Постанова № 72507973, 22.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року

м.Харків

справа № 642/7918/15-ц

провадження № 22-ц/790/57/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.

за участю: секретаря- Семикрас О.В.

учасників справи:

представників позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

третьої особи - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_10 про відновлення меж земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 03 червня 2016 року, (ухваленого суддею - Євтіфієвим В.М., в залі суду в м. Харкові),-

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2015 року ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову зазначили, що їм на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24 січня 2014 року, належить право власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1.

ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_10, належить право власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

В 2015 році відповідачі самоправно, всупереч правам позивачів, порушили межу між суміжними домоволодіннями по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, встановивши на земельній ділянці позивачів паркан - сітку рабицю.

ОСОБА_8 з метою дослідження дотримання відповідачами порядку землекористування суміжними земельними ділянками звернулася до судового експерта із заявою про надання висновку щодо відповідності межі земельних ділянок між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 правовстановлюючим документам.

З висновку експертного дослідження № 50 від 01 липня 2015 року вбачається, що відповідачі самоправно порушили межу земельних ділянок між суміжними домоволодіннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, що призвело до захоплення частини земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1.

У зв'язку з чим, позивачі просили суд зобов'язати відповідачів відновити межу між суміжними домоволодіннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, заборонити відповідачам порушувати і перетинати межу між суміжними домоволодіннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, стягнути з відповідачів судові витрати.

Представником відповідача ОСОБА_3 подано заперечення на позовну заяву, в якій він просив в задоволенні позову ОСОБА_8, ОСОБА_9 відмовити в повному обсязі. В обґрунтування посилався на ті обставини, що паркан встановлений на межі земельних ділянок за згодою колишніх власників, межі земельних ділянок змінені не були, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 03 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_10 про відновлення меж земельної ділянки та покладення обов'язку задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_5 відновити межу суміжних земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, по лінії АБВГДЖЗКЛМ згідно схеми відновлення лівої межі ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1, зазначеної в додатку № 8 до висновку експертного дослідження № 050, складеного 01 липня 2015 року, звільнивши самоправно захоплену частину земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1, площею 21 кв.м., демонтувавши паркан. В решті позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_9 відмовлено. Стягнено з кожного ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 судові витрати у сумі 243,60 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представником ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на ті обставини, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі. Вказує, що при розгляді справи суд не повністю дослідив та не звернув уваги на рішення суду від 26 березня 1974 року, ухвалене народним судом Ленінського району м.Харкова, яким встановлений порядок та межі користування суміжними земельними ділянками відповідно до висновків технічної експертизи від 12 лютого 1974 року № 1225. Також зазначав, що висновок експертного дослідження № 050 від 01 липня 2015 року, на якому ґрунтується рішення суду, складено із порушенням норм чинного законодавства, тому не може бути визнаний належним та допустимим доказом.

У відзиві на апеляційну скаргу представники ОСОБА_8, ОСОБА_9 зазначають, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В суді апеляційної інстанції представники відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_7 підтримували апеляційну скаргу.

Представники ОСОБА_8, ОСОБА_9 проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Третя особа ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи ОСОБА_7, експертів ОСОБА_11, ОСОБА_12 дослідивши матеріали справи, інвентаризаційні справи № 3186 на домоволодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про відновлення меж земельної ділянки та покладаючи обов'язок на відповідачів відновити межу суміжних земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, по лінії АБВГДЖЗКЛМ, згідно схеми відновлення лівої межі цього домоволодіння відповідно до додатку № 8 до висновку експертного дослідження № 050, складеного 01 липня 2015 року, звільнивши самоправно захоплену частину земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1, площею 21,00 кв. метрів, демонтувавши паркан, суд першої інстанції виходив із того, що конфігурація межі земельних ділянок між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 порушена.

Відстань між житловим будинком АДРЕСА_1 та межею домоволодіння АДРЕСА_2 (встановленим парканом) зменшена з 2,25 м до 1,16 м.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом відновлення межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 згідно висновку експерта.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині з таких підстав.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що позивачам згідно свідоцтва про право на спадщину належить право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 13, 17 том 1).

Зазначена частка домоволодіння по договору купівлі - продажу від 18 грудня 2012 року належала ОСОБА_13 (а.с. 13 том 1).

ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про право на спадщину належить інша ? частина домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 36 інвентаризаційної справи № 3186).

Відповідачі є власниками домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с. 158, 159 том 1).

До 1958 року це було одне домоволодіння у складі двох житлових будинків.

Згідно виписці із кріпосної книги Харківського нотаріального архіву по місту Харкову за 1897 рік з якої вбачається, що зазначене домоволодіння було придбано ОСОБА_14 у ОСОБА_15

Постановою жилкомісії по денаціоналізації Харківського міськвиконкому у 1922 році це домоволодіння було повернено власнику (а.с. 51-54 том 1).

Рішенням виконкому Ленінської райради депутатів трудящихся в м.Харкові № 57 від 28 лютого 1956 року за спірним домоволодінням була закріплена земельна ділянка площею 1820,00 кв. метрів, а також надлишок 80,00 кв. метрів (а.с. 55-58 том 1).

Відповідно до додатків № А2 та А3 до наведеного рішення виконкому спірна земельна ділянка мала форму прямокутника зі сторонами: по червоній лінії забудови - 28,70 м; по правій межі - 66,25 м; по лівій межі 66,25 м; по тильній межі - 28,45 м.

Згідно з витягу № 1 засідання виконкому Ленінської районної ради депутатів трудящихся міста Харкова від 09 січня 1958 року за заявою ОСОБА_16 і ОСОБА_17 домоволодіння було розподілено на два самостійних, з присвоєнням окремих адресів.

Отже, відповідно до свідоцтва про право власності на будинок ОСОБА_16 і ОСОБА_17 став належати будинок АДРЕСА_1.

ОСОБА_18 і ОСОБА_19 домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с. 59 том 1).

Згідно рішення виконкому площі обох земельних ділянок були рівними, складали по 910,00 кв.м. кожна, надлишок по 40,00 кв.м. (а.с. 59 том 1).

Із листа комунального підприємства «Харківського МБТІ» від 06 грудня 2013 року № 449 вбачається, що при проведенні поточної інвентаризації у 1959 році житлових будинків АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 межа між ділянками позначена умовно, тобто огорожа була відсутня. Відстань від житлового будинку АДРЕСА_1 до межі із земельною ділянкою АДРЕСА_2 зазначена на ескізі - 2,25 м (а.с. 60 том 1).

Рішенням народного суду Ленінського району міста Харкова від 26 березня 1974 року був проведений розподіл будинку АДРЕСА_1 та визначений порядок користування земельною ділянкою між співвласниками ОСОБА_16 та ОСОБА_20

Із рішення суду вбачається, що суд виходив із площі зазначеної земельної ділянки 937,00 кв. метрів (а.с. 38 том 1).

Отже, на 1974 рік площа земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 складала 937,00 кв. метрів, тоді як за рішенням виконкому було закріплено 910,00 кв. метрів, надлишки, які були закріплені за домоволодінням складали 40,00 кв. метрів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що зазначеним судовим рішенням був встановлений порядок користування суміжними земельними ділянками, на яких розташовані домоволодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та встановлені межі, є необґрунтованими.

На час звернення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до суду спірні земельні ділянки приватизовані не були, тобто знаходились в користуванні сторін по справі.

В матеріалах справи є викопіювання із будівельного кварталу на спірні земельні ділянки, складені на підставі геодезичної зйомки будівельного кварталу № 1903 від 02 серпня 1955 року, з внесеними змінами на 1959 рік, відповідно до яких земельна ділянка по АДРЕСА_1 мала форму неправильного багатокутника зі сторонами: по червоній лінії (по АДРЕСА_1) 14,95 м (2,25 +3,9+4,65+4,15); з боку жилого дома АДРЕСА_3 - 66,75 м; з тильної сторона з боку житлового будинку АДРЕСА_2 - 54,00 м (13,00 м) (а.с. 47, 106, 113 том 1).

Земельна ділянка АДРЕСА_2 мала наступні розміри: по червоній лінії (по АДРЕСА_1) - 13,00 м; з боку жилого будинку АДРЕСА_1 - 54,00 м з тильної сторони 14,70 м, з боку жилого будинку АДРЕСА_4 - 66,00 м (а.с. 84, 155 том 1).

Відповідно до висновку судової земельно - технічної експертизи № 12450 від 20 грудня 2017 року фактичні розміри земельної ділянки АДРЕСА_1 складають: по червоній лінії - 14,81 (згідно викопіювання із будівельного кварталу 14,95 м) невідповідність - 0,14 м; з боку жилого будинку, АДРЕСА_3 - 66,75 м, що відповідає розмірам згідно викопіювання із будівельного кварталу; з тильної сторони - 14,10 м (13,75 м) невідповідність + 0,35 м; з боку жилого будинку АДРЕСА_2 67,5 м (67,00 м) + 0,75 м.

Фактичні розміри земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 складають 976,00 кв. метрів, розміри: по червоній лінії (по АДРЕСА_1) - 14,30 м. (згідно викопіювання із будівельного кварталу - 13,00 м.), різниця + 1,30 м, з боку жилого будинку АДРЕСА_1 14,52 м. (14,70 м) різниця - 0,18м; з боку жилого будинку АДРЕСА_4 67,45 (66,0), різниця + 1,45 м.

Відповідно до ст. 158 Земельного Кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

За змістом роз'яснень, які містяться в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно із ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України шляхом визнання права, зобов'язання відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших передбачених законом способів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем обраний спосіб захисту шляхом відновлення межі між суміжними домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а.с. 2-6 том 1).

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографогеодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що межі земельних ділянок домоволодіння АДРЕСА_1 та домоволодіння АДРЕСА_2 були встановлені, а в подальшому порушені відповідачами.

Відповідно до вимог частин 1-3 ст. 107 ЗК України підставою для відновлення меж є дані земельно - кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

При розгляді справи в суді першої інстанції позивачі надали висновок № 50 експертного дослідження, складеного 01 липня 2015 року за заявою ОСОБА_8, із якого вбачається, що межа між суміжними домоволодіннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 порушена власниками домоволодіння АДРЕСА_2.

Межа між суміжними домоволодіннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 повинна проходити за лінією АБВГДЖЗКЛМ згідно додатку № 8 (а.с. 47-50 том 1).

Висновки експерта мотивовані тим, що при дослідженні виявлена переуступка частини земельної ділянки АДРЕСА_1 домоволодінню АДРЕСА_2, площею 21 кв. метрів.

При відновленні межі площа земельної ділянки АДРЕСА_1 буде становити 942,00 кв. метрів (а.с. 49 том 1).

За клопотанням відповідачів при розгляді справи в суді апеляційної інстанції була призначена судова земельно - технічна експертиза.

Згідно висновку експерта № 12450, складеного 20 грудня 2017 року, встановлено, що фактична площа земельної ділянки АДРЕСА_1 становить 960,00 кв. метрів, площа земельної ділянки АДРЕСА_2 976,00 кв. метрів (а.с. 213 том 2).

Згідно висновків вищенаведених експертиз збільшення площі земельних ділянок відбулося за рахунок захоплення частини земельної ділянки з боку школи.

Фактична площа земельних ділянок не відповідає правовстановлюючим документам на цю ділянку.

Встановити, чи має місце самозахоплення площі земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в м. Харкові не надається можливим з причин, вказаної в дослідженні.

Не надається можливим визначити чітку лінію, яка розмежує ці земельні ділянки, у зв'язку з відсутністю чітких прив'язок та встановлених невідповідностей у розмірах (а.с. 214 том 2).

Експерти ОСОБА_11 та ОСОБА_21, якими складені вищенаведені висновки, були викликані в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Кожен із них підтримував складений ним висновок експертизи.

Пояснили, що при визначені меж земельних ділянок вони виходили із квартальної зйомки (квартал 1903) домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 від 1955 року зі змінами на 1959 рік.

Судом апеляційної інстанції за клопотанням представників було перевірено відповідність копій фрагментів матеріалів цієї квартальної зйомки її оригіналу.

Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» надала суду завірену копію квартальної зйомки (квартал 1903), яка відповідає копії квартальної зйомки, наданої позивачем (а.с. 75- 76 том 3).

Згідно зазначеної поквартальної зйомки будівельного кварталу від 02 серпня 1955 року вбачається, що загальний розмір земельної ділянки АДРЕСА_5 складав 1900,00 кв. метрів, мав форму прямокутника із сторонами: по червоній лінії забудови (АДРЕСА_1) - 28,70 м; зі сторони домоволодіння АДРЕСА_3 - 66,75 м; із тильної сторони - 22,45 м; зі сторони домоволодіння АДРЕСА_4-66,0 м (а.с. 58 том 1).

В 1959 році після виділення житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в окремі домоволодіння до квартальної зйомки будівельного кварталу 1903 були внесені зміни та визначена межа між зазначеними домоволодіннями (а.с 58 том 1).

З метою встановлення конкретних меж була проведена поточна інвентаризація домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, визначено межі земельних ділянок, у тому числі було встановлено, що відстань від стіни будинку АДРЕСА_1 до межі з домоволодіннями АДРЕСА_2 складає 2,25 м.

Конфігурація межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 під час технічної інвентаризації була встановлена у вигляді ломаної лінії з поворотними кутами 90 градусів (а.с. 58 том 1).

Доводи представників відповідачів про те, що зазначені в квартальній зйомці зі змінами межі земельних ділянок фактично встановлені не були, та межа між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 була встановлена на підставі фактичного користування, що підтверджується наявним на земельній ділянці стовбцем, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки конфігурація межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у подальшому була закріплена в викопіровці домоволодіння АДРЕСА_1, що додавалося до висновку технічної експертизи від 12 лютого 1974 року (а.с. 194 том 1), у викопіровках з інвентаризаційних матеріалів на домоволодіння АДРЕСА_1 від 25 червня 1966 року, 09 липня 1985 року (а.с. 2-4, 8-19 том 3), а також у схемі земельної ділянки технічного паспорту на садибний житловий будинок.

Також зазначена конфігурація межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відобразилась у викопіровках на домоволодіння АДРЕСА_2, зокрема, у викопіровці схематичного плану кварталу 1903 інвентаризаційної справи домоволодіння АДРЕСА_2 від 10 липня 1985 року (а.с. 118 том 1), у плані земельної ділянки технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_2 від 23 грудня 1997 року (а.с. 124 том 1), у викопіровці технічного паспорту домоволодіння АДРЕСА_2 від 29 серпня 2013 року (а.с. 164 - 165 том 1).

Крім того, експерти при складені висновків також виходили із зазначеної конфігурації межі земельних ділянок між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та відстані від стіни будинку АДРЕСА_1 до межі з домоволодінням АДРЕСА_2,0 м-2,25м (а.с. 47-50 том 1, а.с. 208 - 215 том 2).

Проте, із висновку № 050 експертного дослідження від 01 липня 2015 року, висновку судової земельно - технічної експертизи № 12450 від 20 грудня 2017 року та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2, виконаного за заявою відповідачів, зафіксована фактична межа між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у вигляді прямої лінії (а.с. 47-50, 128 - 136 том 1, 208 - 215 том 2).

Отже, при розгляді справи судами було достовірно встановлено, що на теперішній час межа між зазначеними домоволодіннями не відповідає конфігурації межі, яка зафіксована матеріалами поквартальної зйомки кварталу № 1903 та технічної інвентаризації.

В висновках експертів також зазначено про невідповідність межі домоволодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 вищевказаної квартальної зйомки.

Відповідно до висновку № 50 експертного дослідження від 01 липня 2015 року межа між суміжними домоволодіннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 повинна проходити за лінією АБВГДЖЗКЛМ, а саме, відрізок АБ, довжиною 13,0 м, необхідно прокласти від червоної лінії забудови, на відстані 2,1 м від стіни житлового будинку у домоволодіння АДРЕСА_1, паралельно стіні житлового будинку; відрізок БВ, довжиною 1,3 м, необхідно прокласти від відрізка АБ вправо, перпендикулярно стіні житлового будинку у домоволодінні АДРЕСА_1; відрізок ВГ, довжиною 4,36 м, необхідно прокласти по існуючій огорожі від точки В до рогу нежитлової будівлі домоволодіння АДРЕСА_2; відрізок ГД, довжиною 5,88 м, необхідно прокласти по стіні нежитлової будівлі домоволодіння АДРЕСА_2; відрізок ДЖ, довжиною 6,14, необхідно прокласти по існуючий огорожі від рогу першої нежитлової будівлі до рогу другої нежитлової будівлі домоволодіння АДРЕСА_2; відрізок ЖЗ, довжиною 5,43 м, необхідно прокласти по стіні другої нежитлової будівлі домоволодіння АДРЕСА_2; відрізок ЗК, довжиною 30,88 м, необхідно прокласти по існуючий огорожі від рогу другої нежитлової будівлі до стіни вбиральні домоволодіння АДРЕСА_2; відрізок КЛ, довжиною 0,47 м, необхідно прокласти по стіні вбиральні домоволодіння АДРЕСА_2; відрізок ЛМ, довжиною 1,31 м, необхідно прокласти по стіні вбиральні домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с. 49-50 том 1).

Експерт зазначає, що у зв'язку зі складною конфігурацією земельної ділянки по АДРЕСА_1 була виконана геодезична зйомка.

Згідно геодезичної зйомки площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 951 кв.м, в тому числі самочинне захоплення з боку тильної межі (школа) - 27,0 кв .метрів.

По червоній лінії забудови розмір межі складає 14,07 м замість 14,95 м (а.с. 49-50 том 1).

Із висновку судової земельно - технічної експертизи № 12450 від 20 грудня 2017 року вбачається, що розмір цієї земельної ділянки по червоній лінії складає 14,81 м.(а.с. 213 том 2).

Проте, як із висновку експертного дослідження № 50, так і із висновку судової земельно - технічної експертизи № 12450, вбачається, що відстань між будинком АДРЕСА_1 та до межі земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 складає 1,16 м замість 2,25 м (а.с. 49 том 1, а.с. 212 том 2).

Отже, висновки експертів в цій частині співпадають.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновком судової експертизи № 12450 від 20 грудня 2017 року підтверджуються позовні вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо порушення прав користування земельною ділянкою, а саме, відстані від стіни житлової будівлі АДРЕСА_1 до межі домоволодіння АДРЕСА_2.

З огляду на таке, висновок зазначеної експертизи не спростовує висновки суду першої інстанції про те, що межа між суміжними домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 порушена власниками домоволодіння АДРЕСА_2.

Доводи відповідачів про те, що на межі є межові знаки - стовбець, який підтверджує, що межа не змінювалася, не заслуговують на увагу, оскільки при розгляді справи зазначені доводи відповідачів та третьої особи не знайшли підтвердження.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що порушене право позивачів підлягає захисту шляхом відновлення меж земельної ділянки.

Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо заборони відповідачам порушувати і перетинати межу між суміжними домоволодіннями суд першої інстанції правильно зазначив, що положеннями ст. 152 ЗК України передбачено право на судовий захист порушеного права, а не на захист права, яке може бути порушено в майбутньому.

В апеляційній скарзі не містяться доводів у спростування цих висновків суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, були предметом розгляду як суду першої інстанції так і апеляційної, висновків суду вони не спростовують.

За таких обставин, правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375, ст. 382, ст. 383, ст. 384, ст. 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 03 червня 2016 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2018 року.

Головуючий: А.І. Колтунова

Судді: С.С. Кругова

Н.П.Пилипчук