Ухвала суду № 72511043, 27.02.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/12025/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2018 року місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності , -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (місцезнахлдження вул. Межигірська, 8, м. Київ, 04070) звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (місце реєстрації вул Минайська, 20, с. Сторожниця, Ужгородський район) про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 05.12.2016 року відкрито провадження у даній справі за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції, яка діяла на час відкриття провадження.

В ході розгляду справи відповідачем подано до суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності, яка ухвалою суду від 27.02.2018 року прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

При цьому, разом із зустрічною позовною заявою позивачем за зустрічним позовом подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “КЕЙ-КОЛЕКТ”, їх співробітникам чи представникам, а також будь-яким третім фізичним чи юридичним особам виселяти ОСОБА_3 та його дружину- Ільчук ОСОБА_4 з будинку за адресою Ужгородський район, с.Сторожниця, вул.Минайська, будинок 20, проникати на територію двороволодіння та в будинок, виносити речі, а також заселити ОСОБА_3 та його дружину- Ільчук ОСОБА_4 в будинок за адресою Ужгородський район, с.Сторожниця, вул.Минайська, будинок 20 та накласти арешт на будинок за адресою: Ужгородський район, с.Сторожниця, вул.Минайська, будинок 20.

В обґрунтування заяви посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду .

Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту.

Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення позову регламентовано статтями 149 – 151 ЦПК України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в цивільному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямована на дотримання норми щодо обов’язковості до виконання судових рішень, встановленої нормами Конституції України.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду. Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник немайновий спір щодо скасування реєстрації права власності за позивачем на будинковолодіння.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективнийзахист, або по-новлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

При цьому згідно до п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, а згідно п.3 ч.1 ст.150 ЦПК України встановленням обов'язку вчинити певні дії.

Згідно до п.10 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.150 ЦПК України , суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову

Згідно ч.6 ст.153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У порядку забезпечення позову , позивач просить суд заселити позивача та його дружину в будинок за адресою Ужгородський район, с. Сторожниця , вул. Минайська 20. Водночас, слід зазначити , що така вимога як вселення є окремою самостійною позовною вимогою і не може виступати як спосіб забезпечення позову.

Окрім того, у порядку забезпечення позову , позивач просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “КЕЙ-КОЛЕКТ”, їх співробітникам чи представникам, а також будь-яким третім фізичним чи юридичним особам виселяти ОСОБА_3 та його дружину- Ільчук ОСОБА_4 з будинку за адресою Ужгородський район, с.Сторожниця, вул.Минайська, будинок 20, проникати на територію двороволодіння та в будинок, виносити речі. Разом з тим, задоволення даної вимоги призведе до вирішення первісного позову по суті та фактичної відмови у задоволенні первісних позовних вимог, що є недопустимим на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

При цьому суд враховує, що питання обгрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.

Як роз'яснено в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, між сторонами існує спір не майнового характеру , зокрема предметом зустрічного позову є скасування реєстрації права власності за ТОВ "Кей-Колект" на будинок за адресою Ужгородський район, с. Сторожниця , вул. Минайська 20.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “КЕЙ-КОЛЕКТ”, їх співробітникам чи представникам, а також будь-яким третім фізичним чи юридичним особам виселяти його - ОСОБА_3 та його дружину- Ільчук ОСОБА_4 з будинку за адресою Ужгородський район, с.Сторожниця, вул.Минайська, будинок 20, проникати на територію двороволодіння та в будинок, виносити речі, а також заселити їх - ОСОБА_3 та його дружину- Ільчук ОСОБА_4 в будинок за адресою Ужгородський район, с.Сторожниця, вул.Минайська, будинок 20 слід відмовити, оскільки відсутні правові підстави для їх задоволення.

Що стосується вимоги ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу, суд виходить з наступного.

Зважаючи на викладене вище, вимоги діючого законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; враховуючи той факт, що позивачем суду надані докази того, що чиняться дії щодо перешкод у доступі до будинку позивачу, а також щодо можливих дій, направлений на відчуження будинку, суддя приходить до висновку про задоволення заяви в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок за адресою Ужгородський район, с. Сторожниця , вул. Минайська 20, оскільки у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову у подальшому може бути ускладнено виконання судового рішення, у разі задоволення зустрічних позовних вимог.

Суд вважає що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на житловий будинок буде достатнім в даній справі. У даному ж випадку вжиті заходи забезпечення позову є дієвою та оптимальною процесуальною дією, яка не дозволить відповідачу на час вирішення спору розпорядитися спірним майном. Арешт майна являє собою заборону розпорядження майном до набрання рішенням законної сили або до скасування ухвали про забезпечення позову.

При цьому суд враховує, що такий захід забезпечення позову є найменш обтяжливим, оскільки не позбавляє відповідача права володіння і користування даним будинком та є співмірним із заявленими позовними вимогами, а також таким, котрий, в разі задоволення зустрічного позову, забезпечить можливість виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153,157 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності – задовольнити частково.

Накласти арешт на будинок за адресою Ужгородський район, с. Сторожниця , вул. Минайська 20, який належитьТовариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» .

В решті вимог заяви – відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копії ухвали для виконання направити до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5