Рішення № 72517081, 21.02.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 р. Справа №818/126/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/126/18

за позовом ОСОБА_2

до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області

про стягнення грошового забезпечення та внесення змін до наказу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, в якій просив:

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за затримку виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 818/3444/15 в частині поновлення на посаді за період з 08.04.2016 до 18.12.2017 у розмірі 52 427, 20 грн.;

- внести зміни до наказу від 19.12.2017 № 8 о/с «По особовому складу», а саме: замість «..звільнити, з 08 квітня 2016 року у запас Збройних Сил» зазначити: «...звільнити, з 19 грудня 2017 року у запас Збройних Сил», замість «Вислуга років на 08.04.2016 складає: Календарна - 21 р., 08 м., 01 д.; ОВС-19 р.,07 м., 21 д., ЗС - 02 р., 00 м., 10 д.» зазначити: «Вислуга на 19.12.2017 складає: Календарна - 23 роки, 04 місяці, 06 днів; ОВС - 21 рік, 03 місяці, 26 днів; ЗС - 03 роки, 08 місяців, 15 днів».

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про стягнення грошового забезпечення та внесення змін до наказу в частині позовних вимог про внесення змін до наказу голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 19.12.2017 № 8 о/с «По особовому складу», а саме: замість «Вислуга років на 08.04.2016 складає: Календарна - 21 р., 08 м., 01 д.; ОВС-19 р.,07 м., 21 д., ЗС - 02 р., 00 м., 10 д.» зазначити: «Вислуга на 19.12.2017 складає: Календарна - 23 роки, 04 місяці, 06 днів; ОВС - 21 рік, 03 місяці, 26 днів; ЗС - 03 роки, 08 місяців, 15 днів».

В іншій частині позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 818/3444/15 адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, УДАІ УМВС України в Сумській області про визнання наказу про звільнення непрвомірним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено у повному обсязі. Визнано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 20.08.2015 року № 280 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ неправомірним. Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області поновити ОСОБА_3 на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора сектора адміністративної практики відділу Державтоінспекції з обслуговування м.Суми підпорядкованого УМВС України в Сумській області. Зобов'язано Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу за період з 21.08.2015 до 07.04.2016 в сумі 13 445, 04 грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді інспектора сектора адміністративної практики відділу Державтоінспекції з обслуговування м.Суми підпорядкованого УМВС України в Сумській області та в частині виплати заробітної плати за один місяць в сумі 2579, 08 грн. допущено до негайного виконання.

Позивач зазначає, що з часу проголошення постанови Сумським окружним адміністративним судом постанови до цього часу відповідачем не вживались будь-які заходи та не вчинялись будь-які дії щодо виконання постанови в частині негайного поновлення позивача на посаді. Ніщо не перешкоджало відповідачу видати накази про поновлення позивача на посаді, тобто виконати постанову, яка не була звернута до примусового виконання; відсутні будь-які поважні причини, які б унеможливлювали виконати рішення суду відповідачем у добровільному порядку.

Постанова суду не була виконана навіть після вчинення державним виконавцем всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" дій.

09.11.2017 у справі № 818/1014/17 Харківським апеляційним адміністративним судом прийнято окрему ухвалу, згідно з якою повідомлено Міністерство внутрішніх справ України про порушення закону Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області щодо невиконання рішення суду для вжиття заходів щодо усунень виявлених порушень діючого законодавства та вчинення заходів направлених на повне виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 818/3444/15.

Лише після винесення окремої ухвали наказом від 18.12.2017 № 7 о/с "По особовому складу" ОСОБА_3 поновлено на посаді, сплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2015 до 07.04.2016 в сумі 10 866, 04 грн.

Позивач вважає, що оскільки на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 818/3444/15 ОСОБА_3 поновлено на роботі лише 18.12.2017, то він має право на отримання середнього грошового забезпечення за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 08.04.2016 до 18.12.2017.

Крім того, позивач зазначає, що наказом УМВС України в Сумській області від 19.12.2017 № 8 о/с «По особовому складу» його звільнено з посади з 08.04.2016, що, на його думку, є неприпустимим, порушує принцип верховенства права, тому необхідно внести зміни до наказу про звільнення, а саме: замість «..звільнити, з 08 квітня 2016 року у запас Збройних Сил» зазначити: «...звільнити, з 19 грудня 2017 року у запас Збройних Сил».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, 20.02.2018 подав до суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибути у судове засідання через значну завантаженість. Проте, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки в його обґрунтування представником відповідача не надано жодних доказів.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що Ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області виконує функції покладені на неї законом. Діяльність ліквідаційної комісії відповідно пов'язана з виконання обов'язку забезпечення (доведення) процесу ліквідації через повноваження передбачені п. 20 та п. 21 Постанови КМУ №1074 від 20.10.2011, якими в свою чергу не передбачено таких повноважень як створення штатного розпису чи штатного апарату, чи поновлення осіб на посадах за рішенням суду.

Відповідач, також, зазначив, що скорочена не тільки посада, на яку необхідно було поновити позивача у вищезазначеній справі, а й відсутня посада начальника УМВС України, який наділений повноваженнями щодо видання наказів по особовому складу. Також ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області не виконує функції, які покладалися на УМВС України в Сумськім області, а виключно здійснює заходи, пов'язані з ліквідацією.

Ліквідаційна комісія УМВС України вимушена була відреагувати на окрему ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, і тому за підписом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області було видано наказ № 7 о/с «По особовому складу» яким ОСОБА_3 поновлено на посаді, а також постановлено виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2015 по 07.04.2016, а також 19.12.2017 наказом № 8 о/с «По особовому складу» позивача звільнено з посади з 08.04.2016 за п. 64 «г» (через скорочення штатів).

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що Ліквідаційною комісією виконано вимоги Постанови Сумського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 у справі № 818/3444/15.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року по справі № 818/3444/15 адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, УДАІ УМВС України в Сумській області про визнання наказу про звільнення неправомірним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено у повному обсязі. Визнано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 20.08.2015 року № 280 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ неправомірним. Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області поновити ОСОБА_3 на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора сектора адміністративної практики відділу Державтоінспекції з обслуговування м.Суми підпорядкованого УМВС України в Сумській області. Зобов'язано Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу за період з 21.08.2015 до 07.04.2016 в сумі 13 445, 04 грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді інспектора сектора адміністративної практики відділу Державтоінспекції з обслуговування м.Суми підпорядкованого УМВС України в Сумській області та в частині виплати заробітної плати за один місяць в сумі 2579, 08 грн. допущено до негайного виконання (а.с. 10-13).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 по справі № 818/3444/15 апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року повернуто відповідачу (а.с. 14).

Окремою ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 у справі № 818/1014/17 повідомлено Міністерство внутрішніх справ України про встановлені під час розгляду справи порушення вимог законодавства, що призвели до тривалого невиконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 818/3444/15, для вжиття невідкладних заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленим судом порушенням (а.с. 15-18).

Наказом голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 18.12.2017 № 7 о/с "По особовому складу" ОСОБА_2 поновлено на посаді інспектора сектору адміністративної практики відділу Державтоінспекції з обслуговування м. Суми, підпорядкованого УМВС України в Сумській області, з 22 серпня 2015 року та сплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2015 до 07.04.2016 в сумі 10 866, 04 грн. (а.с. 19).

Наказом голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 19.12.2017 № 8 о/с «По особовому складу» ОСОБА_2 звільнено з посади з 08.04.2016 за п. 64 «г» (через скорочення штатів) (а.с. 20).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо була скорочена посада, на якій необхідно поновити працівника.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною другою статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "ОСОБА_5 проти України" (заява N 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

З матеріалів справи вбачається, що розмір середньоденного заробітку ОСОБА_3 складає 84,56 грн., що встановлено в постанові Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 у справі № 818/3444/15.

Період затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на раніше займаній посаді з 08.04.2016 по 18.12.2017 - 620 календарних днів.

Враховуючи те, що на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 року ОСОБА_3 був поновлений на роботі лише 18.12.2017, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення вимог про стягнення на користь позивача середнього грошового забезпечення за період затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді з 08.04.2016 по 18.12.2017 у сумі 52 427,20 грн.

Стосовно позовних вимог про внесення змін до наказу голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 19.12.2017 № 8 о/с «По особовому складу», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, дата звільнення працівника не може передувати даті прийняття наказу про звільнення.

Враховуючи, що ОСОБА_3 було поновлено на посаді з 22.08.2015 та до 19.12.2017 він перебував у трудових правовідносинах з відповідачем, суд дійшов висновку, що днем звільнення позивача є 19.12.2017, отже відповідачем протиправно зазначено в наказі від 19.12.2017 № 8 о/с «По особовому складу»: «звільнити, з 08 квітня 2016 року у запас Збройних Сил», в той час як необхідно зазначити: «звільнити, з 19 грудня 2017 року у запас Збройних Сил».

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо внесення змін до наказів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Також суд зауважує, що постановою ВАСУ № П-278/10 від 21.10.2010 встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про внесення змін до наказу голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 19.12.2017 № 8 о/с «По особовому складу», а саме: замість «звільнити, з 08 квітня 2016 року у запас Збройних Сил» зазначити: «звільнити, з 19 грудня 2017 року у запас Збройних Сил», з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Отже, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області внести зміни до наказу голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 19.12.2017 № 8 о/с «По особовому складу», а саме: замість «звільнити, з 08 квітня 2016 року у запас Збройних Сил» зазначити: «звільнити, з 19 грудня 2017 року у запас Збройних Сил».

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про стягнення грошового забезпечення та внесення змін до наказу - задовольнити частково.

Стягнути з Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (вул. Г.Кондратьєва, 23, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 08592299) на користь ОСОБА_3 (40000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за затримку виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 818/3444/15 в частині поновлення на посаді за період з 08.04.2016 до 18.12.2017 у розмірі 52 427 (п'ятдесят дві тисячі чотириста двадцять сім) грн. 20 коп.

Зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області внести зміни до наказу голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 19.12.2017 № 8 о/с «По особовому складу», а саме: замість «звільнити, з 08 квітня 2016 року у запас Збройних Сил» зазначити: «звільнити, з 19 грудня 2017 року у запас Збройних Сил».

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст рішення складений та підписаний 01.03.2018.