Постанова № 72518003, 27.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 754/17518/15-ц Головуючий у 1-й інстанції - Панченко О.М.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/1045/2018 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Клець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Фацул Марії Валеріївни на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «УкрСиббанк» звернулось з позовом про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту.

Посилається на те, що відповідно до кредитного договору №11251094000 від 13.11.2007 року про надання кредиту, ОСОБА_2 було надано кредит в іноземній валюті в сумі 50 000 доларів США, а останній зобов'язався повернути отриманий кредит в повному обсязі не пізніше 13.11.2017 року, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 13,90% річних і виконати свої зобов'язання згідно з даним договором у повному обсязі згідно з графіком погашення кредиту.

ОСОБА_2 не здійснює своєчасно та в повному обсязі платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків, чим порушує прийняті на себе зобов'язання.

Станом на 08.12.2015 року загальна сума заборгованості складає 44 432,47 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 157452 від 13.11.2007 року, відповідно до якого остання зобов'язалася відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань в повному обсязі, що виникли з Кредитного договору.

02.10.2015 року відповідачам направлялися вимоги про погашення заборгованості, однак станом на 08.12.2015 року вимоги банку залишені без задоволення.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Фацул Марія Валеріївна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідачів судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.

Посилається на те, що висновок експертів за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи № 123/124/17-32 від 29.03.2017 року, на який посилається суд першої інстанції не відповідає вимогам науково - методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5. Надані для порівняння зразки підпису виконані в додаткових угодах не є вільними зразками, хоча експерт використав їх як вільні. Зазначає, що як вбачається з форми об'єктів дослідження підписи виконувалися над відповідною горизонтальною лінією. Проте, відібрання та надання для проведення дослідження експериментальних зразків підпису на нелінованих аркушах є порушенням вимог абз.2-3 п.16. розділу 1 «Почеркознавча експертиза» Методичних рекомендацій.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 16 січня 2018 року представник відповідача заперечила проти апеляційної скарги.

Посилається на те, що експертиза встановила, що підпис на зазначених угодах не належить позичальнику, він був підроблений. Доводи апеляційної скарги безпідставні, оскільки жодних нових доказів існування заборгованості не надано. Оскаржується неправильність дій експерта, проте, експерт діяв відповідно до методичних рекомендацій, для експертизи надавались вільні зразки підписів та умовно вільні, оригінали документів.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

ПАТ «УкрСиббанк» звернулось з позовом про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту.

Посилається на те, що відповідно до кредитного договору №11251094000 від 13.11.2007 року про надання кредиту, ОСОБА_2 було надано кредит в іноземній валюті в сумі 50 000 доларів США, а останній зобов'язався повернути отриманий кредит в повному обсязі не пізніше 13.11.2017 року, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 13,90% річних і виконати свої зобов'язання згідно з даним договором у повному обсязі згідно з графіком погашення кредиту.

ОСОБА_2 не здійснює своєчасно та в повному обсязі платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків, чим порушує прийняті на себе зобов'язання.

Станом на 08.12.2015 року загальна сума заборгованості складає 44 432,47 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 157452 від 13.11.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язалася відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань в повному обсязі, що виникли з Кредитного договору.

02.10.2015 року відповідачам направлялися вимоги про погашення заборгованості, однак станом на 08.12.2015 року вимоги банку залишені без задоволення.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що за висновками експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 29.03.2017 року №123/124/17-32 було встановлено, що підписи від імені відповідача ОСОБА_2, що містяться в графі «позичальник» на першому та другому аркушах додаткової угоди №1 до договору про надання споживчого кредиту №112519094000 від 13.11.2007 року укладеного від імені ОСОБА_2 та АКІБ «Укрсиббанк» у рядку «__ (ОСОБА_2) графи «клієнт» та у рядку «__(ОСОБА_2) графи «Оригінал даної додаткової угоди отримано 01 квітня 2009 р.», додаткової угоди №2 до договору про надання споживчого кредиту №112519094000 від 13.11.2007 року, укладеного від імені ОСОБА_2 та АКІБ «Укрсиббанк» - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів та виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2

Позовні вимоги не доведені представником позивача під час розгляду справи, підписи від імені ОСОБА_2 в додаткових угодах №1 та №2 до договору про надання споживчого кредиту від 13.11.2007 року виконані не ним, а іншою особою з наслідуванням його підпису. В обґрунтування суми розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 13.11.2007 року, представником позивача суду не надано жодного доказу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтями 549-550 ЦК України, встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсідарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до кредитного договору №11251094000 від 13.11.2007 року про надання споживчого кредиту, ОСОБА_2 було надано кредит в іноземній валюті в сумі 50 000 доларів США, та ОСОБА_2 зобов'язався повернути отриманий кредит в повному обсязі не пізніше 13.11.2017 року, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 13,90% річних і виконати свої зобов'язання згідно з даним договором у повному обсязі згідно з графіком погашення кредиту.

09.02.2009 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту від 13.11.2007 року, 01.04.2009 року було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання споживчого кредиту від 13.11.2007 року.

Відповідач не здійснює своєчасно та в повному обсязі платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків.

Станом на 08.12.2015 року загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед позивачем складає 44 432,47 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 157452 від 13.11.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язалася відповідати перед Банком за виконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань в повному обсязі, що виникли з Кредитного договору.

02.10.2015 року відповідачам направлялися вимоги про погашення заборгованості, однак станом на 08.12.2015 року вимоги банку залишені без задоволення.

В суді першої інстанції ОСОБА_2 пояснив, що додаткові угоди №1 та №2 він з Банком не укладав і не підписував, а також не уповноважував інших осіб на їх підписання від його імені.

Ухвалою суду першої інстанції від 21.11.2016 року у даній справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, за висновками експертів за результатами її проведення від 29.03.2017 року №123/124/17-32 було встановлено, що підписи від імені відповідача ОСОБА_2 що містяться в графі «позичальник» на першому та другому аркушах додаткової угоди №1 до договору про надання споживчого кредиту №112519094000 від 13.11.2007 року укладеного від імені ОСОБА_2 та АКІБ «Укрсиббанк» у рядку «__ (ОСОБА_2) графи «клієнт» та у рядку «__(ОСОБА_2) графи «Оригінал даної додаткової угоди отримано 01 квітня 2009 р.», додаткової угоди №2 до договору про надання споживчого кредиту №112519094000 від 13.11.2007 року, укладеного від імені ОСОБА_2 та АКІБ «Укрсиббанк» - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів та виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2

За встановлених обставин позовні вимоги не доведені позивачем під час розгляду справи, оскільки підписи від імені ОСОБА_2 в додаткових угодах №1 та №2 до договору про надання споживчого кредиту від 13.11.2007 року виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його підпису. Крім того, в обґрунтування суми розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 13.11.2007 року представником позивача суду не надано жодного доказу, розрахунок заборгованості не базується на первинних документах та складений з урахуванням умов викладених в додаткових угодах №1 та №2, які за висновком експертизи ОСОБА_2 не підписував та з банком не укладав.

В судовому засіданні в апеляційному суді представник позивача пояснив, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, долучений до позовної заяви виконано з урахуванням умов додаткової угоди № 1 від 09.02.2009 року та додаткової угоди №2 від 01.04.2009 року до договору про надання споживчого кредиту від 13.11.2007 року.

Іншого розрахунку заборгованості за кредитним договором представником позивача не надано та матеріали справи не містять.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року витребувано у ПАТ «УкрСиббанк» належним чином засвідчені копії:

1. платіжних документів про надання ОСОБА_2 та отримання ОСОБА_2 кредиту (заяви на видачу готівки, платіжного доручення, квитанції);

2. анкети позичальника ОСОБА_2;

3. документів, що підтверджують факт отримання ОСОБА_2 від «УкрСиббанк» інформаційного листа про умови кредитування відповідно до вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»;

4. детального розпису сукупної вартості кредиту;

5. висновку підрозділу з управління ризиками про розрахунки ризиків при наданні ОСОБА_2 кредиту «13» листопада 2007 року в сумі 50 000 дол. США;

6. кредитної справи ОСОБА_2;

7. заяви про відкриття рахунку ОСОБА_2 ПАТ «УкрСиббанк» з картки із зразками підписів клієнта та документу, що підтверджує розпорядження власника рахунку на видаткову операцію.

Також витребувано у ПАТ «УкрСиббанк» оригінали:

1. додаткової угоди №1 від 09.02.2009 року до договору про надання споживчого кредиту № 11251094000 від 13.11.2007 року;

2. додаткової угоди №2 від 01.04.2009 року до договору про надання споживчого кредиту № 11251094000 від 13.11.2007 року.

На виконання вимог вказаної ухвали ПАТ «УкрСиббанк» надано лише копії витребовуваних документів.

Надана Банком виписка за кредитним договором та розрахунок заборгованості без підтвердження оригіналами первинних документів за підписами позичальника, які підтверджують отримання кредиту і його повернення суд не приймає до уваги.

Відповідно до п.220 Постанови Правління НБУ «Про затвердження переліку документів, що утворюються в діяльності НБУ та банків із зазначенням строків зберігання» № 601 від 08.12.2004 року, всі документи, які стосуються наданого кредиту підлягають знищенню через 5 років після виконання кредитного договору.

Тому, наданий позивачем Акт про знищення документів про видачу кредиту, який міститься в матеріалах справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки фактично вказаний кредитний договір не виконано і з вказаного Акту неможливо визначити, що саме за кредитним договором ОСОБА_2 знищені відповідні документи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, висновок суду про недоведеність розміру заборгованості чи наявності заборгованості відповідача перед банком за кредитним договором є правильним.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильності проведення експертною установою почеркознавчої експертизи колегія суддів не приймає до уваги, оскільки доказів невірних висновків експертизи відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України суду не надано, клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи представником позивача не заявлено.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Фацул Марії Валеріївни - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення.

Повний текст постанови складено 1 березня 2018 року.

Головуючий Судді