., звернулась із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 не скористалася законним правом у визначеному законом порядку на поновлення довідки про взяття на облік, з метою поновлення пенсії, соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, не оскаржувала рішення про скасування довідки, то дії відповідача щодо зупинення виплати позивачу пенсії є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства України.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

З 22.11.2014 р. набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 р. №1706-VІІ ( далі - Закон №1706-VІІ), яким відповідно до Конституції України та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 р. №1706-VІІ для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно із статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частини 2 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (в редакції на час призупинення пенсії позивачу) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюються в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому. Зазначені виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії такої довідки, виданої після 09 вересня 2015 року. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 8 червня 2016 року № 365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, відсутня така підстава як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання, перевірка бази отримувачів пенсій внутрішньо переміщених осіб на її відповідність вимогам діючого законодавства, тощо.

Умовами продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк" або з доставкою додому весь час дії такої довідки.

Суд звертає увагу на те, що припинення виплати пенсії позивачу відбулося з 1 березня 2016 року, тобто, до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 08 червня 2016 року № 365 та з підстав, не передбачених у статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому посилання відповідача на вищезазначений Порядок колегія суддів вважає необґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, припинивши виплату пенсії з 1 березня 2016 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права ОСОБА_2 шляхом зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії за віком, починаючи з 1 березня 2016 року.

Що стосується вимоги позивача про визнання дискримінаційними дії відповідача колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 року № 5207-VІ (далі - Закон № 5207-VI), дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Статтею 2 Закону № 5207-VI визначено, що законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак: 1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; 2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб; 3) повагу до гідності кожної людини; 4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

Відповідно до ст. 6 Закону № 5207-VI, відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.

Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.

Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, право позивача на отримання пенсії не ставиться відповідачем в залежність від будь-яких ознак, визначених Законом України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні".

Жодних дій дискримінаційного характеру відповідачем стосовно позивача не здійснювалось.

Отже, вимога про визнання дискримінаційними дії відповідача щодо невиплати пенсії є необґрунтованими.

Що стосується вимоги про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з тим, обставини, встановлені під час розгляду справи, не дають суду обґрунтованих підстав вважати, що відповідач може ухилятись від його виконання, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 371 КАС України рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Крім цього, вирішенню підлягає питання про розподіл судових витрат у порядку ст. 139 КАС України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 р. позивачу відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Адміністративний позов в цій справі містить одну вимогу немайнового характеру, а тому розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 960 грн.: 1600,00 грн. х 04 х150%.

Апеляційний суд прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо невиплати ОСОБА_2 з 1 березня 2016 р. пенсії за віком та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова поновити позивачу нарахування та виплату пенсії з 1 березня 2016 р.

Відтак, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог розмір судового збору за подачу апеляційної скарги, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України, становить 319,68 грн., та розмір судового збору, що підлягає стягненню з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на користь Державного бюджету України, становить 640,32 грн. (реквізити для справляння судового збору: УДКСУ в Основ'янському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030101).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 05.12.2017 по справі № 643/12337/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо невиплати ОСОБА_2 з 1 березня 2016 р. пенсії за віком.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 1 березня 2016 р.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Постанову суду в частині присудження пенсії у межах суми стягнення за один місяць - допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 319,68 грн. (реквізити: УДКСУ в Основ'янському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030101).

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 640,32 грн. (реквізити для справляння судового збору: УДКСУ в Основ'янському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030101).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Л.В. Курило Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк