Ухвала суду № 72508766, 27.02.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/354/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 56 Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегія суддів судової палати у цивільних справах: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Ювшина В.І.

секретар Попова М.В.

учасники справи:

представник відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу товариства з обмежено відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2017 року, ухваленого під головуванням судді Троян Т.Є., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» до ОСОБА_5 про стягнення збитків, повний тест рішення виготовлено 01.12.2017 року,

в с т а н о в и л а :

ТОВ «Орлан-Транс-Груп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення збитків, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.08.2010 року ОСОБА_5 було прийнято на роботу у Львівську філію ТОВ «Орлан-Транс-Груп» на посаду водія. Відповідач, перебуваючи в трудових відносинах з підприємством, неодноразово перебував у службових відрядженнях в межах України та за кордоном, отримав пластикові картки ТзОВ «Вог Рітейл», ТОВ «Сіненергія» та ТОВ «Е100» для заправки дизельним паливом транспортних засобів для виконання транспортних завдань.

Під час виконання перевезення на автопоїзді НОМЕР_1/НОМЕР_2 за маршрутом Україна-Швейцарія-Україна згідно подорожнього листа №597058 від 29.01.2016 року перевитрата палива по даному перевезенню склала 179 літрів дизельного палива на загальну суму 3408,14 грн.

При заправці 19.03.2016 року кількість палива в баках перевищила реальний об'єм баків автомобіля - 906 літрів при об'ємі 810 літрів, що завдало збитків в розмірі 1247,64 грн.; при заправці 14.02.2016 року кількість палива в баках завищила реальний об'єм баків автомобіля - 952 літри при об'ємі 810 літрів, що завдало збитків розмірі 1851 грн.; при заправці 20.02.2016 року кількість палива в баках перевищила реальний об'єм баків автомобіля - 1193 літри при об'ємі 810 літрів, що завдало збитків в розмірі 5814,87 грн. При заїзді автомобіля на територію Німеччини 02.02.2016 року кількість палива становила 510 літрів при об'ємі баків 810 літрів, що завдало підприємству збитків у вигляді різниці вартості палива на території Польщі Німеччини на загальну суму 506,72 грн.

Під час виконання перевезення згідно подорожнього листа від 06.04.2016 року перевитрата пального склала на загальну суму 2691.02 грн.

При виконанні перевезення на автопоїзді НОМЕР_1/НОМЕР_2 за маршрутом Україна - Німеччина-Україна відповідач завдав позивачу збитки в сумі 2691,02 грн. та 937,79 грн. під час виконання перевезення згідно подорожнього листа №641116 від 06.06.2016 року.

При виконанні перевезення за маршрутом Україна-Німеччина-Україна згідно подорожнього листа № 687098 від 14.10.2016 року ОСОБА_5 завдав позивачу збитки на суму 4243,95 грн., оскільки перевитрата пального склала 256 літрів.

28.11.2016 року відповідачем завдано позивачу збитки в розмірі 1785,87 грн.; 23.10.2016 року на суму 1999 грн.; 29.10.2016 року на суму 2296,15 грн.; 02.11.2016 року на суму 1016.12 грн.; 16.11.2016 року на суму 448.82 грн.; 20.11.2016 року на суму 331.35 грн.

Під час виконання перевезення згідно подорожнього листа №502174 від 24.01.2017 року перевитрата пального склала 97 літрів на загальну суму 2090,88 грн.

У зв'язку з чим ТОВ «Орлан-Транс-Груп» просив суд стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість у розмірі 30669,46 грн.

Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «Орлан-Транс-Груп» подало апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права та просить скасувати рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що районний суд не врахував, що відповідно до п.6 ст. 134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків. Крім того ТОВ «Орлан-Транс-Груп» зазначає, що річний термін для звернення підприємства до суду про стягнення шкоди повинен рахуватися з моменту звільнення відповідача з роботи, оскільки шкоду заподіяну підприємству було виявлено лише після звільнення відповідача з роботи.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Орлан-Транс-Груп» до ОСОБА_5 про стягнення збитків, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач пропустив річний строк звернення до суду встановлений ч.3 ст.233 КЗпП України.

Колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що відповідно до наказу №94-кф 06 липня 2010 року ОСОБА_5 було прийнято на роботу у Львівську філію ТОВ «Орлан-Транс-Груп» на посаду водія з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю.

Згідно наказу ТОВ "Орлан Транс Груп" № 33-кф від 5 квітня 2017 року відповідача було звільнено з роботи 9 березня 2017 року за п.4 ст.40 КЗпП України.

Наказом №45 від 11 серпня 2010 року Львівською філією ТзОВ «Орлан-Транс-Груп» затверджено базову лінійну норму витрат палива.

Наказом №29 від 08 червня 2015 року ТзОВ «Орлан-Транс-Груп» встановлено правила заправки дизельним пальним при виконанні транспортних завдань.

Згідно подорожнього листа №597058 від 29 січня 2016 року відповідач, перебуваючи у службовому відрядженні по маршруту Україна-Швейцарія-Україна, здійснив перевитрату палива об'ємом 179 літра на суму 3408,14 гривни.

Згідно подорожнього листа №597360 від 06 квітня 2016 року відповідач, перебуваючи у службовому відрядженні по маршруту Україна-Німеччина-Україна, здійснив перевитрату палива об'ємом 130 літра на суму 2567 гривни.

Згідно подорожнього листа №641116 від 04 червня 2016 року відповідач, перебуваючи у службовому відрядженні по маршруту Україна-Німеччина-Україна, здійснив перевитрату палива об'ємом 81 літрів на суму 937,79 гривни.

Згідно подорожнього листа №687098 від 14 жовтня 2016 року відповідач, перебуваючи у службовому відрядженні по маршруту Україна-Німеччина-Україна, здійснив перевитрату палива об'ємом 256 літрів на суму 4243,95 гривни.

Згідно подорожнього листа №50217424 24 січня 2017 року відповідач, перебуваючи у службовому відрядженні по Україні здійснив перевитрату палива об'ємом 107 літрів на суму 2090 гривни.

Крім того в період з 02.02.2016 року по 19.03.2016 року ОСОБА_8 було допущено неоднозначно розрахунковий об'єм заправки баків автомобіля, чим за розрахунком позивача йому заподіяно матеріальні збитки в суму 12823,37 гривни. Також при заправці автомобіля дизпаливом 16.04.2016 року було перевищено розрахункова заправка об'ємів баків 810 літрів, було заправлено 846 літрів, збитки становлять 123,37 гривни.

Під час виконання 14.10.2016 року рейсу за маршрутом України-Німеччина-України ОСОБА_8 було допущено перевищено розрахункова заправка об'ємів баків на 130 літрів на суму 4243,95 гривни. Під час виконання даного рейсу під час заїзду в різні країни ОСОБА_8 порушив наказ №29 від 08.06.2015 року та допустив заправку автомобіля за ціною вищою (різниця цін на дизпаливо), чим в країнах, з яких він виїжджав, чим було завдано за твердженням позивача збитків на суму 6091, 35 гривни.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із пропуску позивачем строків звернення до суду та із недоведеності позивачем вини відповідача у заподіянні матеріальної шкоди.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Наявність зазначених умов відповідно до ст.138 КЗпП України покладається на роботодавця.

При розгляді справи встановлено, що згідно з переліком посад і робіт, котрі заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на схов, обробку, продаж, відпуск, перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 3447/24, посада водія автотранспортних засобів не входить до списку таких професій.

Разом з тим, при поданні позовної заяви ТОВ «Орлан-Транс-Груп» здійснювало посилання на пункт 6 статті 134 КЗпП України як підставу стягнення збитків.

Згідно до роз'яснень, викладених у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», матеріальна відповідальність в повному розмірі на підставі пункту 6 статті 134 КЗпП України покладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами. За чинним законодавством така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну перевитратою пального на автомобільному транспорті.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР від 12 вересня 1991 № 1545-XII, у зв'язку з Постановою Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" (1427-12) та прийняттям Акта проголошення незалежності України встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Так, відповідно до підпункту «в» пункту 14 Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР «Про підвищення ефективності використання автотранспортних засобів у народному господарстві, посилення боротьби з приписками при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та забезпечення цілості паливно-мастильних матеріалів» від 5 серпня 1983 року № 759, яка є чинною, за перевитрату палива понад затверджених норм з вини працівників автомобільного транспорту з них утримується 100 відсотків вартості перевитраченого автомобільного палива.

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції з обліку надходження і витрачання пально-мастильних матеріалів і єдиних талонів на відпуск нафтопродуктів на підприємствах, в організаціях, колгоспах і радгоспах, затвердженої Державним комітетом СРСР по забезпеченню нафтопродуктами 3 лютого 1984 року № 01/21-8-72, яка є чинною, на підставі прийнятого керівником підприємства рішення вартість перевитраченого палива понад затверджені норми підлягає стягненню з водіїв транспортних засобів.

Враховуючи підстави поданого позову та вищезазначені положення законодавства, суд першої інстанції неправомірно вмотивував відмову у позові лише з підстав відсутності доказів укладення окремого договору про повну матеріальну відповідальність та невіднесення посади водія до переліку посад, за якими можуть укладатися такі договори.

Працівнику ОСОБА_8 підприємством для заправки автомобіля видавались міжнародні пластикові картки ТзОВ «Вог Рітейл», ТОВ «Сіненергія» та ТОВ «»Е100», тому за даними використання пласткових карток та комп'ютерних даних автомобіля та подорожніх листів позивачем достовірно встановлено кількість закупленого пального, місце розташування заправки та наявність пального в баках автомобіля. При здачі водієм подорожніх листів адміністрацією підприємства відразу робився розрахунок витрат пального, але ОСОБА_8 відмовлявся від підпису подорожніх листів, про що складались відповідні акти. За таких обставин колегія суддів знаходить вірним розрахунок позивача відносно перевитрати пального та перевищення розрахункової заправки баків автомобіля. Зазначений розрахунок відповідачем не спростовано.

Доводи ОСОБА_8 про те, що наказ позивача №45 від 11.08.2010 року «Про затвердження тимчасових базових лінійних норм витрат пального» не відповідає наказу Мінтрансу України за №43 від 10.02.1998 року «Про затвердження витрат і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» є безпідставними, так як даний розрахунок лінійних норм витрат пального позивачем розрахований відповідно до наявних у нього сучасних автомобілів і наказ №45 від 11.08.2010 року ніким не оспорений і є чинним для працівників ТОВ «Орлан-Транс-Груп». При розробці наказу №45 від 11.08.2010 року «Про затвердження тимчасових базових лінійних норм витрат пального» позивачем було враховано дорожні умови в яких будуть працювати водії.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вина відповідача ОСОБА_8 в перевитраті пального та перевищенню розрахункової заправка об'ємів баків є доведеною.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третя статті 233 КЗпП України).

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Отже, строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України.

ТОВ «Орлан-Транс-Груп» не звертався до суду з заявою про поновлення строків звернення до суду та звернувся до суду з даним позовом 04 серпня 2017 року, заявивши вимоги про захист своїх права в частині стягнення матеріальної шкоди з відповідача, посилаючись як на підставу вимог на подорожній лист №597058 від 29.01.2016 року на суму збитків 12828,37 гривни; подорожній лист №597360 від 06.04.2016 року на суму збитків 2691,02 гривни та за подорожнім листом №641116 від 04.06.2016 року на суму збитків 937,79 гривни. Зазначені вимоги знаходяться за межами річного строку звернення до суду роботодавця за захистом порушених прав про стягнення шкоди до працівника, тому в цій частині позовних вимог про стягнення матеріальних збитків на загальну суму 16457,18 гривни необхідно відмовити за пропуском строків звернення до суду, так як про допущені порушення позивачу стало відомо при здачі працівником подорожнього листа в бухгалтерію.

За подорожнім листом №687098 від 14.10.2016 року ОСОБА_8 допустив перевитрату пального на суму 4243,95 гривни та перевищив розрахункової заправки баків автомобіля на суму 1785,87 гривни. Також за подорожнім листом №502147 від 21.07.2017 року відповідач допустив перевитрату пального на суму 2090,88 гривни, а тому зазначені збитки в загальній сумі 8120,70 гривни підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Що стосується заявленої вимоги за подорожнім листом №687098 від 14.10.2016 року про відшкодування збитків завданих заправкою автомобіля за ціною вищою (різниця цін на дизпаливо), чим в країнах, з яких ОСОБА_8 виїзджав на суму 6091, 35 гривни, то колегія суддів не вважає це перевитратою пального, а порушенням фінансової дисципліни, що не підпадає під дію підпункту «в» пункту 14 Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР «Про підвищення ефективності використання автотранспортних засобів у народному господарстві, посилення боротьби з приписками при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та забезпечення цілості паливно-мастильних матеріалів» від 5 серпня 1983 року № 759. За таких обставин в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Судом першої інстанції при вирішенні даного спору було неповно з'ясовані обставини що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає до скасування та ухвалення нової постанови, якою позовні вимоги ТОВ «Орлан-Транс-Груп» до ОСОБА_5 про стягнення збитків підлягають до часткового задоволення на суму 8120,70 гривни.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених позовних вимог. Позовні вимоги ТОВ «Орлан-Транс-Груп» задоволено на 26,5 процента від заявленої суми позову. За подачу апеляційної скарги ТОВ «Орлан-Транс-Груп» сплачено 2400 гривень судового збору, тому з відповідача на користь позивача підлягає до відшкодування 636 гривни судових витрат, що становить 26,5 процента від 2400 гривень.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмежено відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2017 року задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2017 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» до ОСОБА_5 про стягнення збитків задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» в рахунок відшкодування збитків, заподіяних перевитратою пального в сумі 8120,70 гривень (вісім тисяч сто двадцять гривень 70 коп).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» судові витрати по справі в сумі 636 (шістсот тридцять шість) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

В.І. Ювшин

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2018 року.