Рішення № 72516440, 28.02.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 лютого 2018 р.

№ 814/1626/17

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом

Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області,

вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001

до

Приватного Миколаївське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист",

вул. Московська, 6,Миколаїв,54001

про

стягнення фінансових санкцій в сумі 17000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області звернулось з позовом до адміністративного суду до Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Миколаївтурист» про стягнення заборгованості за рішенням про застосування фінансових санкцій від 27.12.16 №000192/04-40 в розмірі 17000,00 гривень за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії на такий вид діяльності.

Свої позовні вимоги ГУ ДФС обґрунтував тим, що 13.12.16 було проведено фактичну перевірки, під час якої встановлено факт реалізації 1 пляшки горілки без наявності діючої ліцензії на такий вид діяльності. 27.12.16 було винесено рішення про застосування фінансових санкцій №000192/04, яким на відповідача покладено штраф в розмірі 17000 гривень. ПрАТ «Миколаївтурист» штраф у добровільному порядку на сплатив.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Надіслав заперечення, відповідно до яких вважав проведення фактичної перевірки безпідставним, а тому саму перевірку незаконною. На думку відповідача, незаконна перевірка не могла призвести до ухвалення законного рішення. Також, відповідач зазначив, що саме рішення про застосування фінансових санкцій ухвалене з порушенням вимог ст.ст. 54, 58, 116 Податкового кодексу України, не у формі податкового повідомлення-рішення, а тому на підставі цього рішення неможливо стягнути податковий борг.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

Приватне миколаївське акціонерне товариства по туризму та екскурсіях «Миколаївтурист» (ПрАТ «Миколаївтурист») зареєстровано в якості юридичної особи 14.08.00. Основним видом діяльності товариства є діяльність туристичних операторів, діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування та інше.

07.12.16 у ПрАТ «Миколаївтурист» закінчився строк дії ліцензії на роздрібну торгівлю алкоголем.

13.12.16 працівники ГУ ДФС у Миколаївській області вийшли на фактичну перевірку до торговельного об’єкту відповідача та зафіксували факт продажу 1 пляшки горілки.

За наслідками перевірки було складено Акту від 13.12.16 №276/14-29-40-12/302659223.

27.12.16 уповноваженою особою ГУ ДФС у Миколаївській області винесено Рішення про застосування фінансових санкцій №000192/04, яким застосовано до ПрАТ «Миколаївтурист» фінансові санкції у розмірі 17000 гривень за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії на такий вид діяльності.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до ст.17 Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій.

Відповідно до п.п.19-1.1.13. ст.19 Податкового кодексу України контроль з питання ліцензування діяльності суб’єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами здійснюють органи доходів та зборів.

В межах розгляду зазначеної адміністративної справи, суд не дає оцінки законності проведення фактичної перевірки та наявності чи відсутності самого факту правопорушення – торгівлі без ліцензії. ПрАТ «Миколаївтурист» не скористався своїм правом на оскарження дій позивача щодо проведення фактичної перевірки та не оскаржив саме рішення про застосування фінансових санкцій.

В межах розгляду цієї адміністративної справи суд розглядає питання лише щодо повноважень позивача на стягнення суми 17000 гривень.

Відповідно до п.7 ч.6 ст.12 КАС України, позивач має право на стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений строк оскарження.

Відповідно до п.20.1.34 ст.20 ПК України позивач має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, якій має податковий борг.

Відповідно до п.14.1.175. ст.14 ПК України податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк.

Податкове зобов’язання визначене контролюючим органом вважається узгодженим в день закінчення процедури адміністративного оскарження (п.56.17 ст.56 ПКУ), або день набрання судовим рішенням законної сили у випадку судового оскарження (п. 56.18 ст.56 ПКУ).

При цьому, необхідно врахувати, що відповідно до п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до ст.116.1 ПК України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.

Натомість, ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Таким чином, з 01.01.11 з моменту набрання чинності Податковим кодексом України форма рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону повинна відповідати вимогам ст.ст.54, 58, 116 ПК України.

В цьому ж випадку, відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій у формі податкового повідомлення-рішення не прийнято, а застосовано форму рішення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Разом із тим, відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Ще в 2014 році, Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 28.03.14 №375/11/14-14 звертав увагу на неможливість застосування форми рішення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790, та необхідністю надсилання у таких випадках податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи, що з моменту набрання чинності Податкового кодексу України пройшло більше п’яти років, про існування цієї проблеми відповідачу відомо у тому числі і з листа ВАСУ від 28.03.14 №375/11/14-14, але він досі не привів свою діяльність у відповідність до вимог ст.ст.54, 58, 116 ПК України, зазначене неможливо кваліфікувати лише як дефект форми.

Дефект форми це помилки, описки, технічні недоліки рішення. У цьому ж випадку, відповідач не помиляється щодо форми рішення про застосування фінансових санкцій, а свідомо дії не у спосіб передбачений законом.

В теперішній час, оскільки Податковим кодексом України чітко визначена форма рішення про застосування фінансових санкцій у формі податкового повідомлення-рішення, суд не може залишити цю обставину поза увагою та визнати рішення викладене у інший спосіб правомірним.

Ухвалення Головним управлінням ДФС у Миколаївській області рішення про застосування фінансових санкцій не у формі податкового повідомлення-рішення, не призвело до узгодження податкового зобов’язання відповідно до вимог ст.56 Податкового кодексу України та відповідно до виникнення податкового боргу.

За відсутністю узгодженого відповідно до вимог Податкового кодексу України податкового зобов’язання, у позивача відсутнє право вимоги на суму 17000 гривень, а тому у задоволенні позову належить відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) до Приватне Миколаївське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" (вул. Московська, 6,Миколаїв,54001 02659223) відмовити.

2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко