Рішення № 72511035, 19.02.2018, Василівський районний суд Запорізької області

311/1528/15-ц

2/311/218/2018

19.02.2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року Василівський районний суд Запорізької області

у складі головуючого: судді Носика М.А.

при секретареві: Кудіновій В.І.

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача адвоката ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Василівка цивільну справу за позовом Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 підприємство «Дім» Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, до ОСОБА_6, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року до Василівського районного суду звернулася Степногірська селищна рада Василівського району Запорізької областііз позовом до ОСОБА_6,Управління державної міграційної служби в Запорізькій області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, який було уточнено. Позивач просить суд визнати ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в кімнаті №52 гуртожитку «Сучасник» по вул. Молодіжна 3б в смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області у зв'язку з відсутністю в ньому понад 6 місяців без поважних причин. Також позивач просить зобов'язати Управління державної міграційної служби в Запорізькій області зняти відповідача з реєстрації за вказаною адресою. Крім того, позивач висуває вимоги про розірвання договору №809 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (найму житлового приміщення) укладеного 09 січня 2013 року між відповідачем та КП «Дім» Степногірської селищної ради у зв'язку з наданням неправдивої інформації під час укладання цього договору, а саме, підробленого ордеру на вселення в житлове приміщення, з виселенням відповідача ОСОБА_6 з вказаного житла, без надання іншого житла, в порядку ст.826 ЦК України та покласти на відповідача судові витрати.

В уточненій позовній заяві зазначено, що вказаний гуртожиток перебуває у комунальній власності Степногірської селищної ради. 03 грудня 2001 року рішенням виконкому Степногірьсокї селищної ради №347 житлову кімнату №52 вказаного гуртожитку виділено ОСОБА_7, зі складом сім`ї 3 чоловіка, до якої відповідач не входив. З 16 січня 2002 року ОСОБА_7 отримав ордер №316 на вселення у вказане житлове приміщення та з того ж дня був зареєстрований за вказаною адресою. 27 грудня 2002 року дружина ОСОБА_7 – ОСОБА_7 разом з сином ОСОБА_8 була знята з реєстрації, та зареєструвалися за попередньою адресою місця реєстрації - кім.№76 в тому ж гуртожитку, наймачем якої на той час була ОСОБА_9 - теща ОСОБА_7 - наймача кімнати №52, що підтверджується копією форми В - картки по квартирного обліку реєстрації громадян в кімнаті №76. 28 грудня 2002 року у кімнаті №52 гуртожитку був зареєстрований з невідомих позивачу причин ОСОБА_6, який не перебуває у родинних відносинах з наймачем – ОСОБА_7, останній в той же день був знятий з реєстрації у кімнаті №52 та зареєструвався у кімнаті №76 того ж гуртожитку. Таким чином, ОСОБА_6 лишився зареєстрованим у кімнаті №52 сам. Відповідач та колишній наймач ОСОБА_7 усно зверталися до селищної ради з приводу переоформлення особистого рахунку, на що їм було роз'яснено про неможливість надання дозволу на переоформлення, оскільки вони не є між собою членами сім`ї. ОСОБА_7 звертався в селищну раду із заявою про переоформлення особистого рахунку, яке розглядалося 14 квітня 2005 року та було ухвалено рішення №889 про відмову у переоформленні особистого рахунку. Житлові приміщення у вказаному гуртожитку підлягають приватизації відповідно до рішення №8 ХХУП сесії селищної ради від 15 листопада 2012 року та рішення №16 ХХХ1 сесії селищної ради від 28 березня 2013 року. Після початку процесу приватизації у 2013 році відповідач звернувся в селищну раду із заявою на приватизацію, але з недостатнім пакетом документів, перелік яких затверджено вказаними рішеннями сесії селищної ради, які відповідач згодом відкликав своєю наступною заявою. У 2014 році відповідач вдруге звернувся до селищної ради із заявою про надання дозволу на приватизацію кімнати №52 та надав пакет документів, серед яких був підроблений ордер на його вселення. Відповідачу було відмовлено в приватизації вказаного житлового приміщення. Відповідач жодного дня, з моменту реєстрації місця проживання, не проживав у вказаній кімнаті, з часу звільнення кімнати сім'єю ОСОБА_7 кімната знаходиться у стадії незакінченого ремонту. Електроенергією відповідач у кімнаті не користується, з 2002 по 2015 рік споживання дорівнює нулю. Послугами водопостачання та водовідведення відповідач також не користується, сплачує лише за комунальні послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території. Під час проведення перевірок 29 грудня 2014 року та 01 квітня 2015 року за участю комісії з питань житлового обліку та контролю за використанням житла КП «Дім», інших членів комісії, мешканців кімнат №45 та №51 було встановлено, що відповідач не проживає у вказаному житловому приміщенні понад 6 місяців, 5-6 років там взагалі не з'являється, за кімнатою не наглядає. Відповідач тривалий час з сім`єю мешкає і працює в м. Києві, куди виїхав на заробітки. Заяв від відповідача про збереження за ним права користування житловим приміщенням не надходило.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 20 травня 2015 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено її до судового розгляду.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2016 року відмовлено у задоволенні позову Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області.

На вищевказане рішення суду була подана апеляційна скарга Степногірською селищною радою Василівського району Запорізької області. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2016 року апеляційну скаргу Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області відхилено. Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року касаційну скаргу Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області задоволено частково. Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

30 січня 2017 року до Василівського районного суду Запорізької області з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла цивільна справа за позовом Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області до ОСОБА_6, Управління державної міграційної служби в Запорізькій області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов’язання зняти з реєстрації та розірвання договору, виселення.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

15 березня 2017 року позивач надав уточнену позовну заяву в якій просить суд визнати ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в кімнаті №52 гуртожитку «Сучасник» по вул. Молодіжна 3б в смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області у зв'язку з відсутністю в ньому понад 6 місяців без поважних причин. Також позивач просить розірвати договір №809 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (найму житлового приміщення), укладеного 09 січня 2013 року між відповідачем та КП «Дім» Степногірської селищної ради у зв'язку з наданням неправдивої інформації під час укладання цього договору, а саме, підробленого ордеру на вселення в житлове приміщення, з виселенням відповідача ОСОБА_6 з вказаного житла, без надання іншого житла, в порядку ст.826 ЦК України; стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

22 вересня 2017 року позивач надав уточнену позовну заяву в якій просить суд визнати ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в кімнаті №52 гуртожитку «Сучасник» по вул. Молодіжна 3б в смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області у зв'язку з відсутністю в ньому понад 6 місяців без поважних причин; стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 06 грудня 2017 рокупозовну заяву Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області до ОСОБА_6, Управління державної міграційної служби в Запорізькій області, третя особа – ОСОБА_5 підприємство «Дім» Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов’язання зняти з реєстрації та розірвання договору, виселення, залишено без розгляду в частині позовної вимоги про розірвання Договору №809 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (найму житлового приміщення) укладеного 09 січня 2013 року між відповідачем та КП «Дім» Степногірської селищної ради (Житлово-експлуатаційною організацією), в зв'язку з наданням неправдивої інформації під час укладання цього договору, а саме підроблений ордер на вселення в житлове приміщення, з виселенням відповідача ОСОБА_6, з житлової кімнати №52 гуртожитку «Сучасник», розташованого в будинку №3-б по вул. Молодіжна в смт Степногірськ Василівського району Запорізької області, без надання іншого житла, в порядку ст. 826 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 19 лютого 2018 рокуприйнято відмову позивача від позову в частині позовних вимог до Управління державної міграційної служби в Запорізькій області та закрито провадження в частині позовних вимог до Управління державної міграційної служби в Запорізькій області щодо зобов’язання Василівського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області зняти відповідача ОСОБА_6 з реєстрації в кімнаті №52 гуртожитку «Сучасник», розташованого в будинку № 3-б по вул. Молодіжна в смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області.

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, з підстав, вказаних у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_6 у судовому засіданні 26 вересня 2017 року суду показав, що заперечує проти позову. Іншого житла та зареєстрованого місця проживання, крім кімнати у гуртожитку, не має. Він працює за трудовим договором у м. Києві. Проводить ремонт в кімнаті №52, в будинку №3-б по вул. Молодіжна в смт. Степногірськ. Сплачує всі комунальні послуги. Часто приїжджає у с.м.т. Степногірськ. Після завершення роботи у м. Києві має намір повернутися в с.м.т. Степногрірськ. Тому просить відмовити у задоволенні позову. В наступні судові засідання відповідач не з`явився.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник третьої особи КП «Дім» ОСОБА_4 вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Вислухавши пояснення представників сторін, відповідача та третьої особи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що дана позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст.ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що гуртожиток «Сучасник», розташований за адресою: Запорізька область, Василівський район, смт. Степногірськ, вул. Молодіжна, 3б, в якому знаходиться спірна кімната №52 належить та перебуває у комунальній власності Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, що підтверджується архівною копією Розпорядження голови Василівської РДА Запорізької області №502 від 06 червня 1996 року (т.1, а.с.27), актом передачі майна (т.1, а.с.28).

Відповідно до рішення №347 від 03 грудня 2001 року виконкому селищної ради кімната №52 у гуртожитку «Сучасник» була виділена ОСОБА_7 на склад сім`ї 3 чоловіка (т.1, а.с.13). У Книзі реєстрації ордерів на поселення в гуртожитки, розпочатої 26 квітня 1984 року, копія якої надавалася позивачем (т.1, а.с.14-15), є запис про видачу 06 січня 2002 року ордера №316 ОСОБА_7 на кімнату №52.

14 квітня 2005 року виконавчим комітетом Скельківської селищної ради Василівського району Запорізької області було прийнято рішення №889 про відмову ОСОБА_7 в переоформленні особистого рахунку на кімнату №52 в гуртожитку «Сучасник» на ОСОБА_6, що було мотивовано відсутністю ордера на його вселення та необхідністю надання ним довідки ДКП Василівське БТІ про те, що за ним на праві приватної власності нерухомості не зареєстровано для вирішення питання про подальше його забезпечення жилою площею в гуртожитку. У рішенні вказано, що у разі не надання довідки БТІ - комісії з питань житлового обліку спеціалістам селищної ради необхідно підготувати позовну заяву до суду про розірвання договору найму жилого приміщення на вимогу наймодавця (т.1, а.с.16).

До позовної заяви позивачем подано копію ордера №332(а), в якому зазначено, що він був виданий «Кушніренко Миколаю Миколайовичу» на кімнату №52 у гуртожитку «Сучасник» в смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області на підставі рішення виконкому Степногірської селищної ради №335 від 28 січня 2002 року на склад сім`ї 1 чол. Ордер за підписом Степногірського селищного голови датований 10 лютого 2002 року, на копії ордера видно печатку Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області (т.1, а.с.17).

Представник позивача вказує на те, що цей ордер був підроблений, однак жодного доказу про підроблення вказаного документа суду не було надано. Підроблення ордеру на вселення у житлове приміщення має ознаки злочину, передбаченого ст.358 КК України. Доказів того, що правоохоронними органами з цього приводу проводилося розслідування, яке мало наслідком встановлення вироком суду особи, винної у скоєнні злочину, а саме в підробленні ордера, що завіряється підписом посадової особи та печаткою, в даному випадку, органу місцевого самоврядування, суду не надано. Доводи про відсутність оригіналу ордеру в КП «Дім», відсутність рішення на підставі якого було видано ордер, орфографічні помилки в ордері, складення його різними почерками та невідповідність даних ордера технічним характеристикам приміщення не є доведеними в суді належними та допустимими доказами підроблення ордера, виданого, як зазначено у наявній в справі копії, органом місцевого самоврядування. Також суду не надано доказів та відомостей про звернення до суду з позовними заявами за рішенням селищної ради, вказаним вище.

У справі є копії форми В та 16 (т.1, а.с.19-20), які містяться відомості про осіб, які були зареєстровані кімнаті №76, де зазначені наймач ОСОБА_9 та члени її сім`ї на прізвище «Попазови» та «Фоменко».

Відповідно до довідки КП «Дім» відповідач ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с.18).

Згідно ст.ст.6,127 ЖК України, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Гуртожитки можуть використовуватися для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України, та з урахуванням подібності за змістом правовідносин саме щодо користування жилою площею у гуртожитку з правовідносинами, що регулюються загальними засадами ст.ст.71, 72 ЖК України щодо відсутності осіб, які мають право користуватися жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду, положення цих правил про збереження за відсутньою особою права на жиле приміщення слід застосовувати і разі тимчасової відсутності у гуртожитку особи, якій у ньому надавалася жила площа.

Відповідно до ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.

Матеріали справи не свідчать про наявність підстав для визнання відповідача ОСОБА_6, таким, що втратив право користування жилим приміщенням кімнати №52 у гуртожитку №3б по вул. Молодіжна в с.м.т. Степногірськ.

На обґрунтування позовних вимог, позивачем надано ОСОБА_8 на предмет не проживання (т.1, а.с.21), з якого слідує, що 01 квітня 2015 року комісія КП «Дім» за участю мешканців гуртожитку склали акт про те, що ОСОБА_6 в кімнаті №52 по вул. Молодіжна 3б в смт. Степногірськ останні 6 місяців не проживає, з сусідами не зустрічався з моменту реєстрації. Акт містить підписи сусідів з кімнат №51 та №48. Акти аналогічного змісту, з зазначенням не проживання відповідача зі слів сусідів (т.1, а.с.22; т.2, а.с.101,102), були складені комісією КП «Дім» 29 грудня 2014 року, 13 лютого 2017 року, 04 травня 2017 року.

Також позивачем надано довідки КП «Дім» за період з 2002 по 2015 роки, що відповідач фактично не користувався електроенергією, споживання електроенергії за цей період дорівнює «0», покази лічильника лишилися на тому ж рівні (т.1, а.с.23). З акту (т.1, а.с.150) КП «Дім» вбачається, що кімната №52 була відключена від енергопостачання з 2005 року. Відповідно до довідки КП «Облводоканал» ЗОР Степногірського експлуатаційного цеху водо забезпечення і водовідведення, відповідач за період з 01 лютого 2007 року за вказаною вище адресою послугами водопостачання та водовідведення не користувався.

Відповідно до акта обстеження спірної кімнати (т.1, а.с.119,148) від 07 липня 2015 року, вона перебуває у стані ремонту, системи каналізації та освітлення не працюють.

Акти про не проживання відповідача, на які посилається позивач, з огляду на їх зміст, не можуть бути прийняті як належні та достовірні докази, оскільки вони складені одними і тими особами у шаблонній формі і не містять конкретних фактичних даних щодо часу та причин не проживання відповідача. Акт обстеження кімнати складений за відсутності особи, яка зареєстрована у кімнаті №52 – ОСОБА_6

Разом з тим, відповідачем ОСОБА_6 надано до суду ОСОБА_8 обстеження житлової площі від 06 червня 2017 року (т.2, а.с.124), з якого слідує, що 06 червня 2017 року комісія у складі депутата Степногірської селищної ради ОСОБА_10, сусідів з кімнат №51 та №50 ОСОБА_11 та ОСОБА_12, провели обстеження кімнати №52, в ході якого було встановлено, що приміщення складається з двох кімнат, в одній з яких завершено капітальний ремонт, в іншій розпочаті ремонтні роботи; замінено каналізаційні труби, сантехнічні вузли функціонують; встановлено лічильники холодної води та електроенергії.

Згідно наданих відповідачем квитанцій про оплату, у 2017 році ОСОБА_6 оплачувалися комунальні послуги за електроенергію, водопостачання та водовідведення, з утримання будинку та прибудинкової території.

Вказане свідчить, що відповідач ОСОБА_6 зареєстрований та користується кімнатою №52 у гуртожитку «Сучасник» по вул. Молодіжна №3б в смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області. Більше того, виконує ремонт вказаної житлової площі, власником якої є позивач.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.71 ЖК України, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв’язку з навчанням протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Як вбачається з наданих відповідачем ОСОБА_6 доказів (т.1, а.с.116-118), він тимчасово виїхав з с.м.т. Степногірськ у зв’язку з роботою, працює у м. Києві директором ТОВ «ІМПЕРІЯ БУД».

Судом встановлено, що не проживання відповідача у спірному жилому приміщенні носить тимчасовий характер, обумовлений роботою відповідача в м. Києві, відсутністю роботи для нього у смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області та проведенням ремонту в кімнаті.

Посилання позивача на наявність у дружини відповідача житлового приміщення у м. Києві, не є підставою для визнання відповідача втратившим право користування житловим приміщенням у гуртожитку. Крім того, у приміщенні по вул. Тверська 16/21 у м. Києві, на яке вказує позивач, знаходиться салон косметології (т.2, а.с.126).

Тому позовні вимоги, про визнання відповідача втратившим право користування житловим приміщенням у спірній кімнату гуртожитку, направлені на позбавлення відповідача права користування житловим приміщенням, можуть бути задоволені лише на підставі переконливих, взаємоузгоджених і неспростовних доказів у справі, які у справі відсутні.

Суд відмовляє у задоволенні позову.

Судові витрати, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, суд покладає на позивача та не стягує з відповідача.

Керуючись ст.ст.258-260 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 підприємство «Дім» Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, до ОСОБА_6, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.А. Носик